Рішення

від 10.11.2020 по справі 760/34760/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2020 року м. Київ № 760/34760/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Патратій О.В., розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовом Київської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних

будівельників

до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ

Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню

ВСТАНОВИВ :

26.09.2019р. позивач - Київська територіальна профспілкова організація залізничників і транспортних будівельників звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), в якому просив суд визнати виконавчі документи у виконавчому провадженні № 60931210 такими, що не підлягають виконанню, а саме постанови старшого державного виконавця від 23.12.2019р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 269,00 грн. та постанови від 23.12.2019р. про стягнення виконавчого збору у сумі 16 692,00 грн.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 28.12.2019р. адміністративний позов передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Згідно з Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказаний адміністративний позов 28.04.2020 передано судді Патратій О.В.

Ухвалою суду від 01.06.2020р. відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на безпідставне стягнення відповідачем витрат виконавчого провадження та судового збору, оскільки рішення суду виконано добровільно до направлення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було.

На виконання вимог ухвал суду від 01.06.2020р. та від 10.08.2020р. відповідачем подано суду матеріали виконавчого провадження № 60931210.

Згідно з частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Дослідивши обставини справи та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2019р. до Солом`янського РВ ДВС від ОСОБА_1 надійшла заява про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом Солом`янського районного суду міста Києва від 18.12.2019р. у справі № 760/9676/19 (провадження № 2/760/5075/19), яким визнано протиправним розпорядження Київської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників України від 11.03.2019р. за № 2 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови та поновлено його на цій посаді з 11.03.2019р.

21.12.2019р. старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 60931210 за виконавчим листом Солом`янського районного суду міста Києва від 18.12.2019р. у справі № 760/9676/19. Вказану постанову позивачем було отримано 21.12.2019р., що підтверджується штампом вхідної кореспонденції на супровідному листі (вх. № 239).

23.12.2019р. старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС прийнято постанову про виправлення помилки у постанові про відкриття виконавчого провадження від 21.12.2019р., а саме замість 2.Боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів вважати вірним 2.Боржнику необхідно виконати рішення негайно .

23.12.2019р. старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС прийнято постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 269,00 грн.

Також, 23.12.2019р. старшим державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач і звернувся з даним позовом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про виконавче провадження (далі -Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 даного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною першою статті 26 Закону передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної

Частиною третьої статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 27 Закону № 1404-VIII, державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Водночас, частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено виключний перелік підстав, за якими виконавчий збір не підлягає стягненню з боржника.

Так, пунктом 1 частини п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

З аналізу наведених норм слідує висновок, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами, що перебувають на примусовому виконанні органу виконавчої служби, що підлягають негайному виконанню.

Судом встановлено, що у виконавчому листі від 18.12.2019р. у справі № 760/9676/19, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 60931210, вказано, що строк пред`явлення виконавчого листа до виконання - негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді.

Відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України, рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Таким чином, оскільки виконавче провадження № 60931210 було відкрито стосовно негайного виконання рішення суду, державним виконавцем Солом`янського РВ ДВС неправомірно прийнято постанову про стягнення виконавчого збору.

За таких обставин суд приходить до висновку, що виконавчий збір стягнуто неправомірно, всупереч вимог Закону України Про виконавче провадження .

Крім того, судом встановлено, що відповідно до Акту державного виконавця від 23.12.2019р. постанову про відкриття виконавчого провадження № 60931210 від 21.12.2019р. та постанову від 23.12.2019р. про виправлення описки у постанові про відкриття виконавчого провадження в частині негайного виконання, було вручено боржнику особисто 23.12.2019р.

Водночас, Розпорядженням Київської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників від 24.12.2019р. № 24 поновлено ОСОБА_2 на посаді заступника голови Київської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників з 11.03.2019р. з виплатою середньомісячної заробітної плати та інших виплат відповідно до рішення Солом`янського районного суду міста Києва у справі № 760/9676/19 та постанови Солом`янського РВ ДВС від 23.12.2019р.

Таким чином, суд вважає, що позивачем було виконано постанову Солом`янського РВ ДВС від 23.12.2019р. у виконавчому провадженні № 60931210.

Стосовно постанови від 23.12.2019р. державного виконавця в частині стягнення витрат виконавчого провадження у сумі 269,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1 - 3 ст. 42 Закону № 1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України (Наказ Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2830/5 Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження ).

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, згідно з вимогами Закону України Про виконавче провадження , або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Суд зазначає, що позивачем не надано суду доказів добровільного виконання судового рішення до моменту відкриття виконавчого провадження по справі.

Суд констатує, що Закон України Про виконавче провадження не покладає на державного або приватного виконавця обов`язку документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена постанові Верховного суду від 23 березня 2019 року по справі № 750/6794/17.

За таких обставин постанова відповідача від 23.12.2019р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 269,00 грн є правомірною та не підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Скасувати постанову від 23.12.2019 року Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, винесену в межах виконавчого провадження № 60931210, про стягнення з Київської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників (код ЄДРПОУ 21678427) виконавчого збору у розмірі 16 692,00 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути на користь Київської територіальної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників (03149, м. Київ, вул. Уманська, буд. 5; код ЄДРПОУ 21678427) за рахунок бюджетних асигнувань Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський 76-А; код ЄДРПОУ 35008087) судовий збір в сумі 125,19 (сто двадцять п`ять) гривень 19 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.В. Патратій