Рішення

від 12.11.2020 по справі 240/14892/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/14892/20

категорія 109020100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Черняхович І.Е.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.07.2020 №55 Про відмову в розгляді клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 0,25 га, яка розташована за межами населених пунктів Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області у відповідності до вимог статті 118 ЗК України;

- зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області подати до Житомирського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду по даній справі;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області понесені позивачем судові витрати та витрати, пов`язані з отримання правничої допомоги.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що їй на праві приватної власності належить нежитлова будівля - будівля гноєсховища, загальною площею 1086 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 . З метою отримання у власність земельної ділянки на якій розташований вищезазначений об`єкт нежитлової нерухомості, ОСОБА_1 звернулась до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, яка розміщена на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів). Однак, розглянувши подане клопотання та додані до нього документи, Садківська сільська рада на сорок п`ятій сесії сьомого скликання прийняла рішення від 10.07.2020 №55, яким, керуючись п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України та зазначаючи, що відповідно до витягу є ЄДРПОУ Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) Садки знаходиться в стані припинення, відмовила ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки, приймаючи оскаржуване рішення від 10.07.2020 №55, Садківська сільська рада не зазначила визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Вказані обставини зумовили звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 15 вересня 2020 року відкрито провадження у справі №240/14892/20 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

07 жовтня 2020 року до суду надійшов відзив Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти заявлених позовних вимог. Таку позицію відповідач аргументував тим, що оскаржуване рішення від 10.07.2020 №55 є законним, так як прийняте у межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України Про місцеве самоврядування в Україні , і у відповідності до норм Земельного кодексу України. Зокрема відповідач зазначив, згідно норм Земельного кодексу України орган місцевого самоврядування, в межах повноважень, наданих йому законом, вправі розпоряджатися земельними ділянками, що перебувають у комунальні власності. Відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Водночас, відповідно до витягу є ЄДРПОУ Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) Садки знаходиться в стані припинення. З огляду на що, підставою для відмови ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність стала невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів (земельна ділянка не перебуває у власності органу місцевого самоврядування). Враховуючи зазначене, Садківська сільська рада просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі (а.с.44-49).

16 жовтня 2020 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначила, що норма пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України, яка набрала чинності 01.01.2019, автоматично визначила розпорядником бажаної нею земельної ділянки територіальну громаду в особі Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Крім того, позивач наголосила, що відповідно до частини 1 статті 120 Земельного кодексу України до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Будівля гноєсховища загальною площею 1086 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 , належить їй на праві власності, а тому позивач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення від 10.07.2020 №55 про відмову в задоволенні клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою Садківська сільська рада протиправно не врахувала вищезазначені положення частини 1 статті 120 Земельного кодексу України (а.с.59-63).

Відповідно до норм ст.ст. 257, 263 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено наявним у матеріалах справи витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що з 09 липня 2018 року ОСОБА_1 належить на праві приватної власності об`єкт нерухомого майна - будівля гноєсховища, загальною площею 1086 кв.м., розташована по АДРЕСА_1 (а.с.17).

23 січня 2020 року ОСОБА_1 , з метою отримання у власність земельної ділянки на якій розташована вищезазначена будівля гноєсховища, звернулась до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, яка розміщена на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів).

Розглянувши на сорок п`ятій сесії сьомого скликання подане позивачем клопотання, Садківська сільська рада на підставі ст.20, ст.24, ст. 83, ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України прийняла рішення від 10.07.2020 №55, в пункті 1 якого, відмовила ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,2500 га, яка розміщена (за межами населених пунктів) на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с.26).

Натомість, в пунктам 2 та 3 вищезазначеного рішення від 10.07.2020 №55 Садківська сільська рада зазначила, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) САДКИ знаходиться в стані припинення, а тому відсутні підстави для вирішення заяви ОСОБА_1 . З огляду на що, заяви ОСОБА_1 було рекомендовано звернутися з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (а.с.26).

Отримавши зазначене рішення та скориставшись наданою у ньому рекомендацією, ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, яка розміщена на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів) (а.с.27).

За наслідками розгляду зазначеного клопотання, до Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області прийняло наказ №6-6514/14-20-СГ від 13.08.2020 Про відмову в наданні дозволу на розробку документації , яким громадянці ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої за межами населених пунктів Садківської сільської ради Житомирського району, орієнтовною площею 0,25 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, з підстав відсутності повноважень у Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на розпорядження землями колективної форми власності (державний акт на право колективної власності на землю КСП Агрофірма Садки серії ЖТ-08-30 №000031 від 20.11.1997) (а.с.28).

Після отримання вказаного наказу від 13.08.2020 №6-6514/14-20-СГ Про відмову в наданні дозволу на розробку документації представник позивача адвокат ОСОБА_2 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із адвокатським запитом, в якому просив надати інформацію який орган є уповноваженим розпоряджатися землями колективної форми власності, зокрема землями, які належали КСП Агрофірма Садки , та до кого може звернутися ОСОБА_1 з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0,25 га, розташованої за межами населених пунктів Садківської сільської ради Житомирського району, під належною їй на праві приватної власності нежитловою будівлею (а.с.64).

У відповідь на вказаний адвокатський запит Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надіслало представнику ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2 листа, в якому повідомили, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає відвести у власність для ведення особистого селянського господарства, розташована в межах земель колективної власності відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю бувшого КСП Агрофірма Садки серії ЖТ-08-30 №000031 від 20.11.1997. З 01 січня 2019 року набрав чинності пункт 21 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, відповідно до якого землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. Враховуючи вказане, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області у відповідь на адвокатський запит повідомило, що повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування, визначені статтею 122 Земельного кодексу України (а.с.65).

Враховуючи вказані обставини, ОСОБА_1 вважає, що на підставі пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України Садківська сільська рада Житомирського району Житомирської області автоматично є розпорядником бажаної нею земельної ділянки, а тому вона звернулась з даним позовом до суду з вимогами про скасування рішення від 10.07.2020 №55, оскільки воно не містить визначених у частині 7 статті 118 Земельного кодексу України підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Приписами статті 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно зі статтею 81 ЗК України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частинами першою та другою статті 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема: в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. "в" ч. 3 ст. 116 ЗК України).

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання (ч.4 ст. 116 цього Кодексу).

Згідно з пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Повноваження органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування визначені в статті 122 ЗК України.

Частинами 1-5 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Натомість, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (ч. 4 ст. 122 ЗК України).

Відповідно до статті 15-1 ЗК України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема: а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; є-1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 (далі - Положення № 15), визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до підпунктів 26 та 31 пункту 4 Положення № 15 Держгеокадастр здійснює ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, інформаційну взаємодію Державного земельного кадастру з іншими інформаційними системами в установленому порядку; розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Згідно з пунктом 7 Положення № 15 Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що Держгеокадастр та його територіальні органи уповноважені розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення та передавати такі землі у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до пунктів а та б частини 1 статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Вищезазначеними положеннями ЗК України Садківська сільська рада Житомирського району Житомирської області наділена повноваженнями на розпорядження землями цієї територіальної громади та на передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян.

Пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України установлено, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Під час розгляду справи судом безспірно встановлено, що земельна ділянка, яку ОСОБА_1 бажає отримати у власність, розташована в межах земель колективної власності та відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії ЖТ-08-30 №000031 від 20.11.1997 є землею бувшого КСП Агрофірма Садки , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) Садки , яке знаходиться в стані припинення.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований ст. 118 ЗК України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації відповідачем для перевірки відповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Від перевірки вказаних підстав залежить рішення відповідача про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно з частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Вищезазначеною нормою ЗК України встановлено, що строк розгляду відповідним орган місцевого самоврядування клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність становить один місяць.

З матеріалів справи вбачається, ОСОБА_1 звернулась до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, яка розміщена на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів), 23 січня 2020 року.

Зазначене клопотання розглянуто Садківською сільською радою на сорок п`ятій сесії сьомого скликання та за наслідками його розгляду прийнято рішення від 10.07.2020 №55 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою (а.с.26).

Вказане свідчить, що клопотання ОСОБА_1 від 23.01.2020 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки було розглянуто Садківською сільською радою Житомирського району Житомирської області з порушенням, визначеного в ч. 7 ст. 118 ЗК України, місячного строку для такого розгляду.

Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України підставою відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із системного аналізу норм земельного законодавства вбачається, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, уповноважений на це орган в контексті норм частин 6-7 статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку; відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб).

Таким чином, частина 7 статті 118 ЗК України передбачає два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Водночас, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Визначений у частині 7 статті 118 ЗК України перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним. При цьому, у випадках ухвалення рішення про відмову в наданні такого дозволу відповідний орган місцевого самоврядування зобов`язаний належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено й в ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року № 44-у/2015 (справа № 2-40/2015).

Із системного аналізу вищезазначених норм земельного законодавства вбачається, що при вирішенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, уповноважений на це орган в контексті норм частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України повинен перевірити: відсутність передачі земельної ділянки безоплатно у власність відповідному громадянину по зазначеному виду використання (частина четверта статті 116 Земельного кодексу України); чи відносяться землі, за рахунок яких планується формування земельної ділянки, до земель сільськогосподарського призначення державної власності (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки схемі землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальної одиниці, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затвердженим у встановленому законом порядку (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України); відповідність бажаного місця розташування земельної ділянки містобудівній документації (у разі її надання для містобудівних потреб) (частина сьома статті 118 Земельного кодексу України та частина третя статті 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").

Разом з тим, дослідивши під час розгляду справу оскаржуване рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.07.2020 №55, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, суд встановив, що в якості підстави для відмови у наданні дозволу в ній зазначено така обставина як знаходження Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) САДКИ в стані припинення (відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а тому відсутні підстави для вирішення заяви ОСОБА_1 " (а.с.26 зворотній бік).

Натомість, частина 7 статті 118 ЗК України передбачає, що підставою відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, а не відсутність підстав для вирішення заяви ОСОБА_1 через те, що Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) САДКИ знаходиться в стані припинення , як про це зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні.

Вказане свідчить на користь висновку, що приймаючи оскаржуване рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.07.2020 №55 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, Садківська сільська рада не зазначила підстави для відмови, передбаченої частиною 7 статті 118 ЗК України, та не обґрунтувала підстави для прийняття такого рішення.

Враховуючи вищезазначене та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.07.2020 №55 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, яка розміщена на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів), є протиправним та підлягає скасуванню.

Застосовуючи механізм належного захисту прав позивача та їх відновлення, користуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2020 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, яка розміщена на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів), та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням норм Земельного кодексу України та встановлених даним рішенням обставин справи та висновків суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо вимоги позивача зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області подати до суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанції від 02.09.2020 під час звернення з даним позовом до суду ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1681,60 гривень (а.с.32).

Відповідно до ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для цілей розподілу судових витрат, до витрат на правничу допомогу, включається:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом з тим ОСОБА_1 не надала до суду детального опису робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд звертає увагу, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати; копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, довіреність (ордер); документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 та у постанові від 05 лютого 2019 року у справі №906/194/18, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права

Враховуючи те, що наданими до суду документами не підтверджено понесення ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у даній справі підтверджено, cуд дійшов висновку що такі витрати не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області підлягають лише судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 гривень.

Керуючись статями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Тімірязєва, 40, с. Садки, Житомирський район, Житомирська область, 12411; код ЄДРПОУ 13579088) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення сорок п`ятої сесії сьомого скликання Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 10.07.2020 №55 про відмову ОСОБА_1 в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, яка розміщена на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів).

Зобов`язати Садківську сільську раду Житомирського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.01.2020 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 0,25 га, яка розміщена на території Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населених пунктів), та за результатами розгляду прийняти рішення із врахуванням норм Земельного кодексу України та встановлених даним рішенням обставин справи та висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Садківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (вул. Тімірязєва, 40, с.Садки, Житомирський район, Житомирська область, 12411; код ЄДРПОУ 13579088) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн. (тисяча шістсот вісімдесят одна гривня шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович