Ухвала

від 03.11.2020 по справі 540/1816/20

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

03 листопада 2020 р. м. ХерсонСправа № 540/1816/20

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді:Ковбій О.В.,

при секретарі: Калівошко В.В.,

за участі: представників позивача - Шелестової І.В., Мітрофанової Т.К.,

розглянувши в підготовчому провадженні питання щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 27.05.2020 р. № 2355,

встановив :

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з вказаним адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Херсонської міської ради від 27.05.2020 р. № 2355 у частині відмови ОСОБА_1 в дозволі на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для відведення у власність (шляхом викупу) та у продажі земельної ділянки площею 0,0013га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (п.1.2 рішення).

Ухвалою суду від 14.07.2020 року вказана заява була залишена без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

17.07.2020 року недоліки позовної заяви були усунуті позивачем, у зв`язку з чим ухвалою суду від 22.07.2020 року провадження у справі відкрито, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.09.2020 року.

В підготовче засідання на вказану дату з`явилась представник позивача, за її клопотанням підготовче засідання відкладено на 13.10.2020 року.

В підготовче засідання, призначене на вказану дату представник позивача з`явилась, клопотала про відкладення засідання у зв`язку з неможливістю участі адвоката.

09.10.2020 року від Херсонської міської ради надійшло клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Протокольною ухвалою суду, проголошеною в судовому засіданні 13.10.2020 року клопотання задоволено, до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Додатково зміст протокольної ухвали викладено в письмовій ухвалі суду від 13.10.2020 року. Цією ж ухвалою третіх осіб зобов`язано надати суду технічну документацію на належний їм будинок та земельну ділянку на якій він розташований.

Підготовче засідання відкладено на 27.10.2020 року.

В підготовче засідання, призначене на вказану дату представники позивача з`явились. У зв`язку з відсутністю у суду відомостей про обізнаність третіх осіб з датою та місцем підготовчого засідання, засідання відкладено на 03.11.2020 року.

На вказану дату представники позивачки з`явились. За наслідками вивчення технічної документації на будинок третіх осіб та земельну ділянку на якій він розташований, судом на обговорення винесено питання про закриття провадження у справі.

Представники позивачки проти закриття провадження у справі заперечували, треті особи та відповідач в підготовче засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені завчасно та належним чином, що вбачається з наявних в справі документів.

Вирішуючи порушене питання суд виходить з наступного.

Згідно п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, серед іншого, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так, під час підготовки до розгляду справи по суті, 02.11.2020 року судом отримано, зокрема, технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, належний третім особам у справі: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (в якості третьої особи не залучався), з якої встановлено, що земельна ділянка право власності на яку бажає оформити позивачка перебуває в користуванні третіх осіб.

На підставі отриманої інформації, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі. При прийнятті такого рішення суд керувався наступним.

Так, в позові ОСОБА_1 зазначає, що вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Крім цього, їй на праві власності належить земельна ділянка, яка знаходиться за тією ж адресою площею 0,0469 га.

Позивачка зазначає, що згідно з планом меж земельної ділянки, якою вона володію на праві власності (кадастровий №6510136600:07:002:0004) межа вказаної ділянки (за планом літ. "д") проходить по стіні будинку без додержання законодавчо встановлених вимог будівельних правил щодо відступів.

Крім того, вздовж стіни її будинку, яка знаходиться на межі земельної ділянки поза її межами, проходять системи газозабезпечення і каналізації будинку, які потрібно обслуговувати і мати до них вільний доступ.

Вказане змусило її вирішувати питання щодо набуття права власності на земельну ділянку, яка безпосередньо прилягає до будинку і по якій проходять системи його забезпечення.

06 грудня 2013 року вона звернулась до Херсонської міської ради в порядку ст.128 Земельного кодексу України із заявою про передачу у власність (шляхом викупу) земельної ділянки площею 0,013 га, яка є прилеглою до стіни житлового будинку і на якій розташовані мережі забезпечення будинку газо- та водопостачанням.

В задоволенні заяви було відмовлено, рішення Херсонської міської ради було оскаржено позивачкою до суду. За результатами судового розгляду рішення скасовано.

В листопаді 2019 року вона знову звернулась до відповідача з заявою про викуп земельної ділянки, повідомивши, що земельна ділянка, відносно якої подана заява про викуп є сформованою та має кадастровий номер: 6510136600:01:001:2379.

За результатом розгляду заяви позивачки, відповідачем прийнято рішення Херсонської міської ради від 27.05.2020 р. № 2355, яким ОСОБА_1 відмовлено в дозволі на проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для відведення у власність (шляхом викупу) та у продажі земельної ділянки площею 0,0013га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 (п.1.2 рішення).

Зазначене рішення відповідача є предметом розгляду в даній справі.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

За правилами п. 1 ч. 1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Як неодноразово зазначалось Верховним Судом, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року по справі № 462/3516/17 під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Відповідно ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З наявної в матеріалах справи копії постанови Верховного Суду від 23.10.2019 року у справі №668/11318/14-ц, тобто рішення суду в цивільній справі, участь в якій брали ті самі учасники, що і в даній, судом встановлено наступні обставини, які не мають доказуватись в цій справі.

Так, Верховний суд встановив, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку з відповідною частиною господарчих, побутових будівель та споруд, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці, площею 469 кв.м на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17 грудня 2001 року, посвідчений державним нотаріусом Третьої херсонської державної нотаріальної контори Лисенко Л. П., а також є власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 14257500, та 1/2 частини земельної ділянки площею 0, 0469 га, кадастровий номер 6510136600:07:002:0004, на якій розташований житловий будинок, на підставі договору дарування від 13 квітня 2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Йосипенко В. В.

Рішенням міської Ради депутатів трудящих м. Херсона від 07 серпня 1954 року № 803 власникам домоволодіння по АДРЕСА_2 виділено у користування земельну ділянку площею 400,70 кв.м, для обслуговування їх житлового будинку. Вказаним рішенням власникам домоволодіння по АДРЕСА_1 виділено у користування земельну ділянку площею 588 кв.м, для обслуговування їхнього житлового будинку.

На підставі рішення Херсонської міської ради від 07 вересня 2004 року та відповідно до державного акта про право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 04561, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 24 листопада 2004 року № 010471301351 ОСОБА_1 та ОСОБА_6 отримали у спільну власність земельну ділянку площею 0, 0469 га (кадастровий номер 6510136600:07:002:0004) по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель.

Технічною документацією із землеустрою, розробленою у 2010 року, встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0, 0413 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (без правовстановлюючого документа).

Земельні ділянки АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 мають спільну межу, яка проходить по стіні капітальної забудови, що перебуває у власності позивача.

Позивач, здійснюючи дії щодо отримання у власність безкоштовно земельну ділянку необхідну для обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,0469 га по АДРЕСА_1 та реалізуючі своє право на безоплатну передачу земельної ділянки, узгодила її межі з суміжними землекористувачами.

Із Державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_1 24 листопада 2004 року, апеляційним судом встановлено, що опис меж містить зазначення : А- землі Херсонської міської ради ( АДРЕСА_2 ( ОСОБА_8 , ОСОБА_9 )

ОСОБА_1 та ОСОБА_6 не заперечували щодо приватизації власниками будинку АДРЕСА_2 , як суміжними землекористувачами, земельної ділянки по існуючим межам.

Отже, з наведеного рішення вбачається, що підставою для використання земельної ділянки під будівлею за адресою АДРЕСА_2 є Рішення міської Ради депутатів трудящих м. Херсона від 07 серпня 1954 року № 803. Тобто, ділянка використовується третіми особами на законних підставах на противагу твердженням представників позивачки про протилежне.

Також, вбачається, що домоволодіння за адресою АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 мають спільну межу.

Наведено також підтверджено витребуваною судом копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок по АДРЕСА_2 .

Отже, земельна ділянка на яку претендує позивачка знаходиться в користуванні власників домоволодіння по АДРЕСА_2 , оскільки перебуває за затвердженою межею між домоволодіннями.

Предметом розгляду даної справи є рішення відповідача, прийняте за результатом розгляду заяви ОСОБА_1 про викуп земельної ділянки від 20.11.2019 року.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам та юридичним особам передбачений ст. 128 ЗК України.

Продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

З аналізу наведеного вбачається, що метою звернення особи з заявою про викуп земельної ділянки є набуття права власності на заявлену земельну ділянку. Результатом розгляду такої заяви є або рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Тобто, здійснюючи розгляд відповідної заяви суб`єкт владних повноважень виконує функції щодо розпорядження, в даному випадку - комунальною власністю, яка знаходиться в користування третіх осіб.

Тобто, спір направлений на набуття позивачкою майнового права - права власності на земельну ділянку.

Отже, переданий на вирішення суду спір зумовлений порушенням речових прав позивачки на нерухоме майно - земельну ділянку, а сам позов спрямований на набуття нею прав на це майно.

Згідно зі статтями 80, 84, 123, 124 Земельного кодексу України органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (при наданні земельних ділянок у власність або в користування, укладенні, зміні, розірванні договорів оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізує повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючі відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. У таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі із суб`єктами підприємницької діяльності.

Крім того, за змістом статей 123, 124 ЗК рішенням органу місцевого самоврядування або державної адміністрації про надання земельної ділянки господарюючому суб`єкту в користування здійснюється волевиявлення власника землі і реалізуються відповідні права у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог цього Кодексу, спрямованих на раціональне використання землі як об`єкта нерухомості (власності).

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права й обов`язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер.

Зазначений висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду та відображено в його постанові від 15.05.2019 по справі № 807/9/18.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи й органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) підвідомчі загальним судам .

Окрім наведеного, при вирішенні даного спору врахуванню в обов`язковому порядку підлягає те, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність позивачка знаходиться в користуванні третіх осіб, а тому наявним є спір про право, повноважень щодо вирішення якого суд адміністративної юрисдикції не має.

Отже, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами. Тому такі спори мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

За змістом статей 15-16, 21 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Тому, якщо порушення своїх прав особа вбачає в наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Аналогічні висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18, Верховного Суду від 09.04.2020 року по справі №804/7822/16, Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі № 727/11628/17, від 16.05.2018 року у справі № 821/592/16, від 30.01.2019 року у справі № 826/26802/15.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

За практикою Європейського Суду з прав людини " фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії", Комісія висловила думку, що термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (пункт 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006, заяви №29458/04, №29465/04).

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів

Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі, серед іншого, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 243, 248 КАС України,

ухвалив :

Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Херсонської міської ради, треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення від 27.05.2020 р. № 2355.

Вказати позивачу, що заявлені нею позовні вимоги підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 09.11.2020 року.

Суддя О.В. Ковбій