Рішення

від 10.11.2020 по справі 647/2575/20

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/2575/20

№ провадження 2/647/562/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Налиснік І.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/2575/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Одрадокам`янської сільської ради Бериславського району Херсонської області про визнання права власності в порядку спадкування,

встановив:

У вересні 2020 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько ОСОБА_3 , після смерті якого залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказане майно належало померлому на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок від 27.04.1990 року. Спадкоємницею померлого була його дружина, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , котра прийняла спадщину, проте не оформила своїх спадкових прав. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до нотаріуса, але отримали відмову через відсутність підпису посадової особи органу, який видав свідоцтво про право власності на житловий будинок. У зв`язку з чим, позивачі просять суд визнати за ними право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 24.09.2020 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Позивачі в підготовче засідання не з`явилися, заявами від 10.11.2020 року просили розглянути справу за їх відсутності, на задоволені позову наполягали.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, заявою від 02.10.2020 року просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, а також матеріали спадкових справ №№ 345/09, 346/09 та інвентаризаційну справу № 3507, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 26.10.1972 року, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 12.04.1977 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 14.11.1989 року, ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_1 .

Зі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Одрадокам`янською сільською радою народних депутатів Бериславського району Херсонської області 27.04.1990 року, вбачається, що власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . На даному свідоцтві відсутній підпис посадової особи, органу, який його видав.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис №13.

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис №913.

У відповідності до технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , даний будинок був побудований у період 1980 - 1989 роки, загальною площею 73,9 кв.м., житловою площею 37,5 кв.м.

З довідки КП Херсонське бюро технічної інвентаризації ХОР №087449 від 30.10.2019 року вбачається, що право власності на нерухоме майно за адресою АДРЕСА_1 , обліковується за ОСОБА_3 , свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок не зареєстровано.

За відомостями інвентаризаційної справи власником будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З відповіді нотаріуса від 14.07.2020 року вбачається, що за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про прийняття спадщини була заведена спадкова справа №345/2009 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 . Житловий будинок, що розташований за адресою АДРЕСА_1 належав чоловікові померлої ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем за законом останнього була його жінка ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Інші заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не надходили. У зв`язку з відсутністю підпису посадової особи, органу який видав свідоцтво про право власності на житловий будинок, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду для визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.

З копії матеріалів спадкової справи № 346/09 вбачається, що ОСОБА_2 18.08.2009 року подав державному нотаріусу Бериславської державної нотаріальної контори Херсонської області Мікуровій Л.Ю. заяву про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .

Згідно із копіями матеріалів спадкової справи № 345/09 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_2 19.08.2009 року та 18.08.2009 року подали до Бериславської державної нотаріальної контори Херсонської області заяви про прийняття спадщини після померлої матері ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За нормами ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Згідно із ст.1266 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

За положеннями ч.1 ст.1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 1 липня 2004 року, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Крім того, згідно з частиною першою та частиною другою статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти (лист Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 1 вересня 2011 року № 40-12-2409 Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року ).

До 19 січня 1996 року згідно Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої 31.01.1966 року Міністерством комунального господарства УРСР і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56 , Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами), не підлягали реєстрації будинки та домоволодіння, розташовані в сільських населених пунктах, які адміністративно підпорядковані містам або селищам міського типу, але не приєднані до них.

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації (лист Державної архітектурно-будівельної інспекція України від 30 липня 2012, № 40-19-5376 Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів ).

Обов`язок власників забезпечити державну реєстрацію прав власності на всі без винятку об`єкти нерухомості введена лише з 29.06.1998 року, тобто з набранням чинності Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затверджена наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 09.06.1998 року № 121.

Відповідно до ст.ст.25, 30, 346 ЦК України, листа Міністерства юстиції України №19-32/319, від 21.02.2005 року, якщо у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не проводилась і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного власника ( спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Таким чином, у разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав.

Зважаючи на відмову нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, іншого шляху окрім звернення до суду за захистом порушеного права у позивачів немає та вони правильно у розумінні ст.16 ЦК України обрали спосіб захисту порушеного права.

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що ОСОБА_3 у передбачений законом спосіб набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житловий будинок та технічним паспортом, враховуючи, що спадкоємцем, яка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_3 була його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та за життя не оформила своїх спадкових прав, при цьому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, відсутність якої не може бути підставою позбавлення спадкоємців права на спадщину, приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , у передбачений законом строк звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, але отримати свідоцтва про право на спадщину не змогли за відсутності підпису посадової особи органу, який видав свідоцтво про право власності на житловий будинок, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приймаючи до уваги повне визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII Перехідні положення ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Позивач ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 .

Відповідач Одрадокам`янська сільська рада Бериславського району Херсонської області, 74341, Херсонська область, Бериславський район, с. Одрадокам`янка, вул. Леніна, 5, код ЄДРПОУ 04401322.

Суддя О.О.Корсаненкова