Постанова

від 11.11.2020 по справі 540/1071/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1071/20 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Єщенка О.В. та Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі Держгеокадастр) про визнання наказів Держгеокадастру від 17 лютого 2020 року №№1997-СГ, 2001-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" протиправними та зобов`язання Держгеокадастр затвердити поданий проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_2 орієнтовною площею 6.7700 га, кадастровий номер земельної ділянки 6520984500:02:001:0070, та ОСОБА_1 орієнтовною площею 6.8500 га, кадастровий номер 6520984500:02:001:0069, для ведення фермерського господарства.

В обґрунтування позову було зазначено, що Держгеокадастр наказами від 17 лютого 2020 року №№1997-СГ та 2001-СГ відмовив їм у затверджені проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, посилаючись на невідповідність виду поданої на затвердження розробленої документації із землеустрою із наданим дозволом на її розроблення. Позивачі вважають таку відмову незаконною та такою, що суперечать діючому законодавству.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року адміністративний позов було задоволено.

25 серпня 2020 року до суду першої інстанції надійшло клопотання ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн..

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року в задоволенні вказаної заяви було відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду позивачі подали апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що ухвалу судом першої інстанції винесено з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим апелянти просили її скасувати.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Так, відмовляючи в задоволенні клопотання про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, якщо бажав включити до складу судових витрат витрати на правничу допомогу адвоката, повинен був пред`явити таку вимогу в письмовій формі з додаванням доказів разом з позовною заявою Кінцевий строк подання такої заяви -до закінчення судових дебатів у справі, і в такому випадку судом призначається ще одне судове засідання, яке проводиться не пізніше 15 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З наведеного вбачається, що вищевказаний обов`язок повідомити суд до закінчення судових дебатів стосується виключно питання визначення розміру судових витрат на правову допомогу, а не самої можливості їх відшкодування.

Вказані висновки також узгоджуються з положеннями ч.1 ст.139 КАС України, за якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З зазначеної норми вбачається, що законодавець пов`язує право (як таке) на відшкодування понесених судових витрат саме з фактами понесення витрат, що підтверджуються відповідними доказами (в тому числі витрат по сплаті судового збору, що також відноситься до складу судових витрат), та задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а не з поданням нею відповідного клопотання.

З матеріалів справи вбачається, що разом з поданням позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надали суду договір №6 про надання правової допомоги, додаткову угоду №1 до вказаного договору, якою сторонами досягнуто домовленості, що вартість послуг адвоката за договором про надання адвокатських послуг становить 8000,00 грн. Відповідно до вказаного договору адвокат надає клієнтам послуги з трьох блоків (найменувань), а саме: 1. Ознайомлення з матеріалами справ, а також надання усних та письмових консультацій - 2600,00 грн.; 2. Складання позовної заяви та клопотань - 2900,00 грн.; 3. Інші дії та витрати, а саме: подача запитів, канцелярські та транспортні витрати - 2500,00 грн.. Також, справа містить квитанцію до прибуткового касового ордера №6 від 18 лютого 2020 року, що підтверджує сплату позивачами послуг надання правової допомоги у розмірі 8000, 00 грн..

Колегія суддів зазначає, що вказані матеріали самі по собі свідчать про наявність бажання позивачів щодо відшкодування судових витрат, а їх обсяг та характер є належним та достатнім для визначення їх розміру, що, на думку колегії суддів, не передбачає подання позивачами додатково відповідної заяви та доказів в порядку ч.7 ст.139 КАС України.

Слід зазначити, що оскільки з аналізу положень п.3 ч.1 ст.252 КАС України вбачається можливість винесення додаткового рішення як за заявою учасника справи, так і за ініціативою суду, та з огляду на ту обставину, що клопотання про ухвалення додаткового судового рішення до суду надійшло лише від ОСОБА_1 , то в частині вказаного клопотання суд апеляційної інстанції виносить додаткову постанову за заявою ОСОБА_1 , а в частині стягнення на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу виносить додаткову постанову за власною ініціативою.

Крім того, відповідно до положень ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, в обґрунтування неспівмірності витрат на правничу допомогу Держгеокадастр надав заперечення стосовно ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування судових витрат. Разом з тим, у вказаних запереченнях не наведено жодних конкретних аргументів щодо такої неспівмірності, водночас зазначено лише загальні тези щодо необхідності встановлення дійсності та необхідності витрат, що свідчить про відсутність належного обґрунтування вказаних заперечень відповідача.

При вирішенні цього питання колегія суддів враховує, що дані спірні правовідносини є довготриваючими та такими, що сукупно складаються з декількох судових процесів, які є складовою частиною загального процесу отримання позивачами у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Так, ще у березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду (справа №821/471/18) із позовом до Держгеокадастру про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок і надання їх у власність ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року позов задоволено частково.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 24 січня 2019 року скасував рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року, позов ОСОБА_1 задовольнив частково, визнав протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 22 вересня 2017 р. № Д-11394/0-3680/6-17 та зобов`язав відповідача розглянути питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність голові та членам фермерського господарства «Вікторія» ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства загальною площею 20,4000 га із земель наданих раніше в постійне користування та розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області в частині відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 .

Пізніше, в липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до суду (справа №540/1387/19) з даним адміністративним позовом до Держгеокадастру (далі Держгеокадастр) про визнання бездіяльності Держгеокадастру протиправною та зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути клопотання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у визначеному законом порядку, в задоволенні якого рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2019 року було відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 у справі № 540/1387/19 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі та, зокрема, зобов`язано Держгеокадастр розглянути по суті вказані заяви від 30 травня 2019 року та від 31 травня 2019 року стосовно затвердження проектної документації із землеустрою та передачі у власність земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області.

На виконання вказаної постанови відповідач розглянув вказані заяви позивачів та в березні 2020 року позивачі отримали копії наказів Держгеокадастру від 17 лютого 2020 року №№ 1997-СГ та 2001-СГ, якими їм відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок, розташованих на території Трифонівської сільської ради Великоолександрівського району Херсонської області, на підставі статті 50 Закону України "Про землеустрій" та у зв`язку з невідповідністю виду поданої на затвердження розробленої документації із землеустрою із наданим дозволом на її розроблення, що і стало підставою для звернення з позовом до суду по даній справі 540/1071/20.

Вказані обставини, на думку колегії суддів, підтверджують обгрунтованість витрат часу адвоката, необхідних для надання правничої допомоги по даній справі, та свідчать про співмірність витрат позивачів на таку допомогу.

Крім того, слід додати, що позов, складений адвокатом Паш А.В., має достатній обсяг та містить належне правове обґрунтування вимог (з урахуванням попередніх судових розглядів) та посилання на практику Верховного Суду.

Також, ч.2 ст.6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики ЄСПЛ (скарга Віктора Коньяку №4941/07 проти Румунії) позивач має право на відшкодування судових витрат тільки в тій мірі, в якій був встановлений фактичний характер, необхідності та обґрунтованості їх.

Враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність фактичного отримання позивачами правничої допомоги, її необхідності, обґрунтованості (з урахуванням, зокрема, складності справи та тривалих судових розглядів справ між сторонами) та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката Паш А.В., які підлягають відшкодуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 317 КАС України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням додаткового судового рішення по даній справі в частині розподілу судових витрат стосовно витрат на правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст.131, 134, 252, 311, 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2020 року скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити.

Винести додаткове судове рішення, яким:

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул.Університетська, 136-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму понесених ним судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.;

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39766281, 73036, м. Херсон, вул.Університетська, 136-а) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму понесених нею судових витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп..

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Єщенко О.В. Шевчук О.А.