Ухвала

від 03.11.2020 по справі 705/981/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 705/981/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Годік Л.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

УХВАЛА

03 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Костюк Л.О., Лічевецького І.О.

при секретарі Кондрат Л.Г.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: Пархети М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Агрофірма Базис на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: головний спеціаліст Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохов Василь Віталійович, про поновлення строку на оскарження, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області в якому просив

- визнати незаконними дії головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича щодо складання постанови від 18.06.2018 № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП;

- визнати протиправною та скасувати постанову головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича від 18.06.2018 № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ОСОБА_1 звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2020 скасовано та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа - головний спеціаліст Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохов Василь Віталійович про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задоволено.

Визнано протиправними дії головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича щодо складання постанови від 18.06.2018 № 212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП.

Скасовано постанову головного спеціаліста Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохова Василя Віталійовича від 18.06.2018 року № 212ДК/0274По/08/01/-18 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, а саме - Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2020 року та постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року, Фермерське господарство Агрофірма Базис подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції і залишити позов ОСОБА_1 без розгляду (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача та його представника, які з`явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи апелянт - Фермерське господарство Агрофірма Базис зазначило, що під час розгляду справи останнім наголошено про самозахоплення земельних ділянок, що перебувають в оренді Фермерського господарства Агрофірма Базис , Фермерським господарством Струмок .

У свою чергу, керівником Фермерського господарства Струмок є ОСОБА_1 та відносно якого складено постанову від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП.

Зазначена постанова стала підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду, за наслідками розгляду якого прийнято вищезазначені судові рішення і скасовано постанову від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18.

Як зазначає апелянт, суд вирішуючи даний спір, не досліджував та не витребував вказане адміністративне провадження про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП. Доказів, що ОСОБА_1 , як керівник Фермерського господарства Струмок не вчиняв адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 53 КУпАП, останнім суду не надано.

Отже, дослідивши мотиви апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що скаржником не зазначено в ній про порушення особистих прав або охоронюваного законом інтересу, а лише наголошено на порушеннях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 53 КУпАП.

З огляду на вказані обставини, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи апелянтом не обґрунтовано особистого, безпосереднього, індивідуального інтересу за захистом якого останній звернувся з апеляційною скаргою.

Також, з матеріалів справи не вбачається, що Фермерське господарство Агрофірма Базис безпосередньо є потерпілим від оскаржуваної постанови від 18.06.2018 року № 212-ДК/0274По/08/01/-18 про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 53 КУпАП, на ОСОБА_1 , що воно спричинило суттєвий негативний вплив саме на скаржника і він зазнав реальної шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Тобто, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 дав визначення поняттю охоронюваний законом інтерес , який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям право має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів особи з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші порушення прав та свобод позивача.

При цьому, суб`єкт на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішенням суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних позовних вимог можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення протиправно породжує, змінює або припиняє права та обов`язки саме позивача у сфері публічно-правових відносин.

Якщо особа не довела факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо рішення суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року в справі № 1-10/2004. Поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який:

а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;

б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;

в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;

г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;

д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;

є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: Дозволено все, що передбачено у законі , а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: Дозволено все, що не забороняється законом .

Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість.

Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.

З огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.

Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.

У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року, в справі № 522/3665/17 вказав, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:

(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;

(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;

(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;

(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово її );

(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

У даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне застосувати аналогію закону до спірних правовідносин, зокрема в частині статусу скаржника, який не є позивачем по справі, проте на якого розповсюджується дія вищезазначених правових положень та висновків викладених Конституційним Судом України та Верховним Судом.

У разі встановлення обставин, що свідчать про очевидну відсутність законного інтересу (матеріально-правової заінтересованості), адміністративний суд не має юрисдикції для розгляду справи і відмовляє у відкритті адміністративного провадження.

Якщо ж очевидних ознак відсутності матеріально-правової зацікавленості на стадії відкриття провадження не встановлено, суд, за наявності інших законних передумов, відкриває провадження. Якщо очевидні ознаки відсутності матеріально-правової зацікавленості виявлені після відкриття провадження, суд має право закрити провадження .

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 305 КАС України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо, зокрема, після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Отже, дослідивши матеріали справи, предмет спору та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у даній справі.

При цьому, судом апеляційної інстанції оцінка рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2020 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року не надається.

Керуючись ст.ст. 238, 242, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Агрофірма Базис на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, третя особа: головний спеціаліст Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Горохов Василь Віталійович, про поновлення строку на оскарження, визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст. 329 КАС України

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Л.О. Костюк

Повний текст виготовлено 10.11.2020 року

Головуючий суддя Кобаль Михайло Іванович

Судді: Костюк Любов Олександрівна

Лічевецький Ігор Олександрович