Постанова

від 11.11.2020 по справі 149/1046/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1046/20

Провадження № 22-ц/801/1983/2020

Категорія: 55

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вергелес В. О.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 рокуСправа № 149/1046/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача: Рибчинського В.П.,

суддів: Голоти Л.О., Оніщука В.В.,

за участю секретаря судового засідання Топольської В.О., представника ОСОБА_1 - адвоката Матяша Д.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Матяша Дмитра Юрійовича на рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Лелітської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, про скасування рішення виконавчого комітету Лелітської сільської ради про відмову у взятті на квартирний облік та про зобов`язання вчинити дії ,

в с т а н о в и в:

В червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Лелітської сільської ради Хмільницького району Вінницької області, про скасування рішення виконавчого комітету Лелітської сільської ради про відмову у взятті на квартирний облік та про зобов`язання вчинити дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він являється інвалідом 3-ї групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Починаючи з 2018 року позивач звертався до Лелітської сільської ради Хмільницького району із заявами про постановлення на квартирний облік. 20.02.2020 року виконавчий комітет Лелінської сільської ради Хмільницького району прийняв рішення, яким відмовив позивачу у взяті на квартирний облік у зв`язку з забезпеченістю житловою площею згідно встановленої норми забезпеченості - 7,8 кв.м. на одного члена сім`ї для Вінницької області, при яких громадяни визнаються потребуючими покращення житлових умов та беруться на квартирний облік.

Позивач зазначає, що він є учасником бойових дій, отримав каліцтво під час виконання обов`язків військової служби, на даний час немає власного житла, будинок, у якому він проживає належить його матері, та сім`я складається з чотирьох чоловік, відтак він потребує поліпшення житлових умов. За таких обставин, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Матяш Д.Ю. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

На апеляційну скаргу подано відзив, в якому Лелітська сільська рада просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як таке, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованими.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Судом встановлено, що відповідно до копії посвідчення серія НОМЕР_1 від 20.12.2000 року, ОСОБА_1 , є інвалідом 3-ї групи і має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с. 4).

Відповідно до погосподарської книги на 2016-2020 роки в домогосподарстві розташованому в АДРЕСА_1 , окрім позивача ОСОБА_1 проживають та зареєстровані ще четверо осіб, головою домогосподарства є ОСОБА_2 (а.с. 40-42).

Як вбачається з акту обстеження житлових умов складеним комісією виконавчого комітету Лелітської сільської ради Хмільницького району від 12.02.2020 року, при обстеженні житлових умов проживання ОСОБА_1 було встановлено, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , та в якому зареєстрований та проживає ОСОБА_1 складається з чотирьох житлових кімнат, прихожої кухні та ванної кімнати, які знаходяться в задовільному стані. Будинок опалюється природнім газом, підведено водопостачання та водовідвід, в даному будинку зареєстровано та проживає п`ять осіб (а.с. 34).

З технічного паспорту на будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташованому АДРЕСА_1 вбачається, що загальна площа приміщень складає 74,2 кв. м., житлова 49,4 кв.м. (а.с. 111-115).

З рішення Виконавчого комітету Лелітської сільської ради Хмільницького району № 12 від 20.02.2020 року вбачається, у постановці ОСОБА_1 на квартирний облік було відмовлено, в зв`язку із його забезпеченістю житловою площею згідно встановленої норми забезпеченості 7,8 кв.м. на одного члена сім`ї для Вінницької області, при якій громадяни визнаються потребуючими покращення житлових умов та беруться на квартирний облік (а.с.5).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач забезпечений житлом у відповідності до вимог чинного законодавства і для взяття його на квартирний облік відсутні правові підстави.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до статті 33 ЖК Української РСР потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 34 ЖК Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок. Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду та вносяться до єдиного державного реєстру громадян, які потребують поліпшення житлових умов, порядок ведення якого визначає Кабінет Міністрів України.

Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, здійснюється, як правило, за місцем проживання у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів (частина перша статті 36 ЖК Української РСР).

Поза чергою жиле приміщення надається особам з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняним до них у встановленому порядку особам протягом двох років з дати прийняття рішення про включення їх до списку на позачергове одержання жилого приміщення, а з них особам з інвалідністю першої групи з числа учасників бойових дій на території інших держав - протягом року з визначенням переважного права осіб з інвалідністю внаслідок Другої світової війни і прирівняних до них у встановленому порядку осіб на одержання жилих приміщень перед всіма іншими категоріями позачерговиків (абзац перший частини першої статті 46 ЖК Української РСР ).

Відповідно до пункту 18 частини першої статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги, зокрема, на позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю I групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Згідно зі статтею 47 ЖК Української РСР норма жилої площі в Українській РСР встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу.

Відповідно до статті 48 ЖК Української РСР жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. При передачі громадянам житла, яке перебуває у їх приватній власності, органу, який здійснює поліпшення житлових умов, вони мають право на одержання житла у межах встановленої норми жилої площі. Громадяни, які одержали житло у державному фонді на цих умовах, мають право на його приватизацію відповідно до вимог чинного законодавства. Жиле приміщення може бути надано з перевищенням норми жилої площі, якщо воно складається з однієї кімнати (однокімнатна квартира) або призначається для осіб різної статі (частина друга статті 50).

Згідно з постановою Виконавчого комітету Вінницької обласної Ради народних депутатів та президії обласної Ради професійних спілок від 10 січня 1985 року № 21 Про порядок ведення квартирного обліку та розподілення житла рівень середньої забезпеченості жилою площею, який враховується при наданні жилих приміщень, становить 7,8 кв.м, а норма жилої площі для визнання особи такою, що потребує поліпшення житлових умов, - в розмірі 6,5 кв. м.

Судом встановлено, що на час звернення із заявою про взяття на облік для поліпшення житлових умов ОСОБА_1 та члени його сім`ї: мати ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_5 проживали та були зареєстровані у будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованому в АДРЕСА_1 .

Рівень жилої площі на кожну зареєстровану особу становив 9,88 кв.м (49,4:5=9,88 кв.м) при рівні забезпеченості житловою площею для визнання особи потребуючою поліпшення житлових умов у 6,5 квадратних метрів.

Норми житлового законодавства в зазначеній частині (стаття 34 , 48 ЖК України ) не втратили чинності на час розгляду питання виконавчим комітетом і судом, тому із врахуванням жилої площі квартири та кількості членів сім`ї у відповідача не було підстав для визнання позивача таким, що потребує поліпшення житлових умов.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги п. 7 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджені Радою Міністрів Української РСР і Української республіканською радою професійних спілок від 11.12.1984 року № 470, який передбачає, що потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни, які проживають в одній кімнаті по дві і більше сім`ї, незалежно від родинних відносин, або особи різної статті старші 9 років, крім подружжя.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки про склад сім`ї в будинку проживають позивач, його дружина, син, донька та його мати.

Згідно акту обстеження житлових умов складеним комісією виконавчого комітету Лелітської сільської ради Хмільницького району від 12.02.2020 року, при обстеженні житлових умов проживання ОСОБА_1 було встановлено, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 , та в якому зареєстрований та проживає ОСОБА_1 складається з чотирьох житлових кімнат, прихожої кухні та ванної кімнати, які знаходяться в задовільному стані. Будинок опалюється природнім газом, підведено водопостачання та водовідвід, в даному будинку зареєстровано та проживає п`ять осіб.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Лелітської сільської ради Хмільницького району зазначає, що при обстеженні житлових умов ОСОБА_1 було встановлено, що позивач та його дружина проживають у одній кімнаті, матір позивача у другій кімнаті, в третій кімнаті проживає донька позивача ОСОБА_5 , 2006 року народження, а четверта кімната була порожня, але як було сказано матір`ю позивача, в ній проживає син позивача ОСОБА_4 , 1998 року народження, який навчається на денній формі навчання у м. Житомирі.

Наведене свідчить про те, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що кожен член сім`ї має власну житлову площу, яка перевищує встановлену чинними нормативно-правовими актами норму, за якими особа визнається такою, що потребує поліпшення житлових умов

Крім того, відповідно до п. 14 ч. 1 ст.12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту особи, яким у встановленому порядку наданий статус учасника бойових дій, і які потребують поліпшення житлових умов, мають право, зокрема на першочергове забезпечення жилою площею, першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир та забезпечення їх паливом.

Згідно довідки Лелітської сільської ради Хмільницького району від 27.07.2020 року № 28 на території Лелітської сільської ради Хмільницького району в АДРЕСА_2 знаходиться земельна ділянка площею 0,22 га, яка надана ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд відповідно до рішення № 174, 17 сесії Лелітської сільської ради 4 скликання від 03.11.2005 року, на якій ведеться будівництво індивідуального житлового будинку.

За таких обставин, суд першої інстанції встановивши, що жила площа на кожного члена сім`ї позивача перевищувала встановлену чинними нормативно-правовими актами норму, за якими особа визнається такою, що потребує поліпшення житлових умов, на час розгляду заяви про взяття позивача на облік, ні позивач, ні члени його сім`ї не були такими, що потребували поліпшення житлових умов в розумінні вимог чинного законодавства, тому дійшов обґрунтованого висновку про правомірність дій службових осіб при вирішенні цього питання та про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Матяша Дмитра Юрійовича залишити без задоволення.

Рішення Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 26 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

В.В. Оніщук