Ухвала

від 12.11.2020 по справі

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № ЗД/380/70/20

У Х В А Л А

з питань забезпечення позову

12 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Грень Н.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви, -

в с т а н о в и в:

10.11.2020 за вх. № 58849 ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони Семенівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області затверджувати проект землеустрою щодо земельної ділянки в селі Береги Пустомитівського району Львівської області за кадастровим номером 4623685900:03:001:0055.

В обґрунтування необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову, позивач посилається на те, що існує очевидна небезпека для прав, свобод та інтересів позивача, оскільки відповідач у справі може винести рішення про затвердження проекту землеустрою щодо земельної ділянки в с. Береги, Пустомитівського району, Львівської області площею 0,2748 га за кадастровим номером 4623685900:03:001:0055 іншій особі, що ускладнить та унеможливить виконання рішення суду у майбутньому.

Перевіривши матеріали заяви, суд дійшов наступних висновків.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За приписами ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частина 2 ст. 151 КАС України передбачає, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Статтею 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зважає на покликання заявника щодо можливості порушення його прав, однак, наведені доводи заявника, ґрунтуються на його суб`єктивному судженні та припущеннях та не підтверджені належними та допустимими доказами про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом якого він в майбутньому звернеться до суду, буде істотно ускладнено.

Більш того, суд до доводів заявника, викладених у заяві про забезпечення позову ставиться критично, оскільки оцінку вказаним діям і рішенням відповідача можливо буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Водночас, суд вбачає за необхідне наголосити на тому, що порушене право заявника буде відновлено з моменту його порушення, якщо таке буде судом встановлено при розгляді справи по суті.

Таким чином, подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та не підтвердженою жодними доказами, а вжиттям такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, без встановлення будь-яких обставин, дослідження доказів у судовому засіданні, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому у її задоволенні слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150, 153, 154, 243, 248, пп.15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

у х в а л и в:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви - відмовити.

2. Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя Грень Н.М.