Постанова

від 11.11.2020 по справі 640/17685/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/17685/19 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Оксененка О.М., Шурка О.І, при секретарі - Рейтаровській О.С., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерброк - Бізнес" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерброк - Бізнес" (надалі за текстом - ТОВ "Інтерброк - Бізнес" звернулось до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 року № 3922615147, № 3932615147, № 3942615147, винесені Головним управлінням ДФС у м. Києві (далі - оскаржувані рішення).

На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що контролюючий орган під час проведення перевірки позивача не взяв до уваги первинних документів, які підтверджують виконання замовлених позивачем робіт у контрагентів ТОВ "Мілагро Люкс" та ТОВ "Грейп Інвест", а у висновках акту перевірки не зазначено жодних доказів, які б беззаперечно підтверджували не виконання контрагентами робіт на замовлення позивача, та які б свідчили про відсутність у них відповідних трудових ресурсів, що в сукупності свідчить про необґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити постанову про відмову у задоволенні позову.

Зокрема, скаржник наполягає на тому, що перевіркою встановлено порушення позивачем податкового законодавства з огляду на неможливість здійснення господарських операцій між ТОВ "Інтерброк - Бізнес" та його контрагентами: ТОВ "Грейп Інвест" та ТОВ "Мілагро Люкс".

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а відповідачем не надано жодних доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовцями Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Інтерброк-Бізнес" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, валютного - за період з 01.01.2016 року по 31.03.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 року по 31.03.2019 року та іншого законодавства за відповідних період, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Результати перевірки оформлено актом № 171/26-15-14-07-01-10/32854072 від 09.08.2019 р.

Згідно цього акту позивачем порушено пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, пунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 246, 000 грн.; пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 232 387,00 грн., в т.ч.: за січень 2018 року на суму 164 804 грн., за лютий 2018 року на суму 63 892 грн., за березень 2019 року на суму 3 691 грн.

Такий висновок відповідача вмотивовано тим, що контролюючим органом досліджено взаємовідносини позивача із контрагентами ТОВ "Грейп Інвест" та ТОВ "Мілагро Люкс", в результаті чого встановлено документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх здійснення, оскільки протягом 2017 року відсутня реєстрація податкових накладних від контрагентів - постачальників, а також відсутність трудових ресурсів.

Щодо взаємовідносин позивача із ТОВ "Мілагро Люкс", то за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності ТОВ "Мілагро Люкс" та інформації з зовнішніх джерел ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що остання декларація по ПДВ була подана ТОВ "Мілагро Люкс" за грудень 2018 року, починаючи з січня 2019 року до ДПІ та місцем обліку не звітує; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва та декларацію і податку на прибуток за 2017 рік не подано.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС відомості щодо зареєстрованих транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності (користування), об`єктів нерухомості, наявності основних засобів відсутні.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) до органів ДФС взагалі не подавались.

У зв`язку із вищенаведеним, на переконання відповідача, у ТОВ "Мілагро Люкс" відсутні трудові ресурси для виконання послуг з упаковки продуктів харчування, консультаційних послуг та рекламних послугах в задекларованих обсягах.

Щодо відносин позивача із ТОВ "Грейп Інвест", то за результатами аналізу баз даних ДФС України, даних податкової звітності ТОВ "Грейп Інвест" та інформації з зовнішніх джерел встановлено, що останню декларацію по ПДВ подано за березень 2018 року, починаючи з квітня 2018 року до ДПІ за місцем обліку не звітує; фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік має статус "до відома". Свідоцтво платника ПДВ № 200369741 - 60 Анульовано за рішенням контролюючого органу 27.03.2019 року.

Відповідно до інформаційних баз даних ДФС України відомості щодо зареєстрованих транспортних засобів, земельних ділянок на праві власності (користування), об`єктів нерухомості, наявності основних засобів відсутні.

Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) до органів ДФС взагалі не подавались.

У зв`язку із викладеним, на переконання відповідача, у ТОВ "Грейп Інвест" відсутні трудові ресурси для виконання послуг з упаковки продуктів харчування, консультаційних послуг та рекламних послугах в задекларованих обсягах.

Також, Головним управлінням ДФС у м. Києві зазначено, що в актах виконаних робіт не зазначено місця, де відбувається надання послуг, об`єму та кількості оформлених святкових вітрин, місце їх розташування, відсутність звітів про надання послуг.

Враховуючи встановлені порушення та обставини Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 29.08.2019 р.: № 3922615147, № 3932615147, № 3942615147.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пунктом 135.1 статті 135 визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пункт 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31 грудня 1999 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за № 27/4248, визначає об`єкт витрат, як продукцію, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Згідно пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до пункту 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Пунктом 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати до складу до складу прямих матеріальних витрат віднесено вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпунктів 2.1, 2.2 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом наведених правових норм витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

На підтвердження товарності укладених угод з ТОВ "Мілагро Люкс" позивачем було надано копії: рахунку від 06.12.2017 р. № 4, відповідно до змісту якого ТОВ "Інтерброк-Бізнес" (Покупець) за послугу "Консультаційні послуги щодо керування маркетингом", яку постачає ТОВ "Мілагро Люкс" (Постачальник) має сплатити 225 000 грн. 00 коп., 20% ПДВ 45 000 грн. 00 коп., загальна вартість робіт з ПДВ 270 000 грн. 00 коп.; акту від 08.12.2017 р. № ОУ-000412 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку від 06.12.2017 р. № 4; податкової накладної від 08.12.2017 р., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, про постачання послуг "Консультаційні послуги щодо керування маркетингом" на суму 225 000 грн. 00 коп.; рахунку від 06.12.2017 р. № 5, відповідно до змісту якого ТОВ "Інтерброк-Бізнес" (Покупець) за послугу "Святкове оформлення вітрин", яку постачає ТОВ "Мілагро Люкс" (Постачальник) має сплатити 250 000 грн. 00 коп., 20% ПДВ 50 000 грн. 00 коп., загальна вартість робіт з ПДВ 300 000 грн. 00 коп.; акту від 08.12.2017 р. № ОУ-000312 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку від 06.12.2017 р. № 5; податкової накладної від 08.12.2017 р., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, про постачання послуг "Святкове оформлення вітрин" на суму 250 000 грн. 00 коп.

На підтвердження товарності укладених угод з ТОВ "Грейп Інвест" позивачем до матеріалів справи також долучено копії: рахунку від 01.12.2017 р. № 77, відповідно до змісту якого ТОВ "Інтерброк-Бізнес" (Покупець) за послугу "Послуги з упаковки продуктів харчування", яку постачає ТОВ "Грейп Інвест" (Постачальник) має сплатити 333 333 грн. 33 коп., 20% ПДВ 66 666 грн. 67 коп., загальна вартість робіт з ПДВ 400 000 грн. 00 коп.; акту від 08.12.2017 р. № ОУ-000077 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку від 01.12.2017 р. № 77; податкової накладної від 08.12.2017 р., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, про постачання послуг "Послуги з упаковки продуктів харчування" на суму 333 333 грн. 33 коп.; рахунку від 01.12.2017 р. № 78, відповідно до змісту якого ТОВ "Інтерброк-Бізнес" (Покупець) за послугу "Консультаційні послуги щодо керування маркетингом", яку постачає ТОВ "Грейп Інвест" (Постачальник) має сплатити 225 000 грн. 00 коп., 20% ПДВ 45 000 грн. 00 коп., загальна вартість робіт з ПДВ 270 000 грн. 00 коп.; акту від 08.12.2017 р. № ОУ-000078 здачі-прийняття робіт (надання послуг) по рахунку від 01.12.2017 р. № 78; Податкової накладної від 08.12.2017 р., яку зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, про виконання послуг "Святкове оформлення вітрин" на суму 225 000 грн. 00 коп.

Таким чином, у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерброк - Бізнес" наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Мілагро Люкс", ТОВ "Грейп Інвест".

В той же час, звіти про надання послуг, про відсутність яких вказує апелянт не є первинним документами в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і не надання їх під час перевірки не може свідчити про фіктивність господарської операції.

Необгрунтованими є посилання відповідача на не зазначення місця, де відбувається надання послуг, об`єму та кількості оформлених святкових вітрин, місця їх розташування, оскільки вказана інформація жодним чином не впливає на бухгалтерський облік таких операцій, не може бути підставою для висновку про нереальність таких операцій та не свідчить про помилкове відображення їх у податковій звітності.

Колегія суддів не приймає в якості доказу твердження відповідача про те, що при дослідженні ланцюга постачання товару встановлено його обрив , позаяк при дослідженні факту здійснення господарської операцій оцінюватися повинні, перш за все, відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Відносини ж між іншими учасниками поставок товарів, робіт та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між позивачем та його контрагентами.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по операціях з ТОВ "Мілагро Люкс", ТОВ "Грейп Інвест".

Відтак, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

Суддя О.М.Оксененко

Суддя О.І.Шурко