Рішення

від 12.11.2020 по справі 904/4950/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4950/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Державного підприємства "Укрриба" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжриба" (с. Нова Зоря, Криворізького району, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд № 18/11 від 01.06.2011 у загальному розмірі 44 013 грн. 43 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Укрриба" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжриба" (далі - відповідач) заборгованість за договором про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд № 18/11 від 01.06.2011 у загальному розмірі 44 013 грн. 43 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 42 614 грн. 62 коп. - основний борг;

- 1 134 грн. 82 коп. - пеня;

- 263 грн. 99 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд № 18/11 від 01.06.2011 в частині повного та своєчасного внесення плати за користування державним майном та, відповідно, наявністю боргу у сумі 42 614 грн. 62 коп. За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 3.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.04.2020 по 31.08.2020 в сумі 1 134 грн. 82 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за загальний період прострочення з 15.04.2020 по 31.08.2020 в сумі 263 грн. 99 коп.

Ухвалою суду від 11.09.2020 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.09.2020, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 53080, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Нова Зоря, вулиця Рибгоспна, будинок 11, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.57).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 11.09.2020 отримав 29.09.2020 , що вбачається з поштового повідомлення № 4930012706008 (№5308000098259), отже завчасно (а.с.61).

Так, ухвалою суду від 11.09.2020, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Враховуючи дату отримання ухвали суду - 29.09.2020, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 15.10.2020 включно (з урахуванням перенесення вихідного дня на найближчий робочий).

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 12.11.2020 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, строку його дії, порядок та строки передачі права, факт передачі, загальна вартість плати за користування державним майном за договором, настання строку її оплати, наявність часткової чи повної оплати, допущення прострочення оплати.

Згідно з Положенням "Про управління майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств в процесі приватизації, але перебуває на їх балансі", затвердженим наказом Фонду держаного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999 № 908/68, одним із способів управління державним майном є передача майна в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1482 від 21.09.1998. За змістом пункту 2.4.1 цього Положення такий спосіб управління державним майном, як передача його в управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, передусім застосовується у випадках, за яких майно не підлягає приватизації та не може передаватися в оренду.

Відповідно до пункту 1 спільного наказу Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" до сфери управління Міністерства аграрної політики України передано гідротехнічні споруди, включаючи ставкові рибоводні споруди та пов`язані з ними робочі машини і обладнання, інше майно, яке на момент приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств. Наказом Державного департаменту рибного Міністерства аграрної політики України від 29.07.2003 № 211, на виконання пункту 11 "Положення про порядок передачі об`єктів права державної власності", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об`єктів права державної і комунальної власності" та спільного наказу Фонду державного майна України та Міністерства аграрної політики України за № 126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", затверджено Акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Криворіжрибсільгосп" на баланс ДП "Укрриба" (далі - позивач), та закріплене зазначене в Акті майно за позивачем на праві повного господарського відання (а.с.11-13).

Державне підприємство "Укрриба" засноване на державній власності, є державним водогосподарським підприємством, яке створено з метою забезпечення ефективного використання та організації нагляду, контролю за технічною експлуатацією гідротехнічних споруд водних об`єктів рибних господарств і підпорядковане Державному агентству рибного господарства України.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 01.06.2011 між Державним підприємством "Укрриба" (далі - сторона 1, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Криворіжриба" (далі - сторона 2, відповідач) укладено договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі "Укрриба" № 18/11 (далі - договір, а.с.14-17), предметом якого є надання (передача) стороною-1 стороні-2 прав на експлуатацію гідротехнічних споруд, пов`язаних з ними робочих машин та обладнання у єдиному технологічному процесі для рибогосподарської діяльності, консультаційних послуг, пов`язаних з експлуатацією гідроспоруд, інших додаткових послуг, а також проведення розрахунків за ці послуги. Місцезнаходження гідротехнічних споруд, пов`язаних з ними робочих машин та обладнання: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н., с. Веселе. Детальний перелік майна, право на експлуатацію якого передається наведено у додатку № 1 до договору, що є невід`ємною його частиною (пункт 1.1. договору).

До договору сторонами підписано додаток № 1 - Перелік майна, що експлуатується ТОВ "Криворіжриба" та обліковується на балансі ДП "Укрриба" (а.с.18-19).

У пункті 7.1. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з дня його підписання і діє протягом 10 років до 01.06.2021. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то договір вважається укладеним на той же строк і на тих же умовах

Доказів визнання недійсним або розірвання вказаного договору сторонами суду не надано.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань відповідно до статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а згідно з нормами статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як встановлено судом, договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд № 18/11 від 01.06.2011 є змішаним договором та містить в собі елементи договору найму (оренди) та договору про надання послуг.

Згідно з положеннями статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (частина1 статті 761 Цивільного кодексу України).

За приписами частини 2 статті 762 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 285 Господарського кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог, передбачених статтею 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 5 статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором,

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Згідно умовами пункту 2.1. договору сторона 2 зобов`язується надавати стороні 1 у визначені терміни виробничі програми з експлуатації гідротехнічних споруд, інших, пов`язаних з ними, робочих машин та обладнання, подавати заявки про надання консультаційних та інших послуг, пов`язаних з експлуатацією гідротехнічних споруд.

Відповідно до пункту 2.2. договору сторона 1 зобов`язується приймати виробничі програми з експлуатації гідротехнічних споруд, заявки щодо надання консультаційних послуг щодо експлуатації гідротехнічних споруд та надавати стороні 2 додаткові послуги, пов`язані з експлуатацією гідротехнічних споруд.

У пункті 2.5. договору сторони погодили, що сторона 2 зобов`язується здійснити протягом п`яти банківських днів з моменту підписання договору попередню оплату у розмірі двомісячної плати в сумі 11 285 грн. 78 коп., в тому числі ПДВ, та до 05 числа поточного здійснювати оплату в розмірі не менше 100% від щомісячної плати, визначеної протоколом про договірну ціну, який є невід`ємною частиною договору, за право експлуатації гідротехнічних споруд, пов`язаних з ними робочих машин та обладнання. Послуги, пов`язані з експлуатацією гідротехнічних споруд, інші додаткові послуги, що надаються стороною 1 оплачуються додатково стороною 2 шляхом перерахування коштів на відповідні банківські реквізити сторони 1.

Відповідно до Протоколу про договірну ціну від 01.06.2011 щомісячна ціна за договором складає 5 642 грн. 89 коп. (а.с.20).

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 01.03.2012 до договору, в якій зазначено, що:

- відповідно до заяви ТОВ "Криворіжриба" та рішення комісії по роботі із контрагентами від 23.02.2012 сторони домовилися про вилучення із експлуатації гідротехнічних споруд нагульного ставу № 8 (інв. № 58) та гідротехнічних споруд питомних (риборозплідних) ставів (інв. № 59);

- у зв`язку із вилученням із експлуатації частини гідротехнічних споруд протокол про договірну ціну договору № 18/11 від 01.06.2011 викласти в новій редакції (а.с.21).

Так, сторонами було підписано Протокол про договірну ціну від 01.03.2012 за умовами якого щомісячна ціна за договором складає 4 795 грн. 90 коп. (а.с.22).

Пізніше між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 01.03.2015 до договору, в якій зазначено, що:

- у зв`язку із заявою сторони 2 від 23.02.2015 та рішенням комісії по роботі з контрагентами (від 26.02.2015) сторони домовилися, що сторона 2 припиняє експлуатацію строком на один рік від 01.03.2015 по 01.03.2016, гідротехнічних споруд ставів, а саме: №№ 51, 52, 57;

- пункт 2.5. розділу 3 викладено сторонами у новій редакції, а саме: сторона 2 зобов`язується проводити плату за користування державним майном, зазначеним в акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним. Ціна за користування державним майном, визначена у Протоколі про ціну, який є невід`ємною частиною договору, становить 5 200 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розмірі місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

- перелік майна, що експлуатується ТОВ "Криворіжриба" та обліковується на балансі ДП "Укрриба" викладено в новій редакції;

- додаткова угода набирає чинності з 01.03.2015 (а.с.24-25).

Так, сторонами було підписано Протокол про договірну ціну від 01.03.2015 за умовами якого щомісячна ціна за договором складає 5 200 грн. 00 коп. (а.с.26).

Ще пізніше, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 01.03.2017 до договору, в якій зазначено, що:

- у зв`язку із заявою сторони 2 від 16.03.2017 та рішенням комісії по роботі з контрагентами (від 26.02.2015) сторони домовилися, що сторона 2 вивільняє та припиняє експлуатацію гідротехнічних споруд ставів, які розташовані в Дніпропетровській області, Криворізькому, Апостолівському та Нікопольському районі, а саме:: інв. №№ 0053, 0054, 0051, 0052, 0057, 1/354, 1/83;

- пункт 2.5. розділу 2 "Обов`язки сторін" викладено в наступній редакції: "2.5. Сторона 2 зобов`язується проводити плату за користування державним майном , зазначеним в Акті приймання-передачі, щомісячно на розрахунковий рахунок замовника не пізніше 14 числа місяця, наступного за звітним . Ціна за користування державним майном, визначена у Протоколі про договірну ціну, який є невід`ємною частиною договору, становить 7 000 грн. 00 коп. в т.ч. ПДВ. Розмір щомісячної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.";

- перелік майна, що експлуатується ТОВ "Криворіжриба" та обліковується на балансі ДП "Укрриба" викладено в новій редакції (а.с.30);

- протокол про договірні ціну договору викладено в новій редакції (а.с.29);

- додаткова угода набирає чинності 01.04.2017.

В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду від 01.03.2019 до договору, в якій зазначено, що:

- у зв`язку із заявою сторони 2 від 25.02.2019 сторони домовилися, що сторона 2 вивільняє та припиняє експлуатацію наступних гідротехнічних споруд, які розташовані в Дніпропетровській області Криворізькому районі, в межах земель Веселівської с/р, а саме:

- водовипуск зимувальних ставів інв. № 0060/3;

- водонапуск зимувальних ставів інв. № 0060/1;

- дамба зимувальних ставів інв. № 0060/4;

- меліоративна сіть зимувальних ставів інв. № 0060/2;

- вакуумна насосна інв. № 0061;

- розподільча камера водовод інв. № 0062.

- перелік майна, що експлуатується ТОВ "Криворіжриба" та обліковується на балансі ДП "Укрриба" викладено в новій редакції (а.с.33);

- додаткова угода набирає чинності 01.03.2019 (а.с.32).

У позовній заяві позивач зазначає, що у зв`язку з невиконанням відповідачем умов пункту 2.5. договору, у останнього виникла заборгованість перед позивачем за період з березня по липень 2020 року на загальну суму 42 614 грн. 62 коп. Вказана заборгованість добровільно відповідачем не погашена, що і стало причиною звернення із позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на таке.

В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, враховуючи порядок оплати за договором, визначений у пункті 2.5. договору (з урахуванням змісту додаткової угоди від 31.03.2017), строк оплати за договором за період з березня по липень 2020 року є таким, що настав.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд № 18/11 від 01.06.2011, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов`язання в частині повного та своєчасного внесення плати за користування державним майном за період з березня по липень 2020 року у повному обсязі та у встановлені строки не виконав, сплативши лише 8 734 грн. 74 коп. з необхідних 51 349 грн. 36 коп., внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 42 614 грн. 62 коп.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження повного внесення плати за користування державним майном за період з березня по липень 2020 року у залишковому розмірі 42 614 грн. 62 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу в сумі 42 614 грн. 62 коп., шляхом надання належних доказів, не спростував.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Таким чином, у зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується і саме на неї покладається обов`язок з доведення відсутності своєї вини у порушенні зобов`язання.

Вказана правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 908/1399/17.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги виконання позивачем своїх обов`язків за договором, а також відсутність з боку відповідача платежів по повній оплаті користуванням майном за період з березня по липень 2020 року, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд № 18/11 від 01.06.2011, положення статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 42 614 грн. 62 коп. визнаються судом обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню , оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, у пункті 3.4. договору сторони передбачили, що у разі виникнення заборгованості за експлуатацію гідротехнічних споруд та додаткові послуги сторона 2 сплачує стороні 1 пеню в розмірі 0,5 % від суми боргу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

За прострочення виконання зобов`язання на підставі пункту 3.4. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період прострочення з 15.04.2020 по 31.08.2020 в сумі 1 134 грн. 82 коп.

З урахуванням викладеного вище, а також встановленим судом фактом наявності прострочення відповідача, позовні вимоги про стягнення пені за загальний період прострочення з 15.04.2020 по 31.08.2020 в сумі 1 134 грн. 82 коп. підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (постанова Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 134 грн. 82 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за загальний період прострочення з 15.04.2020 по 31.08.2020 в сумі 263 грн. 99 коп.

З урахуванням встановленого судом факту наявності прострочення відповідача, позовні вимоги про стягнення 3% річних за загальний період прострочення з 15.04.2020 по 31.08.2020 в сумі 263 грн. 99 коп. підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (постанова Великої Палати Верховного суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 263 грн. 99 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 2 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного підприємства "Укрриба" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжриба" про стягнення заборгованості за договором про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд № 18/11 від 01.06.2011 у загальному розмірі 44 013 грн. 43 коп. - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжриба" (53080, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Нова Зоря, вулиця Рибгоспна, будинок 11; ідентифікаційний код 36721782) на користь Державного підприємства "Укрриба" (04053, м.Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 82-А; ідентифікаційний код 25592421) - 42 614 грн. 62 коп. - основного боргу, 1 134 грн. 82 коп. - пені, 263 грн. 99 коп. - 3% річних та 2 102 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.11.2020.

Суддя Ю.В. Фещенко