Рішення

від 12.11.2020 по справі 591/7342/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/7342/19

Провадження № 2-о/591/48/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 листопада 2020 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Товстухи Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Ледіка про встановлення факту неправдивості інформації, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною заявою, вимоги якої обґрунтовує тим, що у мережі Інтернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 опублікована стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді доступному для ознайомлення. У вказаній статті висловлювання стосуються конкретно заявника, вказують на його особистість, посаду та місце роботи. До того ж відомості викладені у формі негативних тверджень, які не підтверджені жодними доказами та конкретними фактичними даними. Зазначає, що його безпідставно звинувачено у вчиненні злочинів, адже відсутні будь-які судові рішення, обвинувальні акти, повідомлення про підозру щодо вчинення ним будь-яких кримінальних правопорушень, зокрема і тих, про які так ствердно йдеться в статті. За змістом стаття створює загальний негативний образ позивача, формує негативне сприйняття його читачами, містить недостовірну інформацію, викликає труднощі в працевлаштуванні.

Тому просить встановити факт неправдивості та спростувати інформацію поширену на веб-сайті https://ord-ua.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саменедостовірноюінформацією є:

ІНФОРМАЦІЯ_3 Харьковоблэнерго ОСОБА_2 … причастен его предшественник на этой должности ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 раскрыл финансовые махинации ОСОБА_6 , в результате которых АО Харьковоблэнерго был нанесен ущерб на сумму свыше 18 миллионов гривен .

Свиридов матерально воздействовал на следствие .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 6 грудня 2019 року позовну заяву залишено без руху, на виконання ухвали позивачем було надано уточнення позовних вимог.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 8 січня 2020 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду на 16 березня 2020 року.

16 березня 2020 року відкладено розгляд справи до 25 травня 2020 року у зв`язку із зайнятістю судді в розгляді іншої цивільної справи.

Протокольною ухвалою головуючого від 25 травня 2020 року відкладено розгляд справи до 13 серпня 2020 року у зв`язку з неявкою заявника.

Протокольною ухвалою головуючого від 13 серпня 2020 року оголошено перерву в судовому засіданні до 6 листопада 2020 року за клопотанням представника заявника.

В зазначене судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце судового розгляду повідомлені належним чином.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що на вебсайті https://ord-ua.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщена стаття під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка містить наступні відомості: К покушению на заместителя генерального директора АО Харьковоблэнерго ОСОБА_2 … причастен его предшественник на этой должности ОСОБА_7 . . ОСОБА_5 раскрыл финансовые махинации ОСОБА_6 , в результате которых АО Харьковоблэнерго был нанесен ущерб на сумму свыше 18 миллионов гривен . Свиридов матеріально воздействовал на следствие (а.с. 73).

Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінки у мережі Інтернет від 14 листопада 2019 року №228/2019-ЕВ, ДП Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет встановлено доступність вебсайту https://ord-ua.comдля публічного використання у мережі Інтернет (а.с. 70-72).

Вказані обставини підтверджують факт поширення оспорюваної інформації.

Вказані в статті відомості, зокрема: К покушению на заместителя генерального директора АО Харьковоблэнерго ОСОБА_2 … причастен его предшественник на этой должности ОСОБА_7 , …был назначен вместо Александра свиридова на должность заместителя генерального директора по экономике и инвестициям , Дмитрий Исаев раскрыл финансовые махинации ОСОБА_6 , в результате которых АО Харьковоблэнерго был нанесен ущерб стосуються конкретно заявника, вказують на його особистість, посаду та місце роботи.

З тексту статті вбачається, що ОСОБА_1 звинуватили у вчиненні злочинів, зокрема: замах на вбивство (ст. 15 ст. 115 КК України); шахрайство (ст. 190 КК України); привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України); втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 343 КК України).

Вказані твердження вказують на причетність ОСОБА_1 до злочинів.

Згідно відповіді Генеральної прокуратури України №27/1-951 вих.19 від 30 жовтня 2019 року, станом на 28 жовтня 2019 року кримінальні провадження у яких міститься відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного, обвинуваченого не встановлені (а.с.22).

Згідно листа Управління Служби безпеки України в Харківській області №70/6-С-30п від 19 грудня 2019 року, слідчим відділом УСБУ в Харківській області не розслідувалися кримінальні провадження щодо ОСОБА_1 (а.с.87).

Згідно довідки МВС України №1471213, ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 88).

Вищевказане свідчить про недостовірність відомостей, відображених в оспорюваній статті.

Як вбачається з копії листа ТОВ Ледіка №31 від 17 грудня 2019 року, заявнику відмовлено у прийнятті на роботу у зв`язку з тим, що у мережі Інтернет у вільному доступі розповсюджена інформація, де його звинувачують у вчиненні ряду злочинів, а саме: фінансуванні тероризму, зловживанні службовим становищем та викраденні електричної енергії. Такі звинувачення ставлять під сумнів доброчесність заявника як працівника, а також можуть нанести шкоду ділової репутації ТОВ Ледіка в майбутньому (а.с. 89).

У зв`язку з розміщенням вищевказаної інформації про ОСОБА_1 та звинуваченні його в скоєнні низки правопорушень, за які передбачено кримінальну відповідальність, його професійні якості та подальша кар`єра загалом ставиться під сумнів.

Через розповсюдження вказаної інформації у заявника виникають труднощі з працевлаштуванням, що перешкоджає здійсненню ним своїх законних прав, зокрема права на працю.

На запит адвоката заявника про надання інформації про автора статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 та власника вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.90), відповідь надана не була.

Стаття містить посилання на телеграм-канал NewsOne. На запит адвоката про надання інформації стосовно того чи належить телеграм-канал ІНФОРМАЦІЯ_5 вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_5 та чи публікувалася стаття: ІНФОРМАЦІЯ_6 , хто є її автором та хто власник вебсайту ІНФОРМАЦІЯ_5 та телеграм-каналу NewsOne відповідь не надана (а.с.76-77).

Згідно довідки з відомостями про власника вебсайту або інформацією про його встановлення ДП Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет №192/2019-Д від 14. листопада 2019 року, доменне ім`я ord-ua.com зареєстроване в публічному домені СОМ, що не належить до українського сегменту мережі Інтернет, реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами.

Згідно роз`яснень, наведених у пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , відповідно до абзацу 3 ч. 4 ст. 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК .

Встановити власників сайтів заявнику не вдалося, тому законним способом відновити порушені права є встановлення факту недостовірної інформації.

Згідно із статтями 297 , 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно вимог ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.

Згідно п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 від 27 лютого 2009 р. Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей , які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (рішення у справі ОСОБА_8 та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї інформації чи тих ідей , які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких демократичне суспільство неможливе.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens, citedabove, p. 28, пункт 46).

Суд враховує при цьому правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями оціночне судження та фактів . Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі Нова Газета і Бородянський проти Росії вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі Фельдек проти Словаччини суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести.

Отже, при оцінці твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав. (Jerusalem v. Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Відповідно до статті 62 Конституції України , статті 6 Конвенції особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 17 КПК України зазначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому. Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі Аллене де Рібермон проти Франції підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно першою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У найзагальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі Грабчук проти України (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі Довженко проти України (заява № 36650/03)).

Наведена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 727/8388/17, висновки якої щодо застосування норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливе лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Під час судового розгляду не встановлено наявність вироку суду щодо заявника про вчинення дій, що підпадають під ознаки злочину, на якій вказується в статті, розміщеній на вебсайті, чи на час поширення оспорюваної інформації стосовно заявника складено та повідомлено про підозру у тому кримінальному правопорушенні, про які зазначено у публікації.

За таких обставин поширена в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка розміщена за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті https://ord-ua.com інформація є фактичним твердженням та вказані висловлювання не є оціночним судженням.

При цьому наведені висловлювання носять стверджувальний характер та не мають на меті звернення до правоохоронних органів про перевірку наведених фактів.

Так, у наведеній інформації, що поширена у мережі Інтернет на вебсайті https://ord-ua.com , містяться висловлювання щодо заявника, що створює масові негативні обговорення в мережі Інтернет про особу заявника та його трудову діяльність, що виключають навіть натяки на висвітлення автором статті власних оціночних суджень чи вираження суб`єктивної думки і поглядів про ті чи інші обставини.

При цьому, будь-які дані, докази, які їх підтверджують, та які б доводили викладені в інтернет-сторінці факти щодо діяльності заявника, в самій статті не зазначені.

На думку суду, вказана інформація та її поширення порушує особисті немайнові права заявника, а також створює негативну думку про нього, тобто завдає шкоди його особистим немайновим благам та перешкоджає повно та своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Проаналізувавши в сукупності всі обставини справи, суд дійшов висновку, що інформація стосовно заявника не відповідає дійсності, не підкріплена жодними доказами чи конкретними фактичними даними, інформація знаходиться у вільному доступі в мережі Інтернет та стосується ділової репутації заявника, викладена у стверджувальній формі, а тому псує її та формує негативну соціальну оцінку зі сторони суспільства.

Статтею 315 ЦПК України встановлено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Враховуючи роз`яснення Постанови пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 року за №1 , у разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її.

З огляду на зазначене, суд вважає, що поширена на вебсайті: ІНФОРМАЦІЯ_4 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , є недостовірною, оскільки вона не відповідає дійсним обставинам, при цьому викладена у стверджувальній формі, а тому заява про встановлення факту недостовірності інформації підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 315 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту неправдивості інформації задовольнити.

Встановити факт неправдивості та спростувати інформацію поширену на веб-сайті https://ord-ua.com за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 у статті під назвою ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме недостовірною інформацією є:

К покушению на заместителя генерального директора АО Харьковоблэнерго ОСОБА_2 … причастен его предшественник на этой должносты ОСОБА_7 .

ОСОБА_5 раскрыл финансовые махинации ОСОБА_6 , в результате которых АО Харьковоблэнерго был нанесен ущерб на сумму свыше 18 миллионов гривен .

Свиридов матерально воздействовал на следствие .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Товариство з обмеженою відповідальністю Ледіка , місцезнаходження: м. Харків, пров. Яновського, 7, код ЄДРПОУ 40788112.

Повне судове рішення виготовлене 12 листопада 2020 року.

Суддя А.П.Сидоренко