Рішення
від 10.11.2020 по справі 214/6355/20
САКСАГАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 214/6355/20

2/214/2850/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

10 листопада 2020 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Євтушенка О.І., секретар судового засідання - Єременко К.С.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне підприємство ЗВГ ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича до Приватного підприємства ЗВГ про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я на виробництві, -

Представники сторін:

від позивача - адвокат Меланчук І.В.,

від відповідача - адвокат Пахомов В.В.,

За участю:

представника позивача - адвоката Меланчука І.В.,

представника відповідача - адвоката Пахомова В.В.,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Меланчук І.В., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою 09 вересня 2020 року, в якій просить суд стягнути з ПП ЗВГ на користь ОСОБА_1 141 690 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом (без нарахування на утримання податку на доходи фізичних осіб, інших зборів та платежів).

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 працювала на посаді тістороба в ПП ЗВГ . 28 листопада 2010 року приблизно о 09.15 год. з вини роботодавця ПП ЗВГ з нею під час виконання трудових обов`язків на виробництві стався нещасний випадок, в результаті якого вона отримала тілесні ушкодження у вигляді травматичного відсічення ІІ, ІІІ, IV пальців лівої кисті на рівні середніх фаланг. Даний факт підтверджується актом №1 форми Н-1 Про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом . Відповідно до п.6 акта, до виду події, що стала причиною нещасного випадку віднесено дію деталей, що обертаються; до шкідливих або небезпечних факторів віднесено рухомі частини обладнання; до основної причини настання нещасного випадку віднесено організаційну - неякісне проведення інструктажу. Відповідно до п.8 акта, нещасний випадок стався під час експлуатації тістодільної машини А2-ХТН, Київський завод продуктових автоматів, 2006 рік, яка є джерелом підвищеної небезпеки та належить ПП ЗВГ . Відповідно до п.10 акта, нещасний випадок на виробництві стався з ОСОБА_1 внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці саме з боку ПП ЗВГ та обумовлений неналежним виконанням відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. 29 березня 2011 року ОСОБА_1 вперше пройшла огляд МСЕК, де їй було визначено ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з трудовим каліцтвом 30% безстроково. Отримане ОСОБА_1 трудове каліцтво призвело до відчуття сильного фізичного болю в області лівої кисті. На теперішній час спостерігається суттєве обмеження рухомості травмованої частини кінцівки. 28 листопада 2010 року ОСОБА_1 було проведено операцію з формування культі 2, 3, 4 пальців лівої кисті зі шкіряною пластикою по Шимановському. Внаслідок отриманої травми у ОСОБА_1 виникають труднощі та незручності в обслуговуванні себе, а задоволення елементарних повсякденних побутових потреб вимагає від неї додаткових зусиль, що завдає їй страждань, викликає почуття відчаю та жалю. Після отримання травми змінились і умови життя ОСОБА_1 : вона спостерігає критичне відношення до себе як до неповноцінної в трудовому відношенні особи, болісно сприймає зацікавлені погляди оточуючих, які звертають увагу на травмовану ділянку кисті. Крім того, внаслідок трудового каліцтва відбулося суттєве зниження її життєвої активності, зменшення можливості реалізувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, втрачено можливість в достатній мірі реалізувати свої звички та бажання, що вона могла здійснювати до отримання травми на виробництві. Вказані обставини в їх сукупності свідчать про постійне перенесення ОСОБА_1 больових відчуттів, необхідність залучення додаткових зусиль для організації свого життя. Внаслідок отримання трудового каліцтва ОСОБА_1 постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої в негативних емоціях, розпачу, тривозі, дратівливості, обумовлені розумінням того, що стан її здоров`я є невідновним. За таких обставин представник вважає, що відповідач, з вини якого стався нещасний випадок на виробництві з позивачем, має відшкодувати їй моральну шкоду. Оцінюючи розмір завданої моральної шкоди, представник позивача виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з огляду на ступінь втрати працездатності, розмір мінімальної заробітної плати, який визначений Законом України Про державний бюджет на 2020 рік , враховуючи глибину, характер та тривалість душевних страждань, переживань, істотних недоотриманих благ внаслідок отриманого трудового каліцтва та визначив в розмірі 141 690 грн. (з розрахунку: мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2020 року 4 723 грн. * 30% втрати працездатності), яку просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 . Окремо представник позивача зазначив, що у цивільному праві застосовується система генерального делікту, відповідно до якої будь-яке заподіяння шкоди передбачається протиправним і тягне обов`язок причинителя відшкодувати цю шкоду, якщо він не доведе свою правомочність на його заподіяння. Так, в даній справі позивачу спричинена моральна шкода, яка не може бути компенсована тільки констатацією факту неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці. Крім того, обов`язок доказування відсутності моральної шкоди в даній справі покладено саме на відповідача.

Ухвалою суду від 10 вересня 2020 року, позов прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами, представник відповідача ПП ЗВГ - адвокат Пахомов В.В. подав 05 жовтня 2020 року відзив на позовну заяву, вважаючи вимоги ОСОБА_1 незаконними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають. Свою позицію представник відповідача мотивував наступним. Так, в позовній заяві представник позивача зазначає, що директор ПП ЗВГ ОСОБА_2 не забезпечила безпечне виконання робіт, а саме довірила проведення інструктажу з охорони праці на робочому місці залученій особі, в результаті чого стався нещасний випадок на виробництві 28 листопада 2010 року з ОСОБА_1 , не відповідають фактичним обставинам. Згідно з офіційними матеріалами, нещасний випадок стався у тому числі й з вини ОСОБА_1 , яка чистила тістодільну машину під час її роботи, коли й стався нещасний випадок, чим порушила вимоги п.3.8, 3.9 Інструкції з охорони праці №2 для персоналу … . Тобто, зазначені позивачем та її представником доводи не відповідають дійсності. Окремо акцентував увагу, що положення ч.5 ст.153 КЗпП України визначають, що власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання ним роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці; працівник має право відмовитись від дорученої роботи, якщо створилась виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров`я, або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. Також нормами Закону України Про охорону праці передбачено обов`язки самого працівника щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці. При цьому, працівник несе безпосередню відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці. В рахунок доведення пред`явлених вимог позивачем не надано доказів, які б підтверджували обставини тяжкості завданої позивачеві моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, тяжкість отриманого каліцтва та настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування. Так, з моменту нещасного випадку минуло майже 10 років, однак не відомо, яким саме чином змінилося життя позивача в негативному напрямку, доказів цьому не надано. Фактично доданими до позову документами не підтверджується вина підприємства - відповідача, а лише зафіксовані порушення, допущені саме позивачем під час виконання нею трудових обов`язків на виробництві. До того ж саме позивач повинен доводити характер і обсяг своїх моральних, фізичних чи душевних (психічних) страждань, а суд повинен оцінювати їх на підставі належних і допустимих доказів відповідно до норм ЦПК України. З огляду на викладене, представник відповідача вважає, що у відповідача ПП ЗВГ відсутні будь-які правові підстави відповідальності за отриману ОСОБА_1 моральну шкоду. Представником позивача не зазначені належні та обґрунтовані доводи, підтверджені відповідними доказами, для задоволення позовних вимог щодо моральних страждань позивача, як і відсутні докази вчинення службовими особами ПП ЗВГ винних дій відносно позивача, які б призвели до нещасного випадку, що стався з нею під час виконання трудових обов`язків.

Згідно з позицією представника позивача - адвоката Меланчука І.В., останній пред`явлені позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні з підстав, викладених в позові.

Представник відповідача - адвокат Пахомов В.В. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

З урахуванням позиції сторін та поданих ними заяв, суд вважає за можливе розгляд справи проводити в письмовому провадженні без фіксування судового засідання звукозаписувальними технічними засобами.

Заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, враховуючи позицію сторін, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, а відповідачем визнано, що позивач ОСОБА_1 перебувала в трудових відносинах з ПП ЗВГ , працюючи на посаді тістороба з 01 листопада 2010 року по 08 квітня 2011 року. Звільнена із займаної посади за власним бажанням на підставі наказу №5 від 08 квітня 2011 року, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці, виданій на ім`я ОСОБА_1 (а.с.15-17).

Згідно з Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16 січня 2020 року (а.с.54), ПП ЗВГ , код ЄДРПОУ 24433519, зареєстроване як юридична особа зі здійсненням господарської діяльності відповідно до КВЕД 10.71. Виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання.

28 листопада 2010 року о 09.15 год. на території ПП ЗВГ під час виконання трудових обов`язків в борошняному цеху, з ОСОБА_1 стався нещасний випадок за наступних обставин. 28 листопада 2010 року бригада у складі бригадира ОСОБА_3 , тістороба ОСОБА_1 та пекаря ОСОБА_4 заступила на зміну згідно з графіком, затвердженим директором ПП ЗВГ з 08.00 год. до 17.00 год. Після короткої оперативної наради кожен з працівників почав займатись своєю справою. На початку 10.00 год. тістороб ОСОБА_1 , включивши тістодільну машину А2-ХТН, стала чекати вихід тіста з машини. Побачивши шматочок просушеного тіста попередньої зміни, захотіла прибрати його, щоб він не потрапив в нове тісто. Пальцями ОСОБА_1 схватила шматочок тіста знизу від ділильної голівки, нижче захисного огородження, і в цей момент її пальці були защемлені між отвором для поршня ділильної головки та пластиною тісто знімача. Внаслідок цього біло відсічено три пальці лівої кисті на рівні середніх фаланг. Згідно з протоколом опитування, ОСОБА_1 не знала, що там є ріжучі частини обладнання. Машиною швидкої медичної допомоги ОСОБА_1 було доставлено до КЗ Криворізька міська лікарня №2 .

Як слідує з п.п.3, 4 акта №1 від 17 грудня 2010 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с.10-13, далі за текстом - акт №1 від 17 грудня 2010 року), на момент нещасного випадку стаж роботи ОСОБА_1 за професією складав 28 днів. Навчання за професією чи роботою, під час виконання якої стався нещасний випадок, не проводилось. Первинний інструктаж проведено 02 листопада 2010 року, повторний - 05 листопада 2010 року.

Відповідно до п.п.6,7 акта №1 від 17 грудня 2010 року, до виду події, що стала причиною нещасного випадку віднесено дію деталей, що обертаються; до шкідливих або небезпечних факторів віднесено рухомі частини обладнання; до причин настання нещасного випадку віднесено організаційні - неякісне проведення інструктажу (основна) та невиконання вимог інструкції з охорони праці (супутня).

Внаслідок нещасного випадку на виробництві ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження за наступним діагнозом: травматичне відсічення ІІ, ІІІ, IVпальців лівої кисті на рівні середніх фаланг з дефектом м`яких тканин (п.9 акта, а.с.12, виписка з медичної картки стаціонарного хворого, а.с.14). Перебувала на стаціонарному лікуванні з 28 листопада 2010 року по 11 грудня 2010 року, проведено лікування - 28 листопада 2010 року операцію ПХО, гемостаз, формування культі 2, 3, 4 пальців лівої кисті зі шкіряною пластикою по Шимановському.

17 грудня 2010 року на підприємстві відповідача ПП ЗВГ було складено акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28 листопада 2010 року о 09.15 год. форми Н-5 (а.с.59-62), згідно висновку комісії, нещасний випадок із ОСОБА_1 визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, і складено акт форми Н-1.

Відповідно до п.7 акта №1 від 17 грудня 2010 року, винними особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визначено: 1) директора ПП ЗВГ ОСОБА_2 , яка не забезпечила безпечне виконання робіт, а саме довірила проведення інструктажу з охорони праці на робочому місці залученій особі, чим порушила вимоги п.п.15.4, 15.11.2 посадової інструкції директора підприємства; 2) тістороба ПП ЗВГ ОСОБА_1 , яка чистила тістодільну машину під час її роботи, чим порушила вимоги п.п.3.8, 3.9 Інструкції з охорони праці №2 для персоналу, обслуговуючого тістоділителі типу ХДФ, А2-ХТН, транспортери для подачі тіста і росстоєчні конвеєри , затвердженої директором ПП ЗВГ 04 січня 2010 року.

За результатами проходження первинного огляду МСЕК 29 березня 2011 року ОСОБА_1 первинно встановлено 30% втрати працездатності з 29 березня 2011 року безстроково. Потребу в додаткових видах допомоги не визначено, групу інвалідності не встановлено (а.с.9).

Визначаючи характер спору, суд виходить з обставин завдання шкоди здоров`ю ОСОБА_1 в результаті нещасного випадку на виробництві під час виконання нею трудових обов`язків, що стався на ПП ЗВГ , у зв`язку з чим між сторонами склались трудові відносини, які регулюються положеннями ст.ст.153, 237-1 КЗпП України щодо відшкодування завданої моральної шкоди.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.ст.16, 23 ЦК України, відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці регламентовано ч.4 ст.43, ч.1 ст.46 Конституції України. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Стаття 4 Закону України Про охорону праці передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.13 Закону України Про охорону праці , яку кореспондує ст.153 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків у встановленому законодавством порядку.

Положеннями ч.1 ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 також роз`яснив про право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року Кечко проти України у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08 жовтня 2008 року, абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КУпАП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду саме за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Як вбачається з п.7 акта №1 від 17 грудня 2010 року, винними особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці визначено: 1) директора ПП ЗВГ ОСОБА_2 , яка не забезпечила безпечне виконання робіт, а саме довірила проведення інструктажу з охорони праці на робочому місці залученій особі, чим порушила вимоги п.п.15.4, 15.11.2 посадової інструкції директора підприємства; 2) тістороба ПП ЗВГ ОСОБА_1 , яка чистила тістодільну машину під час її роботи, чим порушила вимоги п.п.3.8, 3.9 Інструкції з охорони праці №2 для персоналу, обслуговуючого тістоділителі типу ХДФ, А2-ХТН, транспортери для подачі тіста і росстоєчні конвеєри , затвердженої директором ПП ЗВГ 04 січня 2010 року.

Таким чином, із вказаного акта чітко слідує, що вина в настанні нещасного випадку на виробництві, що стався з ОСОБА_1 , комісією встановлена як обопільна - не тільки ПП ЗВГ , а й самого працівника ОСОБА_1 .

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що проведення з позивачем вступного, первинного - 02 листопада 2010 року, та повторного - 05 листопада 2010 року інструктажів з охорони праці, хоча і є свідченням вжиття підприємством - роботодавцем заходів для забезпечення знань і умінь з охорони праці для безпечної роботи на підприємстві, однак здійснення відповідачем заходів для забезпечення працівникам безпечних умов праці, які фактично не забезпечили належного виконання вимог інструкції з охорони праці іншими посадовими особами підприємства не впливає на право позивача на відшкодування завданої шкоди.

Відповідно до п.4.1 рішення Конституційного Суду України № 1-9/2004 від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв`язку з отриманою на виробництві травмою, та з огляду на доведеність факту нещасного випадку на виробництві та заподіяння в результаті його шкоди здоров`ю працівника ОСОБА_1 , приходить до висновку, що позивачу дійсно була заподіяна моральна шкода, так як в результаті отриманої травми вона перенесла фізичний біль, оперативне втручання, проходила стаціонарний курс лікування. Крім того, стійка втрата нею працездатності на 30%, встановлена безстроково, з точки зору характеру отримання ушкодження та фізіологічних змін лівої верхньої кінцівки, позбавили позивача нормальних життєвих зв`язків, у зв`язку з тим, що трудове каліцтво знижує її життєву активність, зменшує можливості реалізувати свої наміри в професійній сфері, повноцінно працювати, змушує витрачати додаткові сили на організацію свого життя, створює незручності внаслідок чого вона переносить моральні страждання та хвилювання. Відтак доводи представника відповідача про недоведеність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди є безпідставними.

Таким чином, суд приходить до висновку про доведеність порушення відповідачем норм законодавства про охорону праці, що призвело до настання нещасного випадку на виробництві, в результаті якого спричинено шкоду здоров`ю позивача як працівника, а тому саме на роботодавця - ПП ЗВГ покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди.

Посилання представника відповідача на те, що в настанні нещасного випадку комісією встановлена й вина позивача (порушення ОСОБА_1 вимог п.п.3.8, 3.9 Інструкції з охорони праці №2 для персоналу, обслуговуючого тістоділителі типу ХДФ, А2-ХТН, транспортери для подачі тіста і росстоєчні конвеєри , затвердженої директором ПП ЗВГ 04 січня 2010 року) суд вважає доречними та такими, що заслуговують на увагу при визначенні розміру відшкодування, однак не звільняють ПП ЗВГ від відповідальності, адже вина підприємства в настанні нещасного випадку також встановлена та доведена, а саме директора ОСОБА_2 , яка не забезпечила безпечне виконання робіт, а саме довірила проведення інструктажу з охорони праці на робочому місці залученій особі, чим порушила вимоги п.п.15.4, 15.11.2 посадової інструкції директора підприємства. До того ж відповідно до ст.13 Закону України Про охорону праці , саме роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує роз`яснення, викладені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд враховує характер отриманої позивачем виробничої травми, стаж роботи на підприємстві відповідача до настання нещасного випадку (28 днів), відсоток втрати професійної працездатності (30%), стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках. Суд також враховує наявність вини в настанні нещасного випадку й позивача, яка є доведеною в ході проведення спеціального розслідування нещасного випадку в ПП ЗВГ комісією, призначеною наказом ТУ Держгірпромнагляду по Дніпропетровській області (а.с.59-62).

Виходячи з цих обставин, із засад розумності, виваженості та справедливості, а також з урахуванням конституційної значущості здоров`я як невідчужуваного та непорушного блага, що належить людині від народження і охороняється державою, беручи до уваги конкретні обставини по справі, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір моральної шкоди дещо завищений, а тому визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у вигляді одноразового відшкодування в сумі 50 000 грн. із частковим задоволенням пред`явлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Наведені позивачем у позові розрахунки розміру моральної шкоди, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року та оцінки її в 30 місячних розмірів мінімальної заробітної плати з огляду на ступінь втрати працездатності, суд вважає помилковими, оскільки при вирішенні даного питання слід виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди № 4 від 31 березня 1995 року (зі змінами та доповненнями), з урахуванням обставин та критеріїв, зазначених в ч.3 ст.23 ЦК України, адже визначення моральної шкоди не підпадає під будь-які математичні розрахунки, застосування яких в даному випадку взагалі є недоцільним та некоректним. Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

Щодо проведення оподаткування моральної шкоди, завданої позивачеві ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві, присудженої судом до відшкодування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві (далі - Закон №466) внесено зміни до п.п.164.2.14 а ст.164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року).

Так, відповідно до п.п.164.2.14 а ст.164 ПК України (з урахування змін, внесених Законом №466), до загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди , крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що з 23 травня 2020 року суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків - ОСОБА_1 внаслідок заподіяння шкоди її здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає за необхідне зазначити, що розмір моральної шкоди у 50 000 грн. як такої, що заподіяна позивачеві внаслідок ушкодження її здоров`я, необхідно стягнути з ПП ЗВГ без урахування утримання з нього обов`язкових податків і зборів.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат згідно зі ст.141 ЦПК України, суд враховує звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір , та характер позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров`я, визначеної у грошовому вимірі, яка є майновою. У зв`язку з цим суд вважає за необхідне судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. стягнути з відповідача в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України (з розрахунку: 1% від суми моральної шкоди, присудженої до стягнення, але не менше 840 грн. 80 коп.).

Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 354, 355, п.п.9,15 Перехідних положень ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Меланчука Ігоря Віталійовича до Приватного підприємства ЗВГ про відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства ЗВГ на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в результаті нещасного випадку на виробництві 50 000 грн. 00 коп. (без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів і платежів).

Стягнути з Приватного підприємства ЗВГ в дохід держави до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати складання повного рішення шляхом подання апеляційної скарги через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .

Приватне підприємство ЗВГ , код ЄДРПОУ 24433519, юридична адреса: м. Кривий Ріг, вул. Магнітогорська 36.

Рішення суду складено та підписано 10 листопада 2020 року.

Суддя О.І. Євтушенко

Дата ухвалення рішення10.11.2020
Оприлюднено13.11.2020

Судовий реєстр по справі —214/6355/20

Постанова від 14.12.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Ухвала від 19.11.2020

Цивільне

Дніпровський апеляційний суд

Барильська А. П.

Рішення від 10.11.2020

Цивільне

Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу

Євтушенко О. І.

Ухвала від 10.09.2020

Цивільне

Саксаганський районний суд м.Кривого Рогу

Євтушенко О. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні