Постанова

від 11.11.2020 по справі 826/4625/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/4625/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шатро Інжиніринг до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю БК Шатро звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.03.2017 № 0001771401.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4625/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Також, ТОВ БК Шатро звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.03.2017 № 0363140303 та № 0362140303.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 826/4621/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні 31.10.2017, враховуючи зміни в найменуванні позивача, в якості належного позивача визначено - ТОВ Шатро Інжиніринг .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.10.2017 № 826/4625/17, об`єднано для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 826/4621/17, із адміністративною справою № 826/4625/16, присвоєно об`єднаним справам загальний № 826/4625/17.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2020 р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.03.2017 № 0363140303 та № 0362140303.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

У відповідності до вимог ст. 52 КАС України, з урахуванням змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 537, розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р, колегія суддів вирішила за доцільне задовольнити клопотання апелянта та здійснити заміну первісного відповідача його правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 43141267).

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та час розгляду апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Отже, з урахуванням наведених норм, оскаржуване рішення переглядається колегією суддів лише в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 17.03.2017 № 0363140303 та № 0362140303 .

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.01.2017 по 07.02.2017, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було проведено планову виїзну перевірку ТОВ БК Шатро , про що було складено акт від 24 лютого 2017 року за № 76/26-15-14-01-02/35744217 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ БК ШАТРО код 35744217 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 .

Відповідно до висновків акта перевірки в діяльності ТОВ БК Шатро , перевіркою встановлено порушення: п. п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. п. 164.1 ст. 164, п. п. 164.2.1. п. 164.2 ст. 164, п. п. 164.2.20 п 164.2 ст. 164, п. п. 168.1.2. п. 168.1 ст. 168, абз. 1. п. п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168, п. 171.1. п. 171, п.п. а , г п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, зі змінами і доповненнями, що призвело до заниження зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 78250,27 грн. (у т.ч. за 2015 рік - 23549,03, 2016 рік - 54701,24 гривень); п. п. 168.1.1. п. 168.1. ст. 168 з урахуванням п. п. 1.1. п. 161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, що призвело до заниження військового збору у сумі 3645,40 (у т.ч. за 2015 рік - 2354,90, за 2016 рік - 4558,44 гривень).

Не погоджуючись з викладеними у акті перевірки висновками, товариством подано заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду якого, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято рішення, висновки акта перевірки залишити без змін, а заперечення без задоволення. Окрім того, збільшено податкове зобов`язання по військовому збору у зв`язку з допущенням інспектором арифметичної помилки.

На підставі акта перевірки, податковим органом було винесено податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0363140303, яким донараховано позивачу суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 133306,33 грн, в тому числі за основним платежем - 78250,27 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 55056,06 грн., та податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2017 року № 0362140303, яким донараховано позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 11735,18 грн., в тому числі за основним платежем - 6913,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 4821,84 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийнятті вказаних податкових повідомлень-рішень, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, товариство звернулось до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з наступного:

- використання працівниками ТОВ БК Шатро власних автомобілів здійснювалось на підставі договорів про використання працівниками власного автомобіля без компенсації задля провадження власної господарської діяльності (обумовлено посадовими обов`язками зазначених працівників та розташуванням об`єктів);

- згідно укладених договорів про використання автомобіля без компенсації, при використання автомобілів не передбачається передачі автомобіля у користування підприємства, а працівник здійснює його експлуатацію самостійно, під час розгляду спору не знайшли свого підтвердження доводи відповідача, викладені у акті перевірки, що укладені договори є договорами оренди, і на них повинні поширюватись норми Цивільного кодексу України щодо форми їх вчинення;

- крім того, вартість пального, використаного працівниками підприємства для заправки власних автомобілів з метою виконання службових обов`язків, за висновками суду першої інстанції не є додатковим благом, оскільки використання автомобіля здійснюється на відповідних правових підставах з працівниками підприємства, які перебувають в трудових відносинах;

- суд першої інстанції, за наслідком розгляду спору дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень по донарахуванню грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі та військового збору.

Доводи апеляційної скарги:

- укладені позивачем з працівниками договори, за своєю суттю, є договорами найму транспортного засобу, які мали бути посвідченими нотаріально у силу норм цивільного законодавства;

- за позицією податкового органу, надані до перевірки договори - є удаваними правочинами.

Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами п. п. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділомцього Кодексу.

Відповідно положень п. п. 168.1.1 та 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема, податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Також, за п. 161 підрозділу 10 Інші перехідні положення Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, із змінами та доповненнями, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних сил України, встановлюється військовий збір, а за п. п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України. Для резидента - це загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України Ставка - 1,5 %.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що використання працівниками ТОВ БК Шатро власних автомобілів здійснювалось на підставі договорів про використання працівниками власного автомобіля без компенсації. (а.с. 76-110 т. 1)

Разом з тим, за своєю природою та змістом, наведені вище договори не є договорами оренди, адже за їх умовами, право володіння та користування автомобілем не переходило до підприємства, а тому, на них не поширюються вимоги ст. ст. 759, 799 та 220 Цивільного кодексу України.

Також, облік та списання пального по даних автомобілях здійснювались відповідно до подорожніх листів працівників, відомостей на отримання пального та актів списання пального, при цьому, що виділене на кожне авто пальне для заправки автомобілів не є додатковим благом в розумінні п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України, так як використовується не на задоволення потреб працівника, а виключно при виконанні працівником своєї безпосередньої трудової функції (службових обов`язків) на підприємстві.

Згідно з п. 1.2.1, 1.4. укладених договорів про використання власного автомобіля без компенсації, сторони домовились про те, що: автомобіль, згідно з наказом про порядок використання власного транспорту в робочих цілях, буде використовуватися особою у встановлений на підприємстві робочий час виключно у службових цілях; особа є співробітником підприємства. Використання автомобіля за цим договором здійснюється без надання компенсації особі, у зв`язку з тим, що ця компенсація врахована у посадовому окладі особи .

Відповідно до умов договору, виключне право на керування й обслуговування автомобіля має працівник з метою виконання службових обов`язків, які визначаються самим товариством, а акти приймання-передачі автомобіля від працівника до підприємства не підписувались.

Важливим також є й те, що використання особистого транспорту працівниками обумовлено їх посадовими обов`язками та розташуванням об`єктів (об`єктів будівництва, державних установ та ін.) на значній відстані один від одного та від офісного приміщення ТОВ БК Шатро , яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 34. Виходячи зі специфіки господарської діяльності товариства, зокрема, будівництвом, залучення для пересування з робочими цілями транспорту, на переконання колегії суддів, у даному випадку, відповідає звичайній діловій меті суб`єкта господарювання.

Цілком обгрунтовано суд першої інстанції звернув уваги на норми ст. ст. 759 та 764 Цивільного кодексу України, за якими, визначальним є те, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк та наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму , на противагу чому, за приписами ст. 125 Кодексу законів про працю України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).

З урахуванням наведеного, слідує, що, оскільки згідно укладених договорів про використання автомобіля без компенсації, при використання автомобілів не передбачається передачі автомобіля у користування підприємства, а працівник здійснює його експлуатацію самостійно, є непідтвердженими висновки контролюючого органу з приводу того, що укладені договори є договорами оренди, і на них повинні поширюватись норми Цивільного кодексу України щодо форми їх вчинення.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що помилковим є доводи відповідача про те, що вартість пального, використаного працівниками підприємства для заправки власних автомобілів з метою виконання службових обов`язків, які пов`язані з господарською діяльністю товариства, є додатковим благом і підлягає оподаткуванню, адже використання автомобіля здійснюється на підставі договору про використання автомобіля без компенсації та наказів по підприємству, саме з особами, які перебувають у трудових відносинах з позивачем, (а.с. 70-75 т. 1), проте, за визначенням п. 164.2.17 ст. 164 Податкового кодексу України, додаткове благо визначається у вигляді: вартості використаного житла, інших об`єктів матеріального або нематеріального майна, наданих платнику податків в безоплатне користування або компенсації вартості такого використання, крім випадків, і коли таке надання або компенсація зумовлені виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачені норми колективного договору або у відповідно до закону в установлених ними межах .

Тобто, за даних обставин, відсутній такий важливий елемент додаткового блага, як отримання певних вигод/пільг від отримання товарів/речей, що давало правові підстави товариству позивача відносити витрати на придбане за безготівковий розрахунок пальне до складу витрат на збут підприємства. Надавались на підтвердження вказаних обставин перевіряючим також і подорожні листи, відомості про видачу пального і акти списання пального, накази про норми списання палива на легкові автомобілі по підприємству.

Колегією суддів відхиляється посилання апелянта на вимоги ст. 799 Цивільного кодексу України, - обов`язкове нотаріальне посвідчення договорів, з огляду на те, що обов`язкове нотаріальне посвідчення передбачено договору найму транспортного засобу, на противагу чому, таких працівниками з підприємством не укладалось.

Отже, посилання відповідача, викладені в акті перевірки, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та апеляційної скарги, з огляду на що, суд першої інстанції правильно вказав на те, що податкове повідомлення-рішення від 17.03.2017 № 0362140303 щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо донарахування суми грошового зобов`язання зі справляння військового збору, про природу нарахування якого було зазначено вище по тексту, колегія суддів також знаходить правильним висновок окружного суду про те, що порушення, які відображені відповідачем в податковому повідомленні- рішенні від 17.03.2017 № 0363140303 є похідним від податкового повідомлення рішення від 17.03.2017 № 0362140303 (донарахування податку на доходи фізичних осіб), яке є протиправним, а тому, податкове повідомлення рішення від 17.03.2017 № 0363140303 також є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обгрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2020 р. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. ст. 329 - 331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 11.11.2020.