Рішення

від 11.11.2020 по справі 703/3091/20

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3091/20

2/703/1554/20 .

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі судового засідання Холодняк Л.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина на будинковолодіння АДРЕСА_1 .

Після смерті ОСОБА_2 вона прийняла спадщину шляхом подачі заяви до державної нотаріальної контори, однак, нотаріус не в змозі видати їй свідоцтво про право власності на спадкове майно, оскільки відсутні правовстановлюючі документи. Тому звернулася до суду з даною позовною заявою про визнання за нею права власності на спадкове майно по закону, оскільки позбавлена можливості в нотаріальному порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, згідно якої просила справу розглядати без її участі, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області в судове засідання не з`явився, сільський голова надіслав до суду заяву в якій справу просить розглядати без участі їх представника, проти задоволення позову не заперечує.

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Оскільки розгляд справи відбувався за відсутності учасників процесу фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалося.

Суд вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 виданого виконавчим комітетом Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області (а.с. 9).

Із свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_2 виданого відділом РАЦС м. Сміла Черкаської області вбачається, що ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_2 та їй присвоєно прізвище ОСОБА_2 (а.с. 10).

З виписки з погосподарської книги № 3 за 2016-2020 роки Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_2 є власником будинковолодіння по АДРЕСА_1 . В будинковолодінні зареєстрована та проживає його дружина ОСОБА_1 (а.с. 13).

Як вбачається із довідки КП ЧООБТІ від 03 серпня 2020 року № 624-0 станом на 01 січня 2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 не зареєстроване (а.с. 11).

Згідно договору купівлі-продажу від 16 травня 1991 року,зареєстрованого в реєстрі за № 76 вбачається, що ОСОБА_2 купив жилий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (а.с. 14-15).

З листа Смілянської державної нотаріальної контори № 1166/02-14 від 20 жовтня 2020 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 .

Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов`язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як передбачено ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Стаття 1270 ЦК України визначено для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відтак, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги по закону, як дружина, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину у встановлений законом строк.

Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, право власності на нерухомість підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Будь-які правочини щодо нерухомого майна, в тому числі видача свідоцтва про право на спадщину, вчиняються, якщо право власності на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , а саме п.3.1 державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, яке затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 та зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 01 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

На підставі п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів.

Відповідно до листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7 у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Статтею 392 ЦК України визначено, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

З матеріалів справи вбачається набуття права власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_2 .

Як передбачено ст.128 ЦК в ред. 1963 року право власності (право оперативного управління) виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 131 ЦК 1963 року визначено, складовою частиною речі є все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження і істотного знецінення речі. При переході права на річ складові частини її не підлягають відділенню.

Стаття 132 ЦК 1963 року передбачає, приналежністю є річ, призначена служити головній речі, зв`язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі, якщо в договорі або в законі не встановлено інше.

Однак, відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно та відсутність державної реєстрації права власності на нього позбавляє права спадкоємця оформити спадщину у нотаріуса після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , відтак звернення позивача до суду з даним позовом є правомірним та обґрунтованим.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту, відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.

За таких обставин суд приходить до беззаперечного висновку, що невизнане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись, ст.ст. 15, 16,181, 334, 392,1216,1217, 1218, 1268, 1276 ЦК України, ст.ст. 128, 130, 131 ЦК України в редакції 1963 року, ст.ст. 1, 2, 76, 81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01 липня 2004 року №1952-ІV, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування , п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року №7, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Костянтинівської сільської ради Смілянського району Черкаської області, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом на будинковолодіння АДРЕСА_1 , а саме зазначені в технічному паспорті: літери Ж-1 - житловий будинок (загальна площа 89,6 кв.м., житлова площа 52,4 кв.м.), ж - терасса; А літня кухня-сарай; Е - сарай; Є - вбиральня; К- сарай; Г - погріб; З - гараж залишки конструктивних елементів; №2 ворота з хвірткою; №3, 4, - огорожа; №5 - колодязь; №6 - яма вигрібна, що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішення може бути оскаржене в 30-денний строк з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а в разі оскарження після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не буде скасовано.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий Смілянським МРВ УМВС України в Черкаській області 29 травня 2000 року.

Відповідач: Костянтинівська сільська рада Смілянського району Черкаської області, місцезнаходження: вул. К.Вишневецького, 169 А, с. Костянтинівка, Смілянського району Черкаської області, код ЄДРПОУ 26357886, КОАТУУ 7123783001.

Головуючий О.П.Опалинська