Рішення

від 11.11.2020 по справі 509/1206/20

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/1206/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2020 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі - Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт.Овідіополь цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ніконій-Агро" про визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

16 березня 2020 р., позивач звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовом, в якому просила: - визнати недійсним на підставі розпорядження Овідіопольської РДА Одеської області за № 271 від 17.03.2009 року ОСОБА_1 державний акт, бланк серіії ЯЛ № 261619, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 18 травня 2011 року за № 512370001001013, на право власності на земельну ділянку площею 4,1701 га, кадастровий номер 5123783700:01:001:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 ) право приватної власності на земельну ділянку площею 4,1699 га, що розташована на території Роксоланівської (нини Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123783700:01:001:0022 та внести актуальні та правдиві відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, право на яку посвідчено сертифікатом на право на земельну частку (пай) бланк серії ОД № 026978, виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією 09 вересня 1996 року та свідоцтвом про право на спадщину за законом № 1710 від 26.08.2005 року.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі розпорядження Овідіопольської РДА за № 271 від 17.03.2009 року вона набула право приватної власності на земельну ділянку площею 4,1701 га, що розташована на території Роксоланівської (нині Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_4 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки - 5123783700:01:001:0021. Право приватної власності зареєстровано належним чином. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЖ № 719512 від 30 квітня 2009 року № 010952900055. Відомості про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відповідають відомостям державного акту на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЖ № 719512 від 30 квітня 2009 року № 010952900055.

В порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Мірошніченко Л.М. 26 серпня 2005 року, вона набула право на земельну частку (пай), у землі яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства КСП Роксолана Роксоланівської (нині Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, розміром 4,40 в умовних кадастрових гектарах, належного спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) бланк серії ОД № 026978, виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією 09 вересня 1996 року.

На підставі розпорядження Овідіопольської РДА за № 271 від 17.03.2009 року їй передано у власність земельну ділянку площею 4,1699 га, що розташована на території Роксоланівської (нини Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЛ № 261619 від 26 траня 2011 року № 512370001001013. Відомості, що внесені про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру не відповідають відомостям державного акту на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЛ 261619 від 26 травня 2011 року № 512370001001013, оскільки при складанні та роздруківці даного державного акту допущено ряд технічних помилок, а саме: вказано кадастровий номер земельно ділянки - 5123783700:01:001:0021, що відповідає суміжної земельної ділянки; площа земельної ділнки вказана 4,1701 га., що також відповідає суміжної земельної ділянки; адреса земельної ділянки вказана: АДРЕСА_1 .

Фактично дана земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська (нині Дальницька) сільська рада, масив 6 ділянка НОМЕР_3 , та відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки має площу - 4,1699 га., що відповідає кадастровому номеру 5123783700:01:001:0022.

На місцевості вказана земельна ділянка межує:

Від А до Б -землі загального користування (дорога);

Від Б до В - її земельна ділянка ( кадастровий номер 5123783700:01:001:0021);

Від В до Г - землі сільської ради;

Від Г до А - її земельна ділянка ( кадастровий номер 5123783700:01:001:0023);

Розміри, місце розташування земельної ділянки та її межі показані на кадастровому плані.

Вказані обставини позивачем підтверджуються технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновленн) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська (нині Дальницька) сільська рада, масив 6 ділянка НОМЕР_3 та інформацією Державного земельного кадастру про право власності на речові права наземельну ділянку ві 20.01.2020 року.

Таким чином, через ряд помилок допущених при складанні Державного акту на право власності на земельну ділянку (бланк серії ЯЛ № 261619) порушено право вільно володіти, розпоряджатися та користуватися приватним майном.

В підтвердження цього позивачем надано письмові докази, які приєднано до матеріалів справи, а саме: копію свідоцтва про право на спадщину; копія державного акту на право власності на землю бланк серії ЯЖ № 719512; копія державного акту на право власності на землю бланк серії ЯЛ № 261619; копія технічної документації із землеустрою; копія інформації служби з питань геоднзії про оцінку земельної ділянки.

У судове засідання сторони, будучи повідомленими належним чином про місце, дату та час розгляду справи, не з`явились.

Позивач надав письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримує і просить їх задовольнити, справу слухати без його участі.

Представник відповідача Дальницької сільської ради Овідіопольського району Одеської області у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечує, справу слухати без його участі.

Представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Одеській області у судове засідання не з`явився, був належно повідомлений про день, час та місце судового засідання.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Ніконій-Агро", у судове засідання не з`явився, надав письмову заяву, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечує, справу слухати без його участі.

Ч. 3 ст. 211 ЦПК України передбачено, що особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Враховуючи дану норму закону, та вимоги ст. 223 ч.4 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних в ній доказів.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін, справа розглянута без їх участі у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши надані письмові докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємного зв`язку, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

У разі подання заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, особа, яка подала цей документ, може просити суд до закінчення підготовчого засідання виключити його з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду - є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі - Конвенція), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зазначені принципи сформулювано і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Спорронг і Лоннрот проти Швеції (23 вересня 1982 р.), відповідно до якого суд повинен визначити, чи було дотримано справедливий баланс між вимогами інтересів суспільства і вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід`ємним принципом Конвенції в цілому і також відображено у структурі ст. 1 Першого протоколу.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з усталеною практикою Європейського Суду з прав людини - стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах Іммобіліаре Саффі проти Італії (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року). Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі Антріш проти Франції , від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та Кушоглу проти Болгарії (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).

Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити справедливий баланс між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг та Льон рот проти Швеції (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).

Судом встановлено, що відповідно до розпорядження Овідіопольської РДА за № 271 від 17.03.2009 року позивач набула право приватної власності на земельну ділянку площею 4,1701 га, що розташована на території Роксоланівської (нині Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_4 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер земельної ділянки - 5123783700:01:001:0021. Право приватної власності зареєстровано належним чином. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЖ № 719512 від 30 квітня 2009 року № 010952900055. Відомості про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відповідають відомостям державного акту на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЖ № 719512 від 30 квітня 2009 року № 010952900055.

В порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Овідіопольської державної нотаріальної контори Мірошніченко Л.М. 26 серпня 2005 року, вона набула право на земельну частку (пай), у землі яка перебувала у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства КСП Роксолана Роксоланівської (нині Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, розміром 4,40 в умовних кадастрових гектарах, належного спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) бланк серії ОД № 026978, виданого Овідіопольською районною державною адміністрацією 09 вересня 1996 року.

На підставі розпорядження Овідіопольської РДА за № 271 від 17.03.2009 року позивачу передано у власність земельну ділянку площею 4,1699 га, що розташована на території Роксоланівської (нини Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Документ, що посвідчує право - державний акт на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЛ № 261619 від 26 траня 2011 року № 512370001001013. Відомості, що внесені про вказану земельну ділянку до Державного земельного кадастру не відповідають відомостям державного акту на право власності на земельну ділянку бланк серії ЯЛ 261619 від 26 травня 2011 року № 512370001001013, оскільки при складанні та роздруківці даного державного акту допущено ряд технічних помилок, а саме: вказано кадастровий номер земельно ділянки - 5123783700:01:001:0021, що відповідає суміжної земельної ділянки; площа земельної ділнки вказана 4,1701 га., що також відповідає суміжної земельної ділянки; адреса земельної ділянки вказана: АДРЕСА_1 .

Фактично дана земельна ділянка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, Роксоланівська (нині Дальницька) сільська рада, масив 6 ділянка НОМЕР_3 , та відповідно до координат поворотних точок меж земельної ділянки має площу - 4,1699 га., що відповідає кадастровому номеру 5123783700:01:001:0022.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з положеннями ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Таким чином вищенаведені докази підтверджують право власності на земельну ділянку площею 4,1699 га, що розташована на території Роксоланівської (нині Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що відповідає кадастровому номеру 5123783700:01:001:0022.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Керуючись ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,95,133,137,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 257,261,268,317,319,321,328,373,388,393 ЦК України

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним, виданий на підставі розпорядження Овідіопольської РДА Одеської області за №271 від 17.03.2009 р. ОСОБА_1 державний акт, бланк серії ЯЛ №261619, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорів оренди землі 18.05.2011 р. за №512370001001013, на право власності на земельну ділянку площею 4,1701 га, кадастровий номер 5123783700:01:001:0021, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_1 ) право приватної власності на земельну ділянку площею 4,1699 га, що розташована на території Роксоланівської (нині Дальницької) сільської ради Овідіопольського району Одеської області, масив № НОМЕР_2 , ділянка № НОМЕР_3 , цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5123783700:01:001:0022.

В іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копій до апеляційної інстанції, а в разі складання рішення у повному обсязі - з дня складання у повному обсязі.

Суддя: В. К. Кочко