Постанова

від 11.11.2020 по справі 620/387/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/387/20 Суддя (судді) першої інстанції: Заяць О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Чаку Є.В., Сорочка Є.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігвській області, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом у якому просить скасувати борг (недоїмку) з єдиного соціального внеску (ЄСВ) за 2017-2019 роки на загальну суму 21030,90 гривень, який рахується за ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) у ГУ ДПС у Чернігівській області.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управлінням ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2018 №Ф-12737-17-У на суму 15819 грн. 54 коп. та від 16.05.2019 №Ф-12737-17-У на суму 5211 грн. 36 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. та судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем ГУ ДПС у Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року у справі №620/387/20 в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2018 №Ф-12737-17-У в сумі єдиного соціального внеску 1408 грн, нарахованого за період січень-лютий 2017 року та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні позову.

В іншій частиі рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Вважає, що рішення в оскаржуваній частині є не обґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазаначає, що судом першої інстанції не враховано, що вимогою про сплату боргу від 08.11.2018 №12737-17-У на суму 15819 грн. 54 коп. визначений ЄСВ за період з 01.01.2017 по 31.10.2018 (I-IV квартали 2017 року та I-III квартали 2018 року), а єдиний соціальний внесок сплачувався роботодавцем за позивача тільки з березня 2017 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до ст. 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом з матеріалів справи встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач з 24.06.2004 по 25.04.2019 був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. позивач був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності -фізична особа, але не здійснював підприємницьку діяльність.

Головним управлінням ДФС у Чернігівській області сформовано вимоги про сплату боргу від 08.11.2018 №Ф-12737-17-У на суму 15819 грн. 54 коп. та від 16.05.2019 №Ф-12737-17-У на суму 5211 грн. 36 коп.

Позивач зазначив, що з 07.03.2017 по 17.12.2019 (тобто, у період коли позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем) він перебував у трудових відносинах з ТОВ Біо Енергетична Компанія (код ЄДРПОУ 38459901), що підтверджуються копією трудової книжки та індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5

Не погоджуючись з вказаними вимогами про сплату боргу (недоїмки) позивач звернувся до суду.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган порушив строк обчислення боргу по сплаті єдиного соціального внеску та виставлення вимоги про сплату боргу (недоїмки). Також суд прийшов до висновку, що бездіяльність з боку Головного управління ДФС у Чернігівській області щодо невинесення протягом тривалого часу після внесення змін в законодавство вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на особу надмірний тягар зі сплати єдиного внеску. Крім того, судом взято до уваги, що з 07.03.2017 по 17.12.2019 (тобто, у період коли позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем) позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ Біо Енергетична Компанія .

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платники єдиного внеску визначені у ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Згідно з п. 4 ст. 4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Зазначена норма права вказує на те, що ОСОБА_1 як фізична особа-підприємець є платником єдиного внеску.

Єдиний внесок, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, п. 4 ст. 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , який відносить фізичних осіб-підприємців до платників єдиного внеску, не ставить наявність у особи такого статусу у залежність від фактичного здійснення нею підприємницької діяльності.

Предметом правового регулювання ст. 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є визначення бази нарахування єдиного внеску.

Зазначена норма передбачає, що базою для нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. Якщо ж платником не отримано дохід (прибуток), не залежно від причин, він зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Одночасно сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, зазначена норма права вказує на те, що ОСОБА_1 зобов`язаний сплачувати єдиний внесок незалежно від отримання прибутку в 2017-2019 роках безвідносно до причин, з яких у нього був відсутній прибуток, у тому числі у разі не здійснення підприємницької діяльності.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування недоїмкою є сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Положеннями абз. 1 ч. 4 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до ч. 16 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Враховуючи, що на правовідносини, пов`язані зі стягненням сум недоїмки, строк давності не застосовуються, колегія суддів приходить до висновку про те, що контролюючий орган у праві надсилати платнику відповідні вимоги до повного погашення недоїмки.

Доводи суду першої інстанції про те, що бездіяльність відповідача щодо несвоєчасного направлення вимоги про сплату боргу (недоїмки) поклала на позивача надмірний тягар колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на невірному розумінні правової природи єдиного внеску та мети запровадження норми, яка покладає на фізичну особу-підприємця сплачувати такий платіж незалежно від здійснення підприємницької діяльності та отримання прибутку.

Відтак, направлення ОСОБА_1 вимог про сплату боргу (недоїмки) не є санкцією чи іншим способом притягнення його до відповідальності.

При вирішенні справи колегія суддів, керуючись ч. 5 ст. 242 КАС України, також враховує правову позицію Верховного Суду, що викладена в постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 440/2149/19.

Верховний Суд зазначив, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Судом встановлено, що з 07.03.2017 по 17.12.2019 (тобто, у період коли позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем) позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ Біо Енергетична Компанія (код ЄДРПОУ 38459901), що підтверджуються копією трудової книжки та індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України за формою ОК-5 .

Тобто, у період з березня 2017 по листопад 2019 року включно роботодавець сплачував за позивача єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах, визначених законодавством, що підтверджується позначкою про сплату страхових внесків ТАК у індивідуальних відомостях позивача про застраховану особу від 14.01.2020.

Разом з тим, відомості про сплату позивачем мінімального страхового внеску уперіод з січня 2017 року по березень 2017 року (2 місяці) у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи місячний розмір мінімальної заробітної плати, який відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" у 2017 році становив 3200 грн та ставку, визначену статтею 8 Закону у розмірі 22 %, мінімальний страховий внесок у 2017 році складав 704 грн (3200 грн х 22 %).

Отже, позивач, будучи зареєстрованим фізичною особою-підприємцем та не перебуваючи у трудових відносинах як найманий працівник, не нарахував та сплатив у встановлений строк єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску у період з січня 2017 року по березень 2017 року, внаслідок чого утворилася недоїмка, яка склала 1408,00 грн(704 грн. х 2 міс.).

З огляду на викладене, вимога Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області від 08.11.2018 року №Ф-12737-17 про сплату боргу (недоїмки) ЄСВ є обґрунтованою у розмірі 1408,00 грн. У іншій частині боргу на суму 14411,54 грн. вимога №Ф-12737-17 підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в частині, що оскаржується відповідачем, неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністртаивного суду від 29 квітня 2020 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністртаивного суду від 29 квітня 2020 року в частині визнання протиправною та скасування вимоги від 08.11.2018 року №Ф-12737-17-У в сумі єдиного соціального внеску 1408 (тисяча чотириста вісім) грн, нарахованого за період січень - лютий 2017 року - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігвській області, Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про скасування вимоги - відмовити.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністртаивного суду від 29 квітня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: