Рішення

від 10.11.2020 по справі 548/1702/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1702/20

Провадження № 2/548/661/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.11.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Хильківської сільської ради Хорольського району про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хильківської сільської ради Хорольського району про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи його тим, що 06 вересня 2004 року ОСОБА_2 склала заповіт в якому зазначила про те, що на випадок своєї смерті заповіла земельну частку (пай) належну останній на праві Державного акту серії РЗ №677207 виданого Хильківською сільською радою 15.12.2002 року земельну ділянку розміром 5,97 га, що знаходиться та території Хильківської сільської ради та майновий пай члена КСП 40-річчя Жовтня , вона заповідає ОСОБА_1 ( Позивачу, Спадкоємцю) та ОСОБА_3 в рівних долях.

Даний заповіт було зареєстровано в реєстрі за №36 та посвідчено секретарем виконавчого комітету Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

В подальшому 15.12.2011 року була проведена заміна Державного акту серії РЗ №677207 на Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯК №234508 з кадастровим номером 5324886500:00:007:0010 площею 4,9844 га на підставі технічної документації із землеустрою щодо організації території земельних ділянок в розмірі земельних часток (паїв) на ділянці приватизації бувшого КСП 40-річчя Жовтня в межах Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Згідно технічною документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки сільськогосподарського призначення приватної власності на території Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області, яка виготовлялася на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серія РЗ №677207 від 05.12.2002 року гр. ОСОБА_2 був присвоєний кадастровий номер 5324886500:00:020:0135 на другу частину земельної ділянки площею 0,9000 га. Дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 05.06.2019 р.

Однак відомості про зміну правовстановлюючих документів на земельну ділянку (пай), Спадкодавиця до заповіту в подальшому не внесла.

В подальшому - ІНФОРМАЦІЯ_1 с. Григорівка Хорольського р-ну Полтавської області за місцем ОСОБА_2 померла.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, але в позовній заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання представник відповідача Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

20.05.2020 року Позивач - ОСОБА_1 у визначений ч.1 ст. 1269 ЦК України спосіб та у визначений ч.1 ст. 120 ЦК України строк вернувся до приватного нотаріуса Хорольського районного округу Берези Д. В. з заявою про прийняття спадщини за заповітом, щодо до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Приватного нотаріусом Хорольського районного округу Березою Д. В. була заведена спадкова справа за № 35/2020.

В подальшому 21 травня 2020 року надійшла заява від брата Позивача - ОСОБА_3 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про відмову від прийняття спадщини на користь Позивача, а в подальшому 04 серпня 2020 року надійшла заява від сина померлої - ОСОБА_4 (зареєстрованого за адресою: с. Хильківка Хорольського р-ну Полтавської обл.) про те, що він не являється спадкоємцем, який має право на обов`язкову частку у спадщині.

Тобто, відповідно до приписів ч.4 ст. 1274 ЦК України є єдиним спадкоємцем за заповітом, після померлої ОСОБА_2 є Позивач - ОСОБА_1 .

Проте 19.08.2020 року Приватним нотаріусом Хорольського районного округу Березою Д. В. листом за вих. №118/02-14 у видачі свідоцтва на право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку, яка підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 234508, виданого Відділом Держкомзему у Хорольському районі Полтавської області 15.12.2011 року на підставі розпорядження від 24 грудня 2009 року № 439 Хорольської районної державної адміністрації відмовлено у видачі ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину.

Викладені обставини підтверджуються наступними письмовими доказами:- фотокопією сторінок паспорта та ідентифікаційного номеру Позивача;оригіналом листа - відмови нотаріуса від 19.08.2020 року за вих. №118/02-14; - фотокопією дублікату заповіту від 06.09.2004 року, оригінал дублікату заповіту знаходиться у спадковій справі № 35/2020;- фотокопією з копії Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №234508, копія знаходиться в Хорольському відділі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області; - оригіналами інформації з ДРРПнНМ за №227449619 та №227449880; -оригіналом листа відділу Держгеокадастру в Хорольському районі від 07.10.2020 року за вих. №682/116-20.

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Хильківської сільської ради Хорольського району про визнання права власності на спадкове майно,- задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , в порядку спадкування за законом, після смерті його матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,9844 гектари, розташовану на території Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області з кадастровим номером 5324886500:00:007:0010, що належала останній на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЯК №234508,

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,9000 гектари, розташовану на території Хильківської сільської ради Хорольського району Полтавської області з кадастровим номером 5324886500:00:020:0135, що належала останній на підставі права власності, номер запису про право власності: 31900367, від 05.06.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 10.11.2020 року.

Учасники справи:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА : адвокат - Павелко Руслан Сергійович, 37800, Полтавська область, адреса знаходження : м. Хорол, вул. 1 Травня, буд. 8"Б" оф.1 .

ВІДПОВІДАЧ: Хильківська сільська рада ,код ЄДРПОУ: 22535581, місцезнаходження: 37831, с. Хильківка, Хорольського району, Полтавської області.

Суддя : О.В. Коновод