Постанова

від 11.11.2020 по справі 922/53/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 922/53/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Головного управління Держгеокадастру у Харківській області - не з`явився,

Приватного акціонерного товариства Насінневе - Удовицького Є. М.,

Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області - не з`явився,

Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області -

не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Насінневе

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020

(у складі колегії суддів: Гребенюк Н. В. (головуючий), Медуниця О. Є.,

Радіонова О. О.)

та рішення Господарського суду Харківської області від 28.02.2020

(суддя Жиляєва Є. М.)

у справі № 922/53/19

за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

до Приватного акціонерного товариства Насінневе

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Кегичівської районної державної адміністрації Харківської області, Парасковіївської сільської ради Кегичівського району Харківської області

про визнання додаткової угоди укладеною,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - позивач, Управління) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Насінневе (далі - відповідач, ПАТ Насінневе ), в якому просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 24.11.2006, укладеного між Кегичівською районною державною адміністрацією Харківської області та ПАТ Насінневе , який зареєстровано 21.02.2007 за № 040769600010 (далі - договір оренди землі від 24.11.2006), в редакції, запропонованій позивачем, яка передбачає внесення змін у п. 5 договору щодо розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки (1 249 272,56 грн) та у п. 9 договору щодо нового розміру орендної плати за земельну ділянку (99 941,80 грн на рік).

В обґрунтування позовних вимог Управління зазначило про необхідність приведення договору оренди землі від 24.11.2006 у відповідність до вимог чинного законодавства в частині встановлення нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки, яка розрахована, виходячи з даних про середню вартість 1 га ріллі по Кегичівському районі Харківської області станом на 01.01.2018, а також в частині встановлення нового розміру орендної плати за земельну ділянку, який відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413 (далі - Стратегія), становить 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

18.02.2019 Управління подало до суду першої інстанції уточнену позовну заяву від 15.02.2019, у якій додаткова угода до договору оренди землі від 24.11.2006 викладена у новій редакції, відповідно до якої нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки становить 1 106 391,90 грн (п. 5 договору), а річний розмір орендної плати складає 88 511,35 грн, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки (п. 9 договору).

Мотивуючи уточнену позовну заяву, Управління зазначило, що у 2018 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 № 105 було проведено загальнонаціональну (всеукраїнську) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення і дані про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, оформлені як Витяг з технічної документації від 01.02.2019; розмір орендної плати у розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки визначено позивачем з урахуванням інформації Департаменту агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації про розрахунки за оренду землі в 2018 році в сільськогосподарських підприємствах Харківської області (станом на 23.01.2019) (далі - інформація Департаменту).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.02.2019 прийнято уточнену позовну заяву Управління до розгляду в порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Залучено до участі у справі Кегичівську районну державну адміністрацію Харківської області (далі - Кегичівська райдержадміністрація) та Парасковіївську сільську раду Кегичівського району Харківської області (далі - Парасковіївська сільрада) в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 23.04.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2019, позов задоволено частково. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 24.11.2006 у редакції, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 106 391,90 грн (п. 5 договору), а розмір орендної плати - 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 33 191,75 грн на рік (п. 9 договору). В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2019 постанову суду апеляційної інстанції від 25.07.2019 та рішення суду першої інстанції від 23.04.2019 скасовано, а справу № 922/53/19 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи № 922/53/19 рішенням Господарського суду Харківської області від 28.02.2020, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020, позов задоволено повністю. Визнано укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 24.11.2006 у редакції, згідно якої нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 106 391,90 грн (п. 5 договору), а розмір орендної плати - 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і складає 88 511,35 грн на рік (п.9 договору).

Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та рішенням Господарського суду Харківської області від 28.02.2020, у липні 2020 року ПАТ Насінневе подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених п.1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, просило скасувати вказані судові рішення, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 03.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі №922/53/19 з підстав, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.10.2020. Зупинено дію рішення Господарського суду Харківської області від 28.02.2020 до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Судове засідання у цій справі, призначене на 21.10.2020 на 11 год 40 хв, не відбулося у зв`язку із перебуванням суддів Берднік І. С. та Сухового В. Г. на лікарняному.

Ухвалою Верховного Суду від 29.10.2020 призначено касаційну скаргу ПАТ Насінневе до розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.11.2020.

30.10.2020 від ПАТ Насінневе до Верховного Суду надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено Судом, про що винесено окрему ухвалу від 02.11.2020.

Управління, Кегичівська райдержадміністрація та Парасковіївська сільрада не скористалися своїм правом відповідно до ст. 295 ГПК України та не подали до суду касаційної інстанції письмових відзивів на касаційну скаргу ПАТ Насінневе .

У судове засідання 11.11.2020 Управління, Кегичівська райдержадміністрація та Парасковіївська сільрада своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки їх представників у судове засідання не зверталися.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі В`ячеслав Корчагін проти Росії , те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представників Управління, Кегичівської райдержадміністрації та Парасковіївської сільради.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ Насінневе , дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги ПАТ Насінневе з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.11.2006 між Кегичівською райдержадміністрацією (орендодавець) та ВАТ Насінневе (змінене найменування на ПАТ Насінневе ) (орендар) укладено договір оренди землі строком на 5 років, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного резервного фонду, загальною площею 35,9521 га, яка знаходиться на території Парасковіївської сільради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (далі - спірна земельна ділянка) (п. 1, 2, 8, 15 договору).

У договорі оренди землі від 24.11.2006 сторони передбачили, зокрема, такі умови:

розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - не встановлено (п. 5);

орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 120 грн за 1 га, що складає 4 314, 25 грн на рік (п. 9);

обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 10);

розмір орендної плати переглядається раз у 3 роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (п. 13);

зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку (п. 36).

Вказаний договір зареєстрований у Харківській РФ ДП Центр державного земельного кадастру при Держкомземі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21.02.2007 за № 040769600010.

21.06.2011 між сторонами договору оренди землі укладено угоду, відповідно до якої строк дії договору оренди продовжується на 10 років, а розмір орендної плати встановлюється на рівні 300 грн за 1 га на рік з урахуванням індексу інфляції (п. 1, 2 угоди).

Судами з`ясовано і те, що на час передачі земельної ділянки в оренду відповідачеві, нормативна грошова оцінка земельної ділянки проведена не була.

У 2018 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2018 №105 було проведено загальнонаціональну (всеукраїнську) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення. Технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення затверджена наказом Мінагрополітики України від 16.11.2018 № 552, який набрав чинності з 01.01.2019.

Дані про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, площею 35,9521 га (кадастровий номер 6323184000:07:003:0130), оформлені як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2019, згідно якого нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 1 106 391,90 грн.

Згідно інформації Департаменту щодо виплати орендної плати за оренду земельних ділянок (паїв) та розмір виплати на 1 га орендованої землі в розрізі адміністративно-територіальних одиниць станом на 23.01.2019 загальний розмір орендної плати за договорами оренди по Кегичівському районі Харківської області становить 8,4 % від грошової вартості орендованої землі.

Посилаючись в уточненій позовній заяві від 15.02.2019 на те, що Кегичівська райдержадміністрація та ПАТ Насінневе при укладанні договору оренди землі від 24.11.2006 в порушення приписів, зокрема, ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ст. 13, 18 Закону України Про оцінку земель , розмір орендної плати за спірну земельну ділянку встановили без проведення її нормативної грошової оцінки, враховуючи дані про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, оформлені як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2019, та інформацію Департаменту (станом на 23.01.2019), Управління просило суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди землі від 24.11.2006, яка передбачає внесення змін у договір оренди землі в частині встановлення нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки у розмірі 1 106 391,90 грн (п. 5 договору) та визначення нового розміру орендної плати в сумі 88 511,35 грн на рік, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п. 9 договору).

Повторно розглянувши заявлені Управлінням позовні вимоги (з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.02.2019), як суд першої інстанції у рішенні від 28.02.2020, так і суд апеляційної інстанції у постанові від 18.06.2020, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суди виходили з того, що запропонована позивачем орендна плата в розмірі 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки є звичайною ціною за користування земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, яка встановлена у Кегичівському районі Харківської області та не суперечить приписам ст. 288 ПК України, оскільки не перевищує максимальної ставки розміру орендної плати (12 % нормативної грошової оцінки). Суди також врахували, що внесення змін у п. 5 договору оренди землі від 24.11.2006 шляхом укладення додаткової угоди щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до даних про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, оформлених як Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2019, учасниками справи не оскаржувалось.

При вирішенні спору як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, до спірних правовідносин було застосовано положення, зокрема, ст. 632, 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 288, 289 ПК України, ст. 21 Закону України Про оренду землі , ст. 13 Закону України Про оцінку земель .

У касаційній скарзі ПАТ Насінневе оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 18.06.2020 та рішення суду першої інстанції від 28.02.2020 з підстав, передбачених п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог Управління в межах доводів та вимог касаційної скарги ПАТ Насінневе , які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до п. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (п.1); якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (п. 3); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу (п. 4).

При цьому ч. 3 ст. 310 ГПК України встановлює, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення судом норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (п. 4 ч. 3 ст. 310 цього Кодексу).

Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ПАТ Насінневе вказало, що:

суд першої інстанції безпідставно прийняв до розгляду уточнену позовну заяву позивача від 15.02.2019, оскільки в ній позивач одночасно змінив підстави та предмет позову, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув, в результаті чого суди застосували приписи ч. 3 ст. 46 ГПК України (право сторони змінити предмет або підстави позову) без врахування висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/54/19, щодо застосування вказаної норми процесуального права у подібних правовідносинах;

суди не врахували і правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 у справі №810/739/15, через що неправильно застосували приписи п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України (залишення судом позову без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права підписувати її) та безпідставно відмовили відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви Управління без розгляду відповідно до вказаної норми ГПК України;

суд апеляційної інстанції застосував положення ст. 627, 632, 651 ЦК України, ст.288 ПК України та ст. 30 Закону України Про оренду землі до спірних правовідносин без врахування правових висновків щодо застосування цих норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2019 у справі № 914/2649/17 та у постанові Судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2018 у справі № 910/7905/17, в результаті чого безпідставно погодився з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість визначення позивачем нового розміру орендної плати з розрахунку 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі інформації Департаменту.

Оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, ПАТ Насінневе посилалося на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень ч. 4 ст. 632 ЦК України у подібних правовідносинах.

Посилаючись на наявність підстави оскарження судових рішень, передбаченої п. 4 ч.2 ст. 287 ГПК України, ПАТ Насінневе зазначило, що суди попередніх інстанцій встановили обставини щодо обґрунтованості встановлення позивачем нового розміру орендної плати з розрахунку 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на підставі недопустимого доказу - інформації Департаменту, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень відповідно до п. 4 ч. 3 ст.310 ГПК України.

Перевіряючи у межах доводів та вимог касаційної скарги аргументи скаржника щодо наявності підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої п. 1 ч. 2 ст.287 ГПК України, колегія суддів дійшла наступних висновків.

У справі № 922/53/19, яка розглядається, суди встановили, що Управління свої первісні позовні вимоги щодо встановлення орендної плати за орендовану земельну ділянку у розмірі 99 941,80 грн на рік, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обґрунтувало посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413, якою затверджено Стратегію.

18.02.2019 Управління подало до суду першої інстанції уточнену позовну заяву від 15.02.2019, у якій додаткова угода до договору оренди землі від 24.11.2006 була викладена у новій редакції, згідно якої річний розмір орендної плати складає 88 511,35 грн, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначений на підставі інформації Департаменту, а розмір нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки становить 1 106 391,90 грн відповідно до Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.02.2019.

Суд першої інстанції, приймаючи до розгляду уточнену позовну заяву від 15.02.2019 з посиланням на положення ст. 46 ГПК України, вважав, що позивач не змінює предмет та/або підстави позову, а зменшує розмір позовних вимог, а тому по суті були розглянуті позовні вимоги Управління з урахуванням уточненої позовної заяви від 15.02.2019.

Разом з тим у справі № 922/54/19, на яку ПАТ Насінневе посилається в касаційній скарзі, у спорі про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі між тими ж сторонами (за позовом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ПАТ Насінневе , за участю третіх осіб: Кегичівської райдержадміністрації, Парасковіївської сільради) за аналогічних обставин, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду встановлено обставини щодо подання позивачем позовної заяви про встановлення у додатковій угоді до договору оренди землі річної орендної плати у розмірі 492 871,68 грн, що становить 8% від нормативної грошової оцінки землі, ураховуючи середню вартість 1 га ріллі по Кегичівському району Харківської області станом на 01.01.2018, та вподальшому уточнення позивачем заявлених раніше позовних вимог, відповідно до яких річна орендна плата встановлена у розмірі 479 719,04 грн, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки землі, з урахуванням інформації Департаменту агропромислового розвитку Харківської облдержадміністрації про розрахунки за оренду землі в 2018 році в сільськогосподарських підприємствах Харківської області (станом на 23.01.2019).

За таких встановлених обставин Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 922/54/19 дійшов висновку, що заява позивача про уточнення позовних вимог не є заявою про зменшення розміру позовних вимог, а є одночасною зміною предмета та підстав позову, що є порушенням ч. 3 ст. 46 ГПК України.

Аналіз висновків суду першої інстанції у справі № 922/53/19, яка розглядається, щодо застосування приписів ст. 46 ГПК України, з якими погодився і суд апеляційної інстанції, свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №922/54/19, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, а тому підтвердилась підстава касаційного оскарження судових рішень, передбачена п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Статтею 46 ГПК України визначено процесуальні права та обов`язки сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, а підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

Аналогічні правові висновки щодо застосування ч. 3 ст. 46 ГПК України викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.06.2019 у справі №924/1473/15.

Оскільки норма ч. 3 ст. 46 ГПК України виключає можливість одночасної зміни предмета і підстав позову, то у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити у задоволенні такої заяви і розглянути по суті раніше заявлені (первісні) позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку (постанови Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 910/18802/17, від 28.03.2019 у справі № 910/23066/17, від 10.09.2019 у справі № 910/13267/18).

У свою чергу, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Збільшено (зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції у січні 2019 року, Управління свої позовні вимоги про внесення змін у п. 5 договору щодо встановлення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у розмірі 1 249 272,56 грн шляхом укладення додаткової угоди обґрунтовувало даними про середню вартість 1 га ріллі по Кегичівському районі Харківської області станом на 01.01.2018, а встановлення нового розміру орендної плати за земельну ділянку - 99 941,80 грн на рік, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (внесення змін у п. 9 договору) - мотивувало застосуванням Стратегії, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413.

Після прийняття первісної позовної заяви Управління та відкриття провадження у справі позивач подав до суду першої інстанції уточнену позовну заяву від 15.02.2019, у якій змінив редакцію додаткової угоди до договору оренди від 24.11.2006, згідної якої нормативна грошова оцінка орендованої земельної ділянки визначена у розмірі 1 106 391,90 грн (п. 5 договору), а річний розмір орендної плати складає 88 511,35 грн, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки (п. 9 договору), а також навів нове обґрунтування уточнених позовних вимог, за якими розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки обумовлений даними про нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, оформленими як Витяг з технічної документації від 01.02.2019, а новий розмір річної орендної плати, що становить 8 % від нормативної грошової оцінки землі, визначений з урахуванням інформації Департаменту (станом на 23.01.2019).

При цьому посилання позивача на Стратегію та дані про середню вартість 1 га ріллі по Кегичівському районі Харківської області станом на 01.01.2018 в обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві від 15.02.2019 відсутнє.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що уточнена позовна заява Управління від 15.02.2019 за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, оскільки вимоги та обґрунтування, наведені позивачем в уточненій позовній заяві від 15.02.2019 є відмінними від вимог та обґрунтувань, зазначених ним у первісній позовній заяві, що свідчить про невірне застосування судом першої інстанції приписів ч. 3 ст. 46 ГПК України, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув.

Під час нового розгляду справи ПАТ Насінневе у письмових поясненнях від 23.12.2019, наданих до суду першої інстанції, а також в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції від 28.02.2020, звертало увагу судів на одночасну зміну позивачем предмета та підстав позову в уточненій позовній заяві від 15.02.2019, що є порушенням приписів ч. 3 ст. 46 ГПК України. При цьому відповідач посилався на правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо застосування положень ч. 3 ст. 46 ГПК України, наведений у постанові від 01.10.2019 в аналогічній справі № 922/54/19.

Відповідно до ч. 2, 5 ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно пп. в п. 3 ч. 1 ст. 282 ГПК України мотивувальна частина постанови суду апеляційної інстанції має містити, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Здійснюючи новий розгляд цієї справи, ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції, в порушення вказаних норм процесуального законодавства, взагалі не надали оцінки аргументам позивача, викладеним в письмових поясненнях від 23.12.2019 та в апеляційній скарзі, щодо одночасної зміни позивачем предмета та підстав позову в уточненій позовній заяві від 15.02.2019 та не навели мотивів відхилення таких доводів відповідача, в результаті чого не надали належної оцінки змісту уточненої позовної заяви Управління від 15.02.2019 та безпідставно залишили поза увагою з`ясування питання щодо одночасної зміни позивачем предмета та підстав позову, а тому оскаржувані ПАТ Насінневе судові рішення не відповідають вимогам процесуального законодавства щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Порушення як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції, норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом ч. 3 ст. 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Зважаючи на допущені судами порушення норм ч. 3 ст. 46 ГПК України, а також відповідно до положень ч. 3 ст. 310 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції від 18.06.2020 та рішення суду першої інстанції від 28.02.2020 у справі №922/53/19, яка розглядається, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Посилання ПАТ Насінневе у касаційній скарзі на неврахування судами правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 16.05.2018 у справі № 810/739/15, і як наслідок неправильне застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України та безпідставну відмову відповідачу у задоволенні клопотання про залишення позовної заяви Управління без розгляду відповідно до вказаної норми ГПК України, не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції з огляду на те, що вказана постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду не містить висновку щодо застосування господарськими судами приписів п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

Доводи касаційної скарги ПАТ Насінневе в частині необґрунтованості висновків судів про правомірність визначення позивачем нового розміру орендної плати, що становить саме 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а також щодо аргументів відповідача про те, що інформація Департаменту не може бути підставою для визначення нового розміру орендної плати з розрахунку 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції та підлягають перевірці судами під час нового розгляду справи по суті з урахуванням встановлених обставин у справі та з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 635/4233/19 за позовом Покотилівської селищної ради Харківського району Харківської області до фізичної особи про внесення змін до договору оренди землі, яка перебуває на розгляді Великої Палати Верховного Суду.

Оскільки справа № 922/53/19 направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Касаційним господарським судом не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України). Питання щодо розподілу судових витрат у справі має бути вирішено судами за результатами нового розгляду справи.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства Насінневе задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.06.2020 та рішення Господарського суду Харківської області від 28.02.2020 у справі №922/53/19 скасувати.

3. Справу № 922/53/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий