Рішення

від 09.11.2020 по справі 813/8631/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№813/8631/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рентком» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рентком» звернулось у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 09.12.2014р. № 0001072201 та № 0001082201.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у позивача є в наявності всі належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій з СФГ «Серміш Захід-Агро» . Вказані документи відповідачем не були враховані. Висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується виключно на припущеннях про відсутність факту поставки сої, без об`єктивного аналізу господарських операцій, первинних документів та документів податкової звітності. Окрім того вказує, що контролюючим органом при проведені перевірки безпідставно взято до уваги покази свідка ОСОБА_1 , надані у кримінальному провадженні, що розслідувалось СВ Радехівського РВ ГУМВСУ у Львівській області. Вважає, що протокол допиту свідка не може бути належним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з СФГ «Серміш Захід-Агро» .

Відповідач проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та відзиві. Зазначив, що під час проведення перевірки позивачем не доведена реальність операцій із СФГ «Серміш Захід-Агро» . Податковим органом не заперечується наявність у позивача документів, проте таким вказується, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Вважає, що надані на підтвердження реальності здійснення господарських операцій документи не підтверджують господарські операції. Окрім того, податковий орган на підтвердження викладених у акті перевірки висновків посилається на протокол допиту свідка ОСОБА_1 - засновника СФГ «Серміш Захід-Агро» , який заперечує факт будь-яких господарських операцій з ТзОВ «Рентком» .

З цих підстав просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 02 березня 2015 року, яке залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 2019 року, позовні вимоги задовольнив.

Постановою Верховного суду від 21.02.2020 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2015 року у справі № 813/8631/14 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 26.03.2020 прийнято до розгляду адміністративну справи до призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

На підставі ст. 52 КАС України Державну податкову інспекцію у Личаківському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області замінено правонаступником Головним управління ДПС у Львівській області.

Сторони в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 1 ст. 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до положень ч.4 ст.229 КАС України фіксація судового розгляду технічними засобами не здійснюється.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

На підставі направлення від 10.11.2014р. № 923, виданого ДПІ у Личаківському районі м. Львова та наказу начальника Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова від 10.11.2014р. № 766, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків ДПІ у Личаківському районі м. Львова Бойко Марією Ярославівною на підставі п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Рентком» з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з СФГ «Серміш Захід-Агро » (код ЄДРПОУ 37981228) та ФГ «Згода» (код ЄДРПОУ 22329781) за період з 01.01.2012р. по 30.09.2014р. та подальшої реалізації товарів (робіт, послуг) або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від вищезазначених контрагентів.

Перевіркою ТзОВ «Рентком» встановлено порушення вимог:

- п.138.2, п.138, ч4 п. 138.6, п. 138.8, п.138.10 ст.138, п.п. 139.1.9. ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI в результаті чого занижено сплату податку на прибуток за 2013 рік на суму 41521 грн.;

- п. 44.1 ст. 44 п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п.198,6 ст.198, п.201.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI занижено податковий кредит на суму 43706 грн. в т.ч. за листопад 2013 на суму 43706 грн. в результаті чого занижено сплату податку на додану вартість загальну суму 43706 грн. в т.ч. за березень 2014 року на суму 43706 грн.

Результати перевірки оформлено актом від 21.11.2014р. №490/22-01/37693601.

Зі змісту акта перевірки слідує, що порушення податкового законодавства позивачем допущені по взаємовідносинах з СФГ «Серміш-Захід-Агро» , а саме відповідач вказує, що за результатами проведення перевірки не встановлено реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Рентком» з СФГ «Серміш Захід-Агро» за листопад 2013 року.

Такі висновки ґрунтуються на отриманій відповідачем інформації від старшого слідчого РВ ГУ МВС України у Львівській області, згідно якої, у рамках кримінального провадження №32014140000000190 за фактом фіктивного підприємництва, ДПІ у м. Червонограді ГУ Міндоходів у Львівській області проведено перевірку СФГ «Серміш Захід-Агро» , висновки якої вказували на те, що СФГ «Серміш Захід-Агро» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам, в тому числі позивачу. Як наслідок відповідні первинні документи, сформовані при здійсненні господарських операцій з відповідачем за змістом пункту 44.1 статті 44 ПК України не дозволяють формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Враховуючи інформацію старшого слідчого РВ ГУ МВС України у Львівській області, відповідач дійшов висновку про відсутність об`єктів оподаткування СФГ «Серміш Захід-Агро» по ланцюгу постачання.

На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: від 09.12.2014р. № 0001072201, яким збільшено суму грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток на суму 51901,00 грн., та від 09.12.2014р. № 0001082201, яким збільшено суму грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість у сумі 54633,00 грн.

Позивач не погодився з такими рішення податкового органу, звернувся до суду за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями п.14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з п.138.6 ст. 138 собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (п.138.8).

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судом встановлено, що між ТзОВ «Рентком» та вказаним контрагентом укладено договір поставки від 11.11.2012р. № 10/10-С. Згідно з яким СФГ «Серміш-Захід-Агро» - (Постачальник), зобов`язується передати у власність ТзОВ «Рентком» (Покупець) сою урожаю 2013 року в кількості 2000т +/-10 %, за ціною тони 3750,00 грн., з яких ПДВ складає 625 грн. Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Ціна включає в себе всі витрати, які пов`язані із зберіганням та доставкою на склад Покупця. Загальна вартість товару становить 7500000 грн., ПДВ з яких складає 1250000 грн. Товар за чинним договором поставляється Постачальником Покупцю партіями завантаженими в автотранспорт Постачальника.

На виконання даного договору в листопаді 2013 року СФГ «Серміш Захід-Агро» здійснило поставку позивачу сої в кількості 69,93 тони.

На підтвердження реальності здійснення такої господарської операції позивачем долучено видаткову накладну №4 від 19.11.2013р., податкову накладну №1/2 від 19.11.2013р., товарно-транспортні накладні від 20.11.2013р. серії ААК № 11 та від 20.11.2013р. серії ААК № 2.

Відповідно до вказаних товарно-транспортних накладних вантаж було перевезено транспортом автопідприємства ПП «Альберто» автомобілем марки МАN д.н.з. НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 , водієм ОСОБА_2 та автомобілем марки DAF д.н.з. НОМЕР_3 , причіп НОМЕР_4 водієм ОСОБА_3 . Пункт навантаження: Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район с.Крушанівка.

Позивачем на підтвердження отримання сої також долучено журнал реєстрації довіреності за 2013- 2014р, прибуткові накладні №11 та № 12 від 20.11.2013р., відомість по товарах організацій, акт про результати якості соєвих бобів від 20.11.2013р.

Окрім того, позивачем долучено докази наявності у власності складських приміщень та виробничих потужностей для зберігання та переробки отриманої сої, а саме: свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_5 , Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24974539, технічний паспорт на виробниче приміщення.

Судом встановлено, що в бухгалтерському обліку ТзОВ «Рентком» придання сої відображено наступними проведеннями Д- 201 К-т 6311 та Д-6442 К-т 631 в сумі 262237,50 грн.

Позивачем проведено попередню оплату за отриману сою в сумі 350000 грн., що відображено бухгалтерською проводкою Д-т 631 К-т 311.

В серпні 2014 року СФГ «Серміш Захід-Агро» було повернено на розрахунковий рахунок ТзОВ «Рентком» різницю вартості оплаченої та поставленої сої в сумі 87762 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.08.2014р. По податковому обліку ТзОВ «Рентком» провело коригування податкового кредиту в сторону зменшення на суму 14627 грн.

Як вбачається з наданих позивачем на підтвердження реальності виконання укладеного між позивачем та СФГ «Серміш Захід-Агро» договору первинних документів, останні підписані від імені контрагента позивача СФГ «Серміш Захід-Агро» головою правління - ОСОБА_1 .

Згідно протоколу допиту свідка ОСОБА_1 , в якому останній зазначив, що договорів реалізації вирощеної продукції в 2013-2014 роках він не укладав, жодних документів щодо її реалізації не виписував та не підписував. Крім того зазначив, що у травні 2013 року на орендованих земельних ділянках в смт Лопатин було оброблено та засіяно сою на площі 110 га, що була лише частково зібрана, оскільки не достигла через те, що була пізно посіяна. У 2012 та 2014 роках орендовані СФГ «Серміш Захід-Агро» земельні ділянки взагалі не оброблялись.

Верховний Суд вказує, що податкові накладні, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами. Крім цього, про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг), є сукупність таких умов, як реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Суд встановлено, що надані позивачем первинні документи не можна вважати такими, що підтверджують здійснення господарської операції, виходячи з чого показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому порядку. Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

Суд звертає увагу, що формальна наявність первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою для віднесення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість по сумнівним господарським операціям у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на наведене, судові витрати у вигляді судового збору ТзОВ «Рентком» відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 13.11.2020.

Суддя Гулкевич І.З.