Рішення

від 12.11.2020 по справі 300/671/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" листопада 2020 р. справа № 300/671/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Біньковської Н.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування витягу з протоколу №41 від 13.03.2020 та зобов`язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, відповідно до змісту якого просить визнати протиправним та скасувати витяг з протоколу комісії Міністерства оборони України №41 від 13.03.2020 про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду війни третьої групи внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби; зобов`язати призначити та виплатити як інваліду війни третьої групи внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язку військової служби одноразову грошову допомогу в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 16.07.2014 був залучений до проведення антитерористичної операції в Донецькій області, під час виконання обов`язку військової служби отримав вогнепальне уламкове поранення. 15.04.2015 внаслідок отриманого поранення при виконанні військового обов`язку встановлено втрату працездатності 10%, а з 23.12.2019 встановлено третю групу інвалідності. Вважає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, а відповідачем неправомірно та безпідставно застосовано норми чинного законодавства, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, а саме у зв`язку із закінченням дворічного строку після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Звертає увагу на те, що йому при первинному зверненні до МСЕК не було встановлено інвалідність, пунктом 1 статті 16-3 вищевказаного Закону передбачено випадки коли призначення і виплата вказаної грошової допомоги не здійснюється, однак його інвалідність не пов`язана із наслідками та обставинами, що вказані у цій нормі закону.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 12.11.2020 відмовлено в задоволенні заяви позивача про призначення у справі судового засідання.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» за №211 від 11.03.2020, та подальшими змінами до неї, на усій території України установлено карантин.Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»за№540-IX від 30.03.2020уКодексі адміністративного судочинства Українирозділ VI «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 3, яким під час дії карантину, строки, визначеністаттями 162 - 164 цього Кодексу, інші процесуальні строки, в тому числі строки подання відзиву, відповіді на відзив, строки розгляду адміністративної справи, продовжено на строк дії такого карантину.

Процесуальні строки в цій справі продовжені в силу дії пункту 3розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 3Прикінцевих положеньрозділуVI Кодексу адміністративного судочинства України, в редакціїЗакону №731-IX від 18.06.2020, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

У встановлений судом строк відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, витребувані судом копії документів не надав, хоча отримав ухвалу про відкриття провадження 06.04.2020. Протягом 20-денного строку після набрання чинностіЗаконом №731-IX від 18.06.2020(17.07.2020) з відповідною заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом для подання відзиву на позов відповідач не звернувся.

З 17.08.2020 по 29.09.2020 головуючий суддя у справі перебувала у щорічній відпустці.

У відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши в сукупності письмові докази, суд встановив наступне.

Згідно довідки від 05.02.2015 №49/вос Військової частини(польова пошта) НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 16.07.2014 по 23.10.2014, з 18.11.2014 і на час видачі довідки безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях (а.с.11).

01.02.2015, під час виконання обов`язків військової служби в ході проведення антитерористичної операції та виконання бойового завдання, в результаті артилерійського обстрілу позивач отримав вогнепальне уламкове наскрізне поранення м`яких тканин верхньої третини лівого стегна зі значним дефектом м`яких тканин (а.с. 12).

Відповідно даних витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №41 від 13.03.2020, позивачу, якого 09.06.2015 року звільнено з військової служби в запас, 15.04.2015 під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 10% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби (довідка МСЕК серія АГ №0002933 від 15.04.2015). Позивачу виплачено грошову допомогу у зв`язку із установленням 10% втрати працездатності в сумі 8526 грн. (а.с.17).

29.01.2020 обласною МСЕК Івано-Франківського бюро медико-соціальної експертизи за результатами первинного огляду інваліда, ОСОБА_1 з 23.12.2019 встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення, так, пов`язаного із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААБ за №842565 від 29.01.2020 (а.с.15).

У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, 30.01.2020 ОСОБА_1 звернувся до військового комісара Івано-Франківського ОВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги. До заяви позивач додав копії документів: довідки МСЕК серії 12ААБ №842565 від 29.01.2020, довідки військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №272/вос від 10.02.2015, витягу із протоколу ВЛК від 07.12.2018 №532, довідки військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України №49/вос від 05.02.2015, витягу з наказу про звільнення з військової служби №120 від 09.06.2015, паспорта, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с.16).

13.03.2020, за результатами розгляду поданих документів, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги (пункт 15 протоколу засідання комісії за №41 від 13.03.2020). Зазначено, що старшому сержанту ОСОБА_1 , якого 09.06.2015 звільнено з військової служби та 15.04.2015, під час первинного огляду органами МСЕК встановлено 10% втрати працездатності внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, що сталося 01.02.2015 (довідка МСЕК серія АГ №0002933 від 15.04.2015), а 23.12.2019 під час огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю 3 групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини (довідка МСЕК серія 12 ААВ №842565 від 23.12.2019). Вказано на те, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та пунктом 8 Порядку №975, у разі зміни групи інвалідності доплата одноразової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулась протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. Заявнику групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після первинного встановлення ступеня втрати працездатності. Відповідно до пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 критеріями для встановлення інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності. Ступінь втрати здоров`я визначається у відсотках втрати працездатності (групи інвалідності). Ураховуючи, що між первинною втратою працездатності, яка визначалась у відсотках та втратою працездатності у вигляді встановлення групи 3 групи інвалідності пройшов термін понад 2 роки, немає підстав для призначення одноразової грошової допомоги. Додатково зазначено, що допомога у зв`язку із встановленням 10% втрати працездатності виплачена у сумі 8526 грн.

Таким чином, як слідує із змісту вказаного рішення комісії, підставою відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги стало те, що позивачу третю групу інвалідності (23.12.2019) встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності (15.04.2015).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 5статті 17 Конституції Українивизначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі в Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі, визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі також Закон №2011-ХІІ).

Частиною 1статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства (ч.3 ст.16-3 Закону №2011-ХІІ).

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Також, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності (п.7 ч.2 ст.16 Закону №2011-ХІІ).

Згідно з пунктом «б» частини 1 статті 16-2 вказаного Закону (в редакції, чинній на час звернення позивача за призначенням допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (пп. 4 п. 2ст. 16 цього Закону).

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених упідпунктах 5-9пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ).

За приписами абзацу 1 частини 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який кореспондується з пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 (надалі також - Порядок №975), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Законом України №1774-VIII від 06.12.2016 пункт 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» доповнено абзацом другим, згідно якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Таким чином, нормамиЗакону №2011-XIIпередбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або відсотку втрати працездатності.

При цьому, положеннястатті 16-3 цього Законузастосовуються при вирішення питання щодо отримання доплат між розміром раніше отриманої одноразової грошової допомоги при встановленні інвалідності нижчої групи (меншого відсотка втрати працездатності) та розміром одноразової грошової допомоги яка повинна виплачуватись при встановлені інвалідності вищої групи (більшого відсотка втрати працездатності).

В свою чергу,ст.16 Закону №2011-ХІІвизначає перелік осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, аст.16-3 Законувизначає порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналізуючи зазначені норми та підставу для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку про те, що обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги поширюється винятково на випадки, коли під час повторного огляду у понад дворічний строк:

1) змінилася група інвалідності після первинного встановлення інвалідності, або

2) змінився відсоток ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності.

Вказані випадки є самостійними та не можуть поєднуватися, тобто, вони поширюються лише на випадки або зміни групи інвалідності, або зміни відсотка ступеня втрати працездатності.

В той же час абзац 2 пункту 4статті 16-3 Закону №2011-XIІне містить часових обмежень для випадків, коли після первинного встановлення часткової втрати працездатності особі вперше встановлюється інвалідність.

Первинне встановлення інвалідності є окремими випадком, який дає право на виплату окремого виду допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності.

Суд звертає увагу, що в спірному випадку йдеться не про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із зміною групи інвалідності, а про її призначення і виплату саме у зв`язку із встановленням позивачу групи інвалідності, що є окремою підставою для виплати одноразової грошової допомоги без обмеження будь-якими строками після встановлення відсотку втрати працездатності. Отже, посилання відповідача на те, що позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги з підстав, визначених у пункті 4статті 16-3 Закону №2011-ХІІта пункті 8 Порядку №975, є помилковим.

Як слідує із матеріалів справи, ІІІ група інвалідності встановлена ОСОБА_1 первинно.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи відповідно до Порядку №975 та статей 16, 16-3 Закону №2011-ХІІу розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб.

Висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах викладено також у постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №120/3358/19-а.

За наведених обставин, суд приходить до переконання, що відповідач, відмовляючи в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року прийшов до помилкового висновку про відсутність правових підстав для здійснення такої виплати.

При цьому, суд звертає увагу що позивачем помилково сформульовано позовну вимогу про визнання протиправним та скасування «витягу з протоколу», та вважає вказане стилістичною помилкою, оскільки прав позивача стосується пункт 15 протоколу №41 від 13.03.2020, який є прийнятим рішенням у розумінні вимог КАС України.

Також суд вважає помилковими вимоги позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2020 року.

Так, за змістом пункту «б» частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня календарного року.

Частиною 2 пункту 3 вказаного Порядку №975 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

У відповідності до пункту 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі, зокрема, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.

Із змісту довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №842565 слідує, що позивачу вперше встановлена ІІІ група інвалідності у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, з 23.12.2019.

Отже, виплаті позивачу підлягає одноразова грошова допомога у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня 2019 року.

Враховуючи наведене вище, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до часткового задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності,оформлене пунктом 15 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.03.2020 №41.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленогозакономдля працездатних осіб на 1 січня 2019 року, відповідно доЗакону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженогоПостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )

відповідач - Міністерство оборони України (код ЄДРПОУ 00034022, Повітрофлотський проспект, 6, м.Київ, 03168)

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.