Рішення

від 12.11.2020 по справі 927/821/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

12 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/821/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",

код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601

в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком",

код ЄДРПОУ 01189425, проспект Перемоги, 76, м. Чернігів, 14000

Відповідач: Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області,

код ЄДРПОУ 39561232, вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000

Предмет спору: про стягнення 85 664,05 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Чернігівської філії ПАТ "Укртелеком" звернулось до суду з позовом до Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 85 664,05 грн заборгованості з відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільгових категоріям громадян за період з 01.08.2019 по 31.05.2020.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 15.09.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 15.09.2020 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копія ухвали суду від 15.09.2020 отримана позивачем особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 17.09.2020.

Відповідачу копія ухвали від 15.09.2020 була направлена на його офіційну електронну адресу 39561232@mail.gov.ua 16.09.2020 та згідно з електронним листом, який надійшов від відповідача на електронну адресу суду, вищезазначена ухвала була отримана ним 16.09.2020.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 01.10.2020.

25.09.2020, тобто у встановлений судом строк, відповідач направив до суду та позивачу відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.

Також у встановлений судом строк від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу.

Суд долучив до матеріалів справи надані сторонами заяви по суті (відзив, відповідь на відзив) з доданими до них документами, як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а тому спір вирішується з їх урахуванням.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем вимог чинного законодавства України щодо своєчасного відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих оператором телекомунікацій пільговим категоріям громадян, які проживають в місті Новгород-Сіверський, у період з 01.08.2019 по 31.05.2020.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки міським бюджетом не передбачені кошти на компенсацію відповідачем відшкодування вартості телекомунікаційних послуг, наданих пільговим категоріям громадян; відповідач не має бюджетних призначень щодо розпорядження бюджетними коштами на компенсацію пільг. Крім того, позивач зазначає, що відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 4 ГКУ не є предметом регулювання цього кодексу фінансові відносини за участі суб`єктів господарювання, що виникають у процесі формування та контролю виконання бюджетів усіх рівнів. Саме бюджетне законодавство, на думку відповідача, має бути основою для розгляду даної категорії справ.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві. Так , позивач зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Таким чином, законодавством визначено механізм компенсації шляхом розробки та прийняття відповідної програми соціального розвитку на рівні місцевого бюджету і подальшого її виконання. У разі відсутності або незатвердження такої програми на сесії Управління має право реєструвати бюджетні зобов`язання щодо виплати пільг з оплати послуг зв`язку у відповідному казначействі, незалежно від того чи визначені на цю мету бюджетні призначення. Крім того, позивач посилається на правові позиції, викладені у Рішенні Конституційного суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та зазначає, що на наявність у особи певного права, а у держави відповідного фінансового зобов`язання впливає не закон про Державний бюджет та похідні від нього акти (бюджетний розпис, кошторис тощо), а нормативно- правовий акт, що регулює відносини між особою та державою у певній сфері суспільних відносин. А тому позивач вважає, що посилання відповідача на відсутність коштів на відшкодування наданих пільговим категоріям громадян послуг зв`язку не є підставою для звільнення від виконання встановленого чинним законодавством зобов`язання.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Публічне акціонерне товариство Укртелеком , відокремленим підрозділом якого є Чернігівська філія ПАТ Укртелеком , є оператором з надання телекомунікаційних послуг споживачам. За рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв`язку та інформатизації, від 28 вересня 2006 року №384, позивача включено до Реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій за №74.

Позивач протягом серпня 2019 - травня 2020 року надав пільговим категоріям громадян, які проживають у м. Новгород-Сіверський Чернігівської області, телекомунікаційні послуги на загальну суму 85 664,05 грн, що підтверджується розрахунками видатків на відшкодування витрат, пов`язаних з наданням пільг, за відповідний період (а.с. 27-94).

Відповідно до наданих позивачем супровідних листів №82і250/58-1086 від 09.09.2019, №82і250/58-1197 від 07.10.2019, №82і250/58-1311 від 06.11.2019, №82і250/58-1481 від 06.12.2019, №82і250/58-31 від 08.01.2020, №82і250/58-188 від 07.02.2020, №82і250/58-439 від 11.03.2020, №82і250/58-522 від 07.04.2020, №82і250/58-555 від 04.05.2020, №82і250/58-658 від 03.06.2020, Чернігівська філія ПАТ Укртелеком на адресу Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області надсилала розрахунки щодо вартості наданих за серпень 2019 -травень 2020 року послуг за формою 2-пільга (а.с. 128-145).

Позивач склав акти звірки розрахунків за послуги зв`язку пільговим категоріям населення між Чернігівською філією ПАТ Укртелеком та Управлінням станом на 01.09.2019, 01.10.2019, 01.11.2019, 01.12.2019, 01.01.2020, 01.02.2020, 01.03.2020, 01.04.2020, 01.05.2020, 01.06.2020, однак вказані акти відповідач не підписав (а.с. 17-26).

Листами №04-05/2288 від 23.10.2019, №04-05/2508 від 21.11.2019, №04-05/2721 від 17.12.2019, №04-05/303 від 04.02.2020, №04-05/720 від 27.03.2020, №04-05/907 від 27.04.2020, №04-05/0056 від 01.06.2020, №04-05/1307 від 22.06.2020 відповідач повідомив позивача про те, що у міському бюджеті видатки на пільги з послуг зв`язку не передбачені; Управлінням було розроблено проект Міської програми надання пільг на встановлення та користування квартирними телефонами у місті Новгороді-Сіверському на 2018-2019 та 2020-2021 роки, але на черговій сесії міської ради рішення про затвердження зазначеної програми прийняте не було, а тому у зв`язку з відсутністю можливості проведення розрахунків не складалися і акти звіряння розрахунків за формою 3-пільга (а.с. 99, 102, 105, 108, 113, 116, 119, 122).

Позивач на адресу відповідача направив претензію від 26.08.2020 № 14-12/210 з вимогою в термін до 08.09.2020 перерахувати на розрахунковий рахунок товариства грошові кошти у розмірі 85 664,05 грн (а.с. 131-132).

Відповідач надав відповідь від 07.09.2020 №04-05/1867 на претензію позивача, у якій він зазначає, що оскільки в бюджеті Новгород-Сіверської міської об`єднаної територіальної громади видатки на пільги з послуг зв`язку не передбачені, а Програму надання пільг на встановлення та користування квартирними телефонами на території Новгород-Сіверської міської об`єднаної територіальної громади на 2020-2021 роки на черговій сесії міської ради затверджено не було, Управління не має можливості погасити заборгованість з відшкодування витрат на надання пільг з оплати послуг зв`язку. Також відповідач повідомив, що звернувся до міської ради з клопотанням про виділення коштів для погашення суми заборгованості.

Отже, відповідач не відшкодував позивачу вартість телекомунікаційних послуг у розмірі 85 664,05 грн, наданих пільговим категоріям громадян, які проживають у м. Новгород-Сіверський, за період з 01.08.2019 по 31.05.2020.

Оцінка суду.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації та п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

У положеннях пункту 19 частини першої статті 12, пункту 10 частини першої статті 13, частини 6 статті 12, пункту 18 частини першої статті 14, пункту 20 частини першої статті 15 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ; пункту 18 частини першої статті 6-1, пункту 10 частини першої статті 6-2, пункту 17 частини першої статті 6-3, пункту 19 частини першої статті 6-4 Закону України Про жертви нацистських переслідувань ; пункту 11, 28 частини першої статті 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ; пункту 6 частини першої статті 6 Закону України Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист ; частини п`ятої статті 12 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей та пункту 4 частини третьої статті 13 Закону України Про охорону дитинства встановлені пільги з оплати за послуги зв`язку для окремих категорій осіб.

Указані приписи законодавства закріплюють державні соціальні гарантії певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов`язок оператора телекомунікаційних послуг надавати послуги зв`язку тим категоріям громадян, які мають установлені законодавством пільги з їх оплати, кореспондує безумовний обов`язок держави в особі її органів відшкодувати вартість таких послуг суб`єкту господарювання, який їх надає.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 87 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі на державні програми соціальної допомоги.

Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Порядок та механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету встановлений Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 (далі - Порядок), який був чинним до 01.01.2020.

Пунктами 2, 3 Порядку передбачено, що фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів).

Згідно з пунктом 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), зокрема, щодо пільг з послуг зв`язку.

Також слід зазначити, що п. 14 Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України" від 20.12.2016, ч. 1 ст. 91 Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 20-4, зокрема:

До видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, належать видатки на пільги з послуг зв`язку, інші передбачені законодавством пільги, що надаються ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; постраждалим учасникам Революції Гідності; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; ветеранам праці; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам Національної поліції; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України; особам, звільненим з військової служби, які стали особами з інвалідністю під час проходження військової служби; особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю та особам, які супроводжують осіб з інвалідністю I групи або дітей з інвалідністю (не більше одного супроводжуючого); реабілітованим громадянам, які стали особами з інвалідністю внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою; багатодітним сім`ям, дитячим будинкам сімейного типу та прийомним сім`ям, в яких не менше року проживають відповідно троє або більше дітей, а також сім`ям (крім багатодітних сімей), в яких не менше року проживають троє і більше дітей, враховуючи тих, над якими встановлено опіку чи піклування.

З метою удосконалення обліку осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою, Кабінет Міністрів України Постановою від 29 січня 2003 року № 117 затвердив Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Відповідно до п. 3 Положення структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи): організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної в пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для розрахунку розміру пільг та їх виплати і проведення виплати соціальних стипендій та державної допомоги постраждалим учасникам масових акцій громадського протесту та членам їх сімей; ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1 - пільга", в якій використовується реєстраційний номер облікової картки платника податків. Форма "1 - пільга" затверджується Мінсоцполітики.

З огляду на викладене, чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв`язку пільговим категоріям громадян при цьому, такі зобов`язання виникають безпосередньо із законів України.

Судом встановлено, що на виконання вимог законів України, якими встановлені пільги окремим категоріям громадян, позивачем як оператором телекомунікації в період з з 01.08.2019 по 31.05.2020 надано телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян, які проживають у м. Новгород-Сіверський, за пільговими тарифами на загальну суму 85 664,05 грн.

Відповідно до п. 1.5. Положення про управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області, затвердженого рішенням вісімнадцятої позачергової сесії міської ради VII скликання 24.03.2017 № 321, основним завданням управління є забезпечення виконання на території міста повноважень, встановлених законодавством України у сфері соціального захисту населення.

У п. 3.26 цього Положення зазначено, що з питань реалізації заходів соціальної підтримки населення Управління організовує в межах своєї компетенції роботу щодо надання населенню, зокрема, пільг з оплати послуг зв`язку; проводить електронні звірки інформації від організацій-надавачів послуг щодо витрат, пов`язаних з наданням пільг окремим категоріям громадян, з відомостями, що містяться в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги; проводить розрахунки з організаціями - надавачами послуг за надані пільги окремим категоріям громадян і призначені житлові субсидії населення.

Отже, здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, які мають право на відповідні пільги згідно з чинним законодавством, покладається відповідно до положень вищезазначених норм законодавства на Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області як розпорядника коштів місцевого бюджету на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, до компетенції якого належать питання праці та соціального захисту населення.

З огляду на викладене вище між сторонами виникли правовідносини з надання послуг зв`язку окремим категоріям населення на пільговій основі, у яких відповідач як розпорядник відповідних коштів зобов`язаний здійснювати розрахунки з організаціями, що надають послуги особам, які згідно із чинним законодавством мають право на соціальні пільги.

При цьому чинне законодавство України не передбачає обов`язковості укладення договору про розрахунки з постачальниками послуг, наданих особам, які мають право на пільги, оскільки зобов`язання сторін у таких відносинах виникають безпосередньо із законів України (постанова Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 904/7478/16).

Згідно із ч. 1 і 2 ст. 509, ч. 3 та 4 ст. 11 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу; цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства; у випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Заявлена позивачем до стягнення з відповідача грошова сума фактично є втратами підприємства, які воно понесло, надаючи послуги окремим категоріям громадян за пільговими тарифами, встановленими державою у відповідних законах України.

Проте всупереч згаданих приписів закону відповідач не виконав своїх зобов`язань з відшкодування понесених позивачем втрат внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах у спірному періоді в розмірі 85 664,05 грн.

Докази відшкодування відповідачем вказаних втрат в матеріалах справи відсутні.

Оскільки телекомунікаційні послуги на пільгових умовах ПАТ "Укртелеком" надано не з власної ініціативи, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього, то у результаті уповноважений на те державою орган (відповідач у справі) в силу закону має відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних коштів понесені ним витрати (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 924/781/17).

Конституційний Суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо неможливості поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету (рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007).

Зокрема, у Рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Разом з тим, держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику цього Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд), а саме у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00), Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У зв`язку із цим Суд не прийняв до уваги позиції Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлено відповідні доплати та пільги з бюджету і які є чинними, та Закону України про державний бюджет на відповідний рік, положення якого, на думку Уряду України, превалювали як норми спеціального закону. У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18 жовтня 2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 927/291/17, від 17.04.2018 у справі №911/4249/16, від 22.05.2018 у справі № 927/465/17.

Стаття 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов`язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв`язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Таким чином, відсутність бюджетних коштів у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а отже доводи відповідача у цій частині відхиляються судом.

За таких обставин, Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області відповідає за зобов`язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення, сім`ї та праці Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 39561232, вул. Губернська, 2, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (код ЄДРПОУ 21560766, бульвар Шевченка, 18, м. Київ, 01601) 85 664,05 грн заборгованості та 2 102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua /.

Суддя В.В. Шморгун