Рішення

від 08.09.2020 по справі 521/3692/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

08.09.20

Справа № 487/5635/19

Провадження № 2/487/2085/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого - судді Роїк Д.Я.

при секретарі - Коноваловій К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Акапулько", Третя особа: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про оплату вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Акапулько", Третя особа: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оплату вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника) посилаючись на те, що 04.11.2019 року Малиновським районним судом м. Одеси прийнято рішення у справі № 521/20932/18 за її позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Акапулько" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Акапулько ( 65009, м. Одеса, вулиця Педагогічна, будинок 21, ЄДРПОУ: 37759026) про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - задоволено частково. Поновлено на посаді бухгалтера відповідача з 08.11.2018 року, стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2018 по 04.11.2019 року у сумі 35063,89, з утриманням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів; стягнуто з Відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 500,00грн, стягнуто з відповідача на її користь 1921,00 судового збору; на управління Державної казначейської служби України в м. Одесі покладено обов`язок повернути судовий збір у розмірі 704,80; в частини поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місячного платежу в розмірі 2978,40 допущено негайне виконання судового рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили.Зазначала, що Відповідач не виконав рішення суду від 04.11.2019 року відповідно до вимог ст. 235 КЗпП. У зв`язку з чим заявниця звернулась до першого Приморського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління юстиції для забезпечення примусового виконання рішення суду від 04.11.2019 року.07.11.2019 року за №60520215 відкрито виконавче провадження з приводу примусового виконання вказаного рішення суду.28.11.2019 року відповідачем видано наказ №2811/19-1 про поновлення позивача на посаді бухгалтера з посадовим окладом згідно з штатним розкладом.Проте, як зазначає позивач, внесення відповідних записів про поновлення на роботі до моєї трудової книжки, відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58. ознайомлення мене з вищезазначеним наказом та фактичне допущення мене до роботи на посаді бухгалтера відбулось лише 20.01.2020року.При цьому Відповідач не здійснив будь-яких повідомлень ані мені, ані відповідним органам Державної виконавчої служби України про факт поновлення мене на роботі та необхідність здійснення перелічених вище дій до 20.01.2020року.Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України Про виконавче провадження рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувана на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувана, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, виходячи з того, що Відповідач не вчинив всіх дій, які б свідчили про дійсне поновлення мене на роботі включаючи видання наказу, ознайомлення з таким наказом та внесення відповідних записів до трудової книжки. Відповідач фактично виконав рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.11.2019 у справі № 521/20932/18 у частині поновлення мене на роботі лише 20.01.2020 - через 77 календарних днів з дати винесення рішення суду, що суперечить вимогам ст. 235 КЗпП.Відповідно до ст. 236 КЗпП у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.Посилалась на вищевикладена та спираючись на зміст ст. 236 КЗпП зазначала, що має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання Відповідачем рішення суду від 04.11.2019 року, та просила стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Акапулько середній заробіток за час вимушеного прогулу викликаного затримкою виконання ОСББ Акапулько рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04.11.2019 року у справі № 521/20932/18 на 77 календарних днів ( з 05.11.2019 -20.01.2020).

Ухвалою суду від 11 березня 2020 року по справі було відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання. Ухвалою суду від 14.04.2020 року витребувано з ОСББ Акапулько довідку про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 02.06.2020 року підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав суду заяву про слухання справи без його участі, на задоволенні позову наполягає.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якій просить поновити строк для подання відзиву та в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Представник третьої особи- Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений, причин неявки суду не повідомив

Суд, вивчивши матеріали справи та з`ясувавши обставини, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

У відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України , за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСББ Акапулько про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди були задоволено частково.

Поновлено на посаді бухгалтера відповідача з 08.11.2018 року, стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.11.2018 по 04.11.2019 року у сумі 35063,89, з утриманням податків, страхових внесків та інших обов`язкових платежів; стягнуто з Відповідача на її користь моральну шкоду в розмірі 500,00грн, стягнуто з відповідача на її користь 1921,00 судового збору; на управління Державної казначейської служби України в м. Одесі покладено обов`язок повернути судовий збір у розмірі 704,80; в частини поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах одного місячного платежу в розмірі 2978,40 допущено негайне виконання судового рішення; в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вказане рішення набрало законної сили.

Рішенням суду встановлено, що що з 17 липня 2015 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду бухгалтера ОСББ Акапулько , що підтверджується записом в трудовій книжці. Згідно наданої суду довідки про місячну заробітну плату яка нараховувалася та виплачувалася ОСОБА_1 , її середньомісячна заробітна плата за вересень та жовтень 2018 року складала 2978, 40 гривень на місяць. Судом встановлено, що звільнення ОСОБА_1 було незаконним, тому з 08 листопада 2018 року поновлено ОСОБА_1 на посаді бухгалтера Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Акапулько ( 65009, м. Одеса, вулиця Педагогічна, будинок 21, ЄДРПОУ: 37759026).

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах, зокрема, про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Отже, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень за змістом статей 18, 430 ЦПК України, судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.34 Постанови від 6 листопада 1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів , належним виконанням судового рішенням про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Виходячи із зазначеного та враховуючи положення ч.5 ст. 235 КЗпП України, ст. 77 Закону України Про виконавче провадження негайне виконання рішення суду означає обов`язок, а не право власника (роботодавця) не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі і фактично допустити такого працівника до виконання попередніх обов`язків.

При цьому, жодного правового значення у справі не має факт та час звернення позивача до органу примусового виконання судового рішення, а також факт звернення до роботодавця із заявами про поновлення на роботі. Такі обставини, жодним чином не впливають на законодавчо встановлений обов`язок боржника виконати судове рішення у добровільному порядку.

Оскільки, рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2018 року про поновлення позивача на роботі виконано фактично 20.01.2020 року, то з вини відповідача сталася затримка виконання зазначеного судового рішення, що має наслідком застосування відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України у вигляді виплати позивачу середнього заробітку за час затримки.

При цьому, стаття 236 КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

У свою чергу, виконання рішення суду боржником - це його законодавчо встановлений обов`язок. Зокрема, зазначений обов`язок не є похідним від дій особи (подання заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження), яку поновлено на роботі. В таких випадках держава в особі органу державної виконавчої служби несе відповідальність саме за виконання остаточних судових рішень.

Такого застосування норм матеріального права дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 23.06.2015 року у справі № 21-63а15, а також відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року по справі № 804/5096/17.

Згідно з частиною другою статті 65 Закону України Про виконавче провадження рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Частиною 2 статті 18 ЦПК України передбачено, що невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, положення статті 236 КЗпП України встановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

Згідно норм статті 236 Кодексу законів про працю України фінансову відповідальність за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі покладено на власника або уповноважений ним орган, які допустили затримку виконання судового рішення.

Така позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі 820/5002/16.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року по справі № 569/10189/16-ц, а також у постанові від 18 квітня 2019 року у справі № 395/653/17 зазначив, що для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

У відповідності до статті 235 КЗпП України середній заробіток стягується за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2018 року по справі № 521/20932/18 судом було встановлено, що середньоденний заробіток позивача склав 567,70 грн., який був розрахований, виходячи з того розміру посадового окладу, який був встановлений заступнику начальника Служби та дорівнював посадовому окладу першого заступника начальника Служби на момент скорочення даної посади, а саме, - 6490 грн. Однак, під час ухвалення рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2018 року по справі № 487/5391/17 судом було встановлено, що середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 складає 2978,40 грн. Оскільки відповідачем не зазначено кількість фактично відпрацьованих позивачем днів за вказаний період, то суд виходитиме із загальноприйнятої кількості робочих днів, що склала у вересні 2019 року - 21 робочий день, у жовтні 2019 року - 22 робочих днів. Таким чином середньоденна заробітна плата позивача складає 138,53 грн (2978,40грн*2міс/43дні).

Відтак, порушення власником підприємства вимог статті 235 КЗпП України щодо негайного виконання рішення суду в частині поновлення незаконно звільненого працівника є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання судового рішення, а саме, з 05 листопада 2019 року по день допущення на роботі 20 січня 2020 року,- визначається шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів протягом усього часу вимушеного прогулу, що становить: 138,53 грн х 77 робочих дні = 10666, 81 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Отже, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.11.2019 року по 20.01.2020 року включно у розмірі 10666,81 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 2102,00 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 4 , 10 , 12 , 13 , 19 , 28 , 141 , 259 , 263-265 , 268 , 274, 275, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Акапулько", Третя особа: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеса) про оплату вимушеного прогулу внаслідок затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника - задовольнити.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Акапулько ( 65009, м. Одеса, вулиця Педагогічна, будинок 21, ЄДРПОУ: 37759026) на користь ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05.11.2019 року по 20.01.2020 року включно у розмірі 10666,81 грн. ( десять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 81 копійка).

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Акапулько ( 65009, м. Одеса, вулиця Педагогічна, будинок 21, ЄДРПОУ: 37759026) в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Головуючий Д.Я. Роїк