Рішення

від 12.11.2020 по справі 280/5969/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2020 року Справа № 280/5969/20 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689)

про визнання рішення протиправними та зобов`язання вичинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

- визнати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-1663/15-20-СГ від 02 березня 2020 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 0,5000 га (кадастровий № 2321581400:02:003:0120), із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства неправомірним

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 0,5000 га (кадастровий № 2321581400:02:003:0120), із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства та наданні її у власність.

Ухвалою суду від 07 вересня 2020 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження (з викликом осіб), а справу призначено до розгляду на 05 жовтня 2020 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

В позові просить суд позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідач позов не визнав, надавши 29 вересня 2020 року письмовий відзив на позовну заяву (вх.№45271), у якому зазначає, що за інформацією Міськрайонного управління у Запорізькому районі та м. Запоріжжя межа міста Запоріжжя (в тому числі в районі запитуваної земельної ділянки) була встановлена на виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 12 липня 1958 року №735 на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 06 червня 1957 року №533 щодо затвердження проекту планіровки міста. Встановлення меж міста в натурі (на місцевості) здійснено на підставі справи з відновлення (встановлення) межі міста Запоріжжя (червень 1965 р.), про що свідчать акти відновлення (встановлення) зовнішніх меж земель міста та акт про здачу межових знаків на зберігання від 08 січня 1968 року у кількості 405 шт. Матеріали затвердженні рішенням Запорізького облвиконкому від 16 вересня 1968 року № 475. Акти підписані представниками Запорізького міськвиконкому та суміжних землекористувачів. Справа, акти та планові матеріали зберігаються в оригіналі в управлінні. Вказує, що запроектована до відведення земельна ділянка в районі с. Дружелюбівка знаходиться в межах м. Запоріжжя.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд зазначає наступне.

Розпорядженням голови Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 962 від 09 серпня 2010 року ОСОБА_1 , був наданий дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель резервного фонду на території Дружелюбівської сільської ради для передачі у власність для ведення особистого селянського господарства.

На виконання зазначеного розпорядження був замовлений проект землеустрою, земельній ділянці присвоєно кадастровий № 2321581400:02:003:0120.

20 грудня 2019 року документ перевірено та внесено до Державного земельного кадастру.

Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-1663/15-20-СГ від 02 березня 2020 року позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 0,5000 га (кадастровий №2321581400:02:003:0120), із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства, у наданні цієї земельної ділянки у власність з підстав невідповідності положенням частини 4 статті 122 Земельною кодексу України.

Не погоджуючись з таким рішенням Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері набуття права власності на землю, у тому числі через проведення земельних торгів, врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року (далі - ЗК України).

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частинами шостою - восьмою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з частиною шостою цієї статті підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Отже, перевірка проекту землеустрою на відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації здійснюється на етапі його погодження.

У постановах від 24 січня 2020 року у справі №316/979/18 та від 30 серпня 2018 року у справі №817/586/17 Верховний Суд зазначив, що перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів здійснюється саме на етапі погодження такого проекту. Головне управління Держгеокадастру в області не має повноважень на здійснення перевірки документації із землеустрою на відповідність нормам чинного законодавства, оскільки такі повноваження надані лише державному кадастровому реєстратору.

За приписами частин 9-10 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З аналізу положень частини 9 статті 118 ЗК України слідує, що підставами для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише відсутність погодження такого проекту у порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, та у визначених законом випадках обов`язкової державної експертизи. Інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження та проведення експертизи (у разі необхідності), наведена норма статті 118 Земельного кодексу України не містить.

Оскільки на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області позивачем подано погоджений висновком №11773/82-19 від 11 грудня 2019 року проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (кадастровий номер 2321581400:02:003:0120), то висунення відповідачем зауважень до такого проекту землеустрою та зазначення в якості підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою невідповідність положенням частини 4 статті 122 Земельною кодексу України, не відповідає правильному застосуванню положень статті 118 ЗК України.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі поданого позивачем проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки, визначено її кадастровий номер 2321581400:02:003:0120 та сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20 грудня 2019 року НВ-2306765132019, який надавався позивачем до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області разом із проектом землеустрою.

Отже, реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до статей 9, 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою.

Наведеним суд відхиляє мотив відповідача стосовно невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної діляніш у власність, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 0,5000 га (кадастровий № 2321581400:02:003:0120), із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства та наданні її у власність, суд виходить з наступного.

Частиною 3 статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 591/5935/17 Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що належним способом захисту прав позивача (у подібних правовідносинах) є зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою земельної ділянки та передати її у власність.

Виходячи із фактичних обставин у справі, приписів частини 9 статті 118 Земельного кодексу України та правового висновку Верховного Суду, суд доходить висновку, що у цій справі повноваження відповідача не є дискреційними та у відповідача є лише один варіант поведінки - затвердити проект землеустрою.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе задовольнити вищевказану вимогу позивача та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 0,5000 га (кадастровий № 2321581400:02:003:0120), із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства та наданні її у власність.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) про визнання рішення протиправними та зобов`язання вичинити певні дії - задовольнити.

- визнати Наказ Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № 8-1663/15-20-СГ від 02 березня 2020 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 0,5000 га (кадастровий № 2321581400:02:003:0120), із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства неправомірним

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної діляніш у власність, розташованої на території Дружелюбівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, площею 0,5000 га (кадастровий № 2321581400:02:003:0120), із цільовим призначення для ведення особистого селянського господарства та наданні її у власність.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, код ЄДРПОУ 39820689) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено та підписано 12 листопада 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов