Рішення

від 12.11.2020 по справі 645/1504/20

ФРУНЗЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 645/1504/20

Провадження № 2/645/1130/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 листопада 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Алтухової О.Ю.,

секретар судових засідань - Волкової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Харкова за правилами заочного розгляду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Автогаражного кооперативу Велазаводська до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сущенко Василь Володимирович про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень-

в с т а н о в и в:

Позивач АК Велозаводська в особі свого представника - адвоката Кузьміної С.В., звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень першого поверху №№18, 19 загальною площею 135,4 кв.м в літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 22 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , який засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сущенко В.В. та застосувати наслідки недійсності правочину, а саме: припинити речові права ОСОБА_1 на вищевказані приміщення та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

В обґрунтування позову зазначено, що 03.02.2016 року між АГК Велозаводська та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень першого поверху № № 18, 19, загальною площею 135,4 кв.м. у літ. А-2 , що розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н.І. Однак після укладення вказаного договору з`ясувалося, що продані нежитлові приміщення на момент укладення договору купівлі-продажу від 03.02.2016 року не належали АГК Велозаводська на праві власності та не могли бути відчужені. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30.05.2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 01.09.2016 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу від 03.02.2016 року нежитлових приміщень першого поверху № № 18,19, загальною площею 135,4 кв. м. у літ. А-2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстровий № № 32, 33), засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Кимлик Н.І. Не зважаючи на вказані судові рішення ОСОБА_1 30.06.2016 року уклав зі своє дружиною ОСОБА_2 договір про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя № 472, відповідно до якого закріпив за ОСОБА_2 право приватної власності на 1/ 2 частини нежитлових приміщень першого поверху № № 18,19, загальною площею 135,4 кв. м. у літ. А-2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а 05.07.2016 року - договір дарування за № 477 ОСОБА_2 належної йому 1/2 частини нежитлових приміщень першого поверху № № 18,19, загальною площею 135,4 кв. м. у літ. А-2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року по справі № 645/1156/17 визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових приміщень першого поверху № 18, 19 загальною площею 135,4 кв.м. у літ. А-2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 15247160) від 30 червня 2016 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових приміщень першого поверху № 18, 19 загальною площею 135,4 кв.м. у літ. А-2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 15305115) від 05 липня 2016 року. 22.10.2018 року між відповідачами було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_2 подарувала своєму чоловікові ОСОБА_1 нежитлові приміщення першого поверху № № 18,19, загальною площею 135,4 кв. м. у літ. А-2 , розташованих за адресою: АДРЕСА_1 (реєстровий № № 32, 33). Проте остання не мала права укладати спірний договір, оскільки не мала права власності на спірні нежитлові приміщення, у зв`язку з чим АГК Велозаводське змушено було звернутись до суду з позовом.

Представник позивача - адвокат Кузьміна С.В., у судове засідання не з`явилася, 28.10.2020 року подала заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримала, не заперечувала проти заочного розгляду справи (вх.23970 від 28.10.2020 р).

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, 12.11.2020 року на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про відкладення судового розгляду у зв`язку із поганим самопочуттям, що викликає додатковий ризик захворювання в умовах розповсюдження інфекції вірусу Covid-19. Доказів причин поважності неявки в судове засідання відповідачем не надано.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сущенко В.В. подав суду заяву про розгляд справи за його вдсутності (вх. 19465 від 02.09.2020 р.).

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачі належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів та, зі згоди представника позивача, ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази, які містяться у матеріалах справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30.05.2016 року у цивільній справі №645/1635/16-ц задоволено позов АГК Велозаводська до ОСОБА_1 . Суд визнав недійсним договір купівлі-продажу від 03.02.2016 року, який засвідчив приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кимлик Н.І., за умовами якого АГК Велозаводська продав, а ОСОБА_1 купив нежитлові приміщення №№ 18 і 19 першого поверху в буділі літ. А-2 загальною площею 135,4 кв.м., розташованій по АДРЕСА_1 . (а.с. 7-8).

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у справі № 645/1156/17 за позовом автогаражного кооперативу до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Кправченко Н.С. про визнання недійсним договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя та договору дарування нежитлових приміщень, скасоване рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 серпня 2018 року та постановлене нове, яким позов АГК Велозаводське задоволено, визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових приміщень першого поверху № 18, 19 загальною площею 135,4 кв.м. у літ. А-2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 15247160) від 30 червня 2016 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу 1/2 частини нежитлових приміщень першого поверху № 18, 19 загальною площею 135,4 кв.м. у літ. А-2 , що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 15305115) від 05 липня 2016 року (а.с. 9-14).

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у справі № 645/1156/17 встановлено, що АГК Велозаводське не позбавлене права здійснити відповідні дії спрямовані на оформлення у передбаченому законом порядку набуття права власності на спірні приміщення. Однак укладення, нотаріальне посвідчення і здійснена 30.06.2016 року та 05.07.2016 року державна реєстрація укладених між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 договорів, спрямованих на зміну прав власності на вказані спірні нежитлові приміщення, унеможливлюють реалізацію автогаражним кооперативом Велозаводське права на юридичне оформлення набуття права власності на ці приміщення, а тому у АГК Велозаводське немає іншого способу захисту свого майнового інтересу ніж звернення до суду з позовом про визнання недійсними укладених відповідачами 30.06.2016 року і 05.07.2016 року договорів, посвідчених приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Кравченко Н.С., наслідком яких стала державна реєстрація права власності ОСОБА_2 на нежитлові приміщення першого поверху №№ 18 ,19 загальною площею 135,4 кв.м. в літ А-2 за адресою АДРЕСА_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 (дарувальник) та ОСОБА_1 (обдаровуваний) укладено договір дарування нежитлових приміщень першого поверху №№18, 19 загальною площею 135,4 кв.м в літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 ,, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сущенком В.В.

З п.1.2. вказаного договору вбачається, що нерухоме майно, що відчужується, належить дарувальнику ( ОСОБА_2 ) таким чином: 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого 03.02.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Кимник Н.І. за реєстровим № 30, акту прийому-передачі нежитлових приміщень від 03.02.2016 року АК Велозаводська та ОСОБА_1 , на якому справжність підписів засвідчено приватним нотаріусом ХМНО Кимник Н.І. за реєстровим № 32, 33, Договору про визначення часток у праві спільної сумісної власності подружжя, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Кравченко Н.С. за реєстровим № 472; 1/2 частка належить на підставі Договору дарування нежитлових приміщень, посвідченого 05.07.2016 року приватним нотаріусом ХМНО Кравченко Н.С. за реєстровим № 477.

Постановою Харківського апеляційного суду від 28 грудня 2018 року у справі № 645/1156/17 встановлено, що рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30.05.2016 року у цивільній справі №645/1635/16-ц про визнання недійсним договору від 03.02.2016 року купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень належним чином виконане не було, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно відповідні записи про недійсність договору купівлі-продажу об`єкту нерухомості від 03.02.2016 року не було відображено, в державних реєстрах залишався запис про право власності на вказаний об`єкт за ОСОБА_1 . Саме цією обставиною і скористався ОСОБА_1 та уклав оспорені позивачем договори від 30.06.2016 р. та від 05.07.2016 року, розпорядившись нежитловими приміщеннями АДРЕСА_2 , не маючи на це законного права.

Відповідно ч. 1 ст. 215 ЦК недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1- 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статей 203,717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов.

Отже, як договір купівлі-продажу спірних нежитлових приміщень ремонтних майстерень, укладений 03.02.2016 року між АГК Велозаводське (відчужувач) і ОСОБА_1 (набувач), який визнано недійсним рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 30.05.2016 року, так і укладені між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 30.06.2016 року договори про визначення часток та про купівлю-продаж Ѕ частини нежитлових приміщень №18 та №19 в літ. А-2 по АДРЕСА_1 , а також укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_2 05.07.2016 року договір дарування 1/2 частки спірних приміщень, а в подальшому укладений спірний правочин - договір дарування нежитлових приміщень першого поверху №№18, 19 загальною площею 135,4 кв.м в літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 22 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , який засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сущенко В.В., не породжують юридичних наслідків у виді відчуження нерухомого майна та набуття їх у власність ОСОБА_1 , оскільки жоден із вказаних учасників перелічених правочинів не мав права власності на вказані нежитлові приміщення у розумінні ст.ст.328, 329 ЦК України, а відтак і не мали передбаченого статтею 317 ЦК України права розпоряджатися цим майном.

Стаття 216 ЦК України передбачає загальні наслідки недійсності правочину, відповідно до яких недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих що пов`язані з його недійсністю.

Згідно зі ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача.

Згідно абз. 5 п. 5 ППВСУ № 9 від 06.11.2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Суд вважає, що застосування наслідків недійсності правочину у вигляді припинення речових прав ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно є належним способом захисту прав позивача у даній справі.

Окрім того, згідно ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав , обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Таким чином, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог про визнання договору дарування недійсним та припинення речових прав відповідача ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно, суд приймає до уваги, що право власності на спірне майно на час розгляду справи зареєстроване за відповідачем, і що без вирішення в цивільній справі питання щодо скасування державної реєстрації права власності попереднього власника виконати таке судове рішення буде неможливо.

Окрім того, державна реєстрація права власності на нерухоме майно вчинена на підставі скасованого судового рішення, яке зазначено підставою проведення такої реєстрації, є такою, що вчинена за відсутності правових підстав виникнення права власності (Постанова ВП ВС від 03.04.2019 по справі № 307/2382/15).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат між сторонами суд приходить до наступного висновку.

26.10.2020 року представником позивача подано суду заяву про стягнення з відповідачів судових витрат на загальну суму 9 653,00 грн., яка складається з: 6500,00 грн. - витрати на правову допомогу; 2102,00 грн. - судовий збір при поданні позову; 1051,00 грн. судовий збір при поданні заяви про забезпечення позову.

З положень ч.ч.1-3 ст. 133 ЦПК України вбачається, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).

Судом встановлено, що 21.02.2020 року між Автогаражним кооперативом Велазаводська та Адвокатським об`єднанням Колегія адвокатів України укладено договір про надання правничої допомоги № 01-2/25/КАУ згідно якого одна година фактично витраченого часу коштує 500,00 грн.

На підтвердження суми судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи міститься меморіальний ордер № 135 від 03.03.2020 року з призначенням платежу - судовий збір на суму 2012, 00 грн.; квитанція № 0.0.1660684601.1 від 25.03.2020 року з призначенням платежу - судовий збір на суму 1051,00 грн.; рахунок-фактура № СФ-0000034 від 21.02.2020 року та меморіальний ордер № 134 від 24.02.2020 року на суму 3000,00 за послуги правової допомоги; рахунок-фактура СФ-0000050 від 23.03.2020 року та меморіальний ордер від 25.03.2020 року на суму 3071,00 грн.; звіт від 03.06.2020 року на суму 2000,00грн.; рахунок-фактура № СФ-0000101 від 19.08.2020 року, звіт від 19.08.2020 року та меморіальний ордер № 197 від 21.08.2020 року на суму 1000,00 грн.; рахунок-фактура СФ-0000116 від 12.10.2020 року, звіт від 12.10.2020 року та меморіальний ордер № 209 від 13.10.2020 року на суму 500,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача (п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позовні вимоги Автогаражного кооперативу Велазаводська до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сущенко Василь Володимирович про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування нежитлових приміщень першого поверху №№ 18, 19 загальною площею 135,4 кв.м в літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 22 жовтня 2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , який засвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Сущенком В.В.

Припинити речові права ОСОБА_1 на нежитлові приміщення першого поверху №№ 18, 19 загальною площею 135,4 кв.м в літ. А-2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати рішення приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Сущенка Василя Володимировича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (номер запису про право власності: 28476191, дата державної реєстрації: 22.10.2018, підстава виникнення права власності: договір дарування нежитлових приміщень серія та номер 787, виданий 22.10.2018; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 43607039 від 22.10.2018).

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Автогаражного кооперативу Велазаводська (код ЄДРПОУ 23004153) судові витрати на загальну суму 9 653,00 грн. - по 4 826 (чотири тисячі вісімсот двадцять шість) грн. 50 коп.- з кожного.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення, відповідно до вимог ст.ст. 284 , 285 ЦПК України .

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана в загальному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення лише вступної та резолютивної частин судового рішення, а також у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

Позивач - Автогаражний кооператив Велозаводська , ЄДРПОУ 23004153, адреса місцезнаходження: м.Харків, вул.Велозаводська, буд.33.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Сущенко Василь Володимирович, місце знаходження: м.Харків, пр-т Індуструальний, буд.22.

Повний текст рішення виготовлено 12.11.2020 року.

Суддя: