Рішення

від 10.11.2020 по справі 826/11522/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Київ № 826/11522/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Заміокулькас

до Державного агентства рибного господарства України

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Заміокулькас (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державного агентства рибного господарства України (надалі - відповідач), в якому просить:

- визнати бездіяльність Державного агентства рибного господарства України, що полягає у не підписанні договору на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах та зобов`язати Державне агентство рибного господарства України підписати договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах з ТОВ ЗАМІОКУЛЬКАС ;

- визнати бездіяльність Державного агентства рибного господарства України та зобов`язати Державне агентство рибного господарства України зарахувати до резерву частки добування (вилову) користувачів, які не почали використання водних біоресурсів у 2017 році;

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/11522/17 та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 3 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

На підставі вказаних норм КАСУ (в редакції від 15.12.2017) ухвалою від 30.01.2018 вирішено розгляд адміністративної справи № 826/11522/17 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня одержання цієї ухвали подати відзив.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись на доводи викладені в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Крім того відповідачем до матеріалів справи подано клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з не підсудністю даного спору предметно адміністративному суду. Оцінка даному клопотанню буде надана в мотивувальній частині рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Стосовно предметної підсудності даного спору.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Пункт 16 частини першої статті 4 КАС формулює поняття адміністративного договору, як спільного правового акта суб`єктів владних повноважень або правового акта за участю суб`єкта владних повноважень та іншої особи, що ґрунтується на їх волеузгодженні, має певне розмаїття форм, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері і укладається на підставі закону.

Статтею 30 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів передбачено, що після затвердження у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, лімітів або прогнозів допустимого вилову центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства укладає договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) з користувачами строком на п`ять років. Квоти розраховуються пропорційно до даних державної статистики за останні чотири роки, що передують розрахунковому, про обсяг добутих (виловлених) кожним користувачем водних біоресурсів у середньому за рік. Відповідно до заявки користувача за ним може закріплюватися квота менша, ніж розрахована до принципів, визначених у цій статті.

Таким чином, з огляду на вказані приписи норм матеріального та процесуального права, слід зазначити, що на орган виконавчої влади - відповідача, покладені повноваження із забезпечення реалізації права суб`єктів господарювання на спеціальне використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, шляхом укладення відповідного договору.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що Державне агентство рибного господарства України - це суб`єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації спеціального використання водних біоресурсів, одночасно, як сторона договору та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між Агентством і користувачами водних біоресурсів містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС, а договір на право спеціального використання водних біоресурсів відповідає ознакам адміністративного договору.

Враховуючи наведене, доводи відповідача про те, що даний позов предметно не підсудний адміністративному суду слід відхилити, як необґрунтовані.

До того ж, заявляючи клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з предметною не підсудністю даного спору адміністративному суду, заявником залишено поза увагою той факт, що Кодексом адміністративного судочинства України, як в старій, так і в чинній редакції не передбачено такої підстави для залишення позову без розгляду.

За таких обставин, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05.12.2016 №512, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2016 р. за № 1676/29806, затверджено ліміти та прогнози допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення на 2017 рік.

В той же час, Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №542 від 16.12.2016, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2016 р. за №1691/29821, затверджено квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у 2017 році відповідно до лімітів та прогнозів допустимого спеціального використання водних біоресурсів загальнодержавного значення на 2017 рік, затверджених наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 05 грудня 2016 року № 512.

Даним Наказом Голові Державного агентства рибного господарства України ОСОБА_1 доручено:

1) довести квоти добування водних біоресурсів до зазначених у додатках користувачів, подати розподіл квот добування по окремих користувачах та водоймах Міністерству екології та природних ресурсів України, обласним, Київській міській державним адміністраціям;

2) забезпечити контроль за використанням виділених квот добування водних біоресурсів і встановлених лімітів та здійснення при потребі перерозподілу квот відповідно до чинного законодавства України.

Усім користувачам незалежно від форм власності подавати Державному агентству рибного господарства України та органам статистики інформацію про обсяги вилову водних біоресурсів у визначені строки за встановленими формами.

Пунктом 25 Квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у пониззі Дністра з озерами та Дністровському лимані** в 2017 році (тонн) , позивачу затверджено квоти на видобування раків на рівні 0,033.

Одночасно в рамках наведених Квот позивачу виділено водні біоресурси певних видів риб (вказані в Квотах), що не лімітуються, добуваються в межах загального ліміту або в межах прогнозу допустимого вилову.

До того ж, позивачу встановлено відповідні Квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Канівському водосховищі у 2017 році (тонн); Квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Кременчуцькому водосховищі** у 2017 році (тонн); Квоти добування водних біоресурсів загальнодержавного значення у Київському водосховищі у 2017 році (тонн).

Дійсно, як вже зазначалось, за змістом ст.30 Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів , після затвердження у встановленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства та рибної промисловості, лімітів або прогнозів допустимого вилову центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері рибного господарства укладає договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) з користувачами строком на п`ять років. Квоти розраховуються пропорційно до даних державної статистики за останні чотири роки, що передують розрахунковому, про обсяг добутих (виловлених) кожним користувачем водних біоресурсів у середньому за рік. Відповідно до заявки користувача за ним може закріплюватися квота менша, ніж розрахована до принципів, визначених у цій статті.

Договори на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) можуть укладатися за результатами аукціонів, що проводяться для реалізації квот або прогнозів допустимого вилову, що вивільняються внаслідок припинення права користувачів на спеціальне використання водних біоресурсів, або з резерву.

Типовий договір на право спеціального використання водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах (їх частинах) встановлює Кабінет Міністрів України.

Керуючись наведеними положеннями Закону та Наказами Мінагрополітики про затвердження квот, Листом від 02.08.2017 №802 позивач звернувся до Голови Державного агентства рибного господарства України, в якому просив, серед іншого, укласти договори на право спеціального використання водних біоресурсів.

Листом від 16.08.2017 №2-6.2-17/4568/17 Державне агентство рибного господарства України повідомило позивача про неможливість укладення договорів через відсутність Типового договору, який має бути встановлений Кабінетом Міністрів України.

Окружний адміністративний суд міста Києва відзначає, що ст.30 Закону наділяє відповідача, з однієї сторони, повноваженнями на укладення відповідного договору із користувачем, а з іншої сторони вказує на те, що типовий договір має бути встановлений Кабінетом Міністрів України, чого зроблено не було.

В той же час, оскільки нормативно-правовим актом Мінагрополітики, який проаналізований судом вище, позивачу затверджено відповідні квоти вилову біоресурсів, а законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить відповідальності за здійснення вилову водних біоресурсів в рамках затверджених квот без укладення договору (типової форми якого на час виникнення спірних правовідносин не існувало), суд приходить до висновку про те, що відмова відповідача в укладенні договору позивачу жодним чином негативно не вплинула на господарську діяльність позивача в рамках виділених квот, тобто не відбулось звуження вже існуючих прав та інтересів, що в свою чергу виключає необхідність судового реагування.

Оскільки право на вільне володіння майном позивача, закріплене в Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зі сторони суб`єкта владних повноважень - відповідача, порушено не було, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині визнання бездіяльності Державного агентства рибного господарства України та зобов`язання Державне агентство рибного господарства України зарахувати до резерву частки добування (вилову) користувачів, які не почали використання водних біоресурсів у 2017 році, задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не обґрунтовано, яким чином дії відповідача по обліку часток добування (вилову) інших користувачів впливають на його суб`єктивні права і обов`язки, при тому що правомірність визначених безпосередньо позивачу Квот, останнім не оскаржується та не заперечується.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволення адміністративного позову відмовити повністю.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЗАМІОКУЛЬКАС (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37961641, адреса: 02068, місто Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 31-Б, квартира 134).

ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37472282, адреса: 04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 45-А).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович