Рішення

від 12.11.2020 по справі 480/2481/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2020 року Справа №480/2481/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Осіпової О.О., розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/2481/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Селянське (фермерське) господарство Сільченко Володимира Дмитровича про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Селянське (фермерське) господарство Сільченко Володимира Дмитровича, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати відмову відповідача у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту, викладену у формі наказу від 14 листопада 2019 року №18-16554/16-19-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою ;

- зобов`язати відповідача надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 жовтня 2019 року позивачем було подано заяву до ГУ Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області. Не зважаючи на те, що до заяви були додані усі необхідні документи, визначені законом, наказом №18-16554/16-19-СГ від 14 листопада 2019 року відповідач відмовив у наданні такого дозволу, посилаючись на те, що бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні іншого громадянина, згідно державних-актів на право постійного користування. Позивач вважає такий наказ протиправним, внаслідок чого звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

15.05.2020 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнає, просить відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи правомірність відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою, відповідач зазначає, що землі, за рахунок яких планується надання земельної ділянки позивачеві, знаходиться у постійному користуванні іншого громадянина, згідно державних актів на право постійного користування, а саме, згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-СМ №003967 земельна ділянка площею 30,70 га та згідно Державного акту на право постійного користування землею серія СМ №00253 земельна ділянка площею 46,34 га знаходяться у постійному користуванні громадянина ОСОБА_2 . Також відповідач заперечує проти позовних вимог у формі зобов`язання ГУ Держгеокадастру надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є виключними повноваженнями ГУ Держгеокадастру і суд не може втручатись у здійснення державним органом своїх дискреційних повноважень (а.с.27-28).

20.05.2020 р. від представника третьої особи надійшли пояснення по справі (а.с.38), в яких зазначено, що у 1999 р. ОСОБА_3 на підставі рішення четвертої сесії двадцять третього скликання Лебединської районної державної адміністрації Сумської області від 04 листопада 1998 року згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-СМ №003967 від 01 березня 1999 року була передана земельна ділянка на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області загальною площею 30,70 га для ведення селянського (фермерського) господарства. У 2000 році ОСОБА_3 на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Лебединської районної державної адміністрації Сумської області від 15 березня 2000 року згідно Державного акту на право постійного користування землею серія СМ №00253 від 11 липня 2000 року була передана земельна ділянка на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області загальною площею 46,34га для розширення селянського (фермерського) господарства. Розпорядженням голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області №312 від 16 грудня 1999 року Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 , засновником та головою якого виступив ОСОБА_3 , було зареєстроване як юридична особа. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що Лебединським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Сумській області було видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 28 липня 2010 року. Головою Селянського (фермерського) господарства Сільченко Володимира Дмитровича на даний час являється його донька ОСОБА_4 , що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. У 2019 році до Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 звернулися ряд громадян України, в т.ч. і позивач, які не реалізували своє право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства для надання згоди та вилучення з користування такої земельної ділянки та подальшою її передачею таким громадянам у власність для ведення особистого селянського господарства Селянським (фермерським) господарством ОСОБА_3 було надано у відповідності з положеннями ч.б ст. 118 Земельного кодексу України та ст. 50 Закону України Про землеустрій , як користувача такої земельної ділянки, відповідну згоду на безоплатне вилучення такої земельної ділянки та з метою її подальшого передання громадянам, в т.ч. і позивачеві у власність (така згода була надана відповідачеві, як додаток до заяви позивача на надання дозволу розроблення проекту землеустрою). Відтак будь-яких заперечень щодо заявлених позовних вимог Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 не має і не заперечує проти задоволення позову.

28.05.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив (а.с.39-42), в якій зазначає, що нею при подачі до відповідача заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою було подано, як додаток до заяви: копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 та згода СФГ ОСОБА_3 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки та передачу її у власність в т.ч. і позивача. Таким чином у відповідача були відсутні будь-які підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що 15 жовтня 2019 року ОСОБА_1 подала заяву до ГУ Держгеокадастру у Сумській області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2.00 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області (а.с.6).

З копії рішення четвертої сесії двадцять третього скликання Лебединської районної державної адміністрації Сумської області від 04 листопада 1998 року вбачається, що ОСОБА_3 згідно державного акту на право постійного користування землею серія ІІІ-СМ №003967 від 01 березня 1999 року була передана земельна ділянка на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області загальною площею 30,70 га для ведення селянського (фермерського) господарства (а.с.8,9).

У 2000 році ОСОБА_3 на підставі рішення 11 сесії 23 скликання Лебединської районної державної адміністрації Сумської області від 15 березня 2000 року згідно Державного акту на право постійного користування землею серія СМ №00253 від 11 липня 2000 року була передана земельна ділянка на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області загальною площею 46,34га для розширення селянського (фермерського) господарства (а.с.11).

Розпорядженням голови Лебединської районної державної адміністрації Сумської області №312 від 16 грудня 1999 року Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 , засновником та головою якого виступив ОСОБА_3 , було зареєстроване як юридична особа (а.с.10,12).

З копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 28 липня 2010 року вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.13).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань головою Селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 на даний час являється ОСОБА_4 (а.с.14-16).

Селянське (фермерське) господарство ОСОБА_3 надало згоду на безоплатне вилучення земельних ділянок, які були надані для ведення селянського (фермерського) господарства та перебувають у його користуванні на підставі Державних актів на право постійного користування землею серія 111-СМ №003967 від 01 березня 1999р. та серія СМ №00253 від 11 липня 2000р. і розміщені на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області з подальшою їх передачею для ведення особистого селянського господарства (по 2.0000га кожному) в тому числі і позивачу, що підтверджується копією згоди (а.с.17).

До заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області позивачем були додані копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а.с.13) та згоди СФГ ОСОБА_3 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки та передачу її у власність в т.ч. і позивачу (а.с.17).

Наказом №18-16554/16-19-СГ від 14 листопада 2019 року відповідач відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої за межами населених пунктів на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2.00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: бажана до відведення земельна ділянка знаходиться у постійному користуванні іншого громадянина, згідно державних-актів на право постійного користування. Згідно пункту 5 статті 116 Земельного кодексу, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (а.с.18).

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою необґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 ЗК України).

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам.

У даному випадку позивачу було відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що землі, за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, перебувають у постійному користуванні іншого громадянина. Згідно з пунктом 5 статті 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

При цьому стаття 118 ЗК України, яка також регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Відповідно до ч. 10 ст. 118 ЗК України відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Враховуючи, що відповідач, надаючи відповідь на звернення ОСОБА_1 , не дотримався вимог Земельного кодексу України, дане рішення не може відповідати приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, тому позовні вимоги про визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим суд відмовляє позивачу в задоволенні вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Сумській області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право звернутися до суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Аналізуючи дані положення кодексу, суд дійшов висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Так, питання надання або відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є дискреційними повноваженнями відповідача.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої 11.03.1980 р. на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Суд є правозастосовуючим органом, тобто таким, який не створюючи нових правових норм, не підміняючи собою органи виконавчої та законодавчої влади, на підставі закону у встановленому процесуальним законом порядку вирішує справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах: "Класс та інші проти Німеччини" від 6 вересня 1978 року, "Фадєєва проти Росії" (Заява № 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, "Кумпене і Мазере проти Румунії" (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року - завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Частиною 2 статті 9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що питання надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є саме дискреційними повноваженнями відповідача, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав особи буде зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, що, у свою чергу, є дотриманням судом гарантій того, що порушені права позивача будуть відновлені належним чином.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне присудити позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області 840,80 грн. в рахунок відшкодування судового збору (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, третя особа: Селянське (фермерське) господарство Сільченко Володимира Дмитровича про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області викладену у наказі №18-16554/16-19-СГ від 14 листопада 2019 року у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, Сумська обл., місто Суми, вул. Герасима Кондратьєва, будинок 25, код ЄДРПОУ 39765885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Михайлівської сільської ради Лебединського району Сумської області.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Сумській області (40000, Сумська обл., місто Суми, вул. Герасима Кондратьєва, будинок 25, код ЄДРПОУ 39765885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 12 листопада 2020 року

Суддя О.О. Осіпова