Рішення

від 03.11.2020 по справі 206/3185/20

САМАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа 206/3185/20

Провадження 2/206/868/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2020 року в залі суду в м.Дніпрі Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючий, суддя Сухоруков А.О.,

за участю секретаря Панюшкіної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою комунального закладу освіти Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №6 Дніпропетровської обласної ради до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та утримання будинку,

за участі представників позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позиції позивача.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , в якій зареєстрована та проживає. Квартира АДРЕСА_2 дісталася відповідачу у спадок від матері та наразі знаходиться у користуванні та належить відповідачу. Відповідач проігнорував всі звернення позивача, щодо сплати боргу по комунальним платежам. Між позивачем та відповідачем було укладено договори, що стосуються квартири АДРЕСА_1 , щодо надання комунальних послуг. Станом на день подання позовної заяви заборгованість за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 , де власником є відповідач, становить 26957,86 грн. 12.10.2018 між позивачем та відповідачем було укладено типовий договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та стосується квартири АДРЕСА_2 . Станом на день подання позовної заяви заборгованість за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_4 , де власником є відповідач, становить 13721,50 грн. В зв`язку із чим, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість зі сплати за житлово-комунальні послуги та утримання будинку у сумі 40679,36 грн. та судові витрати.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили задовольнити позовні вимоги.

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

15.07.2020 представником позивача подано дану позовну заяву.

03.08.2020 у даній справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

15.09.2020 на електрону адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про збільшення розміру позовних вимог.

16.09.2020 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху та розгляд справи без участі відповідача.

03.11.2020 від відповідача надійшло клопотання про розстрочення виконання рішення суду та застосування строків позовної давності та розгляд справи без участі відповідача.

Під час розгляду справи судом заслухано представників позивача, досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

03.11.2020 складено вступну та резолютивну частини рішення.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно копії договору купівлі-продажу квартири від 06.08.2001 та копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5815415 від 13.12.2004, відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 19-20).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 23.08.1994, квартира за адресою: АДРЕСА_4 також перебуває у власності відповідача (а.с. 18).

Між позивачем та відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_1 , було укладено договір №2 про надання послуг із збирання, перевезення, утилізації/захоронення побутових відходів від 03.07.2014, договір № 2 про користування електричною енергією від 03.07.2014, договір № 2 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, договір № 2 про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води від 03.07.2014, типовий договір № 2 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що підтверджується копіями відповідних договорів (а.с. 5-14).

Також, між позивачем та відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_2 , було укладено типовий договір № 3 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення від 12.10.2018, що підтверджується копією вищезазначеного договору (а.с. 15).

Згідно копій повідомлень № 3 та № 4 від 08.02.2020, КЗО НРЦ № 6 зверталось до відповідача з проханням до 15.02.2019 сплатити заборгованість за надані комунальні послуги, яка станом на 01.02.2019 становила 4962,48 грн. за адресою: АДРЕСА_4 , та 26294,65 грн. за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 22).

Станом на 01.09.2020 заборгованість за квартплату та комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_3 складає 26957,86 грн. та за адресою: АДРЕСА_4 складає 13721,50 грн. відповідно, що підтверджується копіями довідок від 11.09.2020 № 01-14/390 та № 01-14/389, а також численними копіями квитанцій на їх оплату (а.с. 45-46, 50-81).

В той же час, станом на дату розгляду даної цивільної справи докази виконання відповідачем вимоги позивача відсутні.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 67 ЖК УРСР передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ст. 68 ЖК УРСР, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, у тому числі сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов`язку. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом ст. ст. 610, 611, 612, 623, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі і відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім того, ВСУ у своїй постанові від 20.04.2016 по справі № 6-2951цс15 роз`яснив, що, хоч у ч. 1 ст. 19 Закону України Про житлово-комунальні послуги й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. З ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Отже, відсутність договору у разі фактичного користування послугою не дає підстав не оплачувати її або оплачувати лише частково.

Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, зробленим колегією суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду у справі №210/5796/16-ц від 18.03.2019 року, і відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, є обов`язковим для всіх судів України.

Окрім цього, щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В той же час, оскільки у даному випадку, позивачем не заявлено жодної вимоги, яка б була заявлена поза межами строку позовної давності, суд приходить до обґрунтованого висновку, що заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Згідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Враховуючи вищевикладене, а також приймаючи до уваги, що відповідач свої зобов`язання по сплаті коштів за надані комунальні послуги не виконав, у позивача виникло право вимагати стягнення заборгованості у примусовому порядку, з урахуванням викладеного суд приходить до обґрунтованого висновку, що звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат цілком обґрунтоване, та таке, що відповідає характеру та змісту цивільно-правових відносин.

Що стосується клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на 60 місяців з посиланням на відсутність доходів, слід зазначити, що стягувана заборгованість утворилася не одномоментно, а внаслідок постійної несплати періодичних платежів у значно менший термін, на підтвердження доводів скрутного матеріального становища відповідачем не надано жодних доказів, і суд при ухваленні рішення не вбачає підстав для вирішення такого клопотання. Крім того, розстрочення виконання рішення суду за наявності достатніх підстав можливе і на стадії виконання рішення.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2102,00 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), на користь комунального закладу освіти Багатопрофільний навчально-реабілітаційний центр №6 Дніпропетровської обласної ради (ЄДРПОУ 24238634, вул. 20-річчя Перемоги, буд. 30, м.Дніпро) заборгованість за житлово-комунальні послуги та утримання будинкуу розмірі 40679, 36 грн. та понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн., загалом 42781 (сорок дві тисячі сімсот вісімдесят одну) гривню 36 копійок.

Повне судове рішення виготовлено 11 листопада 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.О. Сухоруков