Рішення

від 13.11.2020 по справі 360/3275/20

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

13 листопада 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3275/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Україна про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 122974,28 грн,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 02 вересня 2020 року надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач, ЛОВФСЗІ) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Україна (далі - відповідач, СТОВ Україна ) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 122974,28 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні , відповідач зареєстрований у Луганському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів з 21 жовтня 2009 року № 22/209/60.

Відповідач надав звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою 10-ПІ, який надійшов на адресу позивача 03 липня 2020 року. Зі звіту слідує невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році.

Позивач 06 липня 2020 року направив на адресу відповідача попередження про добровільну сплату адміністративно-господарської санкції та пені. Відповідач борг не сплатив.

На запит позивача до ГУ ДПС у Луганській області від 06 липня 2020 року № 865/05-14 щодо отримання інформації про середньооблікову кількість штатних працівників відповідача, надійшла відповідь від 28 липня 2020 року № 5410/10/12-32-53-06, з якої вбачається, що протягом 2019 року у відповідача працювали працівники з інвалідністю, але не в тій кількості, що встановлено чинним законодавством України.

Позивач 06 липня 2020 року направив запит № 864/05-14 до Білокуракинського районного центру зайнятості щодо отримання інформації відносно подання відповідачем звітності за формою № 3-ПН, з відповіді № 864/05-14 вбачається, що відповідач протягом 2019 року надавав до центру зайнятості відомості за формою № 3-ПН з інформацією щодо наявності вільних робочих місць, але без позначки, що може використовуватися праця осіб з інвалідністю.

Позивач 30 липня 2020 року направив додатковий запит Про надання копій Звітності за формою № 3-ПН з метою здійснення розширеного аналізу дотримання відповідачем Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 № 1476), але відповідь на запит не надійшла.

Враховуючи інформацію за звітом 10-ПІ за 2019 рік, який надісланий на адресу позивача відповідачем, вбачається невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, у зв`язку з чим нарахована адміністративно-господарська санкція у розмірі 119741,03 грн, яку відповідач, враховуючи норму частини четвертої статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , повинен був сплатити до 15 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу, про що був повідомлений позивачем.

Позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення відповідачем сплати адміністративно-господарської санкції з 16 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року з урахуванням облікової ставки НБУ у розмірі 6% річних за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного, позивач просив стягнути з відповідач адміністративно-господарські санкції та пеню у сумі 122974,28 грн.

Ухвалою від 07 вересня 2020 року адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (арк. спр. 52-53).

Ухвалою від 23 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 73-75).

Від СТОВ Україна 19 жовтня 2020 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 94-100).

Відповідач зазначає, що згідно з поданим звітом за формою № 10-ПІ Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів , середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу СТОВ Україна за 2019 рік становить 39 працівників; кількість штатних працівників - інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону № 875, становить 2 чоловіка, фактично в СТОВ Україна в 2019 році працював 1 інвалід.

Відповідач зазначає, що створено два робочих місця для праці інвалідів. Одне робоче місце для інваліда - керівник підприємства (постійне), друге робоче місце підсобного робітника - створене 10 квітня 2018 року згідно з наказом 16-а к. Тобто підприємство зі свого боку виконало вимоги Закону та створило робочі місця для праці осіб з інвалідністю у необхідній кількості.

До 17 квітня 2019 року на підприємстві працювало дві особи з інвалідністю - керівник та підсобний робітник ОСОБА_1 , який 17 квітня 2019 року звільнений із займаної посади за власним бажанням. Проте робоче місце для особи з інвалідністю, створене у квітні 2018 року, ніхто не ліквідовував до теперішнього часу. За створене у 2018 році робоче місце для особи з інвалідністю СТОВ Україна перед визначеними Законом органами звітувало належним чином. Відповідач подав звітність за 2018 рік вперше, тим самим вжив залежних від нього передбачених законодавством Заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто вжив заходів для недопущення правопорушення.

Відповідач зазначає, що виходячи з норм Закону № 875-XII обов`язок роботодавців створити робочі місця для інвалідів не супроводжується обов`язком їх працевлаштувати. Зазначений Закон покладає на підприємство обов`язок створити (пристосувати) належним чином робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю і повідомити про це органи, перелічені в частині першій статті 18 Закону, а ті, у свою чергу, зобов`язані направити підприємству на працевлаштування осіб з інвалідністю.

СТОВ Україна вжиті всі необхідні заходи для виконання нормативу робочих місць із працевлаштування осіб з інвалідністю, проте протягом з травня 2019 року по листопад 2019 року товариство фактично не працевлаштувало необхідну кількість осіб з інвалідністю з незалежних від ньоґо причин: через відсутність осіб з інвалідністю, які потребують роботи у відповідача, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню особам з інвалідністю.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

Відповідно до інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, СТОВ Україна , код за ЄДРПОУ 13396264, зареєстровано як юридичну особу за адресою: 92241, Луганська область, Білокуракинський район, село Бунчуківка.

Відповідно до Порядку реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 (далі - Порядок № 70), СТОВ Україна зареєстровано в ЛОВФСЗІ з 21 жовтня 2009 року за № 44/209/60, що підтверджено копією довідки про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 21 жовтня 2009 № 55 (арк. спр. 24).

На виконання вимог Порядку № 70 СТОВ Україна 22 червня 2020 року до ЛОВФСЗІ подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу (осіб) становить 39 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 1; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статі 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - 2; фонд оплати праці штатних працівників (тис. грн) - 4669,9; середньорічна заробітна плата штатного працівника (грн) - 119741; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (грн) - 11974,03 (арк. спр. 26).

Позивачем на адресу СТОВ Україна направлено лист від 06 липня 202 року № 861/02-09 з проханням своєчасно здійснити сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році до 15 квітня 2020 року, не допускаючи нарахування пені за звернення до суду за примусовим стягненням боргу (арк. спр. 27).

Позивачем 06 липня 2020 року за вих. № 865/05-14 на адресу Головного управління ДПС у Луганській області направлено запит про надання інформації про середньооблікову кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, у розрізі по місяцях за 2017, 2018, 2019 роки, а також суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування СТОВ Україна (арк. спр. 28).

Листом від 28 липня 2020 року № 5410/10/12-32-53-06 ГУ ДПС у Луганській області надано запитувану інформацію щодо поданої податкової звітності середньооблікова кількість працівників, у тому числі осіб з інвалідністю, та сума нарахованого єдиного внеску у розрізі за період 2019 рік склала: січень - 37 осіб, у т.ч. з інвалідністю 2, із сумою ЄС 62276,46 грн; лютий - 37 осіб, у т.ч. з інвалідністю 2, із сумою ЄС - 42533,96 грн; березень - 40 осіб, у т.ч. з інвалідністю 2, із сумою ЄС 52305,21 грн; квітень - 40 осіб, у т.ч. з інвалідністю 2, із сумою ЄС 68180,31 грн; травень - 41 особа, у т.ч. з інвалідністю 1, із сумою ЄС 86424,81 грн; червень - 39 осіб, у т.ч. з інвалідністю 1, із сумою ЄС 76067,32 грн; липень - 46 особа, у т.ч. з інвалідністю 1, із сумою ЄС 130923,10 грн; серпень - 45 осіб, у т.ч. з інвалідністю 1, із сумою ЄС 83806,25 грн; вересень - 45 осіб, у т.ч. з інвалідністю 1, із сумою ЄС 128535,95 грн; жовтень - 43 особи, у т.ч. з інвалідністю 1, із сумою ЄС - 108324,35 грн; листопада - 40 осіб, у т.ч. з інвалідністю 1, із сумою ЄС - 138728,12 грн; грудень - 20 осіб, у т.ч. з інвалідністю 1, із сумою ЄС - 38364,24 грн (арк. спр. 29).

Позивачем 06 липня 2020 року № 864/05-14 на адресу Білокуракинського районного центру зайнятості направлено запит, чи надавалися СТОВ Україна до центру зайнятості відомості про вільні робочі місця (вакансії), на які можливе працевлаштування осіб з інвалідністю, а також про випадки відмови роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, які направлялися центром зайнятості, протягом 2017, 2018, 2019 років; чи здійснювалося СТОВ Україна замовлення до центру зайнятості на професійне навчання або підготовку особи з інвалідністю у разі відсутності фахівців з потрібними професіями серед зареєстрованих у державній службі зайнятості осіб з інвалідністю (арк. спр. 30).

Листом від 14 липня 2020 року № 825/05-20 Білокуракинський районний центр зайнятості повідомив, що протягом 2017 - 2019 років до центру зайнятості від СТОВ Україна надходила інформація звітності за формою 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) про потребу в працівниках, але без позначки, що може використовуватися праця інвалідів. Випадки відмови вказаним роботодавцем у працевлаштуванні осіб з інвалідністю протягом вказаного періоду не зафіксовані, а навпаки, в квітні 2018 року було прийнято 2-х осіб з інвалідністю. Замовлення до центру зайнятості від СТОВ Україна на професійне навчання або перепідготовку особи з інвалідністю протягом зазначеного періоду не надходило (арк. спр. 31).

За несвоєчасну сплату СТОВ Україна адміністративно-господарських санкцій за 2019 рік ЛОВФСЗІ нараховано підприємству пеню в сумі 3233,25 грн, про що зазначено у розрахунку суми позову, пред`явленого щодо стягнення заборгованості по сплаті адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 25).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 7 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні (далі - Закон № 875-XII) законодавство про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 18 Закону № 875-XII).

Статтею 18-1 Закону № 875-XII визначено, що особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Рішення про визнання особи з інвалідністю безробітною і взяття її на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання особи з інвалідністю на підставі поданих нею рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів.

Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Державна служба зайнятості може за рахунок Фонду соціального захисту інвалідів надавати дотацію роботодавцям на створення спеціальних робочих місць для осіб з інвалідністю, зареєстрованих у державній службі зайнятості, а також проводити професійну підготовку, підвищення кваліфікації і перепідготовку цієї категорії осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог статті 19 Закону № 875-XII:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (частина перша);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга);

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону(частина третя).

Аналіз зазначених положень Закону дає підстави для висновку про те, що обов`язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування полягають у:

а) виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць;

б) створенні для осіб з інвалідністю умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

в) забезпеченні інших соціально-економічних гарантії, передбачених чинним законодавством;

г) наданні державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування осіб з інвалідністю;

д) звітуванні Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, судом встановлено, що обов`язок підприємства зі створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Такий обов`язок покладений на державну службу зайнятості.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-XII).

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України 5 липня 2012 року № 5067-VI Про зайнятість населення роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

Згідно з пунктом 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 Деякі питання реалізації норм Законів України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні та Про зайнятість населення , звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05 грудня 2016 року № 1476), затверджено Форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону № 875-XII.

Однак на підприємство покладається обов`язок створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформувати про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Суд зауважує, що виконанню відповідними органами обов`язку працевлаштовувати осіб з інвалідністю повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад.

У ході розгляду справи судом встановлено, що відповідачем 12.02.2019, 19.02.2019, 15.03.2019, 26.02.2019, 01.04.2019, 04.04.2019, 11.04.2019, 02.05.2019, 06.05.2019, 17.05.2019, 20.05.2019, 31.05.2019, 03.06.2019, 04.06.2019, 05.06.2019, 11.11.2019, 28.11.2019 до Білокуракинського районного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) , в якій не повідомлялося про необхідність сприяння у працевлаштуванні осіб з інвалідністю, зазначене підтверджується копіями звітності форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (арк. спр. 115-204).

З огляду на матеріали справи та інформацію, надану Головним управлінням ДПС у Луганській області у листі від 09 липня 2020 року № 4367/9/12-32-52-06 про середньооблікову кількість штатних працівників помісячно, встановлено, що з травня 2019 року фактична кількість працівників на товаристві складала 41 особу, а працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, 1 (при встановленому нормативі 2), таким чином обов`язок працевлаштування особи з інвалідністю у відповідача виник саме з травня 2019 року.

Суд зауважує, що деталізувати інформацію стосовно можливості зайняття вільного робочого місця особою з інвалідністю у звітності форми № 3-ПН є прямим обов`язком підприємства, визначеним Законом № 875-XII, оскільки особи з інвалідністю є особами з певними потребами і створення місць саме для таких осіб та інформування державної служби зайнятості про наявність вільних робочих, які можуть займати саме особи з інвалідністю.

Подання відповідачем з травня 2019 року звітності форми № 3-ПН без деталізації інформації стосовно можливості зайняття вільного робочого місця особою з інвалідністю, не давало можливості центру зайнятості з травня по грудень 2019 року здійснити пошук та направити до відповідача для працевлаштування особу з інвалідністю.

Враховуючи вище наведене суд дійшов висновку, що з травня 2019 року відповідачем не створено робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю.

Тобто, відповідачем не виконаний покладений на нього законодавством обов`язок по створенню робочого місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування відповідних органів, які займаються працевлаштуванням осіб з інвалідністю, про створення робочого місця, що позбавило можливості відповідні органи прийняти міри по працевлаштуванню осіб з інвалідністю у відповідача.

За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2019 році одну особу з інвалідністю, фактично не працевлаштовано жодної особи з інвалідністю, тому підприємство відповідача мало перерахувати адміністративно-господарські санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2019 рік у сумі 119741,03 грн (арк. спр. 25).

Відповідно до Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 № 223 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 травня 2007 року за № 552/13819, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачу нараховано пеню за період з 16 квітня 2020 року по 15 липня 2020 року у сумі 3233,25 грн.

Розмір адміністративно-господарських санкцій та пені сторонами не оспорюється та є математично правильним.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З викладеного слідує, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору відносяться на рахунок суб`єкта владних повноважень. Такий вид судових витрат, як судовий збір, поверненню позивачу - суб`єкту владних повноважень, не підлягає.

Такі обмеження у можливостях суб`єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Оскільки Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів у вказаній справі є суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача судового збору на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Слов`янська, будинок 28; адреса для листування: 93011, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця 30 років Перемоги, будинок 5, код ЄДРПОУ 13396264) до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Україна (місце знаходження: 92241, Луганська область, Білокуракинський район, село Бунчуківка, код за ЄДРПОУ 32268977) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 122974,28 грн задовольнити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Україна на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу створення робочих місць призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році 119741,03 грн (сто дев`ятнадцять тисяч сімсот сорок одну гривню 03 копійки) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році, яка нарахована за період з 16 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 3233,25 грн (три тисячі двісті тридцять три гривні 25 копійок), загальна сума боргу 122974,28 грн (сто двадцять дві тисячі дев`ятсот сімдесят чотири гривні 28 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова