Постанова

від 12.11.2020 по справі 820/6554/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року

м. Київ

справа №820/6554/16

адміністративне провадження №К/9901/39683/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Системи прогресивної очистки на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Спаскіна О.А., суддів Сіренко О.І., Любчич Л.В. від 15 березня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Системи прогресивної очистки до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Системи прогресивної очистки (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі- відповідач, Управління), в якому просило скасувати податкове повідомлення - рішення від 24 жовтня 2016 року №0001871402, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 937437,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 749950,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 187487,50 грн.

Предметом перевірки судів у цій справі було рішення контролюючого органу щодо правильності визначення грошових зобов`язань зі сплати ПДВ за наслідками господарської діяльності Товариства з Товариством з обмеженою відповідальністю Бенітекс ЛТД (код ЄДРПОУ 39653181; далі - ТОВ Бенітекс ЛТД , контрагент) у липні 2015 року.

Товариство не погодилося із рішенням Інспекції про заниження податкових зобов`язань за господарськими операціями із зазначеним контрагентом і послалося на необґрунтованість висновків акту перевірки від 26 серпня 2016 року №500/20-40-14-02-07/37365048, на підставі якого прийнято оскаржене податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26 січня 2017 року позов задоволено; скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що операції між позивачем та його контрагентом щодо поставки останнім товарно-матеріальних цінностей й використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності Товариства підтверджуються документально, тому Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 березня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що податковий орган довів необґрунтованість отриманої платником податку податкової вигоди за наслідками відносин із ТОВ Бенітекс ЛТД , оскільки спірні операції не мали реального характеру й зобов`язання фактично не виконувались контрагентом, тому у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що цей суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже належно не оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Сам факт порушення кримінальної справи відносно службових осіб ТОВ Бенітекс ЛТД , на думку позивача, не можна вважати встановленою обставиною щодо неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за результатами правовідносин з цим підприємством.

Письмових заперечень на касаційну скаргу не надходило.

Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року складено акт від 26 серпня 2016 року №500/20-40-14-02-07/37365048, у якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження ПДВ у липні 2015 року на загальну суму 749950,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Бенітекс ЛТД без достатніх правових підстав з огляду на нереальність таких. На обґрунтування останнього контролюючий орган, поміж іншого, послався на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та його постачальників, аналізу їх податкової звітності, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останніх щодо поставки продукції, продаж якої обумовлений укладеною із позивачем угодою; також зазначив про ненадання до перевірки жодних доказів на підтвердження транспортування продукції.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема, фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

В ході розгляду справи судами встановлено, що 21 липня 2015 року між Товариством та ТОВ Бенітекс ЛТД укладено договір поставки №21/07, за умовами якого постачальник (ТОВ Бенітекс ЛТД ) зобов`язується поставити покупцеві (позивачу) товар згідно видаткових накладних, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах даного договору.

Згаданим контрагентом на адресу позивача виписані податкові накладні на поставку наступного товару: пакет НТ 0,025х[(420х2) + (100х4)]х890 с ФД, полотно неткане біле, джутова пакувальна тканина, пакет НТ 0.025хГ(420х2)+ (100x4)1x890 с ФД, провід ПВС 3*2,5, шланг %, пакет НТ 0,025х[(420х2) + (100х4)]х890 с ФД, тачка садова, совок з контейнером для підмітання. На підставі цих накладних суми ПДВ у розмірі 749950 грн. включені Товариством до складу податкового кредиту у липні 2015 року.

Як стверджував позивач, з доводами якого погодився й суд першої інстанції, у ході перевірки позивачем подана необхідна первинна документація та інші докази на підтвердження реальності господарських операцій із контрагентом, а також того, що укладений договір мав на меті настання дійсних правових наслідків, що обумовлені ним.

Судом же апеляційної інстанції встановлено, що надані позивачем документи у даному випадку не є достатніми для висновку щодо виконання передбачених договором зобов`язань по поставці товарів саме його контрагентом - ТОВ Бенітекс ЛТД , не дають можливості перевірити здійснення господарських операцій у цілому, а отже не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку.

Такого висновку суд дійшов, зокрема, з огляду на те, що долучені до матеріалів справи видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не містять підписів осіб, які безпосередньо здійснювали передачу/приймання товару на підприємствах та є відповідальними за складський облік; відсутні заявки покупця на поставку товарів та докази проведення розрахунків між сторонами угоди, акти прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей, супроводжувальні документи на підтвердження якості та характеристик продукції, докази здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт та наявності технічних засобів для проведення таких, які об`єктивно були необхідні, враховуючи обсяг задекларованих операцій, тощо.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір, врахував й наявність кримінального провадження №1201400000000060, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 2 статті 209 та частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, в межах якого виявлено обставини фіктивної діяльності ТОВ Бенітекс ЛТД та його контрагентів-постачальників, а також надав оцінку наведеній у акті перевірки інформації, згідно якої за даними податкової звітності контрагента та його постачальників останні формували податковий кредит за наслідками придбання інших товарно-матеріальних цінностей, що у сукупності із відсутністю доказів імпорту такими підприємствами продукції, не дає можливості встановити походження товару, поставка якого обумовлювалась укладеною із Товариством угодою.

Наведене не надало суду апеляційної інстанції підстав дійти висновку про рух активів на шляху до позивача у справі, участь контрагента у такому ланцюгу, реальні зміни майнового стану Товариства внаслідок таких відносин, його власному капіталі.

Оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, врахувавши ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують здійснення такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх виконання, дефектність первинних документів, суд апеляційної інстанції встановив, що надані позивачем документи не підтверджують поставку товарів на користь позивача саме згаданим суб`єктом господарювання. Наведені обставини у сукупності та взаємозв`язку були цілком об`єктивно розцінені апеляційним судом як доказ безтоварності цих операцій, що виключає їх відображення у обліку підприємства й підстави для формування позивачем податкового кредиту за такими відносинами.

Доводи ж касаційної скарги наведеного не спростовують і зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи відсутність підстав для висновку, що суд апеляційної інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судового рішення або ж порушення процесуальних норм, підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Системи прогресивної очистки залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко