Рішення

від 02.11.2020 по справі 325/1315/19

ПРИАЗОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 2/325/12/2020

325/1315/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2020 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді - Васильцової Г.А., при секретарі Міняйло А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, державний реєстратор Приазовської районної державної адміністрації Тодорова Олена Валеріївна, про визнання свідоцтв про прийняття спадщини недійсними, про визнання Державного акту про право власності недійсним, скасування реєстрації та визнання права власності в порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Приазовського районного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить (з урахуванням уточнення): 1) визнати свідоцтва про право на спадщину, виданих ОСОБА_11 та ОСОБА_2 Приазовською районною нотаріальною конторою 13.02.2009 р. після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , недійсними; 2) визнати Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 472019, виданий 04.10.2011 р. відділом Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області на ім`я ОСОБА_2 , недійсним; 3) скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7,62 га, цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 2324555100:01:001:0004, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ№269343 від 20.02.2008 р.; 4) визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1/9 частку земельної ділянки, площею 7,62 га, кадастровий номер 1324555100:01:001:0106 цільовим призначенням Для ведення особистого селянського господарства та 1/9 частку земельної ділянки площею 7,62 га., кадастровий номер 2324555100:01:001:0004, цільовим визначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, просить поновити їй строк на звернення до суду з даним позовом.

Позивачка в позовній заяві зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 . На час його смерті разом з ним проживали та були зареєстровані його дружина ОСОБА_11 та їх діти: ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Крім них спадкоємцем першої черги за законом є донька померлого, ОСОБА_2 , але вона не мешкала разом з померлим та була зареєстрована за іншою адресою. Після смерті ОСОБА_12 відкрилась спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай), згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ЗП №0156807, виданого на ім`я померлого, розміром 8,76 умовних кадастрових гектарів землі, яка перебувала у колективної власності ВАТ Агрос . Після смерті ОСОБА_12 до Приазовської районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_11 та ОСОБА_2 , внаслідок чого 30.11.2004 р. була заведена спадкова справа за № 462. Проте, ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в силу ч.3 ст.1268 ЦК України, також вважаються таким, що прийняли спадщину, оскільки мешкали та були зареєстровані разом з померлим та не звертались до нотаріуса з заявами про відмову від спадщини.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_11 . Внаслідок її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла земельна ділянка площею 7,62 га, цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 2324555100:01:001:0004, що підтверджується копією Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП №003281 від 20.03.2002 р. та 1/9 частка в праві на земельну частку (пай), розміром 8,76 умовних кадастрових гектарів у землі, в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 . Після її смерті до Приазовської Державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . При цьому, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовились від спадщини на користь ОСОБА_6 .

Однак, своєю постановою від 10.04.2019 р., нотаріус відмовив ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, посилаючись на те, що нею не надані документи, які б підтверджували право власності померлої на земельну ділянку площею 7,62 га, розташовану на території Приазовської селищної ради.

Під час збору необхідних документів для належного оформлення спадщини у Приазовському відділі Держгеокадастру стало відомо, що 25.02.2009 р. був зареєстрований перехід права власності на земельну ділянку згідно вищезазначеного сертифікату на земельну ділянку (пай) від померлого до інших осіб, а саме до померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 та ОСОБА_2 по 1/2 частині.

Згідно запису в сертифікаті на земельну ділянку (пай), право на земельну ділянку передано - ОСОБА_11 (1/2 частина) ОСОБА_2 (1/2 частина) на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом ВМВ №682629 та ВМВ №682628 від 13.02.2009 р.

Також ОСОБА_1 був отриманий витяг з ДЗК про земельну ділянку, з якого стало відомо, що на підставі розпорядження Приазовської районної державної адміністрації №358 від 19.04.2011 р. ОСОБА_11 та ОСОБА_2 зареєстрували своє право спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 7,62 га, кадастровий номер 2324555100:01:001:0106, цільовим призначенням Для ведення особистого селянського господарства , яка виділена на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ЗП №0156807, виданого на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , після чого отримали Державні акти на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 472018 та ЯЛ № 472019 від 04.10.2011р.

Крім того, з Витягу з ДЗК про земельну ділянку від 26.03.2019 р. стало відомо, що земельна ділянка площею 7,62 га, цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 2324555100:01:001:0004, що належала померлій ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП №003281 від 20.03.2002р., зареєстрована на іншу особу, а саме ОСОБА_3 , згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ №269343 від 20.02.2008 р. Реєстрація права власності за ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі була здійснена 07.01.2015 р., а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.02.2019 р.

Зазначений державний акт про право власності на земельну ділянку був виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Приазовського районного суду від 04.02.2008 р. у справі 2-140/2008, згідно якого за ОСОБА_3 було визнане право власності на земельну ділянку яка належала ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 303281 від 20.03.2002 р. Однак, ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.04.2010 р., зазначене рішення було скасовано, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд. Після чого, ухвалою Приазовського районного суду від 29.06.2010 р. позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_11 , про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку, залишена без розгляду. Зазначені рішення судів набрали законної сили. В подальшому ці рішення не оскаржувались та ОСОБА_3 вдруге з позовом до суду не звертався. Таким чином, підстави для набуття та існування права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7,62 га., кадастровий номер 2324555100:01:001:0004 - відсутні, а відтак Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ№269343 від 20.02.2008р. виданий на ім`я ОСОБА_3 є недійсним.

З вищенаведеного вбачається, що під час оформлення спадщини після смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_14 та ОСОБА_2 - навмисно не повідомили нотаріуса про існування інших претендентів на спадщину, в наслідок чого нотаріус був позбавлений можливості вчинити дії для повідомлення інших претендентів про відкриття спадщини, чи здійснити їх виклик як спадкоємців за законом, що свідчить про грубе порушення майнових прав інших спадкоємців.

Також існування зареєстрованого права власності ОСОБА_3 у відповідних реєстрах, перешкоджає спадкоємцям оформити спадщину після смерті ОСОБА_11 ..

Оскільки в позасудовому порядку вирішити це питання не представляється можливим, тому вона змушена звернутися до суду за захистом свого права.

Позивачка стверджує, що про порушення свого права вона дізналась лише в квітні 2019 р. під час збирання документів для оформлення спадщини, тому вважає, що це є поважною причиною пропуску строку позовної давності, а відтак є всі підстави для його поновлення.

Ухвалою судді Апалькової О.М. від 25 липня 2019 року подана позовна заява залишена без руху.

Ухвалою судді Апалькової О.М. від 14 серпня 2019 року відкрито провадження по справі за правилами загального провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання .

19 вересня 2019 року від позивачки надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 19 вересня 2019 року відкладене підготовче судове засідання.

11 жовтня 2019 року від відповідача ОСОБА_2 надійшла заява про застосування строку позовної давності.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 28 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження, залучено до справи співвідповідача ОСОБА_3 та справа призначена до розгляду по суті.

11 листопада 2019 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Ковальова Д.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить суд застосувати до заявлених у справі позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову повністю, оскільки описані в позовній заяві обставини не відповідають дійсності та не можуть бути прийняті судом до уваги. Так на момент смерті ОСОБА_11 право власності на земельну ділянку площею 7,62 га цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 2324555100:01:001:0004 належало ОСОБА_3 . Перехід права власності на земельну ділянку відбувся за чотири роки до смерті ОСОБА_11 . Крім того, строк позовної давності сплинув, при цьому жодних обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку давності позивачка суду не надала. Остання жодним чином не обґрунтувала неможливість встановлення нею обставин переходу права власності до відповідача в межах строку позовної давності.

25 листопада 2019 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив.

22 січня 2020 року на адресу суду надійшла витребувана судом спадкова справа після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 22 січня 2020 року надано відповідачам та їх представникам строк для надання відзивів на позовну заяву, та позивачу і її представнику - для надання відповіді на відзиви.

07 лютого 2020 року від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Ковальова Д.В. надійшов відзив на позовну заяву (тотожній відзиву від 11 листопада 2019 року).

25 лютого 2020 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кальченко А.В. надійшла відповідь на відзив, в якій він висловив думку про безпідставність твердження адвоката Ковальова Д.В., що на момент смерті ОСОБА_11 право власності на земельну ділянку площею 7,62 га цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 2324555100:01:001:0004, належало ОСОБА_3 , оскільки державна реєстрація такого права була проведена 07.01.2015 року, тобто після смерті ОСОБА_11 . Щодо спливу строку позовної давності, зазначає, що про перехід права власності на вищевказану земельну ділянку до ОСОБА_3 ОСОБА_1 дізналась лише у 2019 року, після отримання нотаріусом Приазовської Державної нотаріальної контори відповіді на запит вих. № 231/02-14/140/2013 від 06.03.2019 року щодо надання витягів з Державного земельного кадастру про земельні ділянки. Про існування вищезазначених судових рішень вона дізналася від адвоката Алексеенко В.П., до якого звернулась за правовою допомогою 29.05.2019 року, відразу після отримання від нотаріуса Приазовської Державної нотаріальної контори постанови від 10.04.2019 року про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Тому вважає поважними причини пропуску строку давності.

02 березня 2020 року адвокат Ковальов Д.В. надав суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив, що право власності на земельну ділянку за ОСОБА_3 зареєстроване на підставі судового рішення 20 лютого 2008 року у відповідності до чинного на той час порядку реєстрації. У 2008 році ще не діяв Реєстр речових прав на нерухоме майно в електронному вигляді, в який право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку внесене 07.01.2015 року, однак це не свідчить про те, що державна реєстрація відбулася у 2015 році. Просив застосувати до заявлених у справі позовних вимог позовну давність та відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 20 березня 2020 року відкладено розгляд справи.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 28 квітня 2020 року залучені до участі у справі треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, державний реєстратор Приазовської районної державної адміністрації Тодорова Олена Валеріївна.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 01 червня 2020 року витребувано спадкову справу після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

12 червня 2020 року суду надані витребувані судом докази.

Ухвалою судді Пантилус О.П. від 27 серпня 2020 року справа прийнята до провадження на підставі повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з відставкою судді Апалькової О.М., призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.09.2020 року.

Ухвалою судді Васильцової Г.А. від 15 вересня 2020 року справа прийнята до провадження на підставі повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з відставкою судді Пантилус О.П., призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 17.09.2020 року.

Ухвалою Приазовського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2020 року відкладено розгляд справи.

Ухвалою Приазовського районного суду від 15 жовтня 2020 року відкладено розгляд справи та витребувано з канцелярії Приазовського районного суду цивільну справу № 2/325/14/20 (325/1824/19) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у їх відсутність та просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з`явилися, від представника - адвоката Діоби Д.Г. надійшла заява про розгляд справи у їх відсутність, просить відмовити в задоволенні позову.

Треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та їх представник у судове засідання не з`явилися, в матеріалах справи наявні заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області та державний реєстратор Приазовської районної державної адміністрації Тодорова Олена Валеріївна у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином сповіщені про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не здійснюється.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до наступного.

Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 43 ЦПК України серед іншого визначено, що учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України , суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого 13.06.2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області, про що складено відповідний актовий запис № 52.

Після його смерті відкрилася спадщина, яка, зокрема складається з земельної частки (паю) розміром 8,76 умовних кадастрових гектарів землі, яка перебувала у колективній власності ВАТ Агрос , про що свідчить копія сертифікату на право на земельну частку (пай), серія ЗП №0156807, виданого 10.03.1999 року на ім`я померлого.

30.11.2004 року після смерті ОСОБА_12 була заведена спадкова справа за № 462/2004, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру №56483126 від 11.06.2019 року та копією вищевказаної спадкової справи, згідно якої до Приазовської районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини звернулись 26.11.2004 року ОСОБА_2 та 13.02.2009 року ОСОБА_11 , які і отримали свідоцтва про право на спадщину.

Згідно запису в сертифікаті право на земельну ділянку передано: ОСОБА_11 (1/2 част.) та ОСОБА_2 (1/2 част.) та відповідно до витягу з ДЗК про земельну ділянку НВ-2305581692019 від 15.03.2019 року, ОСОБА_11 та ОСОБА_2 зареєстрували право спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 7,6200 га, кадастровий номер 2324555100:01:001:0106, цільовим призначенням Для ведення особистого селянського господарства , яка виділена на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай), серії ЗП №0156807, виданого на ім`я померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , та отримали державні акти ЯЛ № 472018 та ЯЛ № 472019 від 04.10.2011 року.

В своїй позовній заяві позивач просить зокрема: визнати недійними свідоцтва про право на спадщину, виданих ОСОБА_11 та ОСОБА_2 Приазовською районною нотаріальною конторою 13.02.2009 р. після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Відповідно до ст. 1301 ЦК України , свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) у статті 1301 ЦК України , як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Крім того, у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України п.п. 3.21 та 3.22 глави 10: спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Позивачка зазначає, що вона мешкала разом зі спадкодавцем ОСОБА_12 , а тому в силу ч. 3 ст. 128 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки мешкала та була зареєстрована разом з померлим, про що свідчить довідка, видана Приазовською селищною радою №1054 від 27.05.2019 року щодо проживання її разом зі спадкодавцем ОСОБА_12 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проте суд не погоджується з доводами позивача, виходячи з наступного.

Так, судом були дослідженні матеріали справи № 2/325/14/20 (325/1824/19) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно матеріалів зазначеної справи та ухваленого судом рішення від 13 березня 2020 року, яке набрало законної сили, ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні позову щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з не доведеністю обставин щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Тобто, судом було встановлено, що ОСОБА_1 своєчасно не звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_12 , та не навела поважних причин пропуску строку, передбаченого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини.

Крім того, судом була надана оцінка довідці, виданої секретарем селищної ради від 27.05.2019 року щодо реєстрації позивача ОСОБА_1 за адресою спадкодавця ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дані в довідці були спростовані іншими матеріалами справи, дослідженими судом під час розгляду справи.

Таким чином, суд критично відноситься до поданої позивачкою довідки, виданою Приазовською селищною радою №1054 від 27.05.2019 року щодо проживання її разом зі спадкодавцем ОСОБА_12 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_4 , оцінка якій була вже надана судом під час розгляду іншої справи.

Крім того, посилання позивачки стосовно того, що мати спадкоємців та ОСОБА_2 навмисно не повідомили нотаріуса про наявність у померлого інших спадкоємців не можуть бути підставою для скасування свідоцтва про право на спадщину, оскільки ОСОБА_1 яка на момент смерті спадкодавця разом із ним не проживала, повинна була особисто звернутися у шестимісячний строк з заявою про прийняття спадщини.

За таких підстав суд вважає необхідним відмовити з задоволенні позовних вимог в цій частині, також слід відмовити у задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 право власності на 1/9 частку земельної ділянки, площею 7,62 га, кадастровий номер 1324555100:01:001:0106 цільовим призначенням Для ведення особистого селянського господарства в порядку спадкування після смерті ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки позивачка у 6-ти місячний строк з часу відкриття спадщини не звернулася з заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини, разом зі спадкодавцем не проживала, що встановлено судовим рішенням від 13 березня 2020 року, та судом було відмовлено їй у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини.

Крім того, в розумінні ч. 4 ст. 1268 ЦК України, позивачка не є такою, що прийняла спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Вирішуючи питання щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЛ № 472019, виданий 04.10.2011 р. відділом Держкомзему у Приазовському районі Запорізької області на ім`я ОСОБА_2 , суд приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

На підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_2 та ОСОБА_11 зареєстрували право спільної часткової власності на земельну ділянку, площею 7,6200 га, кадастровий номер 2324555100:01:001:0106, цільовим призначенням Для ведення особистого селянського господарства , та отримали державні акти ЯЛ № 472018 та ЯЛ № 472019 від 04.10.2011 року.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Судами встановлено, що ОСОБА_2 правомірно та законно набула право власності на частину земельної ділянки успадкованої після смерті батька ОСОБА_12 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відсутні підстави для визнання недійсним виданого Державного акту на право власності на підставі свідоцтва про право спадщину від 13.02.2009 року .

Таким чином, слід відмовити позивачці у задоволенні вказаних позовних вимог.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_11 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданим 28.12.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області, про що складено відповідний актовий запис № 109.

Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй спадкове майно.

Відповідно до матеріалів спадкової справи №140/2013, початої 19.06.2013 року після смерті ОСОБА_11 , до Приазовської Державної нотаріальної контори з заявами для прийняття спадщини за законом звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , при цьому ОСОБА_9 та ОСОБА_10 подали заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_6 .. Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини не звертались.

Постановою від 10.04.2019 року державним нотаріусом Шевченко С.О. відмовлено ОСОБА_1 в оформленні спадщини на земельну ділянку площею 7,6200 га, розташовану на території Приазовської селищної ради Запорізької області та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на її ім`я на 1/9 частину вказаної земельної ділянки, з підстав: ОСОБА_1 не надані документи, які б підтверджували право власності померлої на вказану земельну ділянку.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП №003281 від 20.03.2002 року ОСОБА_11 належало право на земельну ділянку площею 7,62 га, цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Згідно Витягу з ДЗК про земельну ділянку від 26.03.2019 р., земельна ділянка площею 7,62 га, з цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 2324555100:01:001:0004, що належала померлій ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП №003281 від 20.03.2002р., зареєстрована на ОСОБА_3 , про що свідчить державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ №269343 від 20.02.2008 року.

Реєстрація права власності за ОСОБА_3 в Державному земельному кадастрі була здійснена 07.01.2015 року, а в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.02.2019 року, що підтверджується копією Витягу з ДЗК про земельну ділянку та копією інформаційної довідки з ДРРП від 08.06.2019 року.

Згідно наданих доказів позивачем, підставою для переведення прав є рішення Приазовського районного суду від 04.02.2008 року у справі 2-140/2008 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_11 про визнання договору міни земельної ділянки дійсним, яким визнано договір міни земельної ділянки, укладеного 07 січня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_11 дійсним, та визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 7,62 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Приазовської селищної ради Запорізької області, що належала ОСОБА_11 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 303281 від 20.03.2002 року.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14.04.2010 року рішення Приазовського районного суду від 04.02.2008 року у справі 2-140/2008 було скасовано, а справа направлена до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Приазовського районного суду від 29.06.2010 року позовна заява ОСОБА_3 до ОСОБА_11 про визнання договору дійсним та визнання права власності на земельну ділянку залишена без розгляду. Ухвала набрала законної сили 05.07.2010 року.

Таким чином, на думку позивача, підстави набуття та існування права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7,62 га, цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - відсутні, а відтак Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯЕ № 269343 від 20.02.2008 року, виданий на ім`я ОСОБА_3 є недійсним.

Проте, суд не погоджується з доводами позивача виходячи з наступного.

Згідно з частиною першої статті 126 Земельного Кодексу України, в редакції до 01 січня 2013 року, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом , крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Оскільки за змістом статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вбачається з матеріалів справи, відсутні докази, які б свідчили саме про незаконність набуття права власності ОСОБА_3 , оскільки договір міни від 07 січня 2007 року, укладений між ОСОБА_11 та ОСОБА_3 , не розірваний та не визнаний недійсним.

За таких підстав слід відмовити у задоволенні позовних вимог щодо скасування реєстрації права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 7,62 га, з цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 2324555100:01:001:0004, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку ЯЕ№269343 від 20.02.2008 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

А тому, у зв`язку з передачею ОСОБА_11 ОСОБА_3 свого майна, за договором (презумпція дійсності договору передбачена діючим ЦК України), а саме земельної ділянки, площею 7,62 га, з цільовим призначенням Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва , кадастровий номер 2324555100:01:001:0004, наслідком чого стала реєстрації права власності у відповідних реєстрах, вказана земельна ділянка не увійшла до спадкової маси після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_11 , та не може бути успадкована спадкоємцями, в тому числі і позивачкою.

Таким чином, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачкою права власності на 1/9 частину вказаного спадкового майна після смерті ОСОБА_11 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 191, 206, 247, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, державний реєстратор Приазовської районної державної адміністрації Тодорова Олена Валеріївна, про визнання свідоцтв про прийняття спадщини недійсними, про визнання Державного акту про право власності недійсним, скасування реєстрації та визнання права власності в порядку спадкування - відмовити повністю .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Судовий розгляд по справі завершився 02 листопада 2020 року.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 11 листопада 2020 року

Суддя Г.А. Васильцова