Рішення

від 12.11.2020 по справі 647/2761/20

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/2761/20

№ провадження 2/647/604/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого - судді: Корсаненкової О.О.

за участю секретаря: Налиснік І.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в приміщенні суду в м.Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/2761/20 за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ташкова Анастасія Олександрівна до Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, ОСОБА_2 про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування за законом,

встановив:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої залишилося спадкове майно, яке крім іншого складається із земельної ділянки, загальною площею 2,000 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області. Вказана земельна ділянка належала померлій на праві постійного користування на підставі державного акту на право постійного користування землею серії I-ХC №006450 від 12.02.2002 року. З метою отримання свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 , звернувся до нотаріуса, але отримав відмову через те, що вказана земельна ділянка знаходилася у спадкодавця в постійному користуванні, а не у власності. В зв`язку з чим, позивач просить суд визнати за ним право постійного користування на земельну ділянку, загальною площею 2,000 га, переданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться на території Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 16.10.2020 року було відкрито провадження у вказаній справі із призначенням підготовчого судового засідання та викликом сторін.

Представник позивача в підготовче засідання не з`явилася, заявою від 12.11.2020 року просила розглянути справу за її відсутності, на задоволені позову наполягала.

Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з`явилася, заявою від 12.11.2020 року просила розглянути справу за її відсутності, позов визнала, проти його задоволення не заперечувала.

Представник Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області в підготовче засідання не з`явився, заявою від 27.10.2020 року просив розглянути справу за його відсутності, позов визнав, проти його задоволення не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України, громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦK України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 407 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини), право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до частини 2 статті 407 ЦК України та частини 2 статті 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Відповідно до статті 1225 ЦK України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

За змістом статей 6, 50 ЗК України 18 грудня 1990 року N 561-XII (у редакції на час його прийняття) у довічне успадковуване володіння земля надається громадянам Української РСР для ведення селянського (фермерського господарства). Громадянам Української РСР, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, що ґрунтується переважно на особистій праці та праці членів їх сімей, надаються за їх бажанням у довічне успадковуване володіння або в оренду земельні ділянки, включаючи присадибний наділ.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 27 березня 1991 року, яка втратила чинність на підставі постанови Верховної Ради України N 2201-XII від 13 березня 1992 року, затверджено форми державних актів: на право довічного успадковуваного володіння землею; на право постійного володіння землею; на право постійного користування землею.

Земельний Кодекс України у редакції від 13 березня 1992 року не передбачав такого виду права як довічне успадковуване володіння земельною ділянкою.

При цьому, відповідно до пункту 8 постанови Верховної Ради України від 13 березня 1992 року № 2200 Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі , громадяни, підприємства, установи, організації, яким було надано у встановленому порядку земельні ділянки у довічне успадковуване або постійне володіння, зберігають свої права на використання цих земельних ділянок до оформлення права власності або землекористування відповідно до ЗК України.

Пунктом 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що у Земельному кодексі Української РСР від 18 грудня 1990 року була регламентована така форма володіння землею, як довічне успадковуване володіння. ЗК України в редакції від 13 березня 1992 року закріпив право колективної та приватної власності громадян на землю (зокрема, право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення сільського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (ст. 6)). Це свідчить про те, що поряд із впровадженням приватної власності на землю громадянам, на їх вибір забезпечувалася можливість продовжувати користуватися земельними ділянками на праві постійного (безстрокового) користування, оренди, пожиттєвого спадкового володіння або тимчасового користування. При цьому в будь-якому разі виключалась як автоматична зміна титулів права на землю, так і будь-яке обмеження права користування земельною ділянкою у зв`язку з непереоформленням правового титулу.

Конституційний Суд України вважав, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01 січня 2008 року, потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог частини 2 статті 14, частини 2 статті 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку. Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- пункту 6 розділу Х Перехідні положення ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної Ради України Про земельну реформу від 18 грудня 1990 року N 563-ХII з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, особа, яка володіє земельною ділянкою на праві постійного користування за Законом не може бути позбавлена права на таке користування.

На відповідні відносини щодо такого користування поширюються гарантії, встановлені статтею 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та ст. 41 Конституції України. Ці норми не лише гарантують право постійного користування землею (як різновид мирного володіння майном в розумінні Конвенції та як речове право, захищено статтею 41 Конституції України), але і обмежують у можливості припинити відповідне право.

Отже, дії державних органів щодо надання земельних ділянок громадянам у постійне користування були припинені, проте ті особи, які набули це право у встановленому законом порядку, зберегли його, оскільки законодавство не містить норми, яка б дозволяла припинити право постійного користування земельною ділянкою, а тому таке право є дійсним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України ), крім прав і обов`язків що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 ЦК України .

Таким чином, враховуючи те, що зі смертю особи не відбувається припинення прав і обов`язків, окрім тих, перелік яких визначено у статті 1219 ЦК України спадкоємець стає учасником правовідносин з постійного користування землею.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом, що передбачено статтею 1217 ЦК України.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

В силу ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу прізвище дружини ОСОБА_1 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , 06.11.1972 року.

З копії державного акту на право постійного користування землею серії I-ХС №006450, виданого Високівською сільською радою Бериславського району Херсонської області 12.02.2020 року на підставі рішення Високівської сільської ради народних депутатів Бериславського району Херсонської області від 24.12.1999 року № 45, ОСОБА_3 , надана у постійне користування земельна ділянка площею 2,000 га для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

За свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено відповідний актовий запис № 03.

З відповіді нотаріуса від 10.08.2020 року №197/02-14 вбачається, що за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про прийняття спадщини за законом була заведена спадкова справа №62/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Спадкоємцями, які прийняли спадщину є чоловік ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 . Інші заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 не надходили. У зв`язку з тим, що земельна ділянка площею 2,000 га, яку передано для ведення особистого підсобного господарства, розташованої на території Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 на підставі державного акту на право постійного користування землею, нотаріусом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та рекомендовано звернутися до суду, оскільки вказана земельна ділянка знаходилася у спадкодавця в постійному користуванні, а не у власності.

Згідно із ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За встановлених обставин, зважаючи на те, що судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є спадкоємцем за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 у передбачений законом строк звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але отримати свідоцтво про право на спадщину не зміг, оскільки спірна земельна ділянка знаходилася у спадкодавця у постійному користуванні, а не у власності, враховуючи повне визнання позову відповідачами, а також те, що право постійного користування землею відноситься до тих прав, котрі можуть бути успадковані, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ташкова Анастасія Олександрівна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право постійного користування на земельну ділянку загальною площею 2,000 га, яку передано для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Високівської сільської ради Бериславського району в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга із врахуванням п. 15.5 розділу ХII Перехідні положення ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, до апеляційного суду Херсонської області через Бериславський районний суд Херсонської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник позивача адвокат Ташкова Анастасія Олександрівна, АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач Високівська сільська рада Бериславського району Херсонської області, 74323, Херсонська область, Бериславський район, с. Високе, вул. Широка, 2, код ЄДРПОУ 04401247.

Відповідач ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя О.О.Корсаненкова