Ухвала
Іменем України
05 листопада 2020 року
м. Київ
справа № 2-5495/11
провадження № 61-15490ск20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Карпенко С. О., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлана Леонідівна, державний нотаріус Першої Одеської державної нотаріальної контори Чорна Світлана Георгіївна, ОСОБА_4 , про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу квартири,
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , у якому просив визнати недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену 20 лютого 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л.; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Чорною С. Г.
Позовні вимоги мотивовано тим, що з липня 1999 року й до теперішнього часу йому на праві приватної власності належала квартира АДРЕСА_1 , у якій він постійно проживав, був і залишається в ній зареєстрованим.
У вересні 2010 року він не зміг потрапити до приміщення своєї квартири у зв`язку з тим, що вхідний замок до квартири було замінено. В подальшому, після численних звернень до правоохоронних органів з цього приводу ним було з`ясовано, що власником вказаної квартири стала сусідка ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 березня 2009 року, укладеного між нею та іншою невідомою йому особою - ОСОБА_3 . Як вбачається зі змісту вказаного договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 діяв від його імені на підставі довіреності, посвідченої 20 лютого 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л., та здійснив продаж належної йому на праві приватної власності квартири.
Посилаючись на те, що вказана довіреність від його імені на ім`я ОСОБА_3 була підписана не ним, а підпис навпроти його прізвища та ініціалів підроблений, оскільки він не звертався до будь-яких нотаріусів та не уповноважував жодних осіб бути його представником з питань розпорядження квартирою АДРЕСА_1 , просив позов задовольнити.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року, позов задоволено. Визнано недійсною довіреність, видану від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_3 , посвідчену 20 лютого 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сімаченко С. Л., що зареєстрована в реєстрі за № 243. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 березня 2009 року, укладений між ОСОБА_3 від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Чорною С. Г., що зареєстрований за № 4-2451.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області від 01 лютого 2011 року № 110 в рамках кримінальної справи № 09201000457 встановлено, зокрема, що рукописний текст та підпис в довіреності від 20 лютого 2009 року від імені ОСОБА_5 , зареєстрованій в реєстрі нотаріальних дій під № 243, виконані не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2015 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 лютого 2015 року відмовлено (пункт 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України 2004 року).
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року у даній справі.
Заява мотивована тим, що відповідно до консультативного висновку спеціаліста за результатами наукового аналізу висновку експерта від 01 лютого 2011 року № 110 судово-почеркознавчої експертизи у кримінальній справі № 09201000457, складеного 08 листопада 2019 року спеціалістом в галузі почеркознавства Косигіною Н. А., встановлено, що …експертний висновок від 01 лютого 2011 року № 100 не відповідає вимогам, визначеним проведенні судово-почеркознавчих експертиз, оскільки порушені загальні положення у галузі почеркознавчої експертизи… . Про наявність даної нововиявленої обставини ОСОБА_1 стало відомо 08 листопада 2019 року.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами .
Постановою Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими. Консультативний висновок спеціаліста за результатами наукового аналізу висновку експерта від 01 лютого 2011 року №110 судово-почеркознавчої експертизи у кримінальній справі № 09201000457, складений 08 листопада 2019 року спеціалістом в галузі почеркознавства Косигіною Н. А., не є належним доказом, оскільки немає підтверджень, що ОСОБА_6 дійсно є спеціалістом в галузі почеркознавства, крім того, висновок не є належним чином завіреним.
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року , обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
ОСОБА_1 зазначає, що консультативний висновок, складений 08 листопада 2019 року спеціалістом в галузі почеркознавства Косигіною Н. А. , є належним, допустимим та достовірним доказом у даній справі та в повному обсязі підтверджує наявність обставин, які є нововиявленими. Вказаним консультативним висновком спростовуються доводи і висновки суду про те, що довіреність на ім`я ОСОБА_3 була підробленою. Вважає, що суди неповно та однобічно розглянули справу і не надали належної правової оцінки її доводам та наданим доказам. Обставини, на які вона посилається у своїй заяві, є нововиявленими, у зв`язку з чим рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 рокупідлягає перегляду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до частини першої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Для визначення обставин нововиявленими необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв 'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
З рішень Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2004 року у справі Правєдная проти Росії та від 06 грудня 2005 року у справі Попов проти Молдови вбачається, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Проаналізувавши зміст рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року та наведені заявником підстави для його перегляду за нововиявленими обставинами, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що обставини, з яких ОСОБА_1 просить переглянути рішення суду, не є обставинами, які в розумінні статті 423 ЦПК України можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. Вказані обставинине є нововиявленими, вони могли бути з`ясовані, зокрема, при більш ретельній підготовці до розгляду справи.
Посилання ОСОБА_1 на те, що судами попередніх інстанцій було розглянуто справу неповно та однобічно, не надано жодної правової оцінки її доводам, наданим доказам та обставинам, на які вона посилалась у своїй заяві як на нововиявлені, апеляційним судом визнано безпідставними.
Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (№ 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Таким чином, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є правильними.
За правилами частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З огляду на викладене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі, і їм дана належна правова оцінка, висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника з їх змістом.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2020 року та постанову Одеського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Сімаченко Світлана Леонідівна, державний нотаріус Першої Одеської державної нотаріальної контори Чорна Світлана Георгіївна, ОСОБА_4 , про визнання недійсними довіреності та договору купівлі-продажу квартири.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді В. О. Кузнєцов
В. С. Жданова
С. О. Карпенко
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 05.11.2020 |
Оприлюднено | 13.11.2020 |
Номер документу | 92811444 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Кузнєцов Віктор Олексійович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні