Постанова

від 11.11.2020 по справі 826/323/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/323/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Земляної Г.В.,

Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства обмеженою відповідальністю "Стрімтех" та Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства обмеженою відповідальністю "Стрімтех" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариствоз обмеженою відповідальністю "Стрімтех" до Головного управління ДФС у м. Києві в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №11429 від 27.10.2017 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки;

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача тривалістю 5 робочих днів з 30.10.2017 по 03.11.2017 згідно оскаржуваного наказу;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 року № 0009871401

Позов мотивовано тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам. Позивач також зазначає про протиправність оскаржуваного наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та відповідно на протиправність проведення такої перевірки.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2020 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.12.2017 №0009871401. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві подано апеляційну скаргу, відповідно до змісту якої, апелянт посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апелянта, обґрунтовані зокрема, тим, що судом першої інстанції не було надано належної юридичної оцінки всім доказам, якими обґрунтував свої заперечення відповідач, що свідчить про те, що спір вирішено без повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів та аргументів. Натомість, приймаючи оскаржувані рішення податковий орган діяв у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на зазначене, апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, а також щодо достовірності даних податкового обліку по цим взаємовідносинам.

За наведених обставин, Головне управління ДПС у м. Києві вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2020 року підлягає скасуванню.

Разом з тим, позивач, не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, також звернувся до суду з апеляційною скаргою відповідно до змісту якої просить суд скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2020 року у вказаній частині та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, зокрема, про безпідставність висновків суду першої інстанції про те, що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної перевірки, а сам наказ про призначення такої перевірки не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків оскільки фактично виконаний.

За наведених обставин, апелянт вважає, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 липня 2020 року підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу відповідно до змісту якого останній зазначає, що з доводами апеляційної скарги відповідача категорично не погоджується та вважає, що суд першої інстанції в частині задоволених позовних вимог правильно встановив обставини справи, надав їм належну правову оцінку у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, у зв`язку з чим дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відзиву на апеляційну скаргу позивача відповідачем до суду не надано.

У судове засідання учасники судового процесу, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, явку уповноважених представників не забезпечили.

Разом з тим, представником позивача було подано до суду клопотання про відкладення апеляційного розгляду справи мотивоване тим, що він контактував з особами, які йомовірно інфіковані короновірусною інфекцією.

Розглянувши зазначене клопотання апелянта та керуючись приписами ч. 2 ст. 313, колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотання апелянта про відкладення апеляційного розгляду справи на іншу дату з наведених у клопотанні підстав та здійснити апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Головним управлінням ДФС у місті Києві направлено на адресу ТОВ "Стрімтех" запит від 08.06.2017 №15605/10/26-15-14-01-05 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), в якому, зокрема, відповідач просив надати копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ "Крокус Прайм" (код ЄДРПОУ 39433025) за грудень 2014 р.

Крім того, податковим органом було направлено запит від 29.06.2017 №18773/10/26-15-14-01-05 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень), в якому, зокрема, відповідач просив надати копії документів, що безпосередньо стосуються господарських відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків (їх відображення в обліку і звітності) із ТОВ "Горсан" (код ЄДРПОУ 39791208) за червень-серпень 2015 р., із ТОВ "Силіконова Долина" (код ЄДРПОУ 39869829) за вересень-жовтень 2015 р., із ТОВ "Ферумтрейд" (код ЄДРПОУ 39124544) за травень 2014 р., із ТОВ "Нью Білд Проджект" (код ЄДРПОУ 39417553) за квітень 2016 р.

На виконання вимог вказаних запитів, позивачем 20.06.2017 та 13.07.2017 надано до Головного управління ДФС у м. Києві відповіді та первинну документацію.

Головним управлінням ДФС у м. Києві 27.10.2017, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України, у зв`язку з наданням пояснень та їх документального підтвердження на письмові запити від 08.06.2017 та від 29.06.2017, було видано наказ №11429 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Стрімтех" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ "Крокус Прайм" (код ЄДРПОУ 39433025) за грудень 2014 р., із ТОВ "Горсан" (код ЄДРПОУ 39791208) за червень-серпень 2015 р., із ТОВ "Силіконова Долина" (код ЄДРПОУ 39869829) за вересень-жовтень 2015 р., із ТОВ "Ферумтрейд" (код ЄДРПОУ 39124544) за травень 2014 р., із ТОВ "Нью Білд Проджект" (код ЄДРПОУ 39417553) за квітень 2016 р., тривалістю 5 робочих днів, з 30.10.2017 по 03.11.2017.

На підставі оскаржуваного наказу, відповідачем у період із 30.10.2017 по 03.11.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Стрімтех", за результатами якої складено акт перевірки від 10.11.2017 року №485/26-15-14-01-05/38204927.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушення податкового законодавства, а саме:

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 198.1, 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 282622,00 грн., в т.ч. за травень 2014 р. - 3140,00 грн. (з врахуванням вимог ст. 102 ПК України), за грудень 2014 р. - 6647,00 грн, за липень 2015 р. - 88004,00 грн, за серпень 2015 р. - 54486,00 грн, за вересень 2015 р. - 9252,00 грн, за жовтень 2015 р. - 56526,00 грн, за листопад 2015 р. - 33647,00 грн, за квітень 2016 р. - 30920,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009871401 від 04.12.2017 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 349352,50 грн, з яких за податковими зобов`язаннями - 279482,00 грн, а за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 69870,50 грн.

Позивач, вважаючи прийняті контролюючим органом наказ про призначення позапланової перевірки та податкове повідомлення-рішення протиправними, а свої права та інтереси порушеними, звернувся за їх захистом до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги частково виходив, зокрема, з того, що спірний наказ вичерпав свою дію фактом його виконання та його скасування не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки такий наказ не є юридично значимим для нього, при цьому позивачем здійснено допуск співробітників податкової інспекції до перевірки. Зокрема, проведення перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Поряд із цим, судом першої інстанції з`ясовано, що висновок відповідача про заниження зобов`язань з ПДВ, який ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Горсан", ТОВ "Силіконова Долина", ТОВ "Ферумтрейд" та ТОВ "Нью Білд Проджект" є безпідставним.

Зокрема, з наявних в матеріалах справи первинних документів, Окружним адміністративним судом м. Києва встановлено, що господарські операції в рамках договорів позивача з його контрагентом фактично відбулись та спричинили реальні правові наслідки, за якими позивачем правомірно сформовано податковий облік, в тому числі і податковий кредит.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що ГУ ДПС в м. Києві під час розгляду справи не було доведено правомірності визначення контролюючим органом сум податкових зобов`язань у розмірі 349352,50 грн на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0009871401 від 04.12.2017, а тому вказане податкове повідомлення рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки".

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Згідно п. 78.4 ст. 78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Крім того, в абз. 4 п. 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року у справі №3/35-313 (№2-зп) зазначено, що за своєю природою ненормативні акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернення до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Також, в п. 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року №9-рп/2008 у справі №1-10/2008 зазначено, що при визначенні природи "правового акту індивідуальної дії" правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії) стосуються окремих осіб, розраховані на персональне (індивідуальне) застосування і після реалізації вичерпують свою дію.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ є актом одноразового застосування та вичерпує свою дію фактом його виконання. За результатами реалізації прав, що випливають із вказаного наказу, податковим органом складено акт перевірки.

Згідно позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 24 грудня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Відтак, з огляду на наведене, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19 грудня 2013 року у справі №К/800/29102/13.

Отже, колегія суддів зазначає, що податковим органом фактично була реалізована його компетенція на проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки, у зв`язку з чим оспорюваний наказ не є таким, що порушує права позивача та інтереси шляхом обмежень у реалізації його прав чи безпідставного покладення на нього необґрунтованих обов`язків, а відтак, задоволення позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу не призведе до поновлення порушеного права позивача, оскільки, по-перше, такий наказ відповідача не є юридично значимим для позивача, по-друге, після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10 березня 2015 року у справі №К/800/54480/14 та у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №810/1048/17, від 21.02.2020 у справі №826/17123/18, від 04.09.2020 у справі № 826/20081/16.

Відтак, доводи ТОВ "Стрімтех" викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.

Щодо правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 196 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У відповідності до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з частинами першої - третьою ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, необхідними умовами для віднесення сплачених у ціні послуг сум ПДВ до податкового кредиту є факт отримання послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, та наявність зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкової накладної.

З огляду на викладене, на переконання суду, в межах даних правовідносин повинні були бути досліджені первинні документи (в розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ), які у своїй сукупності можуть свідчити та підтверджувати використання позивачем транспортних засобів та придбаного пального для цілей, що прямо пов`язані з господарською діяльністю платника податку

Як вбачається зі змісту акта перевірки та вірно встановлено судом першої інстанції, висновок відповідача про заниження зобов`язань з податку на додану вартість ґрунтується на виявленому у ході перевірки факті відсутності реального здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів - ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Горсан", ТОВ "Силіконова Долина", ТОВ "Ферумтрейд" та ТОВ "Нью Білд Проджект".

Стосовно взаємовідносин "Стрімтех" з ТОВ "Силіконова Долина" та ТОВ "Горсан", колегія суддів бере до уваги наступне.

Між позивачем (Покупець) та ТОВ "СИЛІКОНОВА ДОЛИНА" (Продавець) в особі директора ОСОБА_1 було укладено договір підряду від 16.09.2015 №01-09-1, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором продати Покупцю замовлений товар, по узгодженню Сторін виконати його доставку, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

На виконання умов вказаного вище договору продавцем поставлено покупцю відповідний товар (ствол пожежний, корпуси, рукавиці, блок живлення та ін.), у зв`язку з чим складені видаткові накладні №1809/200 від 18.09.2015 р., №2409/149 від 24.09.2015 р. та податкові накладні №145 від 24.09.2015 р., № 277 від 18.09.2015 р. на загальну суму 247322,64 грн., в т.ч. ПДВ 41220,44 грн.

На підтвердження факту оплати за вказаний вище товар позивачем надано відповідні банківські виписки.

За даним договором позивачем сформовано податковий кредит за жовтень 2015 року на суму 16453,99грн.

Крім того, між ТОВ "Стрімтех", як замовником, та ТОВ "Силіконова Долина", як підрядником, укладено Договір підряду №01/09/2 від 16.09.2015 р., за умовами якого підрядник зобов`язувався виконати відповідно до умов даного договору за завданням замовника будівельно-ремонтні роботи, а замовник зобов`язувався прийняти і оплатити виконані роботи та послуги.

На виконання умов вказаного вище договору підрядник виконав відповідні роботи (будівельно-оздоблювальні роботи; ремонт інженерних мереж; прокладання водопровідної мережі у дошкільному навчальному закладі) на загальну суму 238408,83 грн., в т.ч. ПДВ 39734,80 грн., на підтвердження чого сторонами договору складені відповідні акти надання послуг, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, підсумкові відомості ресурсів, договірні ціни, локальні кошториси на будівельні роботи, акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні.

На підтвердження факту оплати за вказані вище роботи позивачем надано відповідні банківські виписки.

За даним договором позивачем сформовано податковий кредит за вересень 2015 року на суму 82971,24грн.

Додані до матеріалів справи копії договору, видаткових накладних та актів виконаних робіт на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та контрагентом в особі ТОВ "Силіконова Долина", підписані з боку контрагента ОСОБА_1.

Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 31 травня 2018 року по справі №761/12271/17, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.205, ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України.

Вказаним вироком суду встановлено, що маючи на меті отримання обіцяної грошової винагороди, ОСОБА_1 , виконуючи вказівки невстановлених осіб 14 вересня 2015 року в м. Київ, в приміщенні невстановленого нотаріуса, що знаходився у невстановленому будинку на вулиці Хрещатик, неподалік Бессарабської площі, підписав виготовлені за невстановлених обставин, установчі документи, а саме: протокол №2 від 14 вересня 2015 року загальних зборів учасників ТОВ "Силіконова долина", відповідно до якого прийнято рішення про вхід ОСОБА_1 до складу учасників ТОВ "Силіконова долина" та призначення директором товариства, затверджено статутний капітал ТОВ "Силіконова долина" в розмірі 1000 грн. (100 %), обравши види економічної діяльності товариства (Код КВЕД 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); код КВЕД -41.10 Організація будівництва будівель; 4939 Інший пасажирський наземний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель), а також договори купівлі-продажу №1 та №2, згідно яких ОСОБА_1 придбав корпоративні права ТОВ "Силіконова долина" в частці 100% від загального розміру статутного капіталу.

Вищевказані умисні дії ОСОБА_1 щодо придбання, тобто перереєстрації на своє ім`я ТОВ "Силіконова долина", вчинені останнім без мети зайняття фінансово-господарською діяльністю й досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а також без мети здійснення самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, чим порушено ст.ст.81, 87, 89 Цивільного кодексу України, ст. 56, 57, 62, 79, 80, 89 Господарського кодексу України та ст. ст. 8, 24 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", які встановлюють підстави і порядок реєстрації юридичних осіб, та загальні принципи здійснення господарської діяльності.

Крім цього, ОСОБА_1 після проведення перереєстрації жодних документів бухгалтерського обліку, звітності, та інших документів, що пов`язані з господарською діяльністю ТОВ "Силіконова долина" не готував та не підписував, де знаходиться печатка підприємства йому не відомо, банківськими рахунками він не розпоряджався.

Відтак, надані позивачем первинні документи по взаємовідносин з ТОВ "Силіконова Долина" не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку, оскільки такі підписані особою, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення за фактом фіктивного підприємництва, а саме - створення цього ж контрагента позивача ТОВ "Силіконова Долина", без мети здійснення господарської діяльності, а лише з метою мінімізації податкового навантаження. Вирок по ст. 205-1 Кримінального кодексу України щодо однієї особи - фіктивного суб`єкта господарювання - позбавляє права на податкову вигоду всіх його контрагентів незалежно від реальності чи нереальності господарських операцій.

Між ТОВ "Стрімтех", як замовником, та ТОВ "Горсан", як підрядником, укладено Договір підряду №25/05 від 25.05.2015 р., за умовами якого підрядник зобов`язувався виконати відповідно до умов даного договору за завданням замовника будівельно-ремонтні роботи, а замовник зобов`язувався прийняти і оплатити виконані роботи та послуги".

На виконання умов вказаного вище договору підрядник виконав відповідні роботи (ремонт інженерних мереж; ремонт транзитного трубопроводу системи опалення; підготовка до опалювального сезону; будівельно-оздоблювальні роботи, бетонування) на загальну суму 359491,17 грн., в т.ч. ПДВ 59915,20 грн., на підтвердження чого сторонами договору складені відповідні акти надання послуг, договірні ціни, локальні кошториси на будівельні роботи, акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні.

Надані позивачем на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ "ГОРСАН" документи, підписані директором контрагента - ОСОБА_2 , а окремі взагалі не містять зазначення прізвища, ініціалів та посади підписанта.

Вироком Обухівського районного суду Київської області від 11 квітня 2016 року по справі №372/812/16-к керівника ТОВ "ГОРСАН" ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 і ч. 1 ст. 205 та за ч. 2 ст. 205-1 КК України.

Як вбачається зі змісту вищевказаного вироку, ОСОБА_2 , будучи засновником фіктивного підприємства - ТОВ "Горсан" у період з 14.05.2015 року забезпечив прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахунках підприємства, складанні від імені службових осіб ТОВ "Горсан" фіктивних первинних документів щодо реалізації товарів, робіт, послуг, складанні та видачі документів податкової звітності.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Горсан" з виконання будівельно-ремонтних робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність настання реальних наслідків за правочинами укладеними між позивачем ТОВ "Силіконова Долина" та ТОВ "Горсан" також встановлено рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 року, яке набрало законної сили відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.12.2019 року ,у справі № 826/6012/18 за позовом ТОВ Стрімтех до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 16.03.2018 року.

Зокрема, вказаним рішенням суду встановлено відсутність настання реальних наслідків за договором підряду №25/05 від 25.05.2015 р. укладеним між позивачем та ТОВ "Горсан", а також за договором підряду №01-09-1 від 16.09.2015 укладеним між позивачем та ТОВ "Силіконова Долина".

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, а саме рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.08.2019 року у справі № 826/6012/18, встановлено нікчемність правочинів укладених між позивачем ТОВ "Силіконова Долина" та ТОВ "Горсан", відсутні підстави надавати таким правочинам повторну оцінку в рамках розгляду цієї справи.

Поряд із цим, суму зобов`язання зі сплати податку на додану вартість, що занижена позивачем за результатом взаємовідносинами з ТОВ "Горсан" на суму 142 488,00 грн та ТОВ "Силіконова Долина" на суму 16454,00 грн, у період з 01.01.2014 року по 30.09.2017 року, за аналізом вказаних договорів позивачу збільшено відповідно до податкового повідомлення-рішення від 16.03.2018 №0003081401 прийнятого Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі висновків акту планової перевірки від 20.02.2018 №87/26-15-14-01-02/38204927.

Згідно із пунктом 113.1 статті 113 ПК України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Пунктом 116.2 статті 116 ПК України передбачено, що за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

До того ж статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 04.12.2017 №0009871401 підлягає скасуванню в частині збільшення зобов`язання з податку на додану вартість на суму 158 942,00 грн та, відповідно до розрахунку фінансових санкцій, в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 39735,50грн (т. 1 а.с.125).

Крім того, у спірному рішенні судом першої інстанції надано оцінку договорам №07/09/15/1 від 16.09.2015 р., №01/10 від 01.10.2015 р. №10/10 від 10.10.2015 р. та №09/09/2 від 16.09.2015 р. укладеним з ТОВ "Силіконова Долина". Поряд із цим, зі змісту акту перевірки вбачається, що вказані правочини не являлись предметом перевірки та не вплинули на розмір суми зобов`язання з податку на додану вартість встановлений спірним податковим повідомленням-рішенням.

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Ферумтрейд" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Стрімтех", як покупцем та ТОВ "Ферумтрейд", як продавцем, укладено договори купівлі-продажу №15/05 від 15.05.2014 р. та №25/03 від 25.03.2014 р., за умовами яких продавець зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених цим договором продати покупцю замовлений товар, по узгодженню сторін виконати його доставку, а покупець зобов`язувався своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.

На виконання умов вказаних вище договорів продавцем поставлено покупцю відповідний товар (вентилі, розетки, шафи, змішувачі, підводку, крани, кріплення, сифони, спринклери та ін.), у зв`язку з чим складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 18837,12 грн., в т.ч. ПДВ 3139/52 грн.

На підтвердження факту оплати за вказаний вище товар позивачем надано відповідні банківські виписки.

Поряд із цим, відповідно до змісту акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення, суму податкового кредиту, що включена позивачем за результатом взаємовідносин із вказаним суб`єктом господарювання податковим органом не враховано при визначенні розміру заниження зобов`язання із сплати податку на додану вартість в силу приписів статті 102 Податкового кодексу України.

Щодо господарських взаємовідносин між позивачем ТОВ "Крокус Прайм" та ТОВ "Нью Білд Проджект" колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ "Крокус Прайм" укладено Договір купівлі-продажу №01/12 від 01.12.2014 р., за умовами якого ТОВ "Крокус Прайм" зобов`язувалось, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продати покупцю замовлений товар, по узгодженню сторін виконати його доставку, а покупець зобов`язувався своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору загальна кількість товару згідно цього договору, що підлягає продажу та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, вартість товару визначаються у заявках покупця, рахунках-фактурах продавця та накладних.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що якість поставленого товару підтверджується продавцем на кожну партію товару відповідним документом.

Поставка товару за вказаним договором здійснюється продавцем на адресу та в строки зазначені покупцем в письмових замовленнях. Товар вважається поставленим з моменту його одержання в пункті призначення представником одержувача (п. 5 договору).

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи додано копії рахунків на оплату від №0412/77 від 04.12.2014 р. та №1612/118 від 16.12.2014 р., копії видаткових накладних № 412/77 від 04.12.2014 року та №1612/118 від 16.12.2014 року, копії податкових накладних № 123 від 04.12.2014 року та №124 від 16.12.2014 року на загальну суму 39884,28 грн., в т.ч. ПДВ 6647,38 грн. та копію виписки по особовому рахунку (т. 1 а.с. 131-141).

Відповідно до змісту наданих доказів ТОВ "Крокус Прайм" здійснювало на користь позивача поставку протипожежного обладнання та інші супутні матеріали (датчик положення пожежного крану, ствол пожежний, кран комплект, спринклер, ґрунтовка, коробка розподільча, ящик сигналізації, кабелі, з`єднання, шафи, кутники та ін.), однак до матерів справи не надано документів виписаних (складених) ТОВ "Крокус Прайм", що підтверджують якість такого товару.

Крім того, із наданих доказів не можливо встановити куди та яким чином здійснювалась поставка такого товару, а також факт отримання позивачем такого товару від ТОВ "Крокус Прайм", оскільки в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей, письмові замовлення позивачем товару та докази здійснення поставки такого товару.

Також, між позивачем та ТОВ "Нью Білд Проджект" укладено Договір підряду №04/04 від 04.04.2016 р., за умовами якого підрядник зобов`язувався виконати відповідно до умов даного договору за завданням замовника будівельно-ремонтні роботи, а замовник зобов`язувався прийняти і оплатити виконані роботи та послуги.

Відповідно до пункту 2 вказаного договору, загальна вартість робіт визначається а підставі кошторису , що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктами 3, 4 та 5 договору встановлено, що роботи за вказаним договором ТОВ "Нью Білд Проджект" зобов`язувалось виконати у 30-ти денний термін, від дати підписання договору. Після виконання робіт сторонами складається акт виконаних робіт.

ТОВ "Нью Білд Проджект" зобов`язувалось виконати роботи власними силами та засобами, а також поставити на об`єкт необхідні матеріали, комплектуючі вироби і здійснити їх приймання, розвантаження, складування та забезпечити на об`єкті необхідні заходи з техніки безпеки, пожежної безпеки та охорони праці.

При цьому, до обов`язків позивача, умовами договору, віднесено здійснення контролю за станом та якістю виконання робіт .

В підтвердження настання реальних наслідків за вказаним правочином позивачем до матеріалів справи додано копії договірної ціни, локальних кошторисів, актів надання послуг, витяги з реєстру податкових накладних та рахунків на оплату.

Відповідно до змісту наданих доказів ТОВ "Нью Білд Проджект" надавались послуги з відновлення працездатності системи кондиціювання, вентиляції та димовиведення, монтаж системи пожежної сигналізації, автоматичної системи пожежогасінння та охоронної сигналізації на загальну суму 185520,00 грн., в т.ч. ПДВ 30920,00 грн.

Натомість із наданих доказів неможливо підтвердити виконання ТОВ "Нью Білд Проджект" своїх зобов`язань по договору, надана документація не відображає, яким чином товариству було забезпечено доступ до об`єкту виконання робіт, не підтверджено здійснення товариством поставки необхідних матеріалів, комплектуючих виробів та ін.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог не надав належної оцінки договором та підтверджуючій документації, натомість, виходив виключно із висновків викладених у рішеннях Верховного суду щодо практики застосування судами у аналогічних спорах норм податкового законодавства, а також існуючих доказів.

При цьому, судом першої інстанції не враховано, що саме по собі спростування доводів податкового органу, наприклад в розрізі пояснень посадових осіб, наданих в рамках кримінальних проваджень, без достатнього підтвердження настання реальних наслідків належними первинними докази не свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що проведеною перевіркою встановлено, що відповідно наданих до перевірки первинних документів виявлено розбіжність між наданими до перевірки первинними документами та даними аналітичного обліку позивача та його контрагентів.

Перевіркою встановлено, що відповідно до ІР ДФС України "Податковий блок" у реєстрі облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, міститься інформація щодо порушення кримінальних проваджень відносно посадових осіб контрагентів позивача, а відповідно до листів ОВЕЗ МОУ Офісу ВПП ДФС по вказаним підприємствам внесено ознаку фіктивності - зареєстровано (перереєстровано) у органах держреєстрації ф.о. з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізувати повноваження .

Також, проведеною перевіркою встановлено неможливість фактичного надання товарів та послуг відповідно до наявних трудових і матеріальних ресурсів, виходячи з її специфіки та задекларованого обсягу, оскільки у таких суб`єктів господарювання відсутня необхідна кількість трудових, виробничих активів, складських приміщень, що свідчить про нереальність операцій, тобто про відсутність реального здійснення господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками.

Дійсно, висновки податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача технічних та трудових ресурсів самі по собі не можуть слугувати підставою для висновків про відсутність настання реальних наслідків за такими правочинами, поряд із цим, враховуючи, що позивачем не надано доказів в підтвердження виконання сторонами умов договорів щодо здійснення поставки товарів та надання послуг наведені обставини є додатковим свідченням безтоварності операцій.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд України в постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 березня 2019 року у справі № 826/2482/14, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Вказана правова позиція висловлена, у постанові Верховного Суду від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16 (адміністративне провадження №К/9901/5073/19).

Разом з тим, колегія суддів вважає, що відповідачем доведено відсутність настання реальних наслідків за правочином укладеними з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Горсан", ТОВ "Силіконова Долина" та ТОВ "Нью Білд Проджект".

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що платник підтвердив належним чином оформленими документами, які є достатніми для встановлення дійсних змін майнового стану учасників задекларованих операцій, добросовісність податкової вигоди, на яку він претендує. Відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог та відповідно скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині донарахування зобов`язання з податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Крокус Прайм", ТОВ "Горсан", ТОВ "Силіконова Долина" та ТОВ "Нью Білд Проджект".

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повністю.

Таким чином, на підставі встановлених під час апеляційного розгляду обставин справи у їх сукупності та взаємозв`язку, колегією суддів встановлено, що висновки викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та нормам чинного законодавства, а також повністю спростовуються наявними у справі доказами та доводами апеляційної скарги.

Положеннями ст. 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Частиною 1 ст. 317 КАС України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, а рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, що є підставою для його скасування, та прийняття нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства обмеженою відповідальністю "Стрімтех" залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2020 року в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов Товариства обмеженою відповідальністю "Стрімтех" задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.12.2017 р. №0009871401 в частині збільшення зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 158 942,00грн та в частині застосованих штрафних санкцій в розмірі 39735,50грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: А.Б. Парінов

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко