Рішення

від 11.11.2020 по справі 131/1078/20

ІЛЛІНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 131/1078/20

Провадження № 2/131/553/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2020 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Балтака Д. О.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області про визнання права власності на спадщину за заповітом

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року адвокат Чубенко С. В. в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом, у якому зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бабин Іллінецького району Вінницької області померла мати її довірителів ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме: земельну ділянку площею 1,8899 га, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області та житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , який належав їй, як члену колгоспного двору. За життя покійна склала заповіт, яким все своє майно в рівних частках залишила позивачам. У встановлений законом строк позивачі бажаючи оформити свої спадкові права після смерті матері звернулися до нотаріуса та в нотаріальному порядку переоформлено спадкові права на земельну ділянку площею 1,8899 га, однак постановою від 31.07.2018 р. за №526/02-31 їм відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на вказаний раніше житловий будинок, з підстав відсутності правовстановлюючих документів про належність його спадкодавиці. У зв`язку з викладеним поданий даний позов про визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 16.09.2020 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та їх представник адвокат Чубенко С. В. не з`явилися, проте подали до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, позовні вимоги підтримують повністю, просять їх задоволити.

Представник відповідача -Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, натомість подав до суду відзив на позовну заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав повністю, проти їх задоволення не заперечує.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд дійшов висновку про можливість ухвалення рішення та задоволення позову з таких підстав.

Положеннями статті 1220 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається після смерті фізичної особи, або оголошення її померлою.

Судом установлено, що відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 25) ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому на день смерті залишилось спадкове майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належав покійній, як члену колгоспного двору.

Відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 331 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Згідно частини 3 статті 3 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-ІV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Положеннями частини 4 статті 3 зазначеного Закону України права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 р., яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 р. № 56; Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13.12.1995 р. № 56, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 р. за № 31/1056; Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 р. № 7/5 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за № 157/6445.

Фактом підтвердження належності житлового будинку, що входить до складу майна покійної слугує довідка про склад колгоспного двору видана виконкомом Бабинської сільської ради Іллінецького району Вінницької області ради № 491 від 11.05.2017 (а.с.26), відповідно до якої покійна ОСОБА_3 та її покійний чоловік ОСОБА_4 , який згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 (а.с.24) помер ІНФОРМАЦІЯ_2 були членами колгоспного двору до якого відносився житловий будинок розташований в АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 р.

Згідно листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід користуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положенням ЦК УРСР 1963 року, Законом України про власність , інструкцією про порядок реєстрації будинків та володінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністерства Юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року № 45/5.

За змістом пункту 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди залежало від державної реєстрації цього права.

Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року. В погосподарських книгах при визначенні року побудування зазначається рік введення в експлуатацію будинку. На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 11 березня 1985 року № 105 у 1985-1988 роках сільськими, селищними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали, тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності на будинок коглгоспного і робітничого (службового) двору.

Як вбачається із раніше вказаної довідки житловий будинок розташований за адресою АДРЕСА_1 введено в експлуатацію у 1962 р. тобто, в той час, коли нормами діючого в той час законодавства не було передбачено жодних реєстраційних дій щодо права власності на житло. Єдиним доказом належності житла особі були відповідні записи у погосподарських книгах сільських рад.

Нині чинне законодавство не містить визначення поняття „колгоспний двір".

З прийняттям Закону України „Про власність" від 07.02.1991 р., який втратив чинність 20.06.2007 р., колгоспний двір припинив своє існування. З Цивільного кодексу України вилучено статті, що встановлювали його статус (Закон України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 16 грудня 1993 р. № 3718-ХІІ, який набрав чинності з 18 січня 1994 р.).

Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Частки усіх членів колгоспного двору у майні колгоспного двору були рівними. Головою колгоспного двору був його засновник, як правило глава сім`ї, члени - всі особи, котрі спільно проживали, вели господарство із ним.

У даному випадку згідно наданих сільською радою документів, а саме витягу з погосподарської книги №5 (а.с.28) головою колгоспного двору була покійна ОСОБА_3 , а членами колгоспного двору був її чоловік- ОСОБА_4 .

У разі смерті одного з членів колгоспного двору, спадщина на спільне майно господарства за наявності інших його членів, не відкривалася. Це було можливим лише після смерті останнього члена двору (стаття 563 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 р. мають вирішуватись за нормами, що регулюють власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні.

При цьому пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" судам роз`яснюється, що положення статей 17, 18 Закону України „Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 р., мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 р. поширюється загальний трирічний строк позовної давності. Розгляд позову про право на майно колишнього колгоспного двору не залежить від вирішення питань землекористування. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалося після припинення його існування мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 р. не втратили права на частку в його майні.

За приписами статей 120, 121, 123 ЦК Української PCP майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності. При цьому розмір часток учасників у праві спільної сумісної власності залежить від участі кожного із членів у його створенні.

З огляду на вище викладені норми законодавства, після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його частка в колгоспному дворі перейшла до покійної ОСОБА_3 .

Положеннями статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до заповіту (а. с. 20) складеного ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 завіреного секретарем сільської ради Гнатюк Г. І. покійна все своє майно, в тому числі житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до положень статей 1268 - 1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Як вбачається з матеріалів справи позивачі у встановлений законом шестимісячний строк звернулися до нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини та постановою приватного нотаріуса Іллінецької нотаріального округу від 31.07.2018 р. № 526/02-31 (а.с.21) позивачам було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 через відсутність правовстановлюючих документів на нього на ім`я спадкодавця.

У відповідності до частини 2 статті 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Враховуючи вищевикладене, а також визнання позовних вимог відповідачем, суд дійшов висновку, що за позивачами слід визнати право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті їх матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Беручи до уваги вищенаведене та керуючись ст.ст. 120, 121, 123 ЦК Української PCP, ст.ст. 1216, 1218, 1223, 1258, 1268-1269 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 16, 81, 89, 141, 200, 206, 263 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист права власності" суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, на 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_1 , яке складається: із житлового будинку площею 59,69 кв. м (позначений літерою А в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- веранду площею 9,37 кв. м ( позначений літерою а в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- гараж площею 17,68 кв. м (позначений літерою Б в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 12,57 кв. м (позначений літерою В в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 6,00 кв. м (позначений літерою Г в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 14,72 кв. м (позначений літерою Д в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- погріб під частиною будівлі площею 14,72 кв. м (позначений літерою Д під в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 5,31 кв. м (позначений літерою Е в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- літню кухню площею 23,75 кв. м (позначений літерою Є в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- веранду площею 4, 38 кв. м (позначений літерою є в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 6,06 кв. м (позначений літерою є1 в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 7,72 кв. м (позначений літерою є2 в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- огорожу (позначену цифрою 1 в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- ворота (позначені цифрою 2 в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 ) після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , право власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, на 1/2 частину домоволодіння в АДРЕСА_1 , яке складається: із житлового будинку площею 59,69 кв. м (позначений літерою А в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- веранду площею 9,37 кв. м ( позначений літерою а в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- гараж площею 17,68 кв. м (позначений літерою Б в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 12,57 кв. м (позначений літерою В в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 6,00 кв. м (позначений літерою Г в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 14,72 кв. м (позначений літерою Д в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- погріб під частиною будівлі площею 14,72 кв. м (позначений літерою Д під в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 5,31 кв. м (позначений літерою Е в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- літню кухню площею 23,75 кв. м (позначений літерою Є в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- веранду площею 4, 38 кв. м (позначений літерою є в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 6,06 кв. м (позначений літерою є1 в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- сарай площею 7,72 кв. м (позначений літерою є2 в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- огорожу (позначену цифрою 1 в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 );

- ворота (позначені цифрою 2 в технічному паспорті на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 ) після смерті матері, ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 , поштова адреса: АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_4 , поштова адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Бабинська сільська рада Іллінецького району Вінницької області, Код ЄДРПОУ: 04330504, адреса: 22714, вул. Центральна, 3 с. Бабин Іллінецького району Вінницької області.

Суддя: