Постанова

від 12.11.2020 по справі 140/7050/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 140/7050/20 пров. № А/857/11203/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтарсіо до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Волдінер Ф.А.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

20 травня 2020 року ТзОВ Інтарсіо звернулося в суд з адміністративним позовом до Волинської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення № UA205050/2020/000039/2 від 12 березня 2020 року про коригування митної вартості товарів, що декларувались згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ № UA205050/2020/016164 від 12 березня 2020 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах контракту №2.01.2020 від 02 січня 2020 року закуповує у компанії Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (м. Островець-Свентокшиський, Республіка Польща) меблеві вироби, які імпортує в Україну. Згідно зі специфікацією від 10 березня 2020 року №F/KEX/20/000072, на підставі рахунку-фактури від 10 березня 2020 року №VAT F/KEX/20/000068 придбало у компанії Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. партію меблів зі 12 найменувань по 3 товарних позиціях на загальну суму 20710,00 доларів США. З метою декларування в режимі імпорту товару меблі на митний пост Ковель Волинської митниці Держмитслужби митним брокером - Товариством з обмеженою відповідальністю ВЕСТ ФРУТ ГРУП подано електронну митну декларацію від 12 березня 2020 року ІМ40ДЕ №UА205050/2020/016164, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТзОВ Інтарсіо в митному режимі імпорт товарів Меблі по 3 товарних позиціях згідно УКТ ЗЕД загальною фактурною вартість 20710,00 доларів США. Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару на рівні 546785,61 грн. До складових митної вартості (окрім фактурної вартості) декларантом додано вартість транспортування товару до місця ввезення в Україну - пункт пропуску Ягодин в сумі 2394,00 злотих, що складає 16112,57 грн. Інших витрат (складових митної вартості) позивач не поніс і не додавав до фактурної ціни. На підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її обчислення декларантом подано необхідні документи. Визначення митної вартості товару здійснювалось декларантом за основним методом - за ціною контракту. Однак, митний орган електронним повідомленням від 12 березня 2020 року надіслав декларанту рішення про коригування митної вартості автомобіля №UA205050/2020/000039/2, яким відмовлено у визнанні заявленої декларантом митної вартості товарів у відношенні 2 товарних позицій (товар №№ 1,3 згідно нумерації в МД) та митну вартість товару у відношенні вказаних 2 товарних позицій визначено (скориговано) за резервним методом згідно зі ст. 64 Митного кодексу України відповідно до цінової інформації ЄАІС Держмитслужби. Крім того, електронним повідомленням від 12 березня 2020 року митний орган надіслав декларанту картку відмови №UA205050/2020/000039/2 в митному оформленні товарів у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товару від 12 березня 2020 року №UA205050/2020/000039/2. Зазначає, що подані до митного оформлення документи не містили розбіжностей, ознаки підробки документів відсутні, усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості та сплаченої ціни товару, у документах наявні. Відтак, вимога відповідача до декларанта про надання додаткових документів не відповідає положенням ч.3 ст.53 МК України (в редакції, діючій на дату декларування). В оскаржуваному рішенні окрім номерів та дат митних декларацій, на підставі яких здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби № UA205050/2020/000039/2 від 12 березня 2020 року про коригування митної вартості товарів, що декларувались Товариством з обмеженою відповідальністю Інтарсіо згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205050/2020/016164 від 12 березня 2020 року.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач належними та допустимими доказами не довів факт порушення позивачем вимог митного законодавства при визначенні митної вартості товару, а відтак оскаржуване рішення є протиправним.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що не подання декларантом додаткових документів витребуваних митним органом, на підтвердження числових значень складових митної вартості товарів та необхідних відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари стали достатньою підставою до проведення коригування митної вартості товарів. Обов`язок доведення митної вартості ціни товару покладений на позивача.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 02 січня 2020 року між ТзОВ Інтарсіо та Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) укладено контракт №2.01.2020. За умовами контракту Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) продає, а позивач (покупець) купує меблеві вироби (товар) власної торгової марки SIGNAL ; ціна за товар встановлена в додатку до даного договору в польських злотих та може бути переглянута за домовленістю сторін.

Відповідно до контракту №2.01.2020, специфікації виробника від 10 березня 2020 року №F/KEX/20/000072 до контракту та рахунку-фактури від 10 березня 2020 року №VAT F/KEX/20/000072 ТзОВ Інтарсіо придбало у компанії Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. партію меблів (3 товарних позицій, 12 найменувань) на загальну суму 20 710 доларів США.

З метою митного оформлення ввезеного товару до відділу митного оформлення митного поста Ковель Волинської митниці Держмитслужби представником позивача - декларантом ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП 12 березня 2020 року було подано електронну митну декларацію №UA205050/2020/016164. Відповідно до цієї митної декларації товар Меблі було задекларовано за 3 товарними позиціями відповідно до УКТ ЗЕД: позиція 1 - меблі для сидіння з металевим каркасом оббиті; позиція 2 - меблі для сидіння з дерев`яним каркасом; позиція 3 - меблі для сидіння з дерев`яним каркасом оббиті.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД № UA205050/2020/016164 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант ТзОВ ВЕСТ ФРУТ ГРУП надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його і кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру (інвойс) від 10 березня 2020 року № F/KEX/20/000072; пакувальний лист від 09 березня 2020 року № б/н; міжнародну автотранспортну накладну (CMR) від 10 березня 2020 року; довідку про транспортні витрати від 10 березня 2020 року № 07; заявку на перевезення вантажу від 10 березня 2020 року № 10/03/20; специфікацію виробника від 10 березня 2020 року №F/KEX/20/000072; прейскурант (прайс-лист) виробника від 27 вересня 2019 року №б/н; договір (контракт) від 02 січня 2020 року №2.01.2020; доповнення до договору від 02 січня 2020 року № 1; доповнення до договору від 04 січня 2020 року № 2; договір про надання послуг митного брокера від 03 січня 2020 року №1-2020-Д; договір про надання транспортних послуг від 09 березня 2020 року №3-2020; копію митної декларації країни відправлення №20PL341010E0058990 від 10 березня 2020 року.

У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, згідно ст. 53 МК України декларанту запропоновано в 10-денний термін надати: висновки про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію); за власним бажанням - додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості.

Електронним повідомленням від 12 березня 2020 року митний брокер проінформував відповідача про відсутність додаткових документів.

Того ж дня Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення від 12 березня 2020 року №UA205050/2020/000039/2 про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товару по товарним позиціям №№ 1, 3 визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МК України та відповідно до цінової інформації ЄАІС.

У графі 33 рішення зазначено, що так як витрати на транспортування є однією з складових митної вартості (п.10.5 ст.58 МК України), то відповідно до Наказу Міністерства Фінансів України №599 від 24 травня 2012 року Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення для розрахунку витрат на транспортування відповідно до умов поставки FCA необхідні дані про вартість перевезення, страхування. В договорі №3-2020 від 09 березня 2020 року про надання транспортних послуг в п.3 вказано, що замовник зобов`язаний завантажувати транспортні засоби перевізника. Згідно п.4 навантаження вантажу нa транспортний засіб проводиться cилaми та засобами вантажовідправника. Відповідно до п.6.1 контракту №2.01.2020 від 02 січня 2020 року покупець є офіційним представником компанії продавця в Україні та має права на використання товарних знаків. Отже, можлива наявність роялті та інших ліцензійних платежів, які відповідно до п.10.3 ст.58 МК України є складовими митної вартості. Згідно п.17 ст.58 МК України особи, одна з яких є агентом, дистриб`ютором чи концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу. У зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, згідно ст.53 МК України декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати вищеперераховані документи. Вказані документи декларантом не подано.

У зв`язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст.54 МК України передбачено, що у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості.

Митницею відповідно до положень ст. 55 та ст.57 МК України з декларантом проведена консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 2б (ст. 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації' про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МК України) та методу 2г (ст. 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі ст. 64 МК України відповідно цінової інформації ЄАІС митна вартість становить: - товар №1 (МД UA 205050/2020/98 від 02 січня 2020 року) - 4,13 дол/кг; - товар №3 (МД UA 205050/2020/7808 від 07 лютого 2020 року) - 4,32 дол/кг.

У рішенні зазначено, що декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг за умови надання гарантій відповідно до розділу X та ст.55 МК України. Декларант має право оскаржите рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або в судовому порядку.

13 березня 2020 декларант подав нову МД №UA205050/2020/016475, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МК України) митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 49, ст. 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно із ст. 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 1 ст. 51, частиною 1 та 2 ст. 52 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, що встановлені частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, які як: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Приписами частин 1 та 2 ст. 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 5 вказаної статті МК України органу доходів і зборів, з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, надано право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із ч. 4 ст. 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6 ст. 54 МК України).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Приписами статті 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Разом із тим, колегія суддів вважає, що наведені правові норми дають підстави для висновку, що органи доходів і зборів при реалізації свої повноважень щодо контролю за правильністю обчислення митної вартості декларантом мають право витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості, однак лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей через неповноту поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідність характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

При цьому, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою з огляду на те, що саме із цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування ним додаткових документів у декларанта та вчинення наступні дії, спрямованих на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребуванню підлягають не всі документи, що передбачені приписами ст. 53 МК України, а лише ті, що надають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Відтак, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення органом доходів і зборів іншої митної вартості лише тоді, коли подані декларантом документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, на переконання колегії суддів, митний орган зобов`язаний зазначати конкретні обставини, що викликали обґрунтовані сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, а також причини неможливості її перевірки на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувавши як необхідність перевірки спірних відомостей, так і вказавши документи, надання яких може усунути такі сумніви.

Відтак, відсутність у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про його протиправність.

Згідно із ч. 4 та ч. 5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати, понесені покупцем; роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Частинами 2, 3 ст. 58 МК України передбачено метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 4-8 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що декларант при здійсненні митного оформлення товару надав наявні у нього документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України, а саме: договір (контракт) від 02 січня 2020 року №2.01.2020; доповнення до договору від 02 січня 2020 року № 1; додаткова угода №2 до контракту від 04 січня 2020 року; рахунок-фактуру (інвойс) від 10 березня 2020 року №VAT F/KEX/20/000072; специфікацію виробника від 10 березня 2020 року №F/KEX/20/000072, які визначають фактурну вартість товару на загальну суму 20710,00 доларів США.

Згідно із зовнішньоекономічним контрактом від 02 січня 2020 року №2.01.2020, укладеного між компанією Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща) та ТзОВ Інтарсіо строком до 31 грудня 2022 року, предметом контракту є меблеві вироби (товар) торгової марки SIGNAL ; кількість товару і строки поставки узгоджуються безпосередньо під час замовлення (в специфікаціях) (пункти 1.1, 1.2 контракту). Пунктом 1.4 контракту обумовлено, що ціна за товар встановлена в додатку до договору в польських злотих та може бути переглянута за згодою сторін; також продавець товару формує ціну для покупця на підставі прайс-листа для оптових покупців. Покупець є офіційним представником компанії продавця, має персоніфіковану знижку на товар - 30% від ціни у прайс-листі. Згода про ціну досягається підписами уповноважених представників постачальника та покупця в специфікації. Як встановлено контрактом, поставка товару здійснюється окремими партіями (пункт 2.1). Цим контрактом визначено умови поставки: товар постачається автомобільним транспортом за рахунок покупця на умовах FCA чи за взаємною згодою на інших умовах, про що зазначається в специфікації та інвойсі (пункт 2.2.); товар передається запакованим (вимоги до пакування визначені у пункті 2.4 контракту).

Враховуючи вищенаведене, узгоджені ціни на товар визначені сторонами в додатку до контракту; поставка здійснюється за рахунок покупця (позивача); інші умови, ніж визначені у контракті можуть обумовлюватися в специфікації (замовленні). Прайс-лист для сторін контракту має інформаційний зміст; остаточна ціна формується на його основі та з урахуванням будь-яких інших преференцій чи умов, щодо яких досягнуто згоди сторонами зовнішньоекономічного контракту.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи із положень контракту від 02 січня 2020 року №2.01.2020 узгоджені ціни на товар були визначені сторонами у додатку до нього. Поставка здійснюється за рахунок Покупця (позивача); інші умови, ніж визначені у контракті можуть обумовлюватися в специфікації (замовленні). Тому документами, які підтверджують ціну товару, яка підлягає сплаті позивачем як Покупцем, є додаткова угода №1 від 02 січня 2020 року до контракту №2.01.2020, додаткова угода №2 до контракту від 04 січня 2020 року; рахунок-фактура (інвойс) від 10 березня 2020 року №VAT F/KEX/20/000072; специфікація виробника від 10 березня 2020 року №F/KEX/20/000072, що були надані під час митного оформлення товару і розбіжностей не містили.

Щодо витрат на транспортування товару, судом першої інстанції вірно було враховано надані позивачем митному органу на їх підтвердження договір про надання транспортних послуг №3-2020 від 09 березня 2020 року, заявку на перевезення вантажу №10/03/20 від 10 березня 2020 року з відображенням загальної вартості фрахту 3420,00 злотих, довідку перевізника №07 від 10 березня 2020 року, у якій наведено розрахунок вартості перевезення від місця завантаження до місця в`їзду на митну територію України сумі 2394,00 злотих. При цьому у довідці №07 від 10 березня 2020 року наведено детальний розрахунок таких витрат.

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2020 року №UA205050/2020/000039/2 митний орган звернув увагу на те, що відповідно до пункту 3 договору №3-2020 про надання транспортних послуг від 09 березня 2020 року замовник зобов`язаний здійснити завантажування транспортних засобів перевізника (пп.3.1.2), а згідно з пунктом 4 цього договору (п.4.1) навантаження вантажу на транспортний засіб проводиться силами і засобами вантажовідправника.

Проте, пунктом 4 зазначеного договору деталізовані умови приймання та передачі вантажу від вантажовідправника до перевізника та від перевізника до вантажоодержувача. При цьому, у даному договорі не визначено у якості кого саме може виступати замовник, а тому у випадку здійснення функцій вантажовідправника замовник зобов`язаний здійснити навантаження вантажу своїми силами та засобами, однак у разі здійснення функцій вантажоодержувача навантаження вантажу на транспортний засіб проводиться силами і засобами вантажовідправника. До того ж, пунктом 2.1. договору № 3-2020 про надання транспортних послуг від 09 березня 2020 року передбачено, що умови кожного перевезення обумовлюються в разовій заявці замовника, яка узгоджується з перевізником і є невід`ємною частиною договору. Тобто, умови кожного перевезення додатково визначаються у заявці замовника. У вищенаведеній заявці №10/03/20 від 10 березня 2020 року зазначені адреси навантаження та розвантаження товару, а у графі 1 міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 10 березня 2020 року вказано вантажовідправником товару компанію Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (Республіка Польща), тобто саме ця компанія зобов`язана своїми силами та засобами здійснити навантаження вантажу. Таким чином, з наведеного можна зробити висновок про те, що ТзОВ Інтарсіо не понесло витрат на навантаження, послуги експедиторських компаній не використовувало, а витрати на перевезення вантажу включені до розрахунку митної вартості товарів. А тому до складу митної вартості не входять витрати на завантаження вантажу, які фактично включені у фактурну вартість товару. Також у митну вартість не включено страхування вантажу, оскільки останнє не проводилось, про що зазначено у довідці перевізника №07 до митних органів про транспортні витрати від 10 березня 2020 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов`язкові за змістом ч. 2 ст. 53 МК України документи, які подав декларант, підтверджують ціну товару та транспортні витрати, що були складовими митної вартості за основним методом її визначення. Достовірність цих офіційних документів не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем-нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

З наявного рішення про коригування митної вартості слідує, що митний орган послався на п. 17 ст. 58 МК України, опосередковано вказуючи, що ТзОВ Інтарсіо (покупець) та компанія Signal Meble z Ograniczona Odpowiedzialnoscia Sp.K. (продавець) згідно з контрактом від 02 січня 2020 №2.01.2020 є пов`язаними особами.

Згідно із ч. 16 ст. 58 МК України для цілей цього Кодексу особи вважаються пов`язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Відповідно до ч. 17 ст. 58 МК України особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов`язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Частинами 4 і 5 ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року встановлено, що для цілей цієї Угоди особи вважаються пов`язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім`ї. Особи, які пов`язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб`ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов`язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4.

Відповідно до ч.ч. 12-13 ст. 58 МК України той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів. За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

Згідно із ч. 15 ст. 58 МК України декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв`язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Частиною 14 ст. 58 МК України передбачено, у разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

З спірного рішення про коригування митної вартості слідує, що такі обґрунтування відсутні, відтак відповідачем не доведено, що позивач та його контрагент є пов`язаними особами та їх взаємовідносини мали вплив на ціну товару.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно, а митний орган належно не обґрунтував своє рішення про коригування митної вартості товару та не вказав, чому документи, надані декларантом згідно з переліком, передбаченим статтею 53 МК України, унеможливлюють застосування першого (основного) методу визначення митної вартості товару.

Згідно із п. 2, п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII цієї угоди під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

З рішення про коригування митної вартості товарів від 12 березня 2020 року №UA205050/2020/000039/2 слідує, що у ньому зазначено лише про неможливість застосування другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п`ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідач суду не надав; він також не виконав обов`язок щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

При цьому, як встановлено судом першої інстанції митниця, встановивши відсутність у поданих до митного оформлення документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, визнала заявлену митну вартість щодо однієї товарної позиції та скоригувала митну вартість товарів по двох товарних позиціях, хоча усі 3 товарні позиції постачались за одним договором, специфікацією та рахунком, та декларувались за однією митною декларацією.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає вірним висновок першої інстанції про те, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість, однак контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу, а відтак оскаржуване рішення від 12 березня 2020 року № UA205050/2020/000039/2 про коригування митної вартості товарів є протиправним.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача про завищення судом першої інстанції розподілу судових витрат, оскільки суд першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів на підтвердження вартості послуг з правничої допомоги відповідно до укладеного ним із Адвокатським бюро Сергій Степанюк і Партнери договору від 08 травня 2020 року № 62/20 та з урахуванням складності справи, обсягу виконаної роботи та витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) часу дійшов вірного висновку про відшкодування таких витрат у сумі 6306 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яка є співмірною із наданими послугами з урахуванням судового збору.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року у справі № 140/7050/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 12 листопада 2020 року.