Рішення

від 03.11.2020 по справі 925/242/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року

м. Черкаси справа № 925/242/20

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Дяченко Т.В., за участю представників: позивача - Крикуна О.А. адвоката за ордером, відповідача - Пилипас І.Я. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси справу за позовом Селянського (фермерського) господарства "Вікторія" до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання права постійного користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про визнання за Селянським (фермерським) господарством "Вікторія" право постійного користування земельною ділянкою площею 41,7095 га, кадастровий номер 7123184000:03:002:0457 розташованої на території Кривецької сільської ради призначеної для ведення фермерського господарства, яка була видана на ім`я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР 11-103, на підставі рішення Маньківської районної ради від 14 лютого 2001 року №17/3.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7123184000:03:002:0457, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, площею 41,7095 га використовувалась та використовується за її цільовим призначенням селянським (фермерським) господарством Вікторія .

23.02.2020 позивач дізнався, що на сайті відповідача у розділі Земельні аукціони-Перелік ділянок за відповідним посиланням містилась інформація про те, що ця земельна ділянка внесена відповідачем до переліку ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги.

Позивач вважає ці дії відповідача протиправними і такими, що незаконно порушують права землекористувача - селянського (фермерського) господарства Вікторія .

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 03.03.2020 підготовче засідання у справі було призначено на 26 березня 2020 року.

19.03.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог посилаючись на те, що законодавцем було встановлено механізм, відповідно до якого громадяни, які набули право на постійне користування землею для фермерського господарства, мають право на її переважне придбання. Але, незважаючи на вказане, як зазначив відповідач, СФГ Вікторія , переважним правом на придбання землі в установленому законом порядку не скористалося. І оскільки законний землекористувач ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то на думку відповідача, відповідно до положення ч.2 ст.92 чинного Земельного кодексу України до суб`єктів набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності не відносяться фізичні особи та фермерські господарства. Тобто, на думку відповідача, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

23.03.2020 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зауважив, що правова позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву є неспроможною з точки зору права та матеріалів судової справи, оскільки аргументи відповідача щодо питань, з поміж іншого, спадкування права користування земельною ділянкою (землею) ґрунтуються на власних помилкових припущеннях. Позивач також посилався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №615/2197/15-ц, де зазначено, що у правовідносинах постійного користування земельною ділянкою, наданою засновнику фермерського господарства, відбувається фактична заміна користувача і обов`язки землекористувача переходять до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Ухвалою суду від 26.03.2020 підготовче засідання у справі відкладалося на невизначений термін до закінчення карантину на території України.

У зв`язку з послабленням протиепідемічних заходів ухвалою суду від 26.06.2020 підготовче засідання у справі було призначено на 03 вересня 2020 року.

Ухвалою від 03.09.2020 підготовче провадження було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 03 листопада 2020 року.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував вважаючи їх безпідставними та необґрунтованими.

Суд, вислухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР 11-103 ОСОБА_1 25.04.2001 отримав у постійне користування земельну ділянку площею 41,7 га на території Кривецької сільської ради Маньківського району Черкаської області для ведення фермерського господарства.

Зазначена земельна ділянка має кадастровий номер 7123184000:03:002:0457, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, площа НОМЕР_1 , 7095 га.

03.07.2001 ОСОБА_1 створив та очолив (ставши його головою) - селянське (фермерське) господарство Вікторія (ідентифікаційний код юридичної особи 31561078).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер. Після смерті ОСОБА_1 його спадкоємцем є його син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

19.04.2012 Маньківською державною нотаріальною конторою був внесений реєстраційний запис до Спадкового реєстру про реєстрацію спадкової справи.

11.02.2013 ОСОБА_2 було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, яке складається з майнових прав засновника селянського (фермерського) господарства Вікторія (код ЄДРПОУ: 31561078) та внесено реєстраційний запис до Спадкового реєстру про реєстрацію видачі свідоцтва про право на спадщину.

На підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.02.2013 ОСОБА_2 05 березня 2013 року вступив в майнові права засновника (власника) селянського (фермерського) господарства Вікторія та приступив до виконання обов`язків голови селянського (фермерського) господарства Вікторія .

Позивач зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером 7123184000:03:002:0457, цільове призначення 01.02 для ведення фермерського господарства, площею 41,7095 га використовувалась та використовується за її цільовим призначенням селянським (фермерським) господарством Вікторія .

23.02.2020 позивач дізнався, що на офіційному інтернет-сайті відповідача у розділі Земельні аукціони-Перелік ділянок за відповідним посиланням містилась інформація про те, що зазначена земельна ділянка внесена відповідачем до переліку ділянок, права на які буде виставлено на земельні торги. На цій підставі позивач звернувся до господарського суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання наявності чи відсутності права.

Ст. 13 та ст.14 Конституції України визначено, що земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням селянських (фермерських) господарств регулюються Земельним Кодексом України у відповідних редакціях (1990 р. та 2001 р.), Законом України "Про селянське (фермерське) господарство", Законом України "Про фермерське господарство".

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство " (у редакції, чинній на дату створення позивача), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією.

Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об`єдналися для роботи в цьому господарстві.

Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою).

Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою.

Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.

При цьому державний акт на право приватної власності на землю або Державний акт на право постійного користування землею видавався на ім`я фермера - фізичної особи, зазвичай, голови селянського (фермерського) господарства.

Ст.47 Земельного кодексу (далі - ЗК) України (1990р.) зазначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для потреб сільського господарства або призначені для цих цілей.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство " (у редакції, чинній на дату створення позивача) громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до ч.1 ст.23 ЗК України у редакції 1990 року, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство " (у редакції, чинній на дату створення позивача) у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, можуть бути земля, жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім`ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення селянського (фермерського) господарства і заняття підсобними промислами.

Майно цих осіб належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Відповідно ст.17 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (у редакції, чинній на дату створення позивача) володіння, користування та розпорядження майном здійснювалося членами селянського (фермерського) господарства за взаємною домовленістю.

Оцінивши фактичні обставини справи та приписи наведеного вище законодавства суд приходить до наступних висновків.

Згідно п.5.1. Статуту позивача від 2001 року до земель господарства належали земельні ділянки отримані засновником господарства у власність, постійне користування та надані господарству в оренду. Відповідне положення міститься в Статуті позивача редакції 2013 року (п. 4.2.).

Суд враховує, що відповідно до законодавства, яке діяло на час створення позивача (фермерського господарства), необхідною умовою набуття останнім статусу юридичної особи було отримання у користування земельної ділянки.

З метою набуття та реалізацією фермерським господарством своїх прав, в тому числі, прав на користування земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності відповідно до законодавства, головою фермерського господарства було здійснено дії щодо отримання у користування фермерським господарством земельної ділянки та оформлення прав на неї. Тобто у правовідносинах користування спірною земельною ділянкою відбулася фактична заміна землекористувача і обов`язки землекористувача земельної ділянки перейшли до селянського (фермерського) господарства з дня його державної реєстрації.

Суд вважає, що через смерть ОСОБА_1 , якому спірна земельна ділянка була надана на праві постійного користування згідно державного акту на право постійного користування землею, таке право не є припиненим. Оскільки з моменту передачі земельної ділянки до створеного фермером фермерського господарства, як юридичної особи, відбулась заміна землекористувача у відносинах, щодо яких виник спір, а саме: фізична особа - фермер вибув зі спірних правовідносин землекористування, натомість його місце у спірних правовідносин землекористування в силу наведених вище вимог Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" зайняло створене фермерське господарство, як землекористувач. При цьому, засновник юридичної особи та сама юридична особа, тісно пов`язані між собою тим, що є зв`язок між правосуб`єктністю, як фізичної особи та її, як засновника юридичної особи.

Згідно положень ст.ст.92,125 ЗК України 2001 року, право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених законодавством України.

Отже, чинним законодавством встановлено вичерпний перелік суб`єктів, які можуть набувати у постійне користування земельні ділянки.

Так, ст.141 ЗК України (у редакції Закону від 2001 року) передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство (фермерське господарство).

У земельному законодавстві (як чинному на момент створення СФГ Вікторія , так і з 01 січня 2002 року й до сьогодні) така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника СФГ відсутня.

Адже правове становище СФГ як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення СФГ є необхідною передумовою державної реєстрації та набуття СФГ правосуб`єктності як юридичної особи. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення СФГ і подальшої державної реєстрації СФГ як юридичної особи, виступає припинення діяльності відповідного фермерського господарства.

Відтак, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18.

Суд вважає, що право постійного користування земельними ділянками, набуте в установленому законодавством порядку до 1 січня 2002 року, після набрання чинності статтею 92 не скасовується та не обмежується.

З листа ГУ ДПС у Черкаській області від 13.03.2020 №932/23-00-52-0410 вбачається, що згідно поданих позивачем - СФГ Вікторія податкових декларацій по земельній ділянці 41,7095, заборгованість у господарства відсутня, а податок сплачений в повному розмірі.

Суд зауважує, що право землекористувача (позивача у справі) використовувати землі для ведення фермерського господарства, яке ґрунтується на підставі Акту на постійне користування землею, становило "майно", яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу (рішення від 24 червня 2003 року у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. the United Kingdom), заява № 44277/98, пункти 32-35).

У справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року, Європейський суд з прав людини наголосив, що одноосібний власник може вважати себе потерпілим від втручання в його особисті права за ст. 1 Першого протоколу в результаті дій, спрямованих проти нього.

З матеріалів справи вбачається, що позивача не було позбавлено належного йому Державного акта на право користування землею, а отже невизнання факту належності йому спірної земельної ділянки є фактично "позбавленням" його власності у розумінні статті 1 Першого протоколу та ця дія, фактично анулює юридичну підставу, на якій виникло первісне право користування на землю, становить втручання в зазначене право. У будь-якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання "позбавлення власності", чи ні. Зокрема, цей захід повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами землекористувача (рішення у справі "Стреч проти Сполученого Королівства" (Stretch v. the United Kingdom) та у справі "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року).

Відповідно до частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.97 №475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Концепція "майна", в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном"".

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що право користування земельною ділянкою також є майном в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, мирно володіння яким гарантується статтями 1, 8, 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.2004 у справі "Трегубенко проти України" вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар".

Отже, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, майнове право особи, зокрема, право користування земельною ділянкою, може бути припинено у разі, якщо цього потребують загальні інтереси суспільства.

Враховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання за статтею 55 Господарського кодексу України. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17 (провадження № 14-385цс19).

Разом з тим, під час розгляду даного спору, відповідач належним чином не обґрунтував та не довів за допомогою належних та допустимих доказів ні обставин наявності суспільного інтересу на припинення права позивача на користування спірною земельною ділянкою, ні порушень прав держави чи територіальної громади, чи відповідача внаслідок виникнення у позивача такого права.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76, 77 ГПК України не було спростовано належними та допустимими доказами доводи, викладені позивачем у позовній заяві.

На підставі викладеного, вимога позивача про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 41,7095 га, кадастровий номер 7123184000:03:002:0457, розташована на території Кривецької сільської ради, призначеної для ведення фермерського господарства є такою, що підлягає до повного задоволення.

За таких обставин суд приходить до переконання про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, ст. ст.232, 233, 236-241 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Селянським (фермерським) господарством "Вікторія" (код ЄДРПОУ: 31561078) право постійного користування земельною ділянкою площею 41,7095 га, кадастровий номер 7123184000:03:002:0457 розташованої на території Кривецької сільської ради призначеної для ведення фермерського господарства, яка була видана на ім"я ОСОБА_1 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧР 11-103, на підставі рішення Маньківської районної ради від 14 лютого 2001 року №17/3.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (код ЄДРПОУ: 39765890; вул. Смілянська, 131, м. Черкаси, 18008,) на користь Селянського (фермерського) господарства "Вікторія" (код ЄДРПОУ: 31561078; вул.Лесі Укранки,7, с.Кривець, Маньківський район, Черкаська область, 20115) - 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн) витрат по сплаті судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено і підписано 12.11.2020.

Суддя К.І.Довгань