Постанова

від 11.11.2020 по справі 200/10205/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року справа №200/10205/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., за участю представника відповідача Помалюк І.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. (у повному обсязі складено 20 серпня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/10205/19-а (головуючий І інстанції суддя Олішевська В.В.) за позовом Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 до Головного управління ДПС у Донецькій області, третя особа: Служба безпеки України про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2019 року № 0002331418, № 0002351418,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 19.08.2019 року звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому просив: скасувати прийняті Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі акту перевірки № 190/05-99-14-18/34032208 від 21.02.2019 року:

податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 року № 0002341418 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2602356 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 650589 грн.;

податкове повідомлення-рішення від 22.03.2019 року № 0002351418 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 217190 грн. (том 1 а.с. 5-9).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 року у справі № 200/10205/19-а позовні вимоги Державного підприємства Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.03.2019 року № 0002341418 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 2602356 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 650589 грн.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 22.03.2019 року № 0002351418 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 217190 грн.

Вирішено питання відшкодування судових витрат (том 4 а.с. 87-96).

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що винесено з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказує, що ним було проведено документальну позапланову перевірку ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками: ТОВ Сангрія груп за червень 2017 року та ТОВ Девеленс за липень 2018 року.

Стосовно контрагента ТОВ Сангрія груп зазначає, що між ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 та ТОВ Сангрія груп було укладено договір поставки. Судом при розгляді даної справи залишено поза увагою, що ані ТОВ Сангрія груп ані ТОВ ОМЕГА ТОР , від якого нібито отримано товар, який в подальшому був постановлений на адресу ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 , не є виробниками такого товару.

Апелянт зазначає, що ним був встановлений повний обрив ланцюга та введення в обіг продукції невідомого походження, що не підтверджується фактом реального попереднього його одержання.

Вказує, що судом не було враховано, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ Сангрія груп анульоване 29.08.2018 року з причин ненадання декларацій протягом року.

Стосовно контрагента ТОВ Девеленс зазначає, що між ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 та ТОВ Девеленс було укладено договір поставки. Але ані ТОВ Девеленс ані ТОВ ЕКО-ЛАЙНС , не є виробниками товару комбайну очисного вузькозахватного УКД200/250 без ВСПУ з комплектом ЗЧ.

Вважає, що вбачається наявний обрив ланцюга та введення в обіг продукції невідомого походження, що не підтверджується фактом реального попереднього його одержання.

На думку відповідача акт перевірки містить вичерпні факти встановлених порушень та є доказом у справі (том 4 а.с. 104-106).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Представник позивача в судове засідання не прибув, повідомлений належним чином. Надіслав на електронну пошту суду письмовий відзив, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Справу просив розглянути без участі його представника.

Представник третьої особи в судове засіданні в режимі відеоконференції не зміг бути присутнім з причин незабезпечення останнім технічних умов відеозв`язку.

Представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

Податковим органом проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 з питань достовірності формування та віднесення сум з податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками: ТОВ Сангрія груп (код ЄДРПОУ 40397064) за червень 2017 року, ТОВ Девеленс (код ЄДРПОУ 41800436) за липень 2018 року, за результатами якої складено акт № 190/05-99-14-18/34032208 від 21.02.2019 року (том 1 а.с. 10-30).

Актом перевірки вказано на наступне порушення:

- п. 44.1 ст. 44, п. 85.2 ст. 85, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 5 розділу ІІІ, п.п. 1 п. 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 року № 21 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23.02.2017 року № 276 та 23.03.2018 року № 381), зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 року за № 159/28289, внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності, а саме:

червень 2017 року ТОВ Сангрія груп неправомірно визначений у податковій звітності обсяг придбання (без ПДВ) - 1889395 грн., неправомірно визначена у податковій звітності сума податкового кредиту - 377879 грн. та внесено недостовірні дані до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, а саме: занижено показник у рядку 18 - 160689 грн., завищено показник у рядку 19 - 217190 грн., завищено показник у рядку 21 - 217190 грн.;

липень 2018 року ТОВ Девеленс неправомірно визначений у податковій звітності обсяг придбання (без ПДВ) - 12208335 грн., неправомірно визначена у податковій звітності сума податкового кредиту - 2441667 грн. та внесено недостовірні дані до розділу ІІІ податкової звітності з ПДВ, а саме: занижено показник у рядку 18 - 2441667 грн., завищено показник у рядку 19 - 0 грн., завищено показник у рядку 21 - 0 грн. (том 1 а.с. 30).

06.03.2019 року позивачем були надані до Головного управління ДФС у Донецькій області заперечення на акт перевірки, в яких просив визнати висновки акту перевірки необґрунтованими (том 1 а.с 31-33).

20.03.2019 року податковим органом була надана відповідь на заперечення, відповідно до якої висновки акту залишені без змін. (том 1 а.с. 34-36).

22.03.2019 року податковим органом на підставі акту перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення: № 0002341418, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 3252945 грн., а саме: сума грошового зобов`язання склала 2602356 грн. та штрафні (фінансові) санкції 650589 грн. та № 0002351418, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 217190 грн. (том 1 а.с. 37, 38).

03.04.2019 року позивачем на адресу ДФС України направлена скарга на акт перевірки та податкові повідомлення - рішення (том 1 а.с. 39-41).

29.05.2019 року ДФС України прийнято рішення про результати розгляду скарги, відповідно до якого скарга залишена без задоволення (том 1 а.с. 42-44).

Спірним у даній справі є правомірність прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень від 22.03.2019 року № 0002341418, № 0002351418.

За статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) (далі - ПК України) передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

За змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Приписами статті 86 Податкового кодексу України окреслено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

П. 15.1 статті 15 Податкового кодексу України визначає: платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У підпункті 16.1.2 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України відбито, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Зміст п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України відзначає: на платника податків покладений обов`язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

У пп. 14.1.191. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Унормуванням пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України обумовлено, що продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За нормою п.п. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

За змістом п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України місцем постачання товарів є:

а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту);

б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою;

в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.

Унормуванням п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

За приписами п.п. а п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За визначенням п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Податковий кредит звітного періоду відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За змістом положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, податковий кредит - це елемент розрахунку суми податку на додану вартість, яку має сплатити платник до бюджету. Це по суті розмір податку на додану вартість, що був оплачений платником податку на додану вартість на користь своїх контрагентів-інших платників податку на додану вартість, з приводу якої в останніх вже виник обов`язок щодо сплати відповідної суми податку до бюджету.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу об`єктом оподаткування ПДВ є операції з постачання товарів та послуг. Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу постачання товарів - це передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Згідно з пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

У п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України окреслено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Статтею 44 Податкового кодексу України визначені вимоги до підтвердження даних, вказаних у податковій звітності, відповідно до п.44.1 якої для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996).

Ст. 1 Закону № 996 встановлює, що бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

За визначенням ч. 2 ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статі 9 Закону № 996 передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Приписами пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 встановлено, що господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом в ході проведення перевірки вказано на відсутність законного джерела походження товарно-матеріальних цінностей та нереальність (відсутність фактичного здійснення) проведення господарських операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей по вищезазначених контрагентах-постачальниках на адресу ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" за період червень 2017 року з ТОВ Сангрія груп та липень 2018 року з ТОВ Девеленс .

Вказаний висновок спростовується матеріалами справи.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Між ДП Шахтоуправління Південнодонбаське№ 1 (замовник) та ТОВ Сангрія Груп (постачальник) укладено договір № 125Т про закупівлю № UA02017-02-06-001359-b від 03.04.2017 року. Предметом даного договору визначено, що постачальник зобов`язується поставити замовникові товар: код 28.92.6 - частини машин і устаткування для гірничних робіт, робіт у кар`єрі для будівництва, ЄЗС 43600000-9 (запчастини до секцій механічного кріплення ДМ), зазначений у даному договорі, а замовник - прийняти та оплатити. Найменування, кількість та ціна товару визначені даним договором. Крім того даним договором визначені наступні умови, а саме: обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків; якість товарів, що поставляється, повинна відповідати діючим ДСТУ, ГОСТ, технічним умовам виробника, а також має засвідчуватись документом, що підтверджує якість товару; приймання товару за якістю проводиться відповідно до інструкції Держарбітражу при Радміні СРСР від 25.04.66 № П-7, а по кількості - відповідно до Інструкції Держарбітражу при Радміні СРСР від 15.06.65. Сума договору становить 11766643,80 грн. (одинадцять мільйонів сімсот шістдесят шість тисяч шістсот сорок три грн., 80 коп.) у тому числі ПДВ 20% - 1961107,30 грн. Оплата за товар здійснюється шляхом перерахування грошових коштів замовником на розрахунковий рахунок постачальника на умовах: оплата здійснюється за фактично отриманий товар протягом 60 (шістдесяти) робочих днів від дати поставки і отримання рахунку покупцем на підставі документів, що підтверджують факт поставки (видаткових накладних). При передачі товару постачальник надає покупцю: видаткову та товарно-транспортну накладну; рахунок; податкова накладна видається згідно вимог Податкового кодексу України. Умови поставки: DDP, Україна, 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4 ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (умова регулюється офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010). Датою поставки товару є дата передачі покупцю товару відповідно до видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника покупцеві після підписання сторонами видаткової накладної. Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, а щодо виконання зобов`язань - до повного і належного їх виконання сторонами. (том 1 а.с. 58-60).

09.06.2017 року між ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (поклажодавець) та ТОВ Сангрія Груп (зберігач) укладено договір відповідального зберігання від № 242. Відповідно до умов даного договору зберігач зобов`язується зберігати товар, надалі іменується майно , переданий йому поклажодавцем і повернути цей товар поклажодавцеві у цілісності та схоронності. За цим Договором на зберігання передається майно перелік, кількість та вартість якого мають бути визначені в актах прийому-передачі, що видаються зберігачем поклажедавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання. Повернення товару зберігачем поклажодавцеві здійснюється також на підставі відповідного акту приймання-передачі майна. Строк зберігання майна - до 31.12.2017 р. Місце зберігання майна - склад зберігача, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Дніпровська, 416а/29. Відповідальне зберігання за цим договором є оплатним. Сторони погодили наступний розмір плати за зберігання майна: 100 грн. з урахуванням ПДВ (20%) за весь час зберігання. Зазначена плата за зберігання включає всі витрати зберігача на зберігання. Сторони після закінчення строку дії договору протягом 5 днів підписують акт приймання-передачі наданих послуг, у якому зазначають об`єм наданих послуг та їх вартість. Акт приймання передачі наданих послуг є підставою для виписки рахунку для внесення поклажодавцем плати за зберігання майна Зберігачу. Оплата послуг зі зберігання майна проводиться поклажодавцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача або в інших формах, що не суперечать чинному законодавству України. Строк дії договору починає свій перебіг у момент укладання та закінчується 31 грудня 2017 року (том 1 а.с. 174-175).

На виконання умов договору № 125Т було поставлено продукцію на загальну суму 2267274 грн., що підтверджується видатковими накладними № № 02/1 від 02.06.2017 року на суму 1686264 грн. з ПДВ, № 09/1 від 09.06.2017 року на суму 428748 грн. з ПДВ, та № 09/2 від 09.06.2017 року на суму 152262 грн. з ПДВ, прибутковими ордерами №№ 55, 16,17 та картками складського обліку матеріалів № № 13, 21, 23, 24, 25, 26, 43,77 (том 1 а.с. 158-168, 224-226).

Розрахунки між ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 та ТОВ Сангрія Груп проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 1313 від 01.06.2017 року, № 1403 від 08.06.2017 року, № 1599 від 19.06.2017 року (том 1 а.с. 207-217).

В зв`язку з постачанням продукції ТОВ Сангрія Груп були виписані на адресу ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладених наступні податкові накладні: № 1 від 09.06.2017 року, № 2 від 09.06.2017 року, № 3 від 02.06.2017 року (том 1 а.с. 171-173).

Поставка товару відбувалася на умовах DDP, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 02/01 від 02.06.2017 року, № 09/1 від 09.06.2017 року, 23/1 від 23.06.2017 року (том 1 а.с. 218-223).

Суми податку за вказаними операціями були віднесені до показників розділу ІІ Податковий кредит податкової декларації за червень 2017 року (том 1 а.с. 63, 120-121).

Крім того, 04.07.2018 року між ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (замовник) та ТОВ Девеленс (постачальник) укладено договір № 253Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами відкритих торгів з публікацією англійською мовою № UA-2018-05-08-001117b.

Відповідно до умов даного договору постачальник зобов`язується поставити замовникові товар за кодом класифікатора: ЄЗС ДК 021:2015 - 43610000 - 2 частини бурильних машин (43613100 - 4 Частини врубових машин для добування вугілля ), зазначений у даному договорі, а замовник - прийняти та оплатити такий товар. Найменування, кількість та ціна товару визначені даним договором, а саме: комбайн очисний вузькозахватний УКД200/250 без ВСПУ з комплектом ЗЧ після проведення капітального ремонту. Постачальник повинен поставити замовнику товар, якість якого відповідає державним нормам, стандартам ГОСТ, регламентам і вимогам, встановленим діючими нормативними актами України та умовами Договору. Приймання товару за якістю проводиться відповідно до інструкції Держарбітражу при Радміні СРСР від 25.04.66 № П-7 (із подальшими змінами та доповненнями), а по кількості відповідно до Інструкції Держарбітражу при Радміні СРСР від 15.06.65 № П-6 (із подальшими змінами та доповненнями). Гарантійні обов`язки: гарантія якості з ТУ підприємства - виробника. Термін гарантійної експлуатації з дня введення в експлуатацію - 9 місяців. Проведення ходових випробувань згідно технічних умов в умовах підприємства. Постачальник зобов`язаний за свій рахунок на протязі 20 (двадцяти) календарних днів з моменту складання Сторонами відповідного акту замінити Товар, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення Замовником правил експлуатації або зберігання Товару. У разі заміни Товару гарантійний термін обчислюється заново від дня заміни. Сума цього договору становить 14650000,02 грн. з ПДВ.

При поставці товару постачальник до рахунку додає наступні товаросупроводжувальні документи: рахунок; видаткова та товарно-транспортна накладна; акт приймання-передачі; ремонтний паспорт; податкову накладну, зареєстровану згідно п. 201.1 ст.201 розд. V Податкового кодексу України від 02.12.2010 року, яка надається в електронному вигляді. Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту підписання договору поставки, виходячи з реального фінансування закупівлі. Умови поставки: DDP, Україна, 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна 4, ДП Шахтоуправління Південнодонбаське №1 ; умова регулюється офіційними правилами тлумачення торгових термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010). Датою поставки товару та переходу права власності на товар вважається дата підписання сторонами акту приймання - передачі, яка вказана замовником на товаросупроводжувальних документах, наданих постачальником, при прийманні товару (том 1 а.с. 61-62).

Також між ДП Шахтоуправління Південнодонбаське № 1 (зберігач) та ТОВ Девеленс (поклажодавець) укладено договір відповідального зберігання № 12/04-2018 від 12.04.2018 р. Відповідно до умов даного договору, зберігач зобов`язується зберігати товар, надалі іменується майно , переданий йому поклажодавцем і повернути цей товар поклажодавцеві у цілісності та схоронності. На зберігання передається майно перелік, кількість та вартість якого мають бути визначені в актах прийому-передачі, що видаються зберігачем поклажодавцеві безпосередньо після передання товару на зберігання. Повернення товару зберігачем поклажодавцеві здійснюється також на підставі відповідного акту приймання-передачі майна. Строк зберігання майна - до 31.12.2018 року. Місце зберігання майна - склад зберігача, що знаходиться за адресою: 85670, Донецька область, м. Вугледар, вул. Магістральна, 4. Відповідальне зберігання за цим договором є оплатним. Сторони погодили наступний розмір плати за зберігання майна: 100 грн. з урахуванням ПДВ (20%) за весь час зберігання. Зазначена плата за зберігання включає всі витрати зберігача на зберігання. Сторони після закінчення строку дії договору протягом 5 днів підписують акт приймання-передачі наданих послуг, у якому зазначають об`єм наданих послуг та їх вартість. Акт приймання-передачі наданих послуг є підставою для виписки рахунку для внесення поклажодавцем плати за зберігання майна зберігачу. Строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання та закінчується 31 грудня 2018 року (том 2 а.с. 170-174).

На виконання умов договору № 253Т у липні 2018 року було поставлено комбайн вузькозахватний УКД200/250 (без ВСПУ) з комплектом ЗЧ після проведення капітального ремонту на загальну суму 14650000,02 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 14.04.2018 року № 14/04, актом приймання-передачі майна на відповідальне зберігання до договору зберігання № 12/04-2018 від 12 квітня 2018 року, актом приймання - передачі майна на відповідальне зберігання № б/н від 14.04.2018 р., актом приймання - передачі майна з відповідального зберігання б/н від 20.07.2018 року, актом прийому-передачі від 20.07.2018 року № 16/1 відповідного до якого постачальником, згідно договору № 253Т від 04.07.2018 року було передано такий товар: комбайн очисний вузькозахватний УКД200/250 без ВСПУ з комплектом ЗЧ після проведення капітального ремонту 1 шт., вартістю 14650000,02 грн., в т.ч. ПДВ - 2441666,67 грн.

Крім того, надані: накладна від 20.07.2018 р. № 16-07-1 на поставку комбайну очисного вузькозахватного УКД200/250 без ВСПУ з комплектом ЗЧ після проведення капітального ремонту 1 шт. вартістю 14650000,02 грн., в т.ч ПДВ - 2441666,67 грн., податкова накладна № 1 від 20.07.2018 р. на поставку комбайну очисного вузькозахватного УКД200/250 без ВСПУ з комплектом ЗЧ після проведення капітального ремонту 1 шт. вартістю 14650000,02 грн., в т.ч ПДВ - 2441666,67 грн., прибутковий ордер № 31 від 20.07.2018 р. акт приймання передачі (внутрішнього переміщення) та введення в експлуатацію основних засобів № 3 від 20.07.2018 р., картка складського обліку матеріалів. Надані платіжні документи, щодо сплати за комбайн а саме: платіжне доручення № 2996 від 31.07.2018 р. на суму 13700000 грн., № 3518 від 12.09.2018 р. на суму 950000,02 грн. (том 1 а.с. 51, 176,177, 182-200, 250, том. 3 а.с. 118-128, 139-143).

Сума податку на додану вартість в розмірі 2441666,67 грн. включена до податкового кредиту липня 2018 року, що відображено в податковій декларації за липень 2018 року № 9175825876 від 20.08.2018 року. (том 1 а.с. 64, 122-125).

Як вбачається з матеріалів справи, після проведення перевірки 22 серпня 2019 року старшим слідчим в ОВС 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України полковником юстиції Левик П.О. у зв`язку з розслідуванням кримінального правопорушення № 2201500000000102 від 27.03.2015 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Рибака М.А. від 10.08.2019 року проведено обшук та вилучені документи, які є предметом дослідження в цій справі щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Девеланс» в період липень 2018 року.

Усі документи позивачем по взаємовідносинах з ТОВ Девеланс надані в копіях. Відповідачем під час проведення перевірки були досліджені дані документи. Спору між сторонами щодо достовірності наданих суду копій документів між сторонами немає.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб ДП Шахтоуправління Південнодонбаске № 1 та ТОВ Девеленс в межах спірних правовідносин.

Таким чином, позивач під час проведення перевірки мав усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені та виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та його контрагентами виконані господарські операції, дії останніх спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Належних доказів, що вони вчинялися в цілях заниження об`єкта оподаткування, несплати податків, в матеріалах справи відсутні.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 № К/9901/873/18.

Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Частиною першою статті 9 Конституції України окреслено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

За статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У відповідності до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив:

" 70. І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

71. Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1".

Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду України, який у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) дійшов висновку, що "у разі невиконання контрагентом зобов`язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника податку на додану вартість права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту".

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 20 січня 2016 року у справі № 21-4953а15.

Позивачем були надані належним чином оформлені документи, передбачені законодавством про податки та збори, відповідач, навпаки, не надав належних та допустимих доказів порушення позивачем діючого податкового законодавства України щодо не підтвердження здійснення господарських операцій, у зв`язку з придбанням товару за договорами, укладеними з контрагентами.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про нікчемність правочинів - договорів укладених позивачем із контрагентом.

Вказані правочини не визнавалися недійсними у судовому порядку.

Суд апеляційної інстанції вказує на те, що вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Посилання відповідача на недотримання контрагентами позивача податкового законодавства є неприйнятними, оскільки відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій суб`єктів (юридичних або фізичних осіб), які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб`єктів результатів у сфері оподаткування. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Зазначені обставини не були доведені податковим органом у цій справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на приписи ст. 77 КАС України стосовно обов`язку доказування правомірності своїх дій суб`єктом владних повноважень суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо недоведеності відповідачем правомірності спірного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 205, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2020 р. у справі № 200/10205/19-а -залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 11 листопада 2020 року.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв