Рішення

від 23.10.2020 по справі 910/5441/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2020Справа № 910/5441/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В. , за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/5441/20

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КТЛ Україна

до Громадської організації Том 14

про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди

Представники учасників справи :

від позивача: Олексієнко В.О.;

від відповідача: Воробйов Є.Л., Бурмагін О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю КТЛ Україна (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Громадської організації Том 14 (далі - відповідач) про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди у розмірі 1 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2020 та ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 та на офіційному каналі проекту ІНФОРМАЦІЯ_13 ІНФОРМАЦІЯ_9, що належить, як зазначає позивач, відповідачу, розміщено статті та відео, в яких викладено недостовірну інформацію про позивача. Розміщена інформація є такою, що дискредитує та принижує ділову репутацію позивача, а тому просить визнати її недостовірною, негативною і такою, що принижує ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю КТЛ Україна , а саме в статті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_10, в статті за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та в відео за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11.

При цьому, позивач просить суд зобов`язати Громадську організацію Том 14 спростувати поширену недостовірну, негативну і таку, що принижує ділову репутацію позивача інформацію, не пізніше наступного робочого дня після набрання рішенням по даній справі законної сили, шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 та на офіційному каналі проекту ІНФОРМАЦІЯ_12 нової статті та відео під заголовком Спростування в такій редакції: В мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 в статтях ІНФОРМАЦІЯ_3 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_4 , Автор "плівок ІНФОРМАЦІЯ_3 " фігурує в провадженні МВС як свідок, який давав хабар за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 та відео ІНФОРМАЦІЯ_5 ) за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 розміщених Громадською організацією Том 14 (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 73, ідентифікаційний код юридичної особи 40067390) була розповсюджена недостовірна, негативна інформація щодо ТОВ КТЛ Україна (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6В, ідентифікаційний код юридичної особи 39030671). Повідомляємо, що ця поширена інформація в частині посилання на неправомірні дії ТОВ КТЛ Україна (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6В, ідентифікаційний код юридичної особи 39030671) не відповідає дійсності, визнана рішенням суду, що набрало законної сили недостовірною, негативною і такою, що принижує ділову репутацію ТОВ КТЛ Україна (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 6 В, ідентифікаційний код юридичної особи 39030671).

Окрім того, оскільки відео, яке відповідач розмістив в мережі Інтернет на каналі проекту ІНФОРМАЦІЯ_13 було переглянуто глядачами більше 330000 разів, позивач просить стягнути моральну шкоду у розмірі 1 гривні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2020 відкрито провадження у справі №910/5441/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

02.07.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, оскільки у публікаціях, які позивач хоче спростувати містяться мовно стилістичні засоби (вживання гіпербол, алегорій), а також вставні конструкції та прислівники, що виражають оцінку, невпевненість, підкреслюють вірогідність повідомленого і вказують на те, що висловлювальне загалом є суб`єктивною думкою журналістів на події, а отже відображають їх особистісну точку зору та ставлення до описаних подій і не можуть бути перевірені на предмет відповідності дійсним фактам, тобто є оціночними судженнями. При цьому, відповідач наголошує, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, оскільки жодного належного та допустимого доказу, який би надав можливість стверджувати, що власник веб-сайту - ІНФОРМАЦІЯ_13 та youtube-каналу є Громадська організація Том 14 не надано.

У судовому засіданні 14.07.2020 представник відповідача наголосив на тому, що Громадська організація Том 14 не є власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_13 і їй не відомо ким саме розміщена оспорювана інформація.

В той же час позивач наголошує, що саме Громадська організація Том 14 має бути відповідачем, оскільки згідно інформаційного наповнення сайту він позиціонує себе як сайт відповідача, на якому, зокрема, розміщено ідентифікатор - ГО Том 14 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 відкладено підготовче засідання та зобов`язано Дочірнє підприємство Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес надати суду у письмовому вигляді інформацію: про володільця облікового запису (власника), що використовується для розміщення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_13 у мережі Інтернет (найменування/прізвище, ім`я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, телефон, факс, номер платника податків або код ЄДРПОУ); про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_13 (найменування/прізвище, ім`я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, телефон, факс, номер платника податків або код ЄДРПОУ) та про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет (найменування/прізвище, ім`я, по батькові, адреса місцезнаходження, адреса електронної пошти, телефон, факс, номер платника податків або код ЄДРПОУ).

28.07.2020 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій, зокрема, позивач вказує що Громадська організація "Том 14" є належним відповідачем за розповсюдження інформації щодо позивача як автор та власник цієї інформації. Як вказує позивач, він зробив все можливе для встановлення власника веб-сайту та дійшов висновку, що відповідач є належним з огляду на те, що в розділі "Підтримати проект" є повні реквізити ГО "Том 14" (код ЄДРПОУ, банківські реквізити), на сайті розміщено відео звернення керівника громадської організації ОСОБА_1 про підтримку їх проекту та діяльності, а в розділі "Про нас" зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_13 - це команда журналістів, юристів, активістів і it-фахівців, які завдають змін. Що ми робимо? …і ще багато корисного-цікавого, що втілили чи продовжують втілювати громадські організації "Канцелярська сотня" та "ТОМ 14". Таким чином, на переконання позивача, сайт на постійній особі відображає діяльність ГО "ТОМ 14", що підтверджує причетність відповідача до розповсюдження неправдивої інформації про позивача.

06.08.2020 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких він вказує на недоведеність обставин, які б свідчили, що поширювачем інформації в мережі Інтернет є саме ГО "ТОМ 14", а згідно сервісу Whois та наданої позивачем довідки Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет, власником сайту є фізична особа.

На виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 14.07.2020 Дочірнє підприємство Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет консорціуму Український центр підтримки номерів і адрес 13.08.2020 надало запитувану судом інформацію.

В судовому засіданні 18.08.2020, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.09.2020.

В судовому засіданні 18.09.2020 суд, у відповідності до ч.ч. 4,5 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи по суті на 06.10.2020, у зв`язку з неявкою сторін.

В судових засіданнях 06.10.2020 та 13.10.2020 у відповідності до статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви до 13.10.2020 та до 23.10.2020.

В судовому засіданні 23.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити; представники відповідача проти позовних вимог заперечили, просили відмовити в позові.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 23.10.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ :

ІНФОРМАЦІЯ_5 в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 була оприлюднена стаття під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3 " (Стаття 1), в якій була повідомлена наступна інформація: "Нищити зв`язки" двох компаній ОСОБА_2 з помічниками беруться нібито в інтересах конкурентів - одеської фірми "КТЛ Україна", яка, у свою чергу, є частиною потужної турецької компанії Kinay Group" (Інформація 1);

Також ІНФОРМАЦІЯ_5 в мережі Інтернет за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14 Офіційний канал проекту ІНФОРМАЦІЯ_13" був оприлюднений відеосюжет " ІНФОРМАЦІЯ_5 " (Сюжет), в якому в інтервал часу з 22:00 хв. по 22:12 хв. була повідомлена наступна інформація: "Одесити, які цитую "платять за конкретні дії", вони не зовсім одесити. Це логістична компанія "KTL Ukraine", дійсно прописана в Одесі, але вона є філією турецької логістичної групи Кінай", а в інтервал часу з 22:49 хв. по 23:05 хв. повідомлено інформацію: "На цьому відео ОСОБА_3 говорить про інтереси КТЛ на співбесіді з ОСОБА_4 . ОСОБА_4 хоче займатися інфраструктурними проектами і ОСОБА_2 обіцяє допомогти, але до призначення ОСОБА_5 треба скататися в Одесу до керівництва КТЛ, яке накачає його ідеями" (Інформація

ІНФОРМАЦІЯ_7 в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 була оприлюднена стаття під назвою "Автор "плівок ОСОБА_2" фігурує в провадженні МВС як свідок, який давав хабар" (Стаття 2), в якій була повідомлена наступна інформація: "З них випливає, що значна частина зустрічей "команди ОСОБА_2" присвячена обговоренню можливості припинення бізнесового росту компанії "ТІС" (найбільший приватний порт в Україні) і впливу в Україні її міжнародного партнера - однієї з найбільших у світі контейнерних компаній Maersk. "Нищити зв`язки" ТІС і Maersk ОСОБА_2 з помічниками планують нібито в інтересах конкурентів - одеської фірми "КТЛ Україна", яка, у свою чергу, є частиною потужної турецької компанії Kinay Group" (Інформація 3).

Позивач вважає, що поширена про нього Інформація підлягає спростуванню відповідачем оскільки є твердженням про факти, яких ніколи не існувало, і які не були перевірені та підтверджені відповідачем та є негативною, оскільки в ній стверджується про начебто незаконну та антиконкурентну діяльність позивача, що дискредитує та завдає шкоди його діловій репутації.

Спірну Інформацію, оприлюднену в мережі Інтернет у Статті 1, Статті 2 та Сюжеті позивач просить визнати недостовірною, негативною і такою, що принижує його ділову репутацію та зобов`язати відповідача спростувати поширену ним інформацію шляхом розміщення в мережі Інтернет на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_8 та офіційному каналі проекту ІНФОРМАЦІЯ_12 нової статті та відео під заголовком "Спростування" у редакції зазначеній у позовній заяві.

Відповідно до частини першої статті 200 Цивільного кодексу України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 4 Закону України "Про інформацію" передбачено, що суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію (ст. 7 Закону України "Про інформацію").

Згідно із статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом з тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Статтею 32 Конституції України встановлено, зокрема, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" роз`яснено, що, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

При цьому статтею 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною другою статті 34 Господарського кодексу України дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних із особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Отже, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Підстави та порядок спростування недостовірної інформації регламентує стаття 277 ЦК України.

Так, відповідно до вказаної статті фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватися незалежно від вини особи, яка її поширила.

При цьому, позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права (п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1).

Як зазначено в пункті 9 та 12 вказаної постанови відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Отже, належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.

Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 28.02.2018 у справі №347/1525/14-ц, від 13.02.2019 у справі №687/1125/16-ц, від 09.10.2019 у справі №183/175/16, від 13.03.2018 у справі № 910/2853/17 та інших.

Під час розгляду справи судом встановлено факт поширення спірної інформації у статтях "Брат ОСОБА_2 за гроші конкурентів взявся нищити міжнародний бізнес в Одесі" ( ІНФОРМАЦІЯ_4 " фігурує в провадженні МВС як свідок, який давав хабар" ( ІНФОРМАЦІЯ_2 а також відеосюжеті " ІНФОРМАЦІЯ_5 )" ( ІНФОРМАЦІЯ_6 у мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_13 та на офіційному каналі проекту ІНФОРМАЦІЯ_13. При цьому автор спірних статей та сюжету не вказаний.

Пред`являючи позовні вимоги до Громадської організації "Том 14" позивач зазначає, що саме відповідач є автором та розповсюджувачем спірної Інформації, фактичним власником та наповнювачем (користувачем) веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8, оскільки на ньому розміщений ідентифікатор ГО "ТОМ 14", а в розділі "Підтримати проект" розміщена інформація про Громадську організацію "ТОМ 14", код ЄДРПОУ 40067390. Сюжет також містить ідентифікатор "2020 ГО "ТОМ 14"©".

Відповідач заперечує приналежність йому авторства Статей та Сюжету з огляду на те, що авторами є колектив журналістів - фізичних осіб, та стверджує, що не є розповсюджувачем спірної Інформації, оскільки не є власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 та каналу "ІНФОРМАЦІЯ_8" на сервісі "Youtube".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права":

автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір;

веб-сайт - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об`єктів авторського права і (або) суміжних прав тощо, пов`язаних між собою і структурованих у межах адреси веб-сайту і (або) облікового запису власника цього веб-сайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет, що може складатися з доменного імені, записів про каталоги або виклики і (або) числової адреси за Інтернет-протоколом;

веб-сторінка - складова частина веб-сайту, що може містити дані, електронну (цифрову) інформацію, інші об`єкти авторського права і (або) суміжних прав тощо;

власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу;

власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

Частиною 11 статті 52-1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що власники веб-сайтів та постачальники послуг хостингу, крім фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, зобов`язані розміщувати у вільному доступі на власних веб-сайтах та (або) в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) таку достовірну інформацію про себе: а) повне ім`я або найменування власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; б) повну адресу місця проживання або місцезнаходження власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу; в) контактну інформацію власника веб-сайту та постачальника послуг хостингу, у тому числі адресу електронної пошти, номер телефону, за якими з ними можливо оперативно зв`язатися.

Фізичні особи, які не є суб`єктами господарювання, розміщують у вільному доступі на веб-сайтах, власниками яких вони є, або в публічних базах даних записів про доменні імена (WHOIS) контактну інформацію власника веб-сайту, передбачену пунктом "в" цієї частини.

Належним підтвердженням того, що певна особа є власником сайту, можуть бути дані, отримані від адміністратора адресного простору українського сегмента мережі Інтернет у відповідному домені, а також дані, отримані від реєстратора, який на підставі цивільно-правового договору, укладеного з реєстрантом, здійснював реєстрацію відповідного доменного імені (пункт 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1).

Згідно відповіді, яка надана у листі від 12.08.2020 № 74 на виконання ухвали Господарського суду міста Києва, Дочірнього підприємства "Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес" за даними публічної служби WHOIS доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_13, яким адресується веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_8 було зареєстровано 2015-10-06 T06:45:22Z; дата внесення останніх змін: 2019-12-28 T16:16:56Z; дата завершення строку реєстрації доменного імені: ІНФОРМАЦІЯ_15; а дані про реєстранта цього доменного імені є знеособленими (ім`я: Fizlitso; адреса: UA Vinnitsa).

При цьому Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет повідомив, що знеособленість даних про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_13 в службі WHOIS (ім`я: Fizlitso; адреса: UA Vinnitsa), а також те, що це доменне ім`я зареєстровано в публічному домені .info, що не належить до українського сегменту мережі Інтернет, реєстратор цього доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами, з метою перевірки інформації щодо належності веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 Громадській організації "ТОМ14" та/або Громадській організації "Канцелярська сотня" та/або ОСОБА_1 , можливо витребувати в судовому порядку: дані про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_13 - у реєстратора цього доменного імені - OnlineNIC, Inc.; дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі Інтернет - у хостинг-провайдера цього веб-сайту - CloudFlare, Inc.; дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту: ІНФОРМАЦІЯ_8 у мережі Інтернет - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_13 та/або отримувача послуг хостингу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не надав докази на підтвердження приналежності веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 саме відповідачу - Громадській організації "ТОМ14", тобто чи є відповідач отримувачем послуг хостингу та/або володілець облікового запису, та не звертався до суду із відповідним клопотанням про витребування таких доказів у реєстратора (OnlineNIC, Inc) та хостинг-провайдера (CloudFlare, Inc) цього веб-сайту.

При цьому, у відповідності до ч. 11 ст. 52-1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" веб-сайт ІНФОРМАЦІЯ_8 не містить інформацію про Громадську організацію "ТОМ 14" як власника сайту. Назва відповідача зазначається лише в контексті того, що громадська організація об`єднує журналістський колектив, який спеціалізується на антикорупційних та економічних розслідуваннях, реалізує проекти авторського колективу телепрограми "Наші гроші".

Одночасно, згідно з даними публічної служби WHOIS доменне ім`я ІНФОРМАЦІЯ_13 зареєстровано за фізичною особою.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Паеффген проти Німеччини (PAEFFGEN GMBH v. Germany, № 25379/04, 21688/05, 21722/05, 21770/05, ECHR 2007)", вказав на те, що власник доменного імені вправі самостійно визначати способи його використання (розмістити рекламу, сайт про послуги і товари, зробити доступ платним або безкоштовним, здавати доменне ім`я в оренду, продати його). Тому виключне право на використання доменного імені має економічну цінність, а відповідно є правом власності в змісті статті першої Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Позивачем не надано доказів того, що власник доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_13 передав вказане доменне ім`я у власність або користування іншій особі, зокрема відповідачу, на підставі відповідного договору, а також доказів того, що користування даним доменним ім`ям здійснюється без належної правової підстави відповідачем.

Позивач не звертався із запитом про надання інформації до реєстратора - OnlineNIC, Inc чи будь-якої іншої особи або органу, що може надати відомості про власника спірного сайту, відмінні від наявних у матеріалах справи.

Не можуть бути підтвердженням обставин щодо власника веб-сайту зазначення у розділі "Підтримати проект" платіжних реквізитів Громадської організації "ТОМ14" для перерахування добровільних грошових внесків на статутну діяльність та відео звернення керівника громадської організації ОСОБА_1 про підтримку їх проекту у відповідності до вимог ст. 77 ГПК України щодо допустимості доказів.

Не надано під час розгляду справи і належних та допустимих доказів на підтвердження приналежності відповідачу каналу "Офіційний канал проекту ІНФОРМАЦІЯ_13" на сервісі "Youtube" за адресою в мережі Інтерет ІНФОРМАЦІЯ_14, на якому був розміщений Сюжет, що містить спірну Інформацію 2. На каналі "Офіційний канал проекту ІНФОРМАЦІЯ_13" на сервісі "Youtube", як встановлено судом, не розміщена будь-яка інформація про відповідача.

Зазначення ж відповідачем знаку охорони авторського права може лише засвідчувати те, що ГО "ТОМ 14" сповістила про своє майнове авторське право (є особою, якій на законних підставах передано авторське майнове право) на Сюжет як аудіовізуальний твір. При цьому, Громадська організація "ТОМ 14" не може бути автором твору в силу статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", позаяк є юридичною особою, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 22.04.2020 за ідентифікаційним кодом 40067390.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем не було надано суду належних і допустимих доказів, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження того, що саме відповідач - ГО "ТОМ 14", є автором спірного інформаційного матеріалу (або авторами є його посадові чи службові особи при виконанні посадових (службових) обов`язків) або того, що відповідач є власником сайту ІНФОРМАЦІЯ_8 та приналежність відповідачу каналу "Офіційний канал проекту ІНФОРМАЦІЯ_13" на сервісі "Youtube", на яких поширено спірну інформацію.

Під час розгляду справи, позивач своїм правом на заміну відповідача чи залучення співвідповідачів у справі шляхом подання відповідних клопотань у відповідності до статті 48 Господарського процесуального кодексу України не скористався.

З огляду на наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача, що має наслідком відмову в позові, так як позивач не надав вірогідні докази, які б достовірно підтвердили, що спірна Інформація оприлюднена та поширена в мережі Інтернет саме Громадською організацією "ТОМ 14".

При цьому, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з його пред`явленням до неналежного відповідача, достовірність поширеної інформації, спростування якої є предметом позову, судом не перевіряється. Аналогічний правовий висновок висловив Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 у справі №761/7719/18.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в позові.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КТЛ Україна" до Громадської організації "Том 14" про захист ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 12.11.2020.

Суддя Т.В. Васильченко