Ухвала

від 11.11.2020 по справі 160/12537/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 листопада 2020 року м. Дніпросправа № 160/12537/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Панченко О.М. (доповідач),

судді: Іванов С.М., Чередниченко В.Є.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 160/12537/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аламо-Груп"

до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

встановив:

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання пояснень щодо поданих апеляційних скарг та уточнення, за якою апеляційною скаргою скаржник просить переглянути рішення суду першої інстанції; надання доказів сплати судового збору в сумі 2881,50 грн.

До суду апеляційної інстанції повернулося поштове повідомлення про отримання скаржником копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху 06 жовтня 2020 року, отже останнім днем для усунення недоліків апеляційної скарги є 16 жовтня 2020 року.

20 жовтня 2020 року до суду надійшло клопотання скаржника, в якому він просить суд прийняти до уваги апеляційну скаргу, надіслану 13.05.2020 року, а апеляційну скаргу, направлену 22.04.2020 року - вважати помилковою.

В апеляційній скарзі, поданій 13.05.2020 року, скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на те, що копію рішення суду від 14 лютого 2020 року, прийнятого в порядку письмового провадження, він одержав 16.04.2020 року.

Розглянувши клопотання про поновлення процесуального строку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 121 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження 14.02.2020 року без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Копію рішення суду від 14.02.2020 року скаржник отримав 16.04.2020 року.

Апеляційну скаргу надіслано скаржником до суду першої інстанції 13.05.2020 року, тобто після спливу строку, встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України, проте в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 295 КАС України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду.

Також в клопотанні, що надійшло на адресу апеляційного суду 20.10.2020 року скаржник просить продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги в частині сплати судового збору. В обґрунтування клопотання скаржник посилається на відсутність коштів, а також триваючу процедуру безспірного списання коштів.

Розглянувши зазначене клопотання скаржника, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

На думку суду, держава, приймаючи певні правові норми щодо сплати судового збору, взяла на себе відповідні зобов`язання щодо його сплати при зверненні до суду суб`єктів владних повноважень.

Слід зазначити й про те, що одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин (у тому числі органами державної влади) своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Колегія суддів також зазначає, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного, скаржник не навів суду поважних підстав для продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, тому клопотання скаржника задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 5 ст. 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Станом на 16 жовтня 2020 року скаржник недоліки апеляційної скарги не усунув.

Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Приймаючи до уваги, що скаржник у наданий строк недоліки апеляційної скарги не усунув, апеляційну скаргу слід йому повернути.

Керуючись статтями 121, 169, 295, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про поновлення процесуального строку задовольнити.

Поновити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області строк на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі № 160/12537/19.

Відмовити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2020 року у справі №160/12537/19 повернути Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.М. Панченко

Суддя С.М. Іванов

Суддя В.Є. Чередниченко