Постанова

від 12.11.2020 по справі 916/1455/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року Справа № 916/1455/20 м.Одеса, проспект Шевченка,29

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.А. Мишкіної,

суддів Л.В. Поліщук, С.В. Таран

Розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

на рішення господарського суду Одеської області від 28 липня 2020 року

у справі №916/1455/20

за позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Будинки АББО

про стягнення 2117,27грн.

суддя суду першої інстанції: Л.В. Степанова

час і місце ухвалення рішення: 28.07.2020р., 12:27год., м. Одеса, господарський суд Одеської області, зала судових засідань №14

повне рішення складене 03.08.2020р.

встановив:

02.06.2020р. Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (надалі - позивач, АТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Будинки АББО (надалі - відповідач, ОСББ Будинки АББО ), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь загальний борг у розмірі 2111,27грн., який складається з 1750,04грн. - пені, 343,15грн. - 3 % річних, 18,08грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16.10.2018р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (наразі - АТ НАК Нафтогаз України ) (Постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір №7095/18-ТЕ-23 постачання природного газу (надалі - Договір від 16.10.2018р.); на виконання умов Договору від 16.10.2018р. позивач передав відповідачу у власність природний газ на загальну суму 583187,30грн. Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови п.6.1 Договору. З урахуванням суми та строку прострочення основного боргу відповідачем, позивачем були нараховані відповідачу кошти у вищезазначених сумах, які підлягають стягненню у судовому порядку (розрахунок неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат наданий позивачем в додатки до позовної заяви).

З посиланням на норми ст.ст.173-175, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст. 509, 655(ч.1), 526, 530, 612, 549, 611, 625, 629 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

02.07.2020р. відповідач подав місцевому господарському суду клопотання, в якому просив скасувати пеню в сумі 1750,04грн. за прострочку оплати за природний газ. В обґрунтування клопотання відповідач зазначив, що станом на день подання клопотання заборгованість за Договором від 16.10.2018р. сплачена; відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі - станом на 06.07.2020р. заборгованість членів ОСББ по оплаті опалення, постачання води і водовідведення, за утримання будинку та прибудинкової території, за вивезення сміття становить 156440,52грн. та сума 2111,27грн. пені, нарахованої позивачем, для відповідача це майже щомісячний платіж за електроенергію в місцях загального користування на один із будинків.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.08.2020р. (суддя Л.В. Степанова) позов задоволено частково - стягнуто з ОСББ Будинки АББО на користь АТ НАК Нафтогаз України 875,02грн. пені, 345,15грн. 3% річних, 18,08 інфляційних втрат та 2102грн. судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.15,16, 11(ч.2), 626, 627, 712, 610, 549, 551(ч.3) ЦК України, ст.ст.175, 193, 229, ч.6 ст.231, ч.2 ст.218, ст.230, ч.1 ст.233 ГК України та вмотивоване наступним. 16.10.2018р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №7095/18-ТЕ-23 постачання природного газу на виконання якого позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2018 році природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах договору. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно у зв`язку з чим позивачем згідно умов 8.2. договору було нараховано відповідачу пеню у сумі 1750,04грн. за період з 27.12.2018р. по 10.01.2019р., за період з 26.01.2019р. по 11.02.2019р., за період з 26.02.2019р. по 10.03.2019р., за період з 26.04.2019р. по 01.09.2019р.; Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 1750,04грн. суд визнав його вірним.

Вирішуючи питання щодо можливості зменшення за клопотанням відповідача суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності суд зазначив, що відповідач є непідприємницьким товариством, створеним для здійснення функцій, визначених законом, не є кінцевим споживачем одержаного природного газу, а отже надходження коштів на рахунок відповідача та можливість погашення заборгованості за природний газ в цілому залежить від сплати мешканцями будинку на користь відповідача відповідних платежів. Приймаючи до уваги неподання позивачем доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення грошових зобов`язань у спірних правовідносинах, та зважаючи на правовий статус відповідача, ступінь виконання основного зобов`язання (повне погашення заборгованості) та причини виникнення боргу, суд вважає доцільним зменшити розмір заявлених позивачем штрафних санкцій у вигляді пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 50%. Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.

В частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат суд зазначив, що розрахунки позивача є вірними та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

01.09.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області надійшла апеляційна скарга АТ НАК Нафтогаз України (надіслана поштою 25.08.2020р.) на рішення від 28.07.2020р., в якій скаржник просить скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 875,02грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення підлягає скасуванню частково з огляду наступного:

- головною підставою зменшення розміру неустойки відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан. Натомість, відповідно до ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань.

- керуючись ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України та висновками Вищого господарського суду України щодо практики застосування вищезазначених норм право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому з`ясувавши наявність цих обставин суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема: об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків . Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. по справі №908/1453/14.

- відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі 922/1010/16 від 12.06.2018р.;

- під час розгляду справи судом не було враховано інтереси позивача;

- беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599,625 Цивільного кодексу України;

- нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов`язанням за Договором від 05.10.2017р.;

- несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.

Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду:

- від 02.09.2020р. залишено апеляційну скаргу без руху;

- від 14.09.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ НАК Нафтогаз України на рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2020р. у справі №916/1455/20; постановлено розгляд апеляційної скарги АТ НАК Нафтогаз України на рішення господарського Одеської області від 28.07.2020р. у справі №916/1455/20 здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено іншим учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань до 05.10.2020р.

Станом на день прийняття постанови у даній справі відповідач відзив на апеляційну скаргу або будь-яких клопотань з процесуальних питань не подав, тому апеляційний розгляд справи по суті проводиться за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини.

16.10.2018р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (наразі АТ НАК Нафтогаз України ) (Постачальник) та Об`єднанням співвласників будинків Будинки АББО (споживач) укладено Договір постачання природного газу №7095/1718-ТЕ-23 (а.с.14-23), відповідно до умов п.1.1 якого Постачальник зобов`язується передати у власність покупцю у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити природний газ на умовах договору.

Природний газ, що продається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору від 16.10.2018р.).

У пункті 2.1 Договору від 16.10.2018р. установлено, що Постачальник передає споживачу з 01.10.2018р. по 17.10.2020р. газ обсягом 4,0тис.куб. метрів.

Відповідно до п.5.2 Договору від 16.10.2018р. ціна за 1000 куб.м газу на дату укладення договору становить 4942,00грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40грн.

Згідно із п.6.1 Договору від 16.10.2018р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до п.8.2 Договору від 16.10.2018р. у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20.

Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років (п.10.3 Договору від 16.10.2018р.)

Згідно із п.12.1 Договору від 16.10.2018р. він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2018р. по 18.10.2018р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

Між сторонами були укладені додаткові угоди до Договору від 16.10.2018р.: №1 від 26.10.2018р. (а.с.24), №2 від 31.10.2018р. (а.с.25), №3 від 07.11.2018р. (а.с.26), №4 від 03.12.2018р. (а.с.27-36), №5 від 20.03.2019р. (а.с.37), №6 від 20.03.2019р., №6/7 від 26.03.2019р. (а.с.39), якими сторони продовжили строк дії договору до 30.04.2019р. включно та зазначили загальний обсяг газу, який постачається (тис.куб.м) - листопад 2018 року - 10,765, грудень 2018 року - 18,741, січень 2019 року - 19,659, лютий 2019 року - 15,573, березень 2019 року - 13,000.

Додатковою угодою №4 від 03.12.2018р. сторони виклали:

- пункт 4.2 Договору від 16.10.2018р. у наступній редакції: ціна за 1000куб.м. газу становить 6235,51грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ)- 20%. Усього разом з податком на додану вартість - 7482,61грн.;

- пункт 5.1 Договору від 16.10.2018р. у наступній редакції: оплата за природний газ здійснюється позивачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу;

- пункт 7.2 Договору від 16.10.2018р. у наступній редакції: у разі прострочення Споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. №256;

У листопаді 2018 року - березні 2019 року ПАТ НАК Нафтогаз України передало відповідачу природний газ обсягом 77,939тис.куб.м. на загальну суму 583187,30грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі природного газу (а.с.40-44).

Станом на 01.09.2019р. заборгованість була погашена повністю (583187,30грн.), що убачається з розрахунку, доданого до позовної заяви (а.с.11-13).

Обставина затримки у розрахунках за спожитий газ не заперечується відповідачем.

Звертаючись до суду з позовом, АТ НАК Нафтогаз України , зазначило, що у зв`язку із несвоєчасним розрахунком відповідачем за отриманий природний газ позивачем були нараховані останньому пеня, три проценти річних та інфляційні втрати у зазначених у позовній заяві сумах, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ НАК Нафтогаз України , зменшивши заявлену до стягнення пеню з 1750,04грн. до 875,02грн., у зв`язку із чим відмовив у позові в частині стягнення решти суми пені.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи оскарження позивачем рішення від 28.07.2020р. лише в частині правомірності зменшення судом першої інстанції пені, колегія суддів не досліджує питання правильності розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат та стягнення з ОСББ Будинки АББО на користь АТ НАК Нафтогаз України 3% річних та інфляційних втрат у відповідних сумах, досліджуючи позиції сторін з цього питання, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зміст ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018р. у справі 67/1346/15-ц, проте скаржник помилково вважає, що передумовою зменшення пені є виключно значне її перевищення перед розміром збитків.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту зазначеної норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. у справі №904/12429/16.

Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

З розрахунків штрафних санкцій (помісячно), складених позивачем (а.с.11-13) убачається, що за зобов`язанням по оплаті поставленого газу у листопаді 2018 року - квітні 2019 року відповідачем допущено прострочення оплати, що тривали незначний період часу, платежі здійснювалися регулярно протягом кожного місяця у спірному періоді та станом на 01.09.2019р. заборгованість з оплати отриманого газу за договором №7095/1718-ТЕ-23 була відсутня. Отже ступінь виконання відповідачем свого зобов`язання можна вважати достатньою для висновку про його добросовісність як споживача природного газу та сторони договору, а причину прострочення в оплатах - пов`язаною із специфікою діяльності об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, джерелом надходження коштів до якого є виключно членські внески та кошти на оплату спожитого газу, що надходять від співвласників будинку.

Відповідно до ст.4 ЗУ Про об`єднання співвласників громадян об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи те, що період прострочення є незначним, ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором від 16.10.2018р. (зокрема, проведення ним оплати за поставлений йому природний газ до подання позову до суду в повному обсязі), з огляду на те, що ОСББ Будинки АББО є об`єднанням, створеним власниками квартир та нежитлових приміщень відповідно до ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , а також те, що за умовами Договору від 16.10.2018р. газ, що постачається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір пені на 50% виходячи із загальних засад цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду наступного.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, яке передбачене частиною третьою статті 551 ЦК України. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (відповідна правова позиція послідовно викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18, від 03.06.2019р. у справі №914/1517/18, від 23.10.2019р. у справі № 917/101/19).

Та обставина, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання неустойкою, що передбачений умовами договору та заздалегідь визначили розмір пені у договорі не позбавляє суд права зменшити заявлену до стягнення пеню.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що оскаржуване рішення прийняте судом без урахування висновків щодо застосування норм права (статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України) у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №908/1453/14 оскільки по-перше - ця постанова прийнята Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду та не містить саме правових висновків, які є обов`язковими для врахування судом, а по-друге - встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у справі №908/1453/18 та у даній справі суди виходили з обставин та умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, що виключає повну подібність спірних правовідносин у вказаних справах.

У справі №922/1010/16 питання про зменшення розміру пені боржником не порушувалося та судами не вирішувалося, а отже у цій постанові взагалі відсутня правова позиція суду щодо застосування норм ч.3 ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України.

У своїй апеляційній скарзі АТ НАК Нафтогаз України залишає поза увагою те, що зменшуючи розмір пені Господарський суд Одеської області насамперед виходив із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та на законних підставах скористався правом зменшити пеню.

Твердження скаржника про те, що під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача не відповідають дійсності, оскільки суд першої інстанції стягнув на користь АТ НАК Нафтогаз України з ОСББ Будинки АББО , крім пені, також 3% річних та інфляційні втрати, отже відповідач поніс відповідальність за порушення грошового зобов`язання.

Присуджені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати є справедливою компенсацією за несвоєчасне виконання зобов`язання, у зв`язку з чим колегія суддів зазначає, що зменшення розміру пені у цій справі не призвело до нівелювання самого значення пені як відповідальності за порушення відповідачем зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів позивача у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених Договором) отримання плати за поставлений газ.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що оскаржуване рішення від 28.07.2020р. в частині зменшення заявленої до стягнення пені ухвалено судом першої інстанції відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстави для його скасування чи зміни відсутні.

З огляду наведеного, рішення Господарського суду Одеської області від 28.07.2020р. в оскаржуваній частині залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги), покладаються на скаржника, оскільки вимоги апеляційної скарги відхилені у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України,

колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу АТ НАК Нафтогаз України залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.07.2020р. у справі №916/1455/20 про відмову у стягненні пені у сумі 875,02грн. залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на АТ НАК Нафтогаз України .

Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України.

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України.

Головуючий суддя М.А. Мишкіна

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя С.В. Таран