Ухвала

від 09.11.2020 по справі 910/14891/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про закриття апеляційного провадження

"09" листопада 2020 р. Справа№ 910/14891/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Костяк В.Д.

за участю представника(-ів): згідно протоколу судового засідання від 09.11.2020,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 ,

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 (повний текст складено 09.02.2015)

у справі № 910/14891/13 (головуючий суддя - Стасюк С.В., судді - Котков О.В., Пукшин Л.Г.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско"

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Укрфарм"

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм"

5. Товариство з обмеженою відповідальністю „Здоров`я тотал"

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто-Фарм"

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Фактичні обставини.

Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом у якому просить стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдінг Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Укрфарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фармацевтична фірма КФК", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто-Фарм" заборгованість в розмірі 6 625 553,00 грн (688 983,47 дол. США - заборгованість за тілом кредиту, 96 233,91 дол. США - заборгованість по нарахованим, але не сплаченим відсоткам, 38 458,24 дол. США - пеня за порушення строків сплати кредиту, 5 243,81 дол. США - пеня за порушення строків сплати відсотків).

Позов мотивовано неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором №010/14/227 від 29.11.2007, що був укладений в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/209 від 16.11.2007.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13 позов задоволено повністю, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто - Фарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Укрфарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдинг Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров`я тотал" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" 688 983,47 дол. США (шістсот вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят три дол. США 47 центів) заборгованості за кредитом, 161 913,60 дол. США заборгованості за процентами, 261 922,79 грн пені за прострочення повернення основного боргу, 51 412,97 грн пені за прострочення сплати відсотків за кредитом; судовий збір в розмірі 68 820,00 грн.; 22 080,00 грн витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі №910/14891/13 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва № 910/14891/13 від 03.02.2015 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.09.2015 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм" залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 у справі №910/14891/13 залишено без змін.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

28.08.2020 від особи, яка не брала участь у даній справі - ОСОБА_1 , як сторона яка не брала участі у справі в порядку ст. 254 ГПК України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить:

- поновити строк оскарження на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13;

- скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про стягнення грошових коштів;

- розгляд справи здійснити у судовому засіданні за участі ОСОБА_1 .

Крім того, у тексті апеляційної скарги скаржником викладено клопотання про звільнення скаржника - ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Рух апеляційної скарги.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020 справу №910/14891/13 передано для розгляду колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Демидова А.М., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13 залишено без руху на підставі ст.ст. 174, 260 ГПК України у зв`язку з відсутністю доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам по справі, доказів сплати судового збору у розмірі встановленому законом. Враховуючи, що скаржник просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки він є особою з інвалідністю ІІ групи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку витребувати у скаржника якісну копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 27.12.2005. Також, суд апеляційної інстанції дійшов висновку зобов`язати скаржника надати чітку копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків. З урахуванням викладеного, скаржнику роз`яснено, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали останній має право усунути недоліки зазначені у її мотивувальній частині, надавши суду відповідні докази.

01.10.2020 у строк встановлений судом, через відділ документального забезпечення апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків допущених при поданні апеляційної скарги, додано докази направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи, копію пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 27.12.2005, копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

Після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.10.2020 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13.

Звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13.

Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13.

Закінчено проведення підготовчих дій.

Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 26.10.2020 о 13:45 год.

Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 23.10.2020.

Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 23.10.2020.

Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання є необов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.10.2020 у зв`язку із неявкою представників учасників справи, відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13 на 09.11.2020 Доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою. З урахуванням епідеміологічної ситуації в України, сторони можуть подати до суду заяви про розгляд справи за їхньої відсутності.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020, у зв`язку з перебуванням судді Демидової А.М. яка входить до складу колегії суддів, на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/14891/13.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.11.2020, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді -Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді Владимиренко С.В., Євсіков О.О. Розгляд справи ухвалено здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 09.11.2020 о 14:00 год.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Учасники справи не скористалися своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Явка представників сторін.

Представники учасників справи та скаржника - ОСОБА_1 до судового засідання вдруге не з`явилися, про час та місце судового засідання належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, зокрема залучені поштові повідомлення. Про причини неявки суд не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань учасниками справи не подано.

Оскільки явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою про що свідчать ухвали суду, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового розгляду, враховуючи наявність достатніх у матеріалах справи доказів для вирішення даної справи, та те, що від учасників справи не надходило будь-яких заяв чи клопотань, зокрема щодо відкладення розгляду справи, а також що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у відсутності представників учасників справи та скаржника.

Розгляд клопотань.

21.10.2020 до суду від ТОВ "Центр Браво" надійшла заява про заміну сторони у справі, а саме просить замінити позивача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен банк Аваль" на його правонаступника - ТОВ "Центр Браво".

В судове засідання 26.10.2020 з`явився представник ТОВ "Центр Браво". Представник цього товариства наполягала на розгляді поданої нею заяви та просив замінити позивача - ПАТ "Райффайзен банк Аваль" на його правонаступника - ТОВ "Центр Браво".

В даному судовому засіданні від 26.10.2020 внаслідок неявки учасників справи розгляд апеляційної скарги було відкладено до 09.11.2020.

До судового засідання від 09.11.2020 ТОВ "Центр Браво" подало клопотання про відкладення розгляду справи.

Щодо поданих ТОВ "Центр Браво" клопотань про заміну сторони у справі та відкладення розгляду справи колегія суддів зазначає, що такі не підлягають розгляду та дослідженню судом, так як заявник - ТОВ "Центр Браво" не є учасником цієї справи, а також не звертався із апеляційною скаргою відповідно до положень ст. 254 ГПК України.

В той же час, в межах даного судового провадження вирішується питання щодо права на апеляційне оскарження іншої особи ( ОСОБА_1 ), а не розгляд справи по суті. Рішення у справі набуло законної сили. Колегія суддів зазначає, що заявник не позбавлений права на стадії виконання судового рішення у передбачений процесуальним законом строк та порядок звернутись із заявою про заміну сторони.

Щодо права ОСОБА_1 на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13.

Вирішуючи питання про порушення оскаржуваним рішенням прав та законних інтересів апелянта, наявності правового зв`язку між скаржниками і сторонами у справі, колегією суддів зазначає про наступне.

У статті 1 Конституції України закріплено, що Україна є правовою державою. Як будь-яка правова держава, Україна гарантує захист прав і законних інтересів людини і громадянина в суді шляхом здійснення правосуддя.

Обов`язок держави забезпечувати право кожної людини на доступ до ефективних та справедливих послуг у сфері юстиції та правосуддя закріплені як основоположні принципи у Конституції України, національному законодавстві та її міжнародних зобов`язаннях, у тому числі міжнародних договорах, стороною яких є Україна.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (рішення у справі "Брумареску проти Румунії"). Юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішень. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного розгляду справи та її нового вирішення.

Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією із засад судочинства, яка застосовується з дотриманням принципу верховенства права, змагальності, рівності всіх учасників перед законом і судом, розумності строків розгляду справи.

Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем у статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 № 11-рп/2007).

Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії , які дозволили б реалізувати його в повному обсязі та забезпечити ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Конституційні гарантії захисту прав та інтересів в апеляційній інстанції конкретизовано в главі 1 розділу І, главі 1 розділу ІV ГПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.

Відповідно до частини 1 статті 17 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Тобто частиною 1 статті 254 ГПК України визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким, зокрема розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або містяться судження про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову.

Одночасно вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, і поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення прийнято щодо їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо.

Отже, у розумінні наведених норм процесуального права судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Тобто суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Тобто, судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, в тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї з сторін спору.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь - якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №904/5618/17, від 21.09.2018 у справі №909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 27.02.2019 у справі №903/825/18, від 17.10.2019 у справі №910/21156/16

З вищенаведеного слідує наступний алгоритм дій суду апеляційної інстанції у разі надходження апеляційної скарги від особи, яка не приймала участі у розгляді справи, але вважає, що судом в оскаржуваному рішенні вирішено питання про її права та інтереси: суд має першочергово з`ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника і лише після встановлення таких обставин вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №911/2635/17, від 12.05.2020 у справі №910/18271/16.

Обґрунтовуючи наявність процесуального права на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, скаржник посилається на наступне.

18.08.2020 ОСОБА_1 отримав лист ТОВ Ніка Холдінг Інвест з повідомленням про необхідність погашення солідарного зобов`язання, яке виникло у зв`язку з укладенням 25.10.2007 договору про спільну діяльність між ОСОБА_1 і ТОВ Ніка Холдінг Інвест .

Так, 25.10.2007 було укладено договір про спільну діяльність (договір простого товариства), відповідно до якого ТОВ Ніка Холдінг Інвест і скаржник взяли на себе спільне зобов`язання з будівництва та опорядження будівель і споруд для подальшого їх використання з метою задоволення житлових, соціальних, культурних та інших потреб інвалідів.

Відповідно до пункту 2.2.5 вищезазначеного договору, спільним обов`язком апелянта і ТОВ Ніка Холдінг Інвест було забезпечення набуття достатніх для здійснення спільної діяльності речових прав на земельні ділянки, придатні для здійснення будівництва будівель і споруд для подальшого їх використання з метою задоволення житлових, соціальних, культурних та інших потреб інвалідів, або грошових коштів у відповідному розмірі.

Виконання цього обов`язку було підґрунтям запланованої спільної діяльності, оскільки станом на дату укладення договору жодна зі сторін не мали земельних ділянок, на яких можна було б здійснювати будівництво, і тому домовилися спільними силами забезпечити наявність таких ділянок.

На виконання зазначеного вище спільного обов`язку ТОВ Ніка Холдінг Інвест отримало кредитні кошти за Генеральною кредитною угодою №010/14/209 від 16.11.2007 з метою придбання та рефінансування земельних ділянок.

Проте, як стало скаржнику відомо з листа ТОВ Ніка Холдінг Інвест , обов`язок з повернення грошових коштів не було виконано своєчасно, і рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13 встановлено заборгованість ТОВ Ніка Холдінг Інвест у зазначеному вище розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 1138 Цивільного кодексу України, за спільними зобов`язаннями, що виникли не з договору, учасники відповідають солідарно. А згідно з частиною 1 статті 1143 Кодексу, якщо договір простого товариства не був припинений за заявою учасника про відмову від подальшої у ньому участі або у разі розірвання договору на вимогу одного з учасників, учасник, участь якого в договорі припинилася, відповідає перед третіми особами за спільними зобов`язаннями, які виникли в період його участі в договорі простого товариства, як учасника договору.

Як зазначає ТОВ Ніка Холдінг Інвест , і з чим погоджується апелянт, наведені норми свідчать про обов`язок солідарної відповідальності апелянта за Генеральною кредитною угодою №010/14/209 від 16.11.2007, оскільки грошові кошти отримувалися ТОВ Ніка Холдінг Інвест на виконання спільного обов`язку сторін за зговором про спільну діяльність. Разом з цим, саме зобов`язання з повернення кредитних коштів виникло не з договору про спільну діяльність, а з Генеральної кредитної угоди.

Проте, скаржник не був стороною судової справи №910/14891/13, взагалі не був обізнаний про наявність такої судової справи і про рішення, прийняте за результатами її розгляду.

Про наявність оскаржуваного судового рішення скаржник дізнався з листа ТОВ Ніка Холдінг Інвест та ознайомився з текстом рішення з відкритого джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ознайомившись з тестом рішення, апелянт дійшов висновку, що підстави для задоволення позову ПАТ Райффайзен Банк Аваль відсутні, оскільки позивач не довів усіх обставин, на які посилався, а рішення не є законним та обґрунтованим.

Проте у зв`язку з тим, що Апелянт не брав участі у розгляді справи, він був позбавлений можливості захистити своє право і довести відсутність та необґрунтованість присудженої до стягнення заборгованості.

Скаржник наполягає, що визнає солідарність відповідальності за зобов`язанням ТОВ Ніка Холдінг Інвест , що випливає з кредитної угоди, проте не погоджується із фактом наявності заборгованості ТОВ Ніка Холдінг Інвест , а відповідно - і своєї заборгованості.

Апеляційне оскарження рішення єдина можливість для апелянта захистити своє право на грошові кошти. Іншим чином апелянт не може довести відсутність заборгованості перед ПАТ Райффайзен Банк Аваль .

Відповідно до статті 91 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваного рішення), та частини 1 статті 254 Кодексу (в редакції, чинній на сьогоднішній день), особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

На думку скаржника, оскільки останній несе солідарну відповідальність за зобов`язанням ТОВ Ніка Холдінг Інвест , яке виникло з Генеральної кредитної угоди №010/14/209 від 16.11.2007, прийнявши рішення про стягнення грошових коштів з ТОВ Ніка Холдінг Інвест на підставі цієї угоди, суд першої інстанції вирішив питання і про обов`язки апелянта, що відповідно дає право на апеляційне оскарження рішення.

Проте у зв`язку з тим, що скаржник не брав участі у судовому розгляді справи, він не мав можливості подати апеляційну скаргу у строки, що передбачені господарським процесуальним законодавством.

З`ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов`язків скаржника, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 у справі №910/14891/13 задоволено позов та стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боско", Товариства з обмеженою відповідальністю "Віто - Фарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Укрфарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніка Холдинг Інвест", Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфафарм" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Здоров`я тотал" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Київської регіональної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" 688 983,47 дол. США (шістсот вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят три дол. США 47 центів) заборгованості за кредитом, 161 913,60 дол. США заборгованості за процентами, 261 922,79 грн пені за прострочення повернення основного боргу, 51 412,97 грн пені за прострочення сплати відсотків за кредитом; судовий збір в розмірі 68 820,00 грн.; 22 080,00 грн витрат за проведення судової експертизи.

Вказане рішення набуло законної сили.

Позов мотивовано неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором №010/14/227 від 29.11.2007, що був укладений в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/209 від 16.11.2007.

Так, як свідчать матеріали справи 16.11.2007 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Боско", ТОВ "Ніка Холдінг Інвест", ТОВ "Виробниче Об`єднання "Укрфарм", ТОВ "Альфафарм", ТОВ "Фармацевтична фірма "КФК" та ТОВ "Віто-Фарм" (позичальниками) було укладено Генеральну кредитну угоду №010/14/209, за умовами якої банк зобов`язувався надати позичальникам кредитні кошти в доларах США та в національній валюті в розмірі, що не перевищує встановлений Генеральною кредитною угодою ліміт кредитування 4770000 доларів США в порядку і на умовах, визначених в Генеральній кредитній угоді та в кредитних договорах, укладених в її рамках, що є її невід`ємними частинами. Загальний розмір основної (позичкової) заборгованості позичальника по кредитам в рамках угоди не повинен перевищувати суми, еквівалентної 42500000 грн., з терміном кредитування до 15.11.2012 року.

29.11.2007 між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" (кредитором) та ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" (позичальником) був укладений кредитний договір№010/14/227 зі змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами №010/14/04/058 від 05.02.2008, №010/14/227/95/1 від 10.11.2008, №010/14/227/675 від 30.06.2009, №010/14/227/4 від 30.10.2009, №010/14/227/5 від 10.11.2009, №010/14/227/6 від 10.03.2010, №010/14/227/7 від 04.06.2010, №010/14/227/8 від 19.10.2010, №010/14/227/9 від 25.11.2010, №010/14/227/10 від 27.07.2011 та №010/14/227/11 від 21.11.2011, згідно якого кредитор зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 789337 доларів США, а позичальник - повернути вказану суму кредиту та відсотки за користування кредитом на умовах, визначених договором в строк до 15.11.2012.

На забезпечення виконання зобов`язань ТОВ "Ніка Холдінг Інвест" перед позивачем за кредитним договором №010/14/227 від 29.11.2007 було укладено п`ять договорів поруки.

Як було зазначено, в апеляційному порядку оскаржено рішення суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення заборгованості, особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка стверджує, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки.

Скаржник вважає, що оскарженим судовим рішенням порушено його права та він відповідає солідарно з ТОВ Ніка Холдінг Інвест за зобов`язаннями по кредитному договору. Цей обов`язок скаржника виник на підставі договору від 25.10.2007 про спільну діяльність (договір простого товариства), відповідно до якого ТОВ Ніка Холдінг Інвест і скаржник взяли на себе спільне зобов`язання з будівництва та опорядження будівель і споруд для подальшого їх використання з метою задоволення житлових, соціальних, культурних та інших потреб інвалідів.

Відповідно до пункту 2.2.5 вищезазначеного договору, спільним обов`язком апелянта і ТОВ Ніка Холдінг Інвест було забезпечення набуття достатніх для здійснення спільної діяльності речових прав на земельні ділянки, придатні для здійснення будівництва будівель і споруд для подальшого їх використання з метою задоволення житлових, соціальних, культурних та інших потреб інвалідів, або грошових коштів у відповідному розмірі.

За твердженням скаржника, виконання цього обов`язку було підґрунтям запланованої спільної діяльності, оскільки станом на дату укладення договору жодна зі сторін не мали земельних ділянок, на яких можна було б здійснювати будівництво, і тому домовилися спільними силами забезпечити наявність таких ділянок. Ці обставини слугували підставою укладення ТОВ Ніка Холдінг Інвест з банком кредитного договору, відповідно до якого товариство отримало кредитні кошти за Генеральною кредитною угодою №010/14/209 від 16.11.2007, з метою придбання та рефінансування земельних ділянок.

На думку скаржника, рішення суду про задоволення позову та стягнення заборгованості з ТОВ Ніка Холдінг Інвест на підставі кредитної угоди прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому, враховуючи солідарний обов`язок скаржника з товариством, цим рішенням суд вирішив питання і про обов`язки апелянта.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає безпідставними посилання скаржника на порушення оскаржуваним рішенням його прав, оскільки, як у мотивувальній частині, так і в резолютивній частинах рішення від 03.02.2015 не містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Крім того, як свідчать матеріали справи, скаржник - ОСОБА_1 також не є стороною кредитного договору №010/14/227 від 29.11.2007, що був укладений в рамках Генеральної кредитної угоди №010/14/209 від 16.11.2007, належне виконання якого було предметом судом дослідження у даній справі.

Між тим, кредитна угода також не містить положень з приводу того, що ТОВ Ніка Холдінг Інвест отримало кредитні кошти з метою виконання діяльності з посиланням на договір від 25.10.2007 про спільну діяльність (договір простого товариства).

Обставина наявності правовідносин скаржника і ТОВ Ніка Холдінг Інвест , які виникли відповідно до договору від 25.10.2007 про спільну діяльність (договір простого товариства), не може ставити під сумнів судове рішення, яке набуло законної сили.

Самі лише переконання скаржника з цього приводу не є доказами порушення його прав, інтересів та обов`язків оскарженим рішенням суду першої інстанції.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства обов`язковість судового рішення.(п.9)

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до ст.ст. 18, 326 ГПК України в чинній редакції, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

До того ж, згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Із рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що одним з основних елементів Верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Совтрансавто-Холдинг" проти України", "Україна-Тюмень" проти України").

У справі "Желтяков проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (аналогічна позиція викладена у рішеннях "Христов проти України", "Брумареску проти Румунії", "Рябих проти Росії").

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 . Особою, яка звернулась з апеляційною скаргою, не доведено належними та допустимими доказами у розумінні положень статей 76, 77 ГПК України, порушення його прав та охоронюваним законом інтересів оскаржуваним рішенням.

Фактичні обставини у їх сукупності свідчать про відсутність очевидного і безумовного зв`язку між оскаржуваним рішенням суду першої інстанції та правами, інтересами і (або) обов`язками скаржника, за наявності якого виникає право на апеляційне оскарження судового рішення особою, яка не приймала участі у справі.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що права ОСОБА_1 оскаржуваним рішенням не порушені, питання про його права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувались. Тобто, в даному випадку не існує правового зв`язку між апелянтом і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

При цьому слід враховувати, що судове рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Системний аналіз положень частини першої статті 254 ГПК України та пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України дає підстави для висновку, що під час розгляду апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважає, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов`язки, суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження має належним чином дослідити і встановити, чи вирішив суд в оскаржуваному рішенні питання про права, інтереси та (або) обов`язки заявника апеляційної скарги. Відкрите за таких обставин апеляційне провадження підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК України у випадку встановлення апеляційним судом, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта не вирішувалося.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за ОСОБА_1 не може бути здійснене та підлягає закриттю.

Керуючись ст. 234, ч.3 ст. 264 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 у справі №910/14891/13.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано - 12.11.2020.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко