Рішення

від 03.11.2020 по справі 902/283/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" листопада 2020 р. Cправа №902/283/20

Суддя Господарського суду Вінницької області Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД", м.Київ

до приватного підприємства "Серебрійське", с.Серебрія Могилів-Подільського району Вінницької області

про стягнення 609553,45 грн заборгованості згідно договору поставки

представники сторін в судове засідання не з`явились.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Вінницької області 24.03.2020 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" про стягнення з приватного підприємства "Серебрійське" заборгованості, нарахованої з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №АІ-0051 від 27.02.2017 стосовно оплати за поставлений товар, у тому числі основного боргу в розмірі 599980,92 грн та 9573,45 грн пені.

Ухвалою суду від 30.03.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/283/20, вирішено її розгляд здійснити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

18.09.2020 судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

На визначену судом дату (03.11.2020) представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Поряд з тим, суд враховує, що 02.11.2020 на електронну адресу суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за його відсутності та про закриття провадження у справі у зв`язку із проведенням повного розрахунку з позивачем за отриманий товар згідно договору поставки №АІ-0051 від 27.02.2017. В додаток до вказаної заяви останній долучає копії платіжних доручень на загальну суму 599980,00 грн.

28.10.2020 на електронну адресу та в подальшому, 03.11.2020, на поштову адресу суду надійшла заява представника позивача, в якій останній зазначає, що станом на 28.10.2020 відповідач почав погашати заборгованість, і сплатив суму основного боргу у розмірі 599980,00 грн. Залишилися не сплачені: пеня у розмірі 9573,45 грн та судовий збір у розмірі 9143,30 грн.

Таким чином, під час судового засідання, 03.11.2020, судом було розглянуто вищезазначені заяви сторін у зв`язку із чим слід зазначити наступне.

Розглянувши вказані заяви та матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як слідує з матеріалів справи, після відкриття провадження у справі відповідач повністю розрахувався з позивачем за отриманий товар на загальну суму 599980,00 грн, що підтверджується наступними платіжними дорученнями: №177 від 04.08.2020 на суму 100000,00 грн, №264 від 16.09.2020 на суму 100000,00 грн, №321 від 29.09.2020 на суму 100000,00 грн, №1593 від 15.10.2020 на суму 299980,00 грн.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку, коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення позивача з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

За вказаних обставин, враховуючи, що під час розгляду справи в суді відповідач повністю сплатив позивачу суму боргу за отриманий товар, що підтверджується наданими до суду доказами, провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 599980,92 грн підлягає закриттю за відсутністю предмету спору відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України.

Таким чином, предметом судового розгляду в даній справі є стягнення пені в розмірі 9573,45 грн.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

22.02.2017 між товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (далі по тексту також - Постачальник, позивач) та приватним підприємством "Серебрійське" (далі по тексту також - Покупець, відповідач) укладено Договір поставки № АІ-00581 (далі по тексту також - Договір).

У порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві мінеральні добрива (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти вказаний Товар і сплатити за нього певну грошову суму (п.1.1. Договору).

Загальна кількість Товарів, що підлягають поставці, одиниця виміру, їх часткове співвідношення (асортимент) за видами, сортами, марками, визначаються за згодою Сторін у специфікації, що додається до Договору та є його невід`ємною частиною (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.7.1 Договору Покупець зобов`язаний повністю оплатити Товар до його передання Постачальником (попередня оплата), якщо інші умови оплати не передбачені специфікацією до Договору.

Пунктом 7.2 Договору сторони узгодили, що Покупець повинен здійснити оплату Товару протягом 3 днів з моменту підписання специфікації, якщо інші строки оплати не передбачені специфікацією до Договору та (або) рахунком-фактурою Постачальника на відповідну партію Товару.

07.05.2019 сторонами обопільно підписано Специфікацію №СП-АІ-00581/23, в якій узгодили поставку товару на суму 646380,00 грн. При цьому відповідно до п.3 Специфікації строк оплати вказаного товару визначено на умовах попередньої оплати, до 09.05.2019, включно.

На виконання умов Договору позивачем, згідно видаткових накладних: №АІ-00006424 від 08.05.2019 (на суму 320760,00 грн), АІ-00006500 від 10.05.2019 (на суму 325620,00 грн), було постановлено на адресу відповідача товар на загальну суму 646380,00 грн.

В свою чергу відповідач за отриманий товар розрахувався частково і станом на момент звернення позивача до суду його заборгованість становила 599980,00 грн.

Поряд з тим, після відкриття провадження у справі відповідач розрахувався з позивачем за отриманий товар в повному обсязі, на загальну суму 599980,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Враховуючи, що відповідачем допущено прострочення виконання зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару, позивач з посиланням на пункт 8.4.1 Договору нарахував до стягнення пеню у розмірі 9573,45 грн.

Так, відповідно до вказаного пункту Договору за прострочення платежу покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, а також штраф визначений в Специфікації.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України (далі по тексту також - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

З моменту укладення сторонами Договору між ними виникли зобов`язання, які мають правову природу договору поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.п. 3, 4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 ГК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Як зазначалось раніше, сторони в пункті 8.4.1. Договору визначили міру відповідальності Покупця за прострочення останнім обумовлених строків оплати товару, а саме: "пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення".

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене вимога позивача про стягнення пені є правомірною.

Поряд з тим, вирішуючи питання щодо вірності визначених позивачем періодів нарахування штрафної санкції суд враховує наступне.

Як зазначалось вище, в специфікації №СП-АІ-00581/23 від 07.05.2019 сторонами визначено, що поставка товару відбувається на умовах попередньої оплати в строк до 09.05.2019 включно .

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту (частини 1, 2 статті 538 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 538 Цивільного кодексу України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи вищевикладене, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати поставленого товару відповідно до умов договору поставки та положень статей 530, 692 Цивільного кодексу України настав негайно після прийняття товару, а нарахування пені за порушення строку оплати повинно починатися з дня, наступного за днем прийняття товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

З аналізу норм законодавства про зустрічне виконання зобов`язань та статті 692 Цивільного кодексу України суд прийшов до висновку про те, що обов`язок відповідача в повному обсязі оплатити поставлений товар за видатковими накладними №АІ-00006424 від 08.05.2019 та №АІ-00006500 від 10.05.2019, виник з дати отримання товару.

Також суд зауважує, що відповідно до п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського Кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №910/4164/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, а також положення п.п. 7.2, 8.4.1. Договору нарахування штрафної санкції у вигляді пені слід здійснювати наступним чином: відносно видаткової накладної №АІ-00006424 від 08.05.2019 за період з 09.05.2019 по 08.11.2019 та щодо видаткової накладної №АІ-00006500 від 10.05.2019 за період з 11.05.2019 по 10.11.2019.

Поряд з тим, звертаючись з позовом до суду, ТОВ "Торговий дім" Агроімпорт ЛТД" заявило до стягнення з ПП "Серебрійське" пеню в сумі 9573,45 грн за період з 20.02.2020 (дата направлення претензії) по 17.03.2020.

Зважаючи на викладене суд зазначає, що відповідно до п.1.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу , протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Таким чином, оскільки позивачем нараховано пеню за період, який не відповідає умовам Договору та наведеним вище законодавчим нормам, суд відмовляє в її стягненні.

При цьому суд керується принципом диспозитивності, зміст якого викладено в ст.14 Господарського процесуального кодексу України. Так, відповідно до частини 1 вказаної статті Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання стосовно відшкодування витрат зі сплати судового збору, суд враховує наступні положення.

Згідно п.2 ч.3 ст.129 ГПК України: у разі відмови в позові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Таким чином, в зв`язку із встановленою обставиною щодо відсутності підстав для задоволення вимоги про стягнення пені за визначений позивачем період в розмірі 9573,45 грн, сплачений судовий збір із вказаної вимоги покладається на позивача в сумі 143,60 грн.

Поряд з тим, суд зазначає, що частиною 1 статті 130 ГПК України визначено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Так, сплата відповідачем суми основного боргу в розмірі 599980,00 грн заборгованості розцінюється судом як визнання останнім позову у вказаній частині, в зв`язку з чим 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову відносно вказаної вимоги, підлягають поверненню з державного бюджету позивачу.

Також частиною 3 зазначеної статті встановлено: "... якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача."

З урахуванням викладених обставин, а також керуючись положеннями ч.9 ст.129 ГПК України суд дійшов висновку, що решта понесених позивачем судових витрат підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.1 ст. 231, ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 130, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №902/283/19 в частині стягнення 599980,00 грн - основного боргу.

2. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

3. Стягнути з приватного підприємства "Серебрійське" (вул.Леніна, 189, с.Серебрія, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24026, код ЄДРПОУ 34733199) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (вул.Метрологічна, 42, секція 42/1, м.Київ, 03143, код ЄДРПОУ 35917124) відшкодування судового збору в розмірі 4499,85 грн.

4. Повернути з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроімпорт ЛТД" (вул.Метрологічна, 42, секція 42/1, м.Київ, 03143, код ЄДРПОУ 35917124) 4499,85 грн сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №27915 від 18.03.2020, оригінал якого міститься в матеріалах господарської справи №902/283/20.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. ст. 256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 13 листопада 2020 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу (вул.Метрологічна, 42, секція 42/1, м.Київ, 03143);

3 - відповідачу (вул.Соборна, 258, с.Серебрія, Могилів-Подільський район, Вінницька обл., 24026)