Рішення

від 29.10.2020 по справі 918/547/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р. м. Рівне Справа № 918/547/19

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О. , за участі секретаря судового засідання Андишули Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" (34400, м. Вараш, Рівненська область, м-н Будівельників, 18, корпус 2, кв. 40, код ЄДРПОУ 40475241)

до відповідача- 1 Територіальної громади міста Кузнецовськ в особі Вараської міської ради Рівненської області (34400, м. Вараш, Рівненської області, майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612)

відповідача-2 Виконавчого комітету Вараської міської ради (Центр надання адміністративних послуг) (34400, Рівненська обл. м. Вараш, майдан Незалежності, 2, каб. 1-105),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Середа Павло Лукич ( АДРЕСА_1 )

про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності

від відповідачів 1 та 2: Хазов Ю.М.,

від позивача: Русін Т.С.

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2019 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" (далі ОСББ) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Територіальної громади міста Кузнецовськ в особі Вараської міської ради Рівненської області (далі Рада) про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позивач просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №360129 від 23.04.2007 за територіальною громадою міста Кузнецовськ (на даний час Вараш) в особі Вараської міської ради, а саме на нежитлове приміщення №51 позиція IV-V, загальною площею 17,9 м 2 коридор, кладова поверх І в розділі Нежитлові вбудовані приміщення у житловому будинку №18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників в м. Вараш Рівненської області, зважаючи на те, що спірне приміщення є допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку, а докази надання співвласниками спірного нерухомого майна згоди на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном: видачу територіальній громаді міста Вараш, в особі Вараської міської ради, свідоцтва про право власності з подальшою його реєстрацією співвласниками не надавалось.

Ухвалою суду від 12.08.2019 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

20 серпня 2019 року на адресу суду надійшла заява Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 21.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/547/19. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 12.09.2019.

05.09.2019 від Ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач з позовними вимогами не погодився. Зазначає, що визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №360129 від 23.04.2007 за територіальною громадою міста Кузнецовськ (на даний час Вараш) в особі Вараської міської ради, а саме на нежитлове приміщення №51 позиція IV-V, загальною площею 17,9 м 2 коридор, кладова поверх І в розділі Нежитлові вбудовані приміщення у житловому будинку №18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників в м. Вараш Рівненської області, є неможливим до скасування рішення виконавчого комітету Ради від 20.04.2007 №158 на підставі якого оформлено право власності на спірне приміщення. Вказує, зокрема, що територіальна громада в особі Ради здійснила всі необхідні правові дії, правомірно оформила право власності на спірне приміщення.

Також, відповідач 1 вказує, що спірне приміщення перебуває у власності Ради з 2007 року і не було призначено для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців, тобто не є допоміжним, та згідно документів виданих Кузнецовським БТІ (з витягів та реєстрів) є нежитловим приміщенням. Отже, права мешканців будинку та позивача не були порушені, так як останні, на переконання відповідача 1 не є співвласниками спірного приміщення.

10.09.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погодився з думкою відповідача 1 про необхідність першочергового скасування рішення виконавчого комітету Ради від 20.04.2007 №158, так як останнє є актом індивідуальної дії та припинило свою дію шляхом його виконання. На переконання позивача твердження відповідача про статус спірного приміщення, як нежитлового, а не будь якого іншого не заслуговує на увагу, та дослідження цього питання потребує спеціальних знань.

10.09.2019 від позивача надійшли наступні заяви/клопотання: заява про збільшення позовних вимог; клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача; клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.

У поданій заяві від 05.09.2019 № 31 про збільшення позовних вимог позивач просив суд скасувати реєстрацію права власності за Територіальною громадою міста Кузнецовськ (м. Вараш) в особі Кузнецовської (Вараської) міської ради на приміщення № 51, загальною площею 17,9 м2, поверх І у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області (реєстраційний № 18618989 згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14400356 від 27.04.2007. В решті позовні вимоги залишає без змін. При цьому підстави позову позивач залишає незмінними.

Враховуючи зміст поданої позивачем заяви та виходячи із раніше заявлених позивачем позовних вимог, судом розцінено заяву про збільшення позовних вимог від 05.09.2019 № 31 як заяву про зміну предмета позову.

Позивач у своєму клопотанні від 05.09.2019 № 32 про залучення до участі у справі співвідповідача зазначив, що органом, який здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності на нерухоме майно в м. Вараш Рівненської області являється Виконавчий комітет Вараської міської ради "Центр надання адміністративних послуг".

З урахуванням викладеного, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.09.2019 року заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" про зміну предмета позову (збільшення позовних вимог) прийнято до розгляду, постановлено подальший розгляд справи № 918/547/19 здійснювати з врахуванням заяви позивача про зміну предмета позову (збільшення позовних вимог), залучено до участі у справі співвідповідача Виконавчий комітет Вараської міської ради (Центр надання адміністративних послуг), підготовче засідання відкладено на 01.10.2019.

12.09.2019 Радою подані заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких, відповідач 1, крім іншого, заперечив проти призначення судової експертизи, оскільки запропоновані питання є суперечливими та навідними. Вважає, що єдиним доказом є технічна документація, видана КП Кузнецовське МБТІ.

Разом з тим, суд зазначає, що незважаючи на наявність спору про статус спірного приміщення відповідач 1 у запереченнях на відповідь на відзив просив відмовити у призначенні судової експертизи, та прийняти запропоновані ним докази, що є на переконання суду неприпустимим. Рада не була позбавлена права запропонувати суду поставити судовому експерту такі запитання, які б не були на думку сторони суперечливими. Водночас, Рада не скористалась таким своїм правом.

01.10.2019 від Ради надійшов відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, відповідно до якого остання заперечила проти задоволення позовних вимог, оскільки підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації права власності на спірне майно у державного реєстратора не було, отже і нема підстав для скасування такої реєстраційної дії. Вказав, що повноваження з державної реєстрації речових прав у Виконавчому комітеті Вараської міської ради здійснює відділ реєстрації. Державна реєстрація спірного приміщення була проведена в Державному реєстрі прав (№ розділу 773592056107) Державним реєстратором Кузнецовського міського управління юстиції Рівненської області на підставі поданих документів: 1. Свідоцтво про право власності на нерухоме майно ЯЯЯ№360129 від 23.04.2007, видавник: Територіальна громада міста Кузнецовськ; 2. Технічний паспорт на нежитлове приміщення в житловому будинку від 15.11.2006, видавник: Кузнецовське міське бюро технічної інвентаризації.

У судовому засіданні 01.10.2019 судом оголошувалася перерва до 17.10.2019.

17.10.2019 позивачем подані для долучення до матеріалів справи копії письмових доказів, а саме: акт робочої комісії про прийняття закінченого будівництва від 19.06.1980, рішення робочої комісії, розпорядження виконкому Володимирецької РРНД №186-р, рішення виконкому Володимирецької РРНД від 27.06.1980 №224, робочі креслення забудови Кузнецовськ 1979р., перелік креслень буд.18,-1,2,3,4, план наскрізного переходу, договору постачання електричної енергії №270061040 від 10.04.2017 з додатками, договір підряду №R18-048-17 від 19.09.2017 з додатками, договір про надання послуг по прибиранню №8 від 01.01.2018 з додатками, договір підряду №R18-008-18 від 10.03.2018 з додатками, договір про участь у витратах на утримання будинку №Р18-18ф від 01.06.2018 з додатками, договір про надання послуг №4 від 21.02.2019 з додатками, договір поставки №260319 від 26.03.2019 з додатками, акти наданих послуг, рахунки на оплату, акти прийому виконаних робіт, рахунки-фактури.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у даній справі на 30 днів. Розгляд справи у підготовчому судовому засіданні відкладено на 29.10.2019.

29.10.2019 Радою подані для долучення до матеріалів справи копії письмових доказів, а саме: довідки відділу комунального майна виконавчого комітету Ради від 25.10.2019 №31, лист Управління містобудування, архітектури та капітального будівництва виконавчого комітету Ради від 28.10.2019 №01-14/648.

29.10.2019 третьою особою через відділ канцелярії суду подані для долучення до матеріалів справи копії документів, а саме: акт пломбування лічильника обліку гарячої води, акт пломбування лічильника обліку холодної води, акт приймання-передачі наданих послуг з централізованого водопостачання за вересень 2019, рахунок-фактура з централізованого водопостачання за вересень 2019, чек оплати послуг з централізованого водопостачання за вересень 2019, акт приймання-передачі наданих послуг з водовідведення за вересень 2019,рахунок фактура з водовідведення за вересень 2019, чек оплати послуг з водовідведення за вересень 2019, акт приймання-передачі наданих послуг з постачання теплової енергії за вересень 2019, рахунки-фактури з теплопостачання та електропостачання за вересень 2019, акт приймання-передачі та рахунка фактури з наданих послуг з оренди та відшкодування плати земельного податку за жовтень 2019, довідка Кузнецовського міського комунального підприємства про відсутність заборгованості у Середи П.Л. станом на 29.09.2019 по орендованому спірному приміщенні.

29.10.2019 через відділ канцелярії суду від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.10.2019 розгляд справи відкладено у підготовчому судовому засіданні на 08.11.2019.

04.11.2019 Радою подано відзив на заяву про зміну предмету позову, відповідно до якого остання вказала, що позивач просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Ради при цьому не вказуючи ні його номер ні дату. Також, зазначила, що оскарження рішення суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративних судів. Решта доводів наведених у поданому документі повторюють наведені доводи у відзиві на позовну заяву.

Стосовно юрисдикції даного спору, слід вказати, що позивачем оскаржується рішення, яким на його переконання протиправно позбавлено права спільної власності членів ОСББ, що не відноситься до категорії публічно-правових спорів в розумінні Кодексу адміністративного судочинства. Даний спір носить приватно-правовий характер, відтак його належить розглядати за правилами господарського судочинства, з огляду на суб`єктний склад його учасників.

04.11.2019 виконавчим комітетом Ради подано відзив на позовну заяву, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, який за своїм змістом аналогічний поданому 04.11.2019 Радою відзиву на заяву про зміну предмету позову.

У судовому засіданні 08.11.2019, суд розглянувши заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" вих. № 47 від 25.10.2019 про зміну предмета позову, заслухавши представників сторін, дійшов висновку про її задоволення. Як вбачається з заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" вих. № 47 від 25.10.2019 про зміну предмета позову, останній вважає за необхідне викласти позовні вимоги у наступні редакції, а саме:

1. Визнати недійсним рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради "Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках", в частині щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за територіальною громадою міста Кузнецовськ, видачі свідоцтва про право власності та здійснення відповідних обліково-реєстраціїйних дій відносно приміщення № 51, загальною площею 17,9 м.кв поверх І у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону у м. Вараш, Рівненської області;

2. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за територіальною громадою міста Кузнецовськ (Вараш) в особі Вараської міської ради від 23.04.2007 (серія ЯЯЯ № 360129);

3. Скасувати здійснену 27.04.2007 державну реєстрацію права власності територіальної громади м. Кузнецовськ (від імені якої діє Вараська міська рада) на нежитлове приміщення № 51 загальною площею 17,9 м.кв "коридор, кладова" поверх І в розділі "Нежитлові вбудовані приміщення" у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області.

Позивач вказує, що рішення виконавчого комітету Кузнецовської (на даний час Вараської) міської ради Рівненської області №158 від 20.04.2007 Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках в частині, зокрема, щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Кузнецовськ та видачі свідоцтва про право власності на приміщення № 51, загальною площею 17,9 м.кв поверх І у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону у м. Вараш, Рівненської області, на підставі такого рішення, порушують права власників спільного майна на користування спірним майном, від імені яких виступає ОСББ. Вказане рішення Ради та реєстрація (на його підставі) права комунальної власності на спірне приміщення є протиправними, так, як зазначене нежитлове приміщення не було і не є ізольованим, не є окремим об`єктом цивільних прав, оскільки є допоміжним приміщенням будинку, призначене для обслуговування його мешканців, та згідно норм чинного законодавства є спільною власністю співвласників багатоквартирного будинку.

Крім того, ОСББ зазначило, що станом на момент створення ОСББ та станом на дату прийняття рішення №158, спірне приміщення перебувало у власності співвласників будинку в силу прямої вказівки закону, при цьому були відсутні передбачені законом підстави для вибуття цих приміщень з їх власності чи переходу такого права до Кузнецовської міської ради. Отже, при прийнятті оспорюваного рішення, виконавчим комітетом Ради було порушено право власності позивача (співвласників будинку), не було дотримано ст. 41 Конституції України, ст. 346, 382 ЦКУ, п. 9 ст. 8 ч.2 ст. 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , ч. 1 ст. 5 Закону України Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку , не враховано Рішень Конституційного суду України від 09.11.2011 (у справі №14-рп/2011) та від 02.03.04 (у справі №1-2/2004).

Оскільки оспорюване рішення виконавчого комітету Ради було фактично єдиною підставою для державної реєстрації права комунальної власності на спірне приміщення, здійсненої 27.04.2007, що підтверджується даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому, на переконання позивача, - факт недійсності такого рішення є безумовною підставою для скасування зазначеної державної реєстрації права комунальної власності.

Водночас, суд зазначає, що приймаючи заяву про зміну предмету позову, судом враховано, що рішенням про визнання недійсним якого просить позивач є рішення виконавчого комітету Кузнецовської (на даний час Вараської) міської ради Рівненської області №158 від 20.04.2007 Про оформлення права власності на об`єкт нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках в частині що зазначає ОСББ. Вказане вбачається з тексту заяви, оскільки суд досліджує та оцінює в сукупності повний зміст документів що надходять, відтак, твердження Ради про відсутність вказівки в резолютивній частині заяви на номер та дату рішення, не є перешкодою для дослідження обставин викладених стороною.

Ухвалою суду від 08.11.2019 заяву Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" вих. № 47 від 25.10.2019 про зміну предмета позову прийнято до розгляду. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати з врахуванням заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" № 47 від 25.10.2019 про зміну предмета позову.

Оскільки для з`ясування дійсних обставин справи необхідні спеціальні знання, враховуючи, що існує спір про статус приміщення, судом, з урахуванням пояснень сторін призначено судову будівельно - технічну експертизу, яку доручено провести Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зупинено провадження у справі до отримання результатів (висновку) судової будівельно-технічної експертизи.

На вирішення будівельно-технічної експертизи було поставлено такі питання:

а) До якої категорії (житлове, нежитлове, допоміжне, технічне) відноситься приміщення, № 51, загальною площею 17,9 кв. м., що знаходиться у багатоквартирному (житловому) будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області (позначене позицією 51 на поповерховому плані на нежитлове приміщення (а.с. 41)?

б) Чи є прохід (доступ), на момент проведення експертизи, для мешканців житлового будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області до спірного приміщення № 51 згідно матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок?

в) Чи здійснювалася реконструкція (перепланування) приміщення № 51, загальною площею 17,9 кв.м. поверх І у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області від дня введення в експлуатацію даного житлового будинку - 19.06.1980 до дня проведення експертизи?.

25.08.2020 до суду повернулись матеріали справи разом із висновком судової будівельно-технічної експертизи. Згідно експертного висновку №8074 від 19.08.2020, експертом надано наступні відповіді на поставлені запитання: 1. Приміщення №51, загальною площею 17,9 кв. м., в багатоквартирному (житловому) будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області відноситься до допоміжних приміщень. 2. В результаті проведеного візуального обстеження встановлено, що прохід (доступ), на момент проведення експертизи для мешканців житлового будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області до спірного приміщення №51 відсутній. 3. Перепланування приміщення №51, загальною площею 17,9 кв. м., що знаходиться у багатоквартирному (житловому) будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області, здійснено від дня введення в експлуатацію даного житлового будинку 19.06.1980 до дня проведення експертизи.

Ухвалою суду від 26.08.2020 провадження у справі поновлено. Призначено у справі підготовче судове засідання на 10.09.2020. Запропоновано сторонам надати у строк до 08.09.2020 (включно) письмові пояснення з урахуванням висновку експерта.

Ухвалою суду від 10.09.2020 закрито підготовче провадження у справі № 918/547/19, призначено справу до судового розгляду по суті на 29.09.2020.

Відповідачем 1 подані заперечення від 24.09.2020 на позовну заяву з урахуванням висновку проведеної експертизи, відповідно до яких Рада висловила сумнів у результаті проведеної експертизи, оскільки судом не виносилась ухвала про призначення дати, часу та місця проведення судової будівельно-технічної експертизи.

На такі заперечення сторони суд у судовому засіданні повідомив представника Ради, що перш за все судовий експерт є особою, яка повідомлена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та діє відповідно до Інструкції про порядок призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5, Закону України Про судову експертизу , та інших нормативно-правових актів. Нормами Господарського процесуального кодексу та вказаним законом та інструкцією не передбачено винесення судом процесуального рішення з питання погодження дати проведення судової експертизи, та повідомлення експертом сторін про проведення експертизи, більше того участі останніх у її проведенні.

Крім того, Рада у своїх поясненнях зазначила, що судовим експертом не враховано частину об`єкту дослідження - балкон. Відтак, вважає висновок експерта з приводу визначення статусу приміщення як допоміжного, повністю хибним.

З наведених вище підстав Радою заявлено клопотання від 25.09.2020 про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої відповідач просить доручити Рівненському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, та поставити на вирішення експертизи наступні питання: а) До якої категорії (житлове, нежитлове, допоміжне, підсобне) відноситься приміщення, № 51, загальною площею 17,9 кв. м., що знаходиться у багатоквартирному (житловому) будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області? б) Чи здійснювалася реконструкція (перепланування) зі зміною цільового призначення приміщення № 51, загальною площею 17,9 кв.м. поверх І у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області від дня введення в експлуатацію даного житлового будинку до дня проведення експертизи?.

Суд, розглянувши у судовому засіданні 29.09.2020 клопотання відповідача 1 про призначення повторної судової експертизи, протокольною ухвалою вирішив відмовити у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Згідно з правилами статті 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд звертає увагу, що з врахуванням клопотання позивача, ухвалою від 08.11.2019 було призначено судову будівельно - технічну експертизу, яку доручено провести кваліфікованим фахівцям Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Зупинено провадження у справі до отримання результатів (висновку) судової будівельно-технічної експертизи. На вирішення будівельно-технічної експертизи було поставлено такі питання: а) До якої категорії (житлове, нежитлове, допоміжне, технічне) відноситься приміщення, № 51, загальною площею 17,9 кв. м., що знаходиться у багатоквартирному (житловому) будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області (позначене позицією 51 на поповерховому плані на нежитлове приміщення (а.с. 41)? б) Чи є прохід (доступ), на момент проведення експертизи, для мешканців житлового будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області до спірного приміщення № 51 згідно матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок? в) Чи здійснювалася реконструкція (перепланування) приміщення № 51, загальною площею 17,9 кв.м. поверх І у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області від дня введення в експлуатацію даного житлового будинку - 19.06.1980 до дня проведення експертизи?.

Згідно висновку експертизи №8074 від 19.08.2020 судовим експертом за результатами експертного дослідження надано відповідь на всі поставлені судом питання.

У відповідності до ч. 2 ст. 107 ГПК України, за наявності сумнівів у правильності висновку експерта (необґрунтованість, суперечність з іншими матеріалами справи тощо) за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи суд може призначити повторну експертизу, доручивши її проведення іншим експертам.

Приписами п.15.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012 №4 роз`яснено, що повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об`єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об`єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Оцінивши висновок експертизи №8074 від 19.08.2020 у справі №918/547/19, суд вважає висновки експерта на поставлене перед ним питання повними, вичерпними та чіткими. Суд звертає увагу, що ухвалою господарського суду від 08.11.2019 судових експертів було попереджено про відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову без поважних причин від покладених на них обов`язків згідно ст.ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.

Крім того, судом не приймаються заперечення відповідача 1 стосовно не врахування експертом під час надання висновку частини приміщення, а саме балкону, оскільки зі сторінки 4 висновку експерта №8074 від 19.08.2020 вбачається, що до складу досліджуваного ним приміщення площею 17,9 кв.м. зокрема входить лоджія - 1,7 м.кв. .

Разом з тим, відповідно до статті 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд зокрема вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків, залучення перекладача, спеціаліста.

Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті, відповідачем 1 клопотання про призначення повторної експертизи подане після закриття підготовчого провадження у справі.

Статтею 194 ГПК України встановлено, що завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази (стаття 210 ГПК України).

Таким чином клопотання відповідача 1 про призначення повторної експертизи подане після закриття підготовчого провадження, тобто поза строками встановленими положеннями процесуального закону. Окремо слід зазначити, що у випадку призначення у справі судової експертизи, для розгляду спору в належні строки, статтею 228 ГПК України (п. 2 ч. 1) передбачено можливість зупинення провадження у справі на час проведення такої експертизи, проте нормами статті 195 ГПК України в імперативному порядку встановлено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Відтак, з урахуванням вищенаведеного, суд не вбачає правових підстав для призначення повторної судової експертизи у даній справі, в тому числі і з мотивів пропуску строку на заявлення такого клопотаня. За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про призначення повторної судової експертизи.

Крім того, відповідно до статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, складений висновок експертизи №8074 від 19.08.2020, в розумінні статей 86, 104 ГПК України, не має для суду заздалегідь встановленої сили, а підлягає оцінці судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Крім того, у судовому засіданні 29.09.2020 представник відповідача 1 заявив усне клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження. Судом протокольною ухвалою відмовлено у його задоволенні, з огляду на те, що такий порядок не передбачений нормами чинного Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 29.09.2020 судом було оголошено перерву до 07.10.2020.

У судовому засіданні 07.10.2020 судом оголошено перерву до 19.10.2020. Крім того, представник відповідача 1 просив викликати в судове засідання судового експерта для надання ним пояснення щодо складеного висновку. Однак, суд відмовив протокольною ухвалою у задоволенні такого клопотання оскільки судом не встановлено неточності чи неповноти наданих експертом відповідей на поставлені питання, висловлені представником відповідача сумніви щодо проведення експертного дослідження не підтверджені жодними доказами.

У судовому засіданні 19.10.2020 судом оголошено перерву до 29.10.2020.

У судовому засіданні 29.10.2020 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позовній заяві з урахуванням заяв про зміну предмету позову, та наполягав на повному їх задоволенні. Представник відповідачів заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у відзивах та письмових поясненнях.

У судове засідання 29.10.2020 третя особа не забезпечила явки свого повноважного представника, про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Постановою Верховної Ради України "Про перейменування окремих населених пунктів та районів" № 1377-VIII від 19 травня 2016 року перейменовано у Рівненській області місто Кузнецовськ у місто Вараш.

11.05.2016 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань було зареєстровано Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" (34400, м. Вараш, Рівненська область, м-н Будівельників, 18, корпус 2, кв. 40, код ЄДРПОУ 40475241).

Протоколом №1 від 16.05.2016 засідання правління ОСББ головою правління обрано Антонова Валентина Юрійовича .

04.05.2018 між ОСББ та Вараською міською радою було підписано акт прийняття-передачі об`єкта в оперативне управління та прийняття технічної документації на житлові будинки №18/1, 18/2, 18/3, 18/4 по мікрорайону Будівельників, м. Вараш, Рівненської області, відповідно до якого для ОСББ було передано технічну документацію, серед якої: свідоцтво про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №360129 від 23.04.2007, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.04.2007 року №14400356, копії технічних паспортів на житлові будинки №18/1, 18/2, 18/3, 18/4 виготовлені станом на 15.05.1981, технічний паспорт на нежитлове приміщення №51 в будинку №18/2 виготовлений станом на 15.11.2006 та технічний паспорт на будинок №18/2 виготовлений станом на 04.12.2014.

За інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, приміщення загального користування, що згідно з п.1 ст. 382 ЦК України є спільною сумісною власністю власників житлових квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного житлового будинку №18/1, 18/2, 18/3, 18/4 по мікрорайону Будівельнків міста Кузнецовськ Рівненської області перебувають на праві оперативного управління у ОСББ.

Позивач обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що після прийняття будинку в оперативне управління та з метою з`ясування в якому стані знаходяться технічні приміщення будинку і чи не потребують нагального ремонту, було встановлено, що в житловому будинку №18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників м. Вараш Рівненська область технічне приміщення №51 (частина під`їзду) займає фізична особа-підприємець Середа Павло Лукич на підставі договору оренди. В подальшому з`ясовано, що вказане приміщення знаходиться у власності Територіальної громади міста Вараш, в особі Вараської міської ради.

З метою досудового врегулювання спору, голова правління ОСББ звертався із заявами до міського голови м. Вараш Рівненської області та виконавчого комітету Ради про скасування права власності на спірне майно, в задоволенні яких заявнику було відмовлено.

За даними з технічного паспорту на будинок №18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш Рівненської області станом на 15.05.1981 приміщення №51 значилось як позиція IV-V коридор, кладова ; станом на 15.11.2006 спірне приміщення зазначене як нежитлове приміщення в житловому будинку першого поверху загальною площею 17,9 кв.м.

Відповідно до рішення Кузнецовської міської ради № 36 від 24 вересня 2002 року "Про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна", міська рада вирішила встановити, що рішення про оформлення права власності на нерухоме майно на території Кузнецовської міської ради приймає виконком міської ради.

Згідно з рішенням виконавчого комітету Кузнецовської міської ради "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках" №158 від 20 квітня 2007 року, виконавчий комітет Кузнецовської міської ради вирішив:

- доручити Кузнецовському міському бюро технічної інвентаризації оформити право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема на нежитлове приміщення в„–51 в житловому будинку, який знаходиться за адресою: буд.18, корп. 2, м-н Будівельників, м.Кузнецовськ на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством;

- видати свідоцтво про право власності територіальній громаді міста Кузнецовськ на вищезазначені об`єкти у встановленому законом порядку;

- Кузнецовському міському комунальному підприємству здійснити відповідні обліково - реєстраційні дії, щодо вищезазначених об`єктів нерухомості.

Згідно свідоцтва серія ЯЯЯ №360129 від 23 квітня 2007 року, на підставі рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 20 квітня 2007 року №158, нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, м-н Будівельників, буд.18, корп. 2, приміщення 51, зареєстроване на праві комунальної власності за територіальною громадою міста Кузнецовськ на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством, загальна площа 17,9 кв.м.

Згідно з даними з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14400356 від 27 квітня 2007 року, нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська область, м. Кузнецовськ, м-н Будівельників, буд.18, корп. 2, приміщення 51, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Кузнецовськ на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством на підставі свідоцтва про право власності ЯЯЯ №360129 від 23 квітня 2007 року.

Голова правління ОСББ звернувся зі зверненням від 10.06.2019 до міського голови м. Вараш та виконавчого комітету Ради про скасування рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області №158 від 20 квітня 2007 року в частині, що стосується спірного майна, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №360129 від 23 квітня 2007 року та запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Листом Виконавчого комітету Вараської міської ради №вих911/02.3-28/05 від 09.07.2019, у відповідь на звернення від 10.06.2019, позивача повідомлено, що виконавчий комітет Ради не має повноважень на скасування рішень виконавчого комітету міської ради, свідоцтва та запису про право власності, такі дії можна здійснити тільки в судовому порядку.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини за своїм змістом стосуються права власності та речових прав на майно. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає себе правомірним власником спірного майна, а відповідач (Вараська міська рада) у свою чергу, як представник територіальної громади, вважає себе правомірним володільцем спірного майна. Крім того, позов пред`явлений також до відповідача 2 (Виконавчий комітет Вараської міської ради), так як останній приймав рішення про оформлення права власності на спірне майна, на підставі якого було оформлено свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (стаття 321 Цивільного кодексу України).

Відповідно до норм статті 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. В даному випадку необхідно розуміти, що правомочність користування - це заснована на законі можливість вилучення корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб. Право користування може належати не тільки власникам, але й іншим особам на підставі, зокрема, цивільно-правових договорів. Крізь призму обставин цього спору суд ураховує, що користування приміщенням передбачає можливість отримання певних корисних властивостей такого майна, а саме: можливість перебувати у приміщенні, доступ до приміщення, можливість користувача розміщувати у приміщенні своє майно, спроможність здійснювати у приміщенні певний вид діяльності тощо.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", приватизація державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України як квартир, будинків, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. У процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Перелік таких приміщень не є вичерпним.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Відповідно до норм статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Як визначено нормами статті 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_3 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) від 02 березня 2004 року N 4-рп/2004 Справа N 1-2/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Як видно з правової позиції відображеної у рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" від 09 листопада 2011 року N 14-рп/2011 Справа N 1-22/2011, власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 10 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування" з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Суд також враховує положення статті 4 Житлового Кодексу України, за змістом якої до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Для вирішення цього спору ключовим є визначення правового статусу нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи належить спірне приміщення до числа допоміжних чи є нежитловим приміщенням у структурі житлового будинку.

При цьому допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, на які не поширюється правовий режим допоміжних приміщень.

Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 справі 906/1169/17, від 18.07.2018 у справі 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі 904/1040/18.

З метою встановлення обставин належності спірного майна до певної категорії приміщень та визначення правового статусу цього нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, ухвалою суду від 08.11.2019 судом було призначено судову будівельно - технічну експертизу, яку доручено провести Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення будівельно-технічної експертизи було поставлено такі питання:

а) До якої категорії (житлове, нежитлове, допоміжне, технічне) відноситься приміщення, № 51, загальною площею 17,9 кв. м., що знаходиться у багатоквартирному (житловому) будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області (позначене позицією 51 на поповерховому плані на нежитлове приміщення (а.с. 41)?

б) Чи є прохід (доступ), на момент проведення експертизи, для мешканців житлового будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області до спірного приміщення № 51 згідно матеріалів інвентаризаційної справи на житловий будинок?

в) Чи здійснювалася реконструкція (перепланування) приміщення № 51, загальною площею 17,9 кв.м. поверх І у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області від дня введення в експлуатацію даного житлового будинку - 19.06.1980 до дня проведення експертизи?.

Згідно експертного висновку №8074 від 19.08.2020, експертом надано наступні відповіді на поставлені запитання: 1. Приміщення №51, загальною площею 17,9 кв. м., в багатоквартирному (житловому) будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області відноситься до допоміжних приміщень. 2. В результаті проведеного візуального обстеження встановлено, що прохід (доступ), на момент проведення експертизи для мешканців житлового будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області до спірного приміщення №51 відсутній. 3. Перепланування приміщення №51, загальною площею 17,9 кв. м., що знаходиться у багатоквартирному (житловому) будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону Будівельників у м. Вараш, Рівненської області, здійснено від дня введення в експлуатацію даного житлового будинку 19.06.1980 до дня проведення експертизи.

Таким чином, спираючись на висновок експерта, судом встановлено, що спірне приміщення за своїм призначенням відноситься до допоміжних приміщень багатоквартирного житлового будинку.

Доказами наданими відповідачами та третьою особою не підтверджується, що спірне приміщення є нежилим приміщенням в житловому будинку, що призначене для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру, чи з самого початку будувалося як таке, використання якого мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), отже є самостійним об`єктом цивільних прав.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" допоміжним приміщенням багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Нежитловими приміщенням є ізольовані приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійними об`єктами нерухомого майна.

До прийняття Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" аналогічні законодавчі визначення відповідних понять були наведені в Законі України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Тобто, відповідно до проектного рішення за своїм функціональним призначенням спірне приміщення належить до числа допоміжних приміщень житлового будинку, передбачене для експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців, що виключає можливість його віднесення до числа нежитлових.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що приміщення №51, загальною площею 17,9 кв.м., що знаходиться на І поверсі у житловому будинку №18 корпус 2 мікрорайону Будівельників у м.Вараш Рівненської області стало спільною власністю громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирного будинку. При цьому, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

Відповідно до преамбули Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" цей Закон визначає правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку.

Як визначено у статті 2 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (Відносини, що регулюються цим Законом), цей Закон регулює: порядок створення, реєстрації, реорганізації, діяльності і ліквідації об`єднань, асоціацій; відносини суб`єктів права власності щодо користування та розпорядження спільним майном співвласників у об`єднанні; відносини між об`єднаннями та асоціаціями; відносини між об`єднаннями, асоціаціями і органами державної влади та органами місцевого самоврядування; відносини між об`єднаннями і господарюючими суб`єктами.

Згідно з положеннями преамбули Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" цей Закон визначає особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, регулює правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління.

Разом з тим, суд зауважує, що відповідно до статті 4 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Всупереч зазначеному, 20 квітня 2007 року відповідачем 2 прийнято рішення "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках" №158, яким виконавчий комітет вирішив, зокрема:

- доручити Кузнецовському міському бюро технічної інвентаризації оформити право власності на об`єкт нерухомого майна, зокрема на нежитлове приміщення в„–51 в житловому будинку, який знаходиться за адресою: буд.18, корп. 2, м-н Будівельників, м.Кузнецовськ на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством;

- видати свідоцтво про право власності територіальній громаді міста Кузнецовськ на вищезазначені об`єкти у встановленому законом порядку;

- Кузнецовському міському комунальному підприємству здійснити відповідні обліково - реєстраційні дії, щодо вищезазначених об`єктів нерухомості.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з приписами частини 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно з положеннями частини другої статті 318 Цивільного кодексу України, усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Одним з основоположних прав людини є право власності. Суд трактує це право у широкому розумінні, спираючись при цьому на норми національного законодавства, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику ЄСПЛ.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

На думку суду під час прийняття спірного рішення відповідач 2 не дотримався зазначених гарантій та порушив права співвласників багатоквартирного будинку, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне визнати недійсним рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради №158 від 20.04.2007 року "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках", в частині оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, видачі свідоцтва про право власності територіальній громаді міста Кузнецовськ на нежитлове приміщення в„–51 в житловому будинку, який знаходиться за адресою: буд.18, корп. 2, м-н Будівельників, м.Кузнецовськ на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством.

Як встановлено судом в процесі розгляду спору, 23 квітня 2007 року на підставі рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 20 квітня 2007 року №158, видано свідоцтво серія ЯЯЯ №360129 на нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, м-н Будівельників, буд.18, корп. 2, приміщення 51, про належність на праві комунальної власності територіальній громаді міста Кузнецовськ приміщення загальної площі 17,9 кв.м.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Оскільки наслідком ухвалення рішення №158 від 20 квітня 2007 року в оскаржуваній частині стало недотримання положень статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та порушення майнових прав співмешканців багатоквартирного будинку на допоміжне приміщення, яке відповідач 1 зареєстрував за територіальною громадою міста, позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

За таких підстав суд робить висновок про обґрунтованість позову в цій частині, адже у відповідачів не було підстав для віднесення зазначеного спірного приміщення до числа об`єктів нерухомого майна, що є власністю територіальної громади м. Вараш (раніше м. Кузнецовськ) та, як наслідок, для прийняття спірного рішення в оскаржуваній частині. Тому, в цій частині вимог позов має бути задоволено шляхом визнання рішення недійсним згідно із законодавчо визначеною юрисдикцією господарських судів (п. 6 ч. 1 ст. 20) Господарського процесуального кодексу України).

Варто також зауважити, що необхідність захисту майнових прав позивача зумовлюється унеможливленням реалізації правомочностей користування і розпорядження нерухомим майном через офіційну реєстрацію права власності на нього.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Отже, у розумінні положень наведеної норми Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" редакції чинній на момент звернення з позовом, ефективним способом судового захисту порушених прав серед інших може бути визнання недійсним та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав та скасування такої державної реєстрації прав.

Таким чином, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування, у розумінні норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 27) є документом, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав на спірне нерухоме майно.

Слід зазначити, що судом були двічі прийняті заяви позивача про зміну предмету позову, оскільки це не суперечить принципам господарського судочинства, спрямовано та сприяє ефективному судовому захисту порушених прав позивача, які можуть бути здійснені в межах одного судового провадження.

Відтак, позовні вимоги про визнання недійсними свідоцтва серія ЯЯЯ №360129 на нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська область, м.Кузнецовськ, м-н Будівельників, буд.18, корп. 2, приміщення 51, про належність на праві комунальної власності територіальній громаді міста Кузнецовськ приміщення загальної площі 17,9 кв.м. та про скасування здійсненої 27.04.2007 державної реєстрації права власності територіальної громади міста Кузнецовськ (від імені якої діє Вараська міська рада) на нежитлове приміщення № 51 позиція IV-V, загальною площею 17,9 м. кв. "коридор, кладова", поверх І в розділі "нежитлові вбудовані приміщення" у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону будівельників у місті Вараш, Рівненської області також мають бути задоволені. Такі вимоги пов`язані з вимогою про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради №158 від 20.04.2007 року "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках" в оскаржуваній частині та мають на меті захист і відновлення прав позивача на спірне майно.

Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Враховуючи вказану норму ГПК України, судом не приймаються до уваги докази надані позивачем 17.10.2019 для долучення до матеріалів справи, докази надані 29.10.2019 Радою та третьою особою для долучення до матеріалів справи, оскільки такі докази не стосуються предмету спору, та не покликані встановити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відтак, за висновком суду рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради №158 від 20 квітня 2007 року "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення в житлових будинках", в частині оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, видачі свідоцтва про право власності територіальній громаді міста Кузнецовськ на нежитлове приміщення в„–51 в житловому будинку, який знаходиться за адресою: буд.18, корп. 2, м-н Будівельників, м.Кузнецовськ на праві оперативного управління Кузнецовським міським комунальним підприємством, наявність свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 23 квітня 2007 року (серія ЯЯЯ №360129) на нежитлове приміщення в житловому будинку за адресою: Рівненська обл., м,Кузнецовськ, Будівельників мікрорайон, буд. 18, корп. 2, прим 51, та здійсненої державної реєстрації права комунальної власності на спірне майно порушують законні права співвласників багатоквартирного будинку, в інтересах яких звернулося ОСББ.

Відповідачі не навели суду аргументів, які б спростували твердження позивача.

На переконання суду, позовні вимоги обґрунтовані, є законними та спрямованими на захист порушеного права, а отже такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України витрати позивач на судовий збір в сумі 5 763,00 грн та на проведення судової експертизи у справі в сумі 11 767,68 грн підлягають відшкодуванню позивачу з відповідачів у рівних частинах (по 2 881,50 грн судового збору та по 5 883,84 грн - витрати за проведену судову експертизу).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом частин 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Із наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивач повідомляв про орієнтовний розмір можливих понесених судових витрат, у тому числі на правничу допомогу.

Частинами 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

07.10.2020 позивачем подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, яка містить детальний опис робіт та розрахунок витрат позивача пов`язаних з розглядом справи з доданими доказами понесення витрат. Згідно поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача 35 600,00 грн.

19.10.2020 позивачем подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, яка містить детальний опис робіт та розрахунок витрат позивача пов`язаних з розглядом справи з доданими доказами понесення витрат. Згідно поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача ще 3 000,00 грн понесених витрат на послуги адвоката.

29.10.2020 позивачем подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, яка містить детальний опис робіт та розрахунок витрат позивача пов`язаних з розглядом справи з доданими доказами понесення витрат. Згідно поданої заяви, позивач просить стягнути з відповідача ще 3 000,00 грн понесених витрат на послуги адвоката.

Отже, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 06.06.2019 між ОСББ та адвокатським об`єднанням Тетяни Русін було укладено Договір про надання адвокатських послуг №17/01 з Додатком №1 до Договору.

Згідно додатку №1 до договору №17/01 про надання адвокатських послуг від 06.06.2019 розмір гонорару за надання правової допомоги згідно даного договору визначено сторонами наступним чином: клієнт бере на себе зобов`язання щодо оплати роботи адвоката:

- консультації - 1000,00 грн за кожну;

- оформлення заяви, запиту, звернення - 1000,00 грн за кожний документ;

- оформлення позовних заяв, адміністративних позовів, відзивів, відповідей на відзиви - 2500,00 грн за кожен документ;

- оформлення апеляційних, касаційних скарг на рішення судів - 3000,00 грн за кожен документ;

- супровід справ у судах першої та апеляційної інстанції - 3000,00 грн за кожне судове засідання на період здійснення ним повноважень з моменту допуску в якості представника на стадії розгляду справи судом.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу позивачу у справі надавала адвокат Русін Тетяна Сергіївна, яка діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія РН №1577.

На обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу, представником позивача подано детальний опис проведених робіт, а саме:

1. Консультація надана ОСББ з приводу звернення з позовною заявою до господарського суду та дослідження доказів 06.06.2019 з 12-00 год до 13-00 год (1 год) - 1000,00 грн

2. Підготовка та направлення до Господарського суду Рівненської області позовної заяви від ОСББ до Територіальної громади міста Кузнецовськ в особі Ради, виконавчого комітету Ради, третьої особи ФОП Середи П.Л. про визнання недійсними рішення виконавчого комітету Ради, свідоцтва про право власності на спірне майно та скасування державної реєстрації права власності - 2 500,00 грн;

3. Підготовка та направлення до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та письмових пояснень ОСББ;

4. Підготовка та направлення до господарського суду відповіді на відзив, заяви про збільшення позовних вимог, клопотання про залучення співвідповідача, про призначення судової будівельно-технічної експертизи, про розгляд справи без участі позивача, а за участі адвоката - 5 600,00 грн;

5. Підготовка та направлення до господарського суду заяви про зміну предмета позову, долучення додаткових доказів 07.11.2019 - 3000,00 грн;

6. Оформлення та направлення до ПЗАГС відзиву на апеляційну скаргу від 21.11.2019 на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 08.11.2019 - 2500,00 грн;

7. Представництво адвокатом інтересів ОСББ у судових засіданнях по 3000,00 грн кожне: 01.10.2019, 17.10.2019, 29.10.2019, 20.01.2020 (в суді апеляційної інстанції), 29.09.2020 (у клопотанні поданому 07.10.2020 зазначено що оплата проведена за судове засідання 10.09.2020, однак із пояснень адвоката вбачається, що у судовому засіданні 10.09.2020 остання участі не приймала, однак адвокатом вже отримано плату, яка врахована адвокатом за участь у наступному судовому засіданні), 07.10.2020, 19.10.2020 та 29.10.2020.

Всього адвокатом ОСББ заявлено 41 600,00 грн витрат на правову допомогу. На підтвердження понесених витрат ОСББ надано засвідчені копії актів приймання-передачі наданих послуг та платіжних доручень на загальну суму 41 600,00 грн.

Відповідно до п. 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим, відповідач заперечив проти стягнення вказаної суми повністю, посилаючись на неспівмірність понесених витрат з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Також позивач заперечує, що адвокатом належним чином доведено обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, обґрунтовано ціну таких послуг.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове покладення на відповідачів понесених позивачем витрат на правову допомогу, з огляду на наступне.

Розглянувши клопотання представника відповідачів, та заслухавши його заперечення проти стягнення судових витрат на послуги адвоката, суд вважає, що останнім належними доказами не підтверджується саме неспівмірність понесених витрат, завищення ціни послуг, та необхідність відмови у їх стягненні з відповідачів. На переконання суду вартість витрат на оплату послуг адвоката, що підтверджені доказами, відповідають критерію розумної необхідності для даної справи, та співмірні із: її складністю, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.

В той же час, відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, очевидно що відшкодуванню підлягають лише підтверджені витрати які понесені, відповідно до певного обсягу наданих послуг, розумно необхідні для розгляду конкретної справи.

Так, до розрахунку витрат адвокатом ОСББ включено, зокрема:

- Підготовка та направлення до господарського суду клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів та письмових пояснень ОСББ - 3000,00 грн;

- Підготовка та направлення до господарського суду заяви про збільшення позовних вимог, клопотання про залучення співвідповідача, про розгляд справи без участі позивача, а за участі адвоката - разом 2100 грн;

- Підготовка та направлення до господарського суду заяви про зміну предмета позову, долучення додаткових доказів 07.11.2019 - 3000,00 грн.

На переконання суду підготовка та подача до суду таких клопотань, як долучення до матеріалів справи доказів та письмових пояснень (в тому числі і усунення недоліків позовної заяви), заяви про збільшення позовних вимог, клопотання про залучення співвідповідача, заяви про зміну предмету позову та долучення додаткових доказів, зумовлена недостатньою підготовленістю матеріалів позовної заяви, оскільки спрямовані фактично на усунення її недосконалостей (зміна предмету, підстав, тощо). Крім того, докази позивач подає разом з позовною заявою, та у разі неможливості подати якісь докази зазначає про це чи просить про їх витребування судом, такого позивачем у заявленому позові не зроблено, відтак, в процесі розгляду справи позивач був змушений подавати додаткові докази. Відтак, суд вважає такі витрати в загальному розмірі 8 100,00 грн такими, що не відповідають критеріям розумної необхідності для даної справи, та такими, що не можуть бути покладені на відповідачів.

Решта витрат в сумі 33 500,00 грн є підтвердженими належними доказами, відповідають критеріям співмірності, що наведені у статті 126 ГПК України, відтак покладаються в рівних частинах на відповідачів.

За ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає по 16 750,00 грн витрат на правничу допомогу, з урахуванням зменшення судом розміру таких витрат.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 129, 237- 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" до Територіальної громади міста Кузнецовськ в особі Вараської міської ради Рівненської області Виконавчого комітету Вараської міської ради (Центр надання адміністративних послуг) про визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування державної реєстрації права власності задоволити.

2. Визнати недійсним рішення Виконавчого комітету Кузнецовської міської ради "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомості - нежитлові приміщення у житлових будинках" від 20.04.2007 №158, в частині, щодо оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна за територіальною громадою міста Кузнецовськ, видачі свідоцтва про право власності та здійснення відповідних обліково-реєстраційних дій відносно приміщення № 51 загальною площею 17,9 м. кв. поверх І у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону будівельників у місті Вараш, Рівненської області.

3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за територіальною громадою міста Кузнецовськ (наданий час міста Вараш) в особі Вараської міської ради від 23.04.2007 (серія ЯЯЯ № 360129) та скасувати здійснену 27.04.2007 державну реєстрацію права власності територіальної громади міста Кузнецовськ (від імені якої діє Вараська міська рада) на нежитлове приміщення № 51 позиція IV-V, загальною площею 17,9 м. кв. "коридор, кладова", поверх І в розділі "нежитлові вбудовані приміщення" у житловому будинку № 18 корпус 2 по мікрорайону будівельників у місті Вараш, Рівненської області.

3. Стягнути з Територіальної громади міста Кузнецовськ в особі Вараської міської ради Рівненської області (34400, м. Вараш, Рівненської області, майдан Незалежності, 1, код ЄДРПОУ 35056612) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" (34400, м. Вараш, Рівненська область, м-н Будівельників, 18, корпус 2, кв. 40, код ЄДРПОУ 40475241) 2 881,50 грн - судового збору, 16 750,00 грн витрати на правничу допомогу, 5 883,84 грн - витрати за проведену судову експертизу.

4. Стягнути з Виконавчого комітету Вараської міської ради (Центр надання адміністративних послуг) (34400, Рівненська обл. м. Вараш, майдан Незалежності, 2, каб. 1-105) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ОСББ Будівельників 18" (34400, м. Вараш, Рівненська область, м-н Будівельників, 18, корпус 2, кв. 40, код ЄДРПОУ 40475241) 2 881,50 грн судового збору, 16 750,00 грн витрат на правничу допомогу, 5 883,84 грн - витрати за проведену судову експертизу.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-Західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2020.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя І.О. Пашкевич