Рішення

від 07.10.2020 по справі 910/2652/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.10.2020Справа № 910/2652/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М. , при секретарі судового засідання Стеренчук М.О. , розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛА" (69083, Запорізька область, м. Запоріжжя, ВУЛИЦЯ СХІДНА, будинок 9)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЖИК УОРЛД" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛАБОРАТОРНА, будинок 33/37)

про стягнення 132679,57 грн.

Представники сторін:

від позивача: Литвиненко Я.А. - ордер № 081632 від 15.07.2020 року;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СТЕЛА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЖИК УОРЛД" про стягнення 132 679,57 грн., а саме 119 286,69 грн. штрафу та 133 392,88 грн. компенсації за отримані комунальні послуги.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором оренди № 21 від 12.02.2019 року, який було розірвано додатковою угодою сторін від 12.12.2019 року, в частині своєчасної та повної оплати отриманих комунальних послуг та штрафу за дострокове розірвання договору, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року, за результатами розгляду заяви позивача № 8/03 від 11.03.2020 року про усунення недоліків позовної заяви, останню прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2652/20, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч.3 ст. 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 15.04.2020 року.

Згідно з Указом Президента України від 13 березня 2020 року № 87/2020 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 березня 2020 року "Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 291 "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України", установлено з 12 березня 2020 року до 11 травня 2020 року на усій території України карантин.

Окрім того, відповідно до заяви Голови Ради суддів України щодо карантинних заходів, яка була розміщена 11.03.2020 року на офіційному веб-сайті Ради суддів України, розміщено звернення до громадян щодо утримання від участі у судових засіданнях, якщо слухання не передбачаються обов`язкової присутності учасників сторін та щодо утримання від відвідин суду, якщо у громадян є ознаки будь-якого вірусного захворювання, та у зв`язку з необхідністю надання позивачу часу для ознайомлення із запереченнями відповідача щодо висновку експертів.

Листом від 16.03.2020 року № 9рс-186/20 Радою суддів України з метою убезпечення населення України від поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб, рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України на період з 16.03.2020 року по 03.04.2020 року, зокрема, щодо можливості відкладення розгляду справ у зв`язку із карантинними заходами.

В зв`язку з викладеним, з метою мінімізації ризиків розповсюдження хвороби судове засідання, призначене на 15.04.2020 року, не відбулося.

В подальшому відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №№ 239, 291, 392 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та постанови Кабінету Міністрів України № 500 від 17.06.2020 року про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України № 392 від 20.05.2020 року карантин на території України було продовжено до 31.07.2020 року. Разом з тим, починаючи з 11.05.2020 року, режим карантину послаблено, а саме: з 11.05.2020 року відновлено діяльність адвокатів, нотаріусів, аудиторів, з 22.05.2020 року відновлено роботу громадського транспорту, а з 25.05.2020 року - роботу метрополітенів.

Окрім того, постановою Кабінету Міністрів України № 435 від 03.06.2020 року внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392 та запроваджено наступний етап послаблення карантинних заходів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 року судове засідання призначено на 23.07.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2020 року відкладено розгляд справи на 03.09.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 року, враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі № 910/2652/20 та початок розгляду справи по суті, судове засідання призначено на 07.10.2020 року.

В підготовчі судові засідання по справі 23.07.2020 року та 03.09.2020 року, а також засідання з розгляду справи по суті 07.10.2020 з`явився уповноважений представник позивача.

Уповноважений представник відповідача у вказані судові засідання не з`явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 23.07.2020 року, 03.09.2020 року та 07.10.2020 року відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №№ 0105474394820, 0105473259300, 0105473259300.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судові засідання суд не повідомлено.

Судом доведено до відома, що до початку судового засідання 03.09.2020 року від позивача надійшло клопотання № 4/09 від 02.09.2020 року про долучення доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн. Подане клопотання долучено судом до матеріалів справи.

Також від позивача до початку судового засідання 07.10.2020 року надійшло клопотання № 5/09 від 30.09.2020 року про долучення до матеріалів справи доказів понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00 грн. Клопотання разом з доказами надсилання його на адресу відповідача судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру від позивача на час розгляду справи та станом на 07.10.2020 року до суду не надходило.

Суд зазначає, що відповідно до частини 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення; днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позов, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвали суду у справі № 910/2652/20, в тому числі від 17.03.2020 року про відкриття провадження у справі, надсилались на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, а саме: 03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ ЛАБОРАТОРНА, будинок 33/37, яка співпадає з місцезнаходженням відповідача за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та згідно наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень були отримані відповідачем.

В свою чергу суд відзначає, що з урахуванням строків, встановлених ст. ст. 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі від 17.03.2020 року, які також визначені судом в ухвалах від 23.06.2020 року та 23.07.2020 року, відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим ч. 1 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Судом прийнято до уваги, що за приписами пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" ГПК України, в редакції від 02.04.2020, із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, 17.07.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено в такій редакції: " 4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Пунктом 2 Перехідних положень вказаного Закону встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Отже, процесуальні строки, що були продовжені на час дії карантину, закінчилися 06.08.2020.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до ст. 165 ГПК України після закінчення дії карантинних обмежень та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю Меджик Уорлд не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, враховуючи факт неодноразового відкладення розгляду справи з метою надання учасникам судового процесу можливість реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, а також забезпечення їх процесуальних прав на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, зважаючи на прийняття Урядом України рішення про пом`якшення режиму карантину, введеного у зв`язку з поширенням короновірусу COVID-19, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи виключно за наявними матеріалами.

В судовому засіданні 07.10.2020 року представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, та просив їх задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено позивачем в судовому засіданні, 12 лютого 2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Стела (позивач у справі, орендодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю Меджик Уорлд (відповідач у справі, орендар за договором) укладено Договір оренди № 21 (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого орендодавець передає у строкове, платне користування орендарю частину приміщення, яке розташоване у за адресою: м. Київ, вул. Луначарського (Митрополита Андрія Шептицького)), буд. 4, поверх 14. приміщення 55, площа якого складає 144,1 кв.м.

Розділами 2 - 13 Договору сторони узгодили предмет та мету Договору, строк оренди, передача приміщення по Договору оренди, плат за оренду приміщення, місячні оплати, оплати комунальних послуг, інші платежі, порядок здійснення платежів, забезпечення платежів по Договору оренди, витрати на утримання будинку, що проводяться орендодавцем, інші обов`язки орендаря, страхування, повернення приміщення, відмова від зобов`язань за Договором, розірвання Договору оренди, штрафні санкції, прикінцеві положення тощо.

Згідно п. 17.15 Договору цей Договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін та діє протягом строку оренди приміщення, встановленого відповідно до положень цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін і діє до 01 лютого 2022 року, а в частині зобов`язань фінансового характеру (щодо здійснення платежів) - до їх виконання.

Вказаний Договір підписаний представниками орендаря та орендодавця і скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та §5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч. 1. ст. 760 Цивільного кодексу України).

Орендоване майно (приміщення/об`єкт оренди) - офісне приміщення площею - 144,1 кв.м та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Луначарського (Митрополіта Андрія Шептицького) буд. 4, поверх 14, приміщення 55 (п. 1.1 Договору).

Вартість приміщення становить 5 823 565,20 грн. (у т.ч. ПДВ) згідно даних незалежної оцінки приміщення проведеного спеціалізованою організацією 10.02.2016 року (п. 2.1 Договору).

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що передача приміщення по Договору для здійснення діяльності орендаря підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується сторонами в простій| письмовій формі та є невід`ємною частиною даного Договору.

Орендодавець передає орендарю приміщення - до 11 березня 2019 року.

Згідно п. 4.2 Договору Акт приймання-передачі підписується сторонами в день передачі приміщення по Договору оренди. Орендодавець здійснює передачу орендарю приміщення в придатному стані, для здійснення діяльності орендарем.

Приміщення оглянуто орендарем до моменту підписання Договору та придатне для його використання для здійснення Діяльності у відповідності до цього Договору.

Додатковою угодою №1 від 12.02.2019 року до Договору пункт 4.1 Договору викладено в наступній редакції: Передача приміщення по Договору для здійснення діяльності орендаря підтверджується підписаним сторонами Актом приймання-передачі. Акт приймання-передачі підписується сторонами в простій письмовій формі та є невід`ємною частиною даного Договору. Орендодавець передає орендарю приміщення - до 29 березня 2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у орендне користування згідно з Договором майно (приміщення) - офісне приміщення площею 144,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Луначарського (Митрополіта Андрія Шептицького) буд. 4, поверх 14, приміщення 55, на підтвердження чого 29.03.2019 року між орендодавцем та орендарем без зауважень було підписано та скріплено печатками Акт приймання-передачі приміщення до Договору, копія якого наявна в матеріалах справи.

Факт отримання нерухомого майна в оренду, його характеристики та подальше користування сторонами не заперечувались.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем було належним чином виконано свій обов`язок з передачі в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Междик Уорлд нерухомого майна, а саме: офісного приміщення площею 144,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Луначарського (Митрополіта Андрія Шептицького) буд. 4, поверх 14, приміщення 55, на підставі Договору, а відповідачем прийнято вказане майно у строкове платне користування без будь - яких зауважень.

Суд зазначає, що за приписами ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Строк оренди починається з моменту передачі приміщення по акту приймання-передачі приміщення та закінчується у строк визначений в цьому пункті Договору.

В усіх випадках відмови від Договору оренди (його розірвання) зобов`язання фінансового характеру (в тому числі, що стосуються сплати на користь іншої сторони штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх виконання.

Будь-які зміни Договору вимагатимуть їх письмового оформлення (з підписами обох сторін). В іншому випадку вони вважатимуться недійсними (п. 17.10 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Із вказаними нормами узгоджуються передбачене умовами розділом 14 Договору розірвання Договору оренди за ініціативою сторін.

Так, відповідно до п. 14.6 Договору у разі розірвання Договору (припинення дії Договору оренди) з ініціативи (з вини) орендаря, останній повинен письмово повідомити орендодавця про таке розірвання за три місяці. Орендна плата за ці три місяці оренди нараховується орендарю у порядку передбаченому цим Договором. Орендар не має права в односторонньому порядку відмовитися від сплати орендної плати до закінчення вищевказаного тримісячного строку оренди.

У разі розірвання Договору (припинення дії Договору оренди) з ініціативи Орендодавця, останній повинен письмово повідомити орендаря про таке розірвання за три місяці.

Як встановлено судом за матеріалами справи, електронним повідомленням від 05.12.2019 року, роздруківка якого надана позивачем, відповідач повідомив позивача про намір дострокового розірвання Договору до 01.01.2020 року.

Отже, з метою реалізації намірів сторонами 12.12.2019 року укладено Додаткову угоду до Договору, згідно п. 1 якої сторони дійшли згоди, що орендар за власною ініціативою достроково припиняє оренду приміщення та повертає приміщення орендодавцю до 20 грудня 2019 року за актом приймання - передачі.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

У відповідності до приписів ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

За умовами пункту 13.3 Договору у випадку відмови від Договору з боку орендаря на підставі положень цього Договору або на підставі положень чинного законодавства, він зобов`язується звільнити приміщення не пізніше ніж протягом 10 робочих днів від моменту подачі заяви про відмову.

При цьому доказів звільнення відповідачем орендованого майна та повернення його позивачеві згідно відповідного акту приймання - передачі у відповідності до умов Договору матеріали справи не містять.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Так, згідно п. 8.1 Договору виконання грошових зобов`язань орендаря, що виникають з Договору (в тому числі зобов`язань щодо сплати будь-яких санкцій), на суму, визначену у Договорі, мають бути забезпечені гарантійним платежем по Договору (далі - гарантійний платіж або гарантійний платіж по Договору оренди, п. 6.7. цього Договору).

Вказаний в цьому пункті гарантійний платіж сплачується Орендарем протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання сторонами Договору. У разі порушення строку сплати гарантійного платежу згідно цього Договору орендодавець має право відмовитися від Договору (розірвати Договір оренди в односторонньому порядку).

Зокрема, орендар зобов`язується протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання сторонами Акту приймання - передачі приміщення перерахувати на користь орендодавця гарантійний платіж в розмірі 200 000,00 грн. (п.6.7 Договору).

Як встановлено судом на виконання вказаних умов Договору відповідачем платіжним дорученням № 64 від 09.04.2020 року було перераховано на рахунок ТОВ Стела гарантійний платіж в сумі 200000,00 грн., що підтверджується відповідною випискою банку.

Отже, виходячи з фактичних обставин справи суд зазначає, що відповідачем було виконано зобов`язання за спірним Договором в частині сплати гарантійного платежу. Заперечень позивача щодо строків такої оплати матеріали справи не містять.

При цьому суд зазначає, що укладення між сторонами Договору було спрямоване на отримання відповідачем права на користування нежитловим приміщенням - офісним приміщенням площею 144,1 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Луначарського (Митрополіта Андрія Шептицького) буд. 4, поверх 14, приміщення 55, що, в свою чергу, породжує обов`язок відповідача сплачувати орендодавцеві плату за користування орендованим майном, а також компенсацію витрат за фактично спожиті комунальні послуги.

У відповідності до п. 5.1 Договору плата за оренду приміщення складається з: орендної плати ( основна орендна плата ); місячної оплати по утриманню приміщення (компенсації орендарем комунальних витрат орендодавця, які орендодавець сплатив для забезпечення функціонування приміщення за його цільовим призначенням та витрати по утриманню приміщень).

Сторони даного Договору домовилися, що розмір орендної плати на місяць складає: 84288,41 коп., у тому числі ПДВ (20 %) грн. (584,93 грн. за 1 кв.м, що по курсу продажу доларів США Міжбанківської валютної біржі еквівалентно 21,60 доларів США).

Сторони визначили, що зазначений вище розмір орендної плати, у відповідності до встановленого на Міжбанківській валютній біржі курсу продажу доларів США за гривні (згідно даних сайту Фінансовий портал МІНФІН https://index.minfin.com.ua/exchange/archive, httр://index.minfin.com.ua/ (вкладка Архів курса на міжбанку , Котирування. міжбанківського валютного ринка України за відповідний рік, місяць, день)), що передує дню укладання даного договору еквівалентний 3112 доларам 56 центам США. Курс продажу зазначеної вище валюти на Міжбанківській валютній біржі на кінець дня (час закриття торгів) на 11.02.2019 року складає: 27,0800 грн. за 1,00 долар США. Сторони встановлюють, що всі майбутні суми орендних платежів за даним Договором, які підлягають сплаті орендарем у гривнях, визначаються за курсом продажу відповідної валюти на кінець дня (час закриття торгів), що передує дню платежу згідно даних сайту Фінансовий портал МІНФІН https://index.minfin.com.ua/exchange/archive, http://index.minfin.com.ua/ (вкладка Архів курсу на міжбанку за відповідний рік, місяць, день)), крім випадків, встановлених даним Договором (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 7.1 Договору основна орендна плата сплачується щомісячно на авансовій основі не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю за який здійснюється оплата.

Окрім цього згідно п. 6.1 Договору орендар зобов`язаний покривати видатки на утримання приміщення, що охоплюють витрати орендодавця, описані у пункті 9 Договору.

Так, згідно п. 9.1 Договору орендодавець може замовляти наступні послуги на утримання приміщення, які зобов`язаний покривати та/або компенсувати орендар згідно з положеннями пункту 6 цього Договору: a) управління та адміністрування будівлею; b) послуги щодо охорони: організація охорони Торгового центру, забезпечення необхідної кількості охоронного персоналу та/або установка охоронного відео-устаткування, а також (або) іншого устаткування для забезпечення безпеки, яке орендодавець визнає необхідним; c) поточний догляд та ремонт, зокрема, вхідних дверей, віконних фрамуг та віконного скла, ліфтів, а також утримання в естетичному стані території Торгового центру; d) поточний догляд та ремонт обладнання центрального опалення, водо-каналізаційного, електричного та вентиляційного обладнання; е) протипожежна охорона; f) регулярне прибирання, з метою підтримки чистоти загальних (спільних) частин, споруди Торгового центру, включаючи миття скляного фасаду будівлі, вивіз сміття, інші санітарні послуги; д) страхування приміщення на випадок пожежі, затоплення, інших стихійних явищ та протиправних дій третіх осіб; g) страхування приміщення на випадок аварії обладнання; і) податок на нерухомість, земельний податок (орендна плата за земельну ділянку) та інші можливі податки, збори та платежі, що впливатимуть на розмір витрат (з моменту їх сплати орендодавцем); j) сервісне обслуговування інженерних мереж; к) витрати на утримання паркінг (гостьової парковки).

Як визначено умовами п. 6.4 Договору орендар з дати прийняття приміщення зобов`язаний окремо сплачувати згідно з діючими тарифами та методикою нарахування, встановленою орендодавцем, комунальні послуги (компенсувати орендодавцю витрати на постачання комунальних послуг), які постачаються до приміщення, та комунальні послуги, які постачаються до спільних частин будинку де знаходиться приміщення.

Компенсація (плата) за комунальні послуги, які постачаються до приміщення (зокрема, за електроенергію, газопостачання, теплопостачання, воду), визначається (розраховуються) на підставі показників лічильників та даних, отриманих орендодавцем від постачальників послуг, а у випадку відсутності лічильників - пропорційно площі приміщення по відношенню до суми загальної площі всіх приміщень, переданих в оренду у будівлі.

Плата за комунальні послуги, які постачаються до спільних частин будинку, де знаходиться приміщення (зокрема, за електроенергію, газопостачання, теплопостачання, воду), визначається (розраховується) пропорційно площі приміщення по відношенню до суми загальної площі всіх приміщень, переданих в оренду у будівлі.

Згідно п. 7.2 Договору місячна оплата (компенсація) по утриманню приміщення (компенсації орендарем комунальних витрат орендодавця, які орендодавець сплатив для забезпечення функціонування приміщення за його цільовим призначенням та витрати по утриманню приміщень) сплачується щомісячно не пізніше 20 числа місяця, за який здійснюється оплата.

У відповідності до п. 7.3 Договору компенсація орендодавцю витрат на постачання комунальних послуг (оплата комунальних послуг) здійснюється щомісячно в сумі, вказаній у направленому орендодавцем рахунку, не пізніше 20 числа місяця, наступного за оплачуваним. У випадку якщо орендар не отримав рахунок на оплату комунальних послуг (компенсацію орендодавцю витрат на постачання комунальних послуг), орендар зобов`язаний самостійно звернутися до орендодавця з метою отримання такого рахунку та його оплати у встановлений строк. У випадку неотримання рахунку в останній день строку платежу орендар зобов`язаний у будь-якому випадку здійснити оплату комунальних послуг у встановлений термін у розмірі суми, що була сплачена орендарем за попередній місяць і сторони зобов`язуються здійснити перерахунок по оплаті комунальних послуг.

Також згідно умов п. 7.4 Договору орендодавець до 10 числа місяця, що йде за поточним, направляє орендарю Акти здачі-приймання робіт (надання послуг). Орендар зобов`язаний не пізніше 20 числа місяця що йде за поточним підписувати їх або надати письмову мотивовану відмову від підписання, причому в такому випадку складається двосторонній протокол із зазначенням відповідних вимог і термінів їх виконання. Якщо протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання Акта/тів здачі-приймання робіт (надання послуг) орендарем орендодавець, не одержить підписаний орендарем Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) або мотивовану відмову від його підписання, Акт здачі- приймання робіт (надання послуг) вважається підписаним.

Згідно наданих позивачем доказів, а саме виписок банку та довідки ТОВ Стела № 7/01 від 28.01.2020 року, відповідачем в період лютий 2019 року - жовтень 2019 року було здійснено сплату орендної плати за Договором в загальній сумі 574362,70 грн.

Заперечень щодо розміру здійсненої оплати та порядку її зарахування від сторін до суду не надходило.

Як стверджує позивач в позовній заяві та відповідачем не заперечувалось, в порушення умов Договору відповідач свої договірні зобов`язання щодо перерахування коштів за оренду нежитлового приміщення в обумовлені Договором строки належним чином не здійснив, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по орендній платі за оренду нежитлових (офісних) приміщень за листопад 2019 року в сумі 77969,63 грн. та за грудень 2019 року в сумі 48 565,97 грн.

Зокрема, в матеріалах справи наявні виставлені позивачем відповідні рахунки на оплату оренди за листопад - грудень 2019 року, а саме № 152 від 18.10.2019 року на суму 77969,63 грн. та № 168 від 20.11.2019 року на суму 48565,97 грн.

Поряд із цим, як визначено сторонами в п. 2 Додаткової угоди від 12.12.2019 року до Договору, у відповідності до Договору оренди № 21 від 12.02.2019 року, укладеного між орендарем та орендодавцем, станом на дату укладення цієї Додаткової угоди орендарем прострочена сплата орендної плати за листопад 2019 року у сумі 77969,63 грн. та за грудень 2019 року у сумі 48565,97 грн.

Окрім цього, позивачем зазначено в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, що в порушення умов Договору відповідачем не виконано зобов`язання зі своєчасної оплати у визначені строки компенсації отриманих комунальних послуг в загальній сумі 13392,88 грн., а саме за листопад 2019 року в сумі 6733,40 грн. та грудень 2019 року (1-20 грудня) в сумі 6659,48 грн., на підтвердження чого позивачем надані підписаний обома сторонами Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 171 від 12.12.2019 року на суму 6733,40 грн., Додаток № 1 до акта здачі - приймання робіт (надання послуг) № 171 від 12.12.2019 року на суму 6733,40 грн. та відповідний рахунок на оплату № 170 від 12.12.2019 року, а також Акт здачі - приймання робіт (надання послуг) № 1 від 14.01.2020 року на суму 6659,48 грн., Додаток № 1 до акта № 1 від 14.01.2020 року здачі - приймання робіт (надання послуг) на суму 6659,48 грн. та відповідний рахунок на оплату № 14 від 14.01.2020 року.

В свою чергу оскільки в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю Стела як підприємства - орендодавця з питань неотримання рахунків на сплату орендної плати та комунальних послуг згідно вищевказаних приписів Договору, можливість посилання на відсутність (неодержання) таких рахунків як на підставу невиконання зобов`язань зі своєчасної та повної їх оплати у відповідача відсутня.

Доказів опротестування виставлених позивачем за період листопад - грудень 2019 року рахунків та актів до суду не надходило, будь-які заперечення з боку відповідача щодо повного та належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Стела умов Договору в частині надання в оренду нежитлового приміщення (офісного приміщення) та понесення комунальних витрат і їх розміру станом на час розгляду справи відсутні.

При цьому як вбачається з матеріалів справи, відповідач у визначені Договором строки орендні платежі та оплату комунальних послуг належним чином не здійснив, у зв`язку з чим станом на дату укладення Додаткової угоди від 12.12.2019 року до Договору за відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Междик Уорлд обліковувалась прострочена заборгованість по орендній платі за період листопад - грудень 2019 року в загальній сумі 126535,60 грн., з компенсації спожитих комунальних послуг в сумі 13392,88 грн.

Заперечень щодо розміру та порядку нарахувань за Договором від відповідача до суду також не надходило.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов`язань у зазначеній сфері визначено статями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

З урахуванням приписів ст.549, ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватись передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 15.1 Договору у випадку прострочення платежів на користь орендодавця, що випливають з Договору оренди, орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,2% (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення) від нарахованої на суму простроченого платежу, за кожен день прострочення, а при простроченні оплати більше ніж на 30 календарних днів орендар сплачує орендодавцю штраф у розмірі 5% від простроченої суми оплати (суми боргу).

Згідно умов п. 15.4 Договору у разі розірвання Договору оренди/припинення дії Договору оренди/дострокового повернення орендарем приміщення (майна) з ініціативи/з вини орендаря, до закінчення перших дванадцяти місяців оренди орендар сплачує орендодавцю штраф (штрафна неустойка) за дострокове розірвання договору оренди який розраховується за формулою:

Штр. = Ор.пл. * 12 - Спл.Ор.пл.

Де, Штр - сума штрафу розрахована орендодавцем за формулою

Ор.пл. * 12 - сума орендної плати за 12 календарних місяців, яка розраховується виходячи з вимог п. 5.2. Договору за курсом відповідної валюти на день складання орендодавцем вимоги про сплату штрафу

Спл.Ор.пл. - сума орендної плати яка була сплачена орендарем з початку оренди приміщення та до моменту закінчення оренди Приміщення.

Відповідно до п.15.5 Договору сплата неустойки за цим Договором відбуватиметься протягом 14 днів від моменту одержання орендарем відповідної вимоги від орендодавця.

Згідно з пунктом 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 № 01-06/249 право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, неустойки, передбаченої пунктами 15.1, 15.4 Договору.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати орендної плати за листопад-грудень 2019 року у строки, визначені умовами Договору, позивачем станом на 06.12.2019 року нараховано згідно п.15.1 Договору пеню у розмірі 3418,33 грн. (2715,05 грн. за порушення строків оплати оренди за листопад 2019 року та 703,28 грн. за порушення строків оплати оренди за грудень 2019 року), а також 5% штрафу за прострочення сплати орендної плати за листопад 2019 року в сумі 3898,48 грн.

За приписами ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом.

Наразі, зазначений факт нарахування пені та штрафу, а також відсутність заперечень з боку відповідача щодо здійснення такого нарахування та його розміру підтверджуються умовами пункту 3 укладеної між сторонами Додаткової угоди від 12.12.2019 року до Договору, згідно якого сторони зазначили, що орендодавцем нараховані орендарю санкції за прострочення сплати платежів по оренді, а саме згідно п. 15.1 Договору оренди пеня та штраф. Згідно звернення орендаря про дострокове розірвання з ініціативи орендаря Договору оренди № 21 від 12.02.2019 року орендодавцем нараховані орендарю штраф (штрафна неустойка) за дострокове розірвання Договору .

Як вбачається із матеріалів справи, станом на 06.12.2019 року з урахуванням курсу валют станом на вказану дату - 23,73 грн. за 1 долар США, позивачем у зв`язку з достроковим розірванням Договору оренди за ініціативою орендаря, з урахуванням заборгованості за сплати орендної плати в сумі 126 535,60 грн. за листопад - грудень 2019 року та сплаченої орендарем з початку строку оренди приміщення суми орендної плати в розмірі 574 362,70 грн., здійснено нарахування штрафу згідно п. 15.4 Договору в розмірі 158 723,01 грн. (23,73 грн.*3112,56 дол. США*12-77696,63 грн.-75277,26 грн.-574362,70 грн.), про що відповідача повідомлено вимогою (повідомленням) № 15 від 06.12.2019 року.

Факт надсилання вимоги на адресу відповідача та отримання останнім 13.12.2019 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскальних чеків та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6908300101520.

Згідно п. 8.2 Договору у випадку невиконання (прострочення) орендарем будь-якого із його зобов`язань за Договором оренди, пов`язаним із здійсненням на користь орендодавця будь-яких платежів або нанесення шкоди/збитку орендованому приміщенню або нанесення шкоди сусіднім приміщенням, які належать іншим особам, орендодавець має право, попередньо повідомивши орендаря, погасити таку заборгованість орендаря за рахунок гарантійного платежу. В такому випадку орендар повинен протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання повідомлення від орендодавця про погашення заборгованості орендаря за рахунок гарантійного платежу поповнити суму гарантійного платежу таким чином, щоб вона не була меншою за суму, вказану у п. 6.6. цього Договору.

Отже, виходячи із вказаних умов Договору, сторонами за взаємною згодою в Додатковій угоді від 12.12.2019 року (п. 4) було зазначено, що згідно п. 8.2 Договору оренди № 21 від 12.02.2019 року орендодавець за невиконання (прострочення) орендарем зобов`язань за Договором оренди погашає заборгованість орендаря за рахунок гарантійного платежу, який був раніше сплачений орендарем у сумі 200 000,00 грн., та вираховує заборгованість (зобов`язання) орендаря із гарантійного платежу (внеску) у наступних сумах: орендні платежі 77969,63 грн. та 48565,97 грн., сума пені 3418,33 грн., сума штрафу 3898,48 грн., сума штрафу за дострокове припинення оренди приміщення за ініціативою орендаря 66147,59 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензією (вимогою) № 1 від 10.01.2020 року про сплату штрафних санкцій в сумі 119 286,69 грн., яка згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 6908300111070 була отримана відповідачем 14.01.2020 року.

Проте, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, штрафні санкції сплачені не були.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, з урахуванням сум заборгованості з орендної плати за листопад - грудень 2019 року в загальній сумі 126 362,70 грн., сплачених орендних платежів в сумі 574 362,70 грн. та суми штрафу за дострокове розірвання Договору оренди приміщення за ініціативою орендаря у розмірі 66147,59 грн., які були вирахувані з суми гарантійного платежу згідно Додаткової угоди від 12.12.2019 року до Договору в розмірі 200000,00 грн., оскільки відповідач свої зобов`язання щодо здійснення орендних платежів у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, у ТОВ Меджик Уорлд утворилась прострочена заборгованість перед позивачем як орендарем зі сплати штрафних санкцій у розмірі 119 286,69 грн., яку останній просив суд стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним Договору оренди № 21 від 12.02.2019 року та Додаткових угод до нього та/або їх окремих положень суду не надано.

Будь - які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

Таким чином, зважаючи на відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо визначення розміру заборгованості за Договором на час розгляду даної справи, суд здійснював розгляд справи виходячи з наявних матеріалів та визначив розмір заборгованості відповідача на підставі наданих позивачем доказів.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором щодо повної та своєчасної оплати орендних платежів та компенсації комунальних послуг у добровільному порядку, розмір заборгованості, встановлений судом, відповідає фактичним обставинам справи, та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в сумі 119286,69 грн. штрафних санкцій та 13392,88 грн. компенсації отриманих комунальних послуг відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості за спірним Договором підлягають задоволенню.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (пункти 48 та 40 рішень відповідно) (від 18.10.2005 року) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004 року) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17 та від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19,, відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

За таких обставин, факт відсутності надходження коштів від розпорядника бюджетних коштів в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов`язань щодо оплати виконаних будівельних робіт, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов`язання.

Відповідно до частини 1статті 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції законів України та на засадах верховенства права (ч. 1ст. 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(див. рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 5 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 9 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 1 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 7 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 73-80, 86, 123, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЖИК УОРЛД" (03150, м.Київ, ВУЛИЦЯ ЛАБОРАТОРНА, будинок 33/37; код ЄДРПОУ 42088779) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТЕЛА" (69083, Запорізька область, місто Запоріжжя, ВУЛИЦЯ СХІДНА, будинок 9; код ЄДРПОУ 32833639) 119286,69 штрафу, 13392,88 грн. заборгованості з компенсації комунальних послуг та 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 11 листопада 2020 року.

Суддя А.М.Селівон