Рішення

від 11.11.2020 по справі 274/4470/16-ц

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/4470/16 Провадження № 2/0274/97/20

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.20 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі - Суд), за участю секретаря судового засідання Білань О.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 до 1) ОСОБА_2 , 2) Спілки співвласників майнових паїв ПКА "Світанок", 3) Гардишівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, представником якої є ОСОБА_3 , проподіл спільного майна подружжя, визнання права на майновий пай, визнання незаконним рішення загальнихзборів співвласників майна ПКА "Світанок", зобов`язання видати майновий сертифікат,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом, у якому просить поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ним право на пайовий фонд майна Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" с. Гардишівка за майновим сертифікатом, виданим 12.05.2015 р. на ОСОБА_2 , в частині 1/2 від загальної суми 1 042 427,00 грн., що становить 521 213,50 грн., зобов`язати Гардишівську сільську раду Бердичівського району Житомирської області видати йому свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), який має право на пайовий фонд майна Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" у розмірі 521 213,50 грн., визнати незаконними рішення загальних зборів співвласників майнових паїв ПКА "Світанок" в частині виділення майна ОСОБА_5 на загальну суму 785 986,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_5 з 09.08.1995 р. Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.01.2013 р. цей шлюб розірвано. В період шлюбу протягом 2011 р. вони вчинили дії щодо купівлі майнових сертифікатів на загальну суму 1 042 427,00 грн., про що в подальшому Гардишівською сільською радою Бердичівського району Житомирської області було видано єдиний майновий сертифікат на цю суму. Покупцем за даними договорами було записано ОСОБА_5 , хоча кошти на придбання йшли з сімейного бюджету. 26.05.2011 р. протоколом № 2 зборів співвласників майна ПКА "Світанок" ОСОБА_5 виділено майна на загальну суму 769 080,00 грн. на вказаний майновий сертифікат, майно було передано ОСОБА_5 на підставі акта приймання-передачі від 26.05.2011 р., який вона відмовилась підписувати.

Від представника Спілки співвласників майна майнових паїв ПКА "Світанок" Ліпінського М.Ф. надійшла заява від 10.03.2017 р., у якій він зазначив, що з рішенням суду, яке буде прийнято, він погоджується, спілка не є юридичною особою, а є громадською організацією і не може бути відповідачем (а. с. 35, 57).

Інші учасники справи своєї позиції щодо позову не повідомили.

Розглядаючи справу, Суд виходить з того, що, як випливає з матеріалів справи, усім учасникам справи достовірно відомо про розгляд справи, справа перебуває на розгляді більше чотирьох років, а відтак ці учасники могли та повинні були подати усі наявні у них докази, а у разі неможливості це зробити - заявити клопотання про їх витребування.

Судом з`ясовано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі з 09.08.1995 р., що встановлено рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 21.01.2013 р. у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили (а. с. 10).

Цим же рішенням цей шлюб розірвано.

У якості підстав позову ОСОБА_4 посилається на те, що за час перебування у шлюбі він з ОСОБА_5 у 2011 р. придбали майнові сертифікати на загальну суму 1 042 427,00 грн., покупцем за договорами купівлі-продажу була ОСОБА_5 , хоча кошти на придбання йшли з сімейного бюджету.

Частиною третьою статті 368 Цивільного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 60, частиною першою статті 61 Сімейного кодексу України визначеноо, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

У постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. у справі № 711/2302/18 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/87517031) вказано, що у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_4 не подано будь-яких доказів ж не заявлено клопотання про витребування доказів , які б підтверджували, що зазначені майнові сертифікати придбавались ОСОБА_5 не за особисті кошти, та що вони придбавались у 2011 р.

При цьому з листа від 07.07.2016 р. № 239 Гардишівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області вбачається, що договори купівлі-продажу майнових паїв, у яких покупцем виступала ОСОБА_6 , були оформлені протягом 2008 - 2011 рр., а не в 2011 р., як на це посилається ОСОБА_1 у позовній заяві (а. с. 11).

З цього ж листа випливає, що на підставі отриманих за цими договорами купівлі-продажу свідоцтв про право власності на майновий пай було виписано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на громадянку ОСОБА_2 (прізвище ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , видане відділом ДРАЦС м. Бердичева) на суму 1 042 4127,00 грн.

Тобто у 2011 р. не могло бути придбано майнових сертифікатів на загальну суму 1 042 427,00 грн., як на це посилається ОСОБА_1 у позовній заяві, усі ці сертифікати були придбані у період 2008 - 2011 рр.

У позовній заяві ОСОБА_4 просить поділити спільне сумісне майно подружжя, визнавши за ним право на пайовий фонд майна Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" с. Гардишівка за майновим сертифікатом, виданим 12.05.2015 р. на ОСОБА_2 в частині 1/2 від загальної суми 1 042 427,00 грн., що становить 521 213,50 грн.

Разом з тим, ОСОБА_4 не подано доказів або ж не заявлено клопотання про витребування доказів, які б вказували не те, що існував пайовий фонд майна Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" с. Гардишівка і що 12.05.2015 р. на ім`я ОСОБА_2 було видано майновий сертифікат щодо майна саме цього підприємства, і не будь-якого іншого.

Відповідно до єдиного наявного у справі доказу , який місить інформацію про видане 12.05.2015 р. свідоцтво про право власності на майновий пай, - листа від 07.07.2016 р. № 239 Гардишівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, 12.05.2015 р. згідно договорів купівлі-продажу майнових паїв, які були оформлені протягом 2008 - 2011 рр. на ОСОБА_6 та на підставі зданих свідоцтв про право власності на майновий пай було виписано свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) на громадянку ОСОБА_2 (прізвище ОСОБА_7 змінено на ОСОБА_8 відповідно до свідоцтва про шлюб НОМЕР_1 , видане відділом ДРАЦС м. Бердичева) на суму 1 042 4127,00 грн. (а. с. 11).

Таким чином з цього доказу неможливо встановити, що йдеться про пайовий фонд майна саме Колективного сільськогосподарського підприємства "Світанок" с. Гардишівка, а не будь-якого іншого підприємства.

Крім того, у позовній заяві ОСОБА_4 зазначає, що 26.05.2011 р. протоколом № 2 зборів Співвласників майка ПКА "Світанок" ОСОБА_5 виділено майна на загальну суму 769 080,00 грн., проте у прохальній частині він просить визнати незаконним рішення загальних зборів співвласників майнових паїв ПКА "Світанок" в частині виділення майна ОСОБА_5 на загальну суму 785 986,00 грн., а не суму 769 080,00 грн., не наводячи при цьому будь-якого обґрунтування різниці у цих сумах.

Також Суд звертає увагу на те, що ОСОБА_4 не подано будь-яких доказів або ж не заявлено клопотання про витребування доказів, які б вказували, що Спілка співвласників майнових паїв ПКА "Світанок" є юридичною особою, при цьому у заяві від 10.03.2017 р. представник Спілки співвласників майнових паїв ПКА "Світанок" зазначає, що вона не є юридичною особою і не може бути відповідачем.

Частиною другою статті 30 Цивільного процесуального кодексу України у редакції, чинній на момент подання позову, передбачалось, що позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Аналогічна за змістом норма міститься і у частині другій статті 48 чинного Цивільного процесуального кодексу України.

За таких обставин Суд позбавлений можливості з`ясувати, чи може Спілка співвласників майнових паїв ПКА "Світанок" бути відповідачем у справі.

Підсумовуючи викладене, Суд вважає, що ОСОБА_4 не доведено обставин, на які він посилається у якості підстав позову, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, зокрема, існування пайового фонду, право на який він просить за ним визнати, та не доведено, що особа, яку він визначив одним з відповідачів, має статус юридичної особи, тобто може бути відповідачем.

Усе це, на думку Суду, є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_4 .

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , відомості про РНОКПП на момент постановлення рішення у матеріалах справи відсутні) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , відомості про РНОКПП на момент постановлення рішення у матеріалах справи відсутні), Спілки співвласників майнових паїв ПКА "Світанок" (Житомирська область, Бердичівський район, вул. Гагаріна, 8 (за даними позовної заяви), відомості про ЄДРПОУ на момент постановлення рішення у матеріалах справи відсутні), Гардишівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (Житомирська область, Бердичівський район, вул. Гагаріна, 8, код ЄДРПОУ 04345440) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут