Рішення

від 11.11.2020 по справі 520/12030/2020

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

11 листопада 2020 р. Справа №520/12030/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства "ДЕЛЬТА" (комплекс будівель і споруд, споруда №1, с. Скрипаї, Зміївський район, Харківська область, 63441, код ЄДРПОУ 30343845) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822), третя особа - Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Бондаренко Дмитро Миколайович (61022, м. Харків, майдан Свободи. 5, Держпром, під`їзд 6, поверх 2) про визнання дій протиправними та скасування припису, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Селянське фермерське господарство "ДЕЛЬТА", звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Бондаренко Дмитро Миколайович, у якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області по нарахуванню шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, заняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу;

- скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківського районах Управління з контролю з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бондаренко Дмитра Миколайовича №224-ДК/0166Пр/03/01/-20 від 19.08.2020.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на момент винесення оскаржуваного припису земельна частка (пай) № НОМЕР_1 розміром 3,6 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області перебувала в оренді СФГ Дельта на підставі відповідного Договору оренди земельної частки (паю) від 23.07.2020, зареєстрованого в Скрипаївській сільській раді. Позивач вважає, що враховуючи те, що члени колишнього КСП Скрипаївське застосували процедуру паювання земель, то наслідком реалізації цієї процедури є припинення права державної та комунальної власності на розпайовані землі, що зумовлює припинення й інших правомочностей щодо земельних ділянок державної та комунальної власності. На думку позивача, земельна частка (пай) № НОМЕР_1 розміром 3.6 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, належала ОСОБА_1 на підставі сертифікату серії ХР № 0240654, спадкоємцем якої є ОСОБА_2 , а тому ці землі відносяться до невитребуваних часток (паїв), які не є землями державної чи комунальної власності, а перебувають лише у розпорядженні відповідних органів місцевого самоврядування до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку (до моменту реєстрації права власності).

За таких обставин позивач вважає припис №224-ДК/0166Пр/03/01/-20 від 19.08.2020 таким, що підлягає скасуванню, а дії відповідача по нарахуванню шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, заняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу - протиправними.

У відзиві на позов відповідач вказав, що земельна ділянка, яка розміщена за межами населених пунктів на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6321784500:02:000:0415 площею 3,6 га, використовується СФГ Дельта за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, без правовстановлюючих документів на землю, чим порушено вимоги ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 25 Закону України Про оренду землі .

Відповідач зазначає, що вказана земельна ділянка не сформована, державний акт на право приватної власності на землю громадянок ОСОБА_2 або ОСОБА_3 не виготовлявся та не видавався, у акті приймання-передачі земельних ділянок у приватну власність підписи громадянок ОСОБА_2 або ОСОБА_3 відсутні. Будь-яких рішень Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області про передачу в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку на момент перевірки надано не було.

Відповідач звертає увагу, що з 01.01.2019 вступив в дію Закон України № 2498-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні який вніс зміну в п.21 розділ X перехідних Положень Кодексу, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон, за твердженням відповідача, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Оскільки на земельну частку не оформлено ані право приватної власності, ані права комунальної власності, відповідач вважає, що вказані землі є землями державної форми власності на підставі приписів ст.84 Земельного кодексу України.

За таких обставин відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа надав до суду письмові пояснення, аналогічні за змістом до відзиву на позов, та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Інші заяви по суті справи від учасників справи до суду не надходили.

Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши доводи позову, відзиву проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд встановив такі обставини.

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 25.06.2020 № 224-ДК відділом контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області проведено перевірку з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки загальною площею 3,6000 га, яка знаходиться поруч із земельною ділянкою з кадастровим номером 6321784500:02:000:0415 за межами населених пунктів на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Під час перевірки та за її результатами відповідачем складено Акт обстеження земельної ділянки № 224-ДК/202/АО/Ю/01/-20 від 20.07.2020, Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом перевірки - земельної ділянки № 224-ДК/230/АП/09/01/-20 від 23.07.2020, винесено Повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу № 224- ДК/0136ШК/11/01/-20 від 19.08.2020 та додаток до нього - Розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки № 224-ДК/0136ШК/11/01/-20 від 19.08.2020 року, якими зобов`язано СФГ Дельта сплатити 5190,23 грн шкоди, що заподіяна на земельних ділянках державної власності; Постанову про накладення адміністративного стягнення № 224-ДК/0136По/08/01/-20 від 19 серпня 2020 року, а також Припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Бондаренко Дмитра Миколайовича № 224-ДК/0166Пр/03/01/-20 від 19.08.2020.

Відповідно до припису, що є предметом спору у цій справі, суб`єктом владних повноважень встановлено, що несформована земельна ділянка площею 3,6000 га віднесена до земель сільськогосподарського призначення, розташована на території Скрипаївської сільської ради, Зміївського району, Харківської області, за межами населеного пункту. Обстеженням на місцевості було встановлено, що земельна ділянка містить ознаки її фактичного використання та використовуються єдиним масивом поля з земельними ділянками, по яким у СФГ Дельта , код ЄДРПОУ 30343845 є договори оренди з власниками земельних ділянок з кадастровими номерами, що розташовані поруч із несформованою земельною ділянкою. Вищезазначену ділянку використовує голова СФГ "Дельта" ОСОБА_4 без відповідного рішення (розпорядження) органу виконавчої влади щодо надання її у власність чи користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо цієї земельної ділянки, чим порушено вимоги ст. ст. 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України Про охорону земель , ст. 25 Закону України Про оренду землі , відповідальність за яке встановлено частиною першою статті 144. п. б, частини першої ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Оскаржуваним приписом приписано усунути виявлені порушення вимог земельного законодавства в тридцятиденний термін.

Зі змісту заяв по суті справи, наданих сторонами, судом встановлено, що між учасниками відсутній спір щодо фактичних обставин справи. Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами положень земельного законодавства в частині визначення права власності на земельну ділянку розміром 3,6 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Щодо питання юрисдикції суд зауважує, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації цього рішення виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій. Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

Суд зазначає, що у межах даного спору судом надається правова оцінка акту індивідуальної дії та діям відповідача, що вчинені ним під час реалізації повноважень, визначених Законом України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", тобто під час здійснення владних управлінських функцій, що дає підстави для висновку про те, що даний спір є публічно-правовим.

Однак судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами внаслідок різних правових позицій щодо визначення форми власності на земельну ділянку розміром 3,6 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області.

Оцінюючи судження відповідача, що покладені в основу спірного рішення та оскаржуваних дій щодо нарахування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, заняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, суд встановив такі обставини.

Відповідно до сертифікату серії ХР № 0240654 пай № 384 належить ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 932 від 23.07.2020 спадкоємцем ОСОБА_1 є її донька ОСОБА_2 (спадкова справа № 44/2019).

До суду надано копії Договору надання послуг з вирощування сільськогосподарської продукції, укладеного 05.05.2020 між СФГ Дельта та ОСОБА_2 та Договору оренди земельної частки (паю) від 23.07.2020, укладеного між СФГ Дельта та ОСОБА_2 та зареєстрованого в Скрипаївській сільській раді, відповідно до якого земельна частка (пай) № НОМЕР_1 розміром 3,6 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області, перебуває в оренді СФГ Дельта .

Суд зазначає, що відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 Земельного кодексу України. Відповідно до частини першої цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини друга та третя статті 25 ЗК України).

Частинами третьою-п`ятою статті 118 ЗК Кодексу передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

26 квітня 2003 року набрав чинності Закон України № 675-IV Про внесення змін до Земельного кодексу України , яким пункт 8 розділу Х ЗК України доповнено абзацами, згідно з якими члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності ним Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Натомість приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).

Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації (пункти 5, 6 Указу № 720/95).

Викладені вище норми дозволяють констатувати, що паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується із змістом пункту 8 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 5 червня 2003 року № 899-IV Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі - Закон України № 899-IV).

Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов`язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості.

Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї .

Указаним Законом повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) надані сільським, селищним, міським радам.

Статтею 13 Закону України № 899-IV передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" № 2498-VIII від 10.07.2018 з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

З урахуванням вищенаведених вимог закону суд приходить до висновку, що земельна частка (пай) № НОМЕР_1 розміром 3,6 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району Харківської області відноситься до нерозподілених (невитребуваних) часток (паїв), які не є землями державної чи комунальної власності, при цьому у спадкоємиці власника права на земельну частку може реалізувати право на оформлення такого паю у приватну власність, при цьому підставою для оформлення права комунальної власності Скрипаївської сільської ради є Закон України № 2498-VIII від 10.07.2018 (на землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені) або ст.13 Закону України № 899-IV від 05.06.2003 (з 1 січня 2025 року на невитребувані земельні частки (паї)).

Судом встановлено, що дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області по нарахуванню шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, заняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, вчинені відповідачем, ґрунтуючись на висновку про те, що вказана земельна ділянка перебуває у державній власності.

У відзиві на позов відповідач вказує, що земельна ділянка перебуває у державній власності, оскільки ст.84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Так, відповідно до ч.3 ст.78 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно з ч.2 ст.84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.79 ЗК України земельна ділянка як об`єкт права власності - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Стаття 79-1 ЗК України визначає, що земельна ділянка може бути також і в статусі об`єкта цивільних прав, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

До суду не надано жодних доказів на підтвердження того, що земельній ділянці площею 3,6000 га, розташованій на території Скрипаївської сільської ради Зміївського району, Харківської області, за межами населеного пункту, присвоєно кадастровий номер та здійснено процедуру державної реєстрації прав на неї, а тому така земельна частка на момент виникнення спірних правовідносин не була ані об`єктом права власності держави, ані об`єктом цивільних прав у розумінні вищенаведених вимог закону.

При цьому Перехідними положеннями Закону України "Про оренду землі" визначено, що громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про неправомірність висновків відповідача про заподіяння позивачем шкоди у розмірі 5190,23 грн внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки державної форми власності, оскільки у суду відсутні докази того, що вказана земельна ділянка перебуває у державній формі власності, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області по нарахуванню позивачу шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, заняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, підлягають задоволенню.

Оскаржуваний припис відповідачем мотивовано посиланням на використання земельної ділянки позивачем без відповідного рішення (розпорядження) органу виконавчої влади щодо надання її у власність чи користування (оренду), що порушує, на думку відповідача, у тому числі, приписи ст.124 ЗК України, однак такі висновки відповідача є помилковими, адже суду не надано доказів того, що земельна ділянка перебуває у державній власності, а також не є об`єктом цивільних прав, що нівелює висновки відповідача про використання земельної ділянки за відсутності вчиненого правочину, відтак, спірний припис підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Суд наголошує, що у межах цього публічно-правового спору позбавлений правових (законодавчих) можливостей встановлювати обставини щодо правомірності права оренди позивача на земельну частку (пай).

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.4-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 236 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Селянського фермерського господарства "ДЕЛЬТА" (комплекс будівель і споруд, споруда №1, с. Скрипаї, Зміївський район, Харківська область, 63441, код ЄДРПОУ 30343845) до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) , третя особа - Державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України - головний спеціаліст відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру в Харківській області Бондаренко Дмитро Миколайович (61022, м. Харків, майдан Свободи. 5, Держпром, під`їзд 6, поверх 2) про визнання дій протиправними та скасування припису - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо нарахування Селянському фермерському господарству "ДЕЛЬТА" шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, заняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, про що складено Повідомлення про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу № 224- ДК/0136ШК/11/01/-20 від 19.08.2020.

Скасувати припис державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України - головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Дергачівському, Зміївському, Харківського районах Управління з контролю з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Бондаренко Дмитра Миколайовича №224-ДК/0166Пр/03/01/-20 від 19.08.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) на користь Селянського фермерського господарства "ДЕЛЬТА" (комплекс будівель і споруд, споруда №1, с. Скрипаї, Зміївський район, Харківська область, 63441, код ЄДРПОУ 30343845) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 11 листопада 2020 року.

Суддя О.Г. Котеньов