Рішення

від 03.11.2020 по справі 908/500/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/53/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2020 Справа № 908/500/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» (71731 Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 31264775)

до відповідача: Таврійської сільської ради (71730 Запорізька область, Токмацький район, с. Таврія, вул. Дружби, 17, ідентифікаційний код юридичної особи 20511872)

про спір немайнового характеру

представники сторін

від позивача: Караван О.Д.- адвокат, ордер серія АР № 1008034 від 09.01.2020

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Таврійської сільської ради про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» право власності на нерухоме майно, а саме - будівлю та споруди нафтоскладу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, 36.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2020 позовні матеріали передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.03.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків в термін не пізніше 20.03.2020.

17.03.2020 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, на виконання вимог ухвали суду від 02.03.2020.

Ухвалою суду від 19.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/500/20, присвоєно справі номер провадження 27/53/20.

Справа № 908/500/20 розглядається за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання у справі призначено на 17.04.2020.

Ухвалою від 17.04.2020, відповідно до Постанови Верховної ради України № 54-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням короно вірусної хвороби (COVID-19), якою внесено зміни до деяких законодавчих актів України, в тому числі п.п 3 п. 11 постановлено у Господарському процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436 розділ X «Прикінцеві положення» , а також Конвенції про захист прав людини і основних свобод, підготовче засідання у справі № 908/500/20 відкладено.

Ухвалою суду від 12.06.2020 у справі № 908/500/20 призначено підготовче засідання на 07.07.2020.

Ухвалою суду від 07.07.2020 строк підготовчого провадження у справі № 908/500/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, продовжено, на підставі ст. 183 ГПК України підготовче засідання відкладено на 17.08.2020.

17.08.2020 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/500/20.

Ухвалою суду від 17.08.2020 підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України відкладено на 02.09.2020, у зв`язку з неявкою сторін.

02.09.2020 судом продовжено підготовче засідання у справі № 908/500/20.

Ухвалою суду від 02.09.2020, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/500/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 01.10.2020.

Ухвалою суду від 01.10.2020 розгляд справи відкладався на 03.11.2020.

У судовому засіданні 03.11.2020 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, за наявності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу проти здійснення повного фіксування судового засідання за допомогою відеозаписувального технічного засобу - таке фіксування здійснюється лише за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Технічна фіксація здійснюється на програмно-апаратному комплексі Акорд .

Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

03.11.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач у судове засідання 03.11.2020 не з`явився, в матеріалах справи міститься заява № 187 від 26.03.2020 (вх. № 6950/08-08/20 від 06.03.2020), відповідно до якої відповідач просить суд розглядати справу без його участі та повідомив, що претензій по справі не має.

06.07.2020 відповідач надіслав на адресу суду заяву № 437 від 01.07.2020 (вх. № 12680/08-08/20 від 06.07.2020), повідомив суд про визнання заявлених позивачем вимоги, просив суд розглянути справу без його участі.

31.08.2020 відповідач направив на адресу суду додаткові обґрунтування до відзиву на позовну заяву (вх. № 16717/08-08/20 від 31.08.2020), відповідно до яких відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

02.11.2020 на електронну адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача, позов відповідач визнав та проти його задоволення не заперечує.

Клопотання відповідача про розгляд справи без його участі прийнято судом.

В засіданні суду 03.11.2020 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представника позивача, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Матеріалам справи встановлено, що 04.12.2002 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кіаніт в особі директора Стрілець Ю.М. (продавець) та громадянином ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному фонді.

Договір посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Буцикіною Л.О.

Відповідно до п. 1 договору продавець продав, а покупець купив частку у статутному фонді Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен .

Згідно п. 2 договору частка складає 193 224 грн., що становить 24,95 % статутного фонду.

Відповідно до акту оцінки та приймання-передачі майна за Установчим договором ТОВ АК Дістен від 26.12.2002, Товариство з обмеженою відповідальністю Кіаніт передає , а ОСОБА_1 приймає на баланс Товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна компанія Дістен майно - цілісний майновий комплекс - зернотік, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

30.03.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен отримало свідоцтво про право власності на нерухоме майно - цілісний майновий комплекс - зернотік, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить: будівля вагової, погріб, будівля складу, естакада, будівля ангару для зерна, будівля ангару для зерна, будівля ЗАВ-40, навіс, надбудова, будівля ЗАВ-20. надбудова, будівля для ангару для зерна, будівля зерносховища, будівля кормоцеху, будівля ОКЦ, будівля ангару для зерна, будівля складу насіння, навіс, навіс, трансформаторна, водопровід, дворове мощення.

Позивач зазначив, що разом з майновим комплексом, в 2003 році товариство з обмеженою відповідальністю Кіаніт передало Товариству з обмеженою відповідальністю АК Дістен будівлю та споруди нафтоскладу, що знаходиться за адресою: Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, 36. Вказана будівля розташована поряд з майновим комплексом - зернотоком, що підтверджується звітом про незалежну оцінку нерухомого майна, про що зазначено в п. 1 звіту (введення).

Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен прийняло на баланс підприємства будівлю нафтоскладу у квітні 2003 року, що підтверджується інвентарною карткою № 213 обліку основних засобі.

За твердженням позивача, саме з цього часу він почав не приховуючи, безперешкодно, відкрито та безперервно володіти та користуватися вищевказаним майном.

Для забезпечення функціонування нафтоскладу, на підставі договору купівлі-продажу від 29.04.2003 Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю Кіаніт ємності для паливно-мастильних матеріалів для нафтоскладу, а саме: ємність для ІІММ 100 куб. м. ємність для ПММ 15 куб. м, ємність для ПММ 20 куб. м. ємність для ПММ 25 куб. м. ємність для ПММ 5 куб. м, ємність для ПММ 75 куб. м. ємність для ПММ 8 куб. м. що підтверджується актом приймання-передачі від 30.04.2003 року за договором купівлі-продажу від 29 квітня 2003 року, видатковою накладною № КТ-0000004 від 30 квітня 2003 року, податковою накладною від 30.04.2003.

З 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен користувалося будівлею нафтоскладу.

У 2008 році між Товариством з обмеженою відповідальністю АК Дістен та Таврійською сільською радою було укладено попередню угоду до договору оренди землі, згідно якої Товариству з обмеженою відповідальністю АК Дістен надавалася в оренду до моменту виготовлення технічної документації, земельна ділянка сільськогосподарського використання для потреб сільгоспвиробництва. яка зайнята виробничими та іншими будівлями загальною площею 55600 м.кв., а саме: тік площею 18459 м.кв., заправка - 65,3 м.кв.. будівельний цех та гараж площею 25718 м.кв., адмінбудівля площею 1040 м.кв.. механічна майстерня площею 10317.7 м.кв., що підтверджується довідкою виконавчого комітету Таврійської сільської ради від 14.03.2008 року № 39.

У зв`язку з тим, що позивач був власником цілісного майнового комплексу -зернотоку, що розташований за адресою: вул. Нова. с. Новогорівка, Токмацький район, Запорізька область, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.03.2005, серія САА № 186319 та вважав себе власником вищевказаного нафтоскладу, який знаходиться там же, 18.02.2010 колишній директор підприємства ОСОБА_2 звертався до Токмацької районної державної адміністрації з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення (несільськогосподарські угіддя) орієнтовною площею 5,45 га в оренду для обслуговування господарських будівель та споруд (цілісно-майнового комплексу зернового току, майстерні та ГСМ),за розпорядженням голови Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області від 14.04.2010 року № 162, (копія розпорядження додається до позову) дозвіл було надано, але земельну ділянку Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен в оренду для обслуговування будівлі нафтоскладу не отримало, так як не мало права власності на будівлю.

Право власності на вищевказане нерухоме майно - будівлю та споруди нафтоскладу, що знаходиться за адресою: Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, 36, оформлено не було та, згідно довідки ПП Малі -44 від 14 січня 2020 року та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, від 24.12.2019 № 194613752, ні за ким не зареєстроване.

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен провело ремонт приміщення нафтоскладу за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, 36, що підтверджується договором № 36 від 18 січня 2010 року на проведення ремонтних робіт, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю АК Дістен , як замовником та ПП Абрис-Плюс як підрядником, актом здачі-приймання виконаних робіт, за яким підрядник виконав ремонтні роботи, а замовник прийняв їх. Про проведення ремонту в будівлі також зазначено в інвентарній картці № 213 обліку основних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю АК Дістен .

З 2003 року по 2018 рік Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен подавало до Головного управління статистики у Запорізькій області звіти державного статистичного спостереження за формою № 4-мтп (річна) Використання та запаси палива , що згідно з Методологічними положеннями затвердженими наказом Державного комітету статистики України від 03.10.2011 № 250, подають суб`єкти господарювання - юридичні особи, відокремлені підрозділи юридичних осіб, які використовують та/або мають у запасах паливо, що підтверджується відповіддю ГУ Статистики у Запорізькій області № 07.3-19/182/06-20 від 27.01.2020 та свідчить про використання Товариством з обмеженою відповідальністю АК Дістен складу паливно-мастильних матеріалів, з 2003 року до 2018 року.

01.11.2019 на замовлення позивача було виготовлено технічний паспорт на вищевказану будівлю складу ПММ ( будівлю та споруди нафтоскладу), що знаходиться за адресою: вул. Нова, 36, с. Новогорівка, Токмацький район,. Запорізька область.

Згідно відповіді Голови Таврійської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 67 від 20.01.2020, будівля нафтоскладу, що розташована за адресою: вул. Нова, 36, с. Новогорівка, Токмацький район, Запорізька область з 2003 року перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю АК Дістен .

Земельна ділянка під обслуговування будівель нафтоскладу в оренду не надавалася, на даний момент Таврійською сільською радою проведена інвентаризація для взяття на баланс в комунальну власність для передачі її в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю АК Дістен .

28.01.2020 між Таврійською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю АК Дістен було укладено договір оренди земельної ділянки № 01/2020-ТСР, згідно якого Таврійська сільська рада передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю АК Дістен земельну ділянку площею 0,3538 га. кадастровий номер 2325284400:18:001:0062, на якій розміщено нежитлове приміщення та споруди нафтоскладу строком на 39 років, що підтверджується копією договору (міститься в матеріалах справи).

Право оренди земельної ділянки за вказаним договором, зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Токмацької міської ради Діденко В.А., строком до 12.02.2059 з правом пролонгації, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 17.04.2020.

02.01.2020 позивач звертався до державного реєстратора прав на нерухоме майно Токмацької районної державної адміністрації Запорізької області з заявою щодо проведення державної реєстрації права власності па будівлю, що розташована за адресою: вул. Нова, 36, с. Новогорівка, Токмацький район, Запорізька область.

В проведенні реєстрації права власності було відмовлено, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на вищевказане майно.

Даний факт підтверджується рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Крім того, відповідно до довідки інженера з інвентаризації нерухомого майна Шкаруби Олени Петрівни № 54 від 02.11.2020, була проведена була проведена інвентаризація будівелі та споруд нафтоскладу за адресою: Запорізька обл., Токмацький район, с. Новогорівка , вул. Нова, буд. 36. Заведена інвентарна справа № 1125а, в якій вказані технічні характеристики вищевказаного об`єкту , а саме: Будівля -"Б" загальна внутрішня площа - 50,1 кв.м, рік побудови - 1974; Оглядова яма -"б" загальна внутрішня площа - 3,8 кв.м, рік побудови - 1974; № 1 Паркан- 436,0 кв.м; № 2 Ворота- 12,6 кв.м; № 3 Ворота - 10,4 кв.м; №4 Бензоколонка - 1 одиниця; № 5 Бензоколонка - 1 одиниця; № 6 Резервуар -50куб.м; № 7 Резервуар -Ю.м; №8 Резервуар - 25куб.м; № 9 Резервуар - 25куб.м; № 10 Резервуар - 10куб.м; №11 Резервуар - 10куб.м; № 12 Резервуар - 5куб.м; № 13 Резервуар - 5куб.м.

Відповідно до п. 31 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (ст. 1 вказаного Закону).

Повноваження щодо управління комунального власністю передбачені статтею 29 цього Закону, якою визначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, у тому числі: а) власні (самоврядні) повноваження: 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; 4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об`єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об`єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Приписами ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

Відповідно до частини 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є, зокрема, фізичні особи та юридичні особи.

Проте, не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.05.2019 р. у справі № 910/17274/17, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давність відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 Цивільного кодексу України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 Цивільного кодексу України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищевказаних умов у сукупності.

Відповідачем не заперечувався той факт, що з 2003 року позивач не приховуючи, безперешкодно, відкрито та безперервно користується і володіє будівлею та спорудами нафтоскладу що знаходиться за адресою: Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, 36. Позивач користується будівлею як власник.

Таврійською сільською радою була проведена інвентаризація земель та земельна ділянка, для обслуговування будівель та споруд нафтоскладу була взята на баланс в комунальну власність та передана в оренду позивачу.

28.01.2020 між Таврійською сільською радою та ТОВ "АК "Дістен" було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого, Таврійська сільська рада передала в оренду ТОВ "АК "Дістен " земельну ділянку площею 0,3538 га, кадастровий номер 2325284400:18:001:0062, на якій розміщено нежитлове приміщення та споруди нафтоскладу строком на 39 років.

Право оренди земельної ділянки за вказаним договором, зареєстровано державним реєстратором Виконавчого комітету Токмацької міської ради Діденко В.А., строком до 12.02.2059 року з правом пролонгації.

Отже, Таврійській сільській раді достеменно відомо про те, що будівля та споруди нафтоскладу по вул. Нова, 36 в с. Новогорівка Токмацького району з 2003 року беззаперечно належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» .

Таким чином, додані до позовної заяви докази у своїй сукупності свідчать у даному випадку про наявність суб`єкта, здатного набути у власність нерухоме майно - 26.02.2001 року Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність не припинено, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; законність об`єкта володіння - об`єкт володіння є нерухомим майном, жоден з учасників цивільних правовідносин вимог щодо повернення чи витребування майна до позивача не пред`являє; добросовісність заволодіння таким майном - Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен отримало спірне нерухоме майно від Товариства з обмеженою відповідальністю Кіаніт " разом з будівлею цілісного-майнового комплексу - зернотоку, без укладення будь-яких договорів щодо вказаного майна, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв`язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна; відкритість володіння, - Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен не приховувало факту володіння майном, володіння було очевидним для всіх третіх осіб, які повинні мати можливість спостерігати за ним; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння - Товариство з обмеженою відповідальністю АК Дістен безперервно володіло нерухомим майном протягом 17 років, та відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю на такий об`єкт права власності, - жодна норма закону не забороняє мати у власності Товариства з обмеженою відповідальністю АК Дістен будівлю нафтоскладу.

За приписами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача суд вважає, що позивачем подані належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження наявності правових підстав щодо володіння спірним майном та, відповідно, наявності у нього добросовісності такого володіння.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» право власності на нерухоме майно, а саме - будівлю та споруди нафтоскладу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, 36 є такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» до Таврійської сільської ради задовольнити.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» (71731 Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 31264775) право власності на нерухоме майно - будівлю та споруди нафтоскладу, що знаходиться за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Нова, 36 за набувальною давністю.

Стягнути з Таврійської сільської ради (71730 Запорізька область, Токмацький район, с. Таврія, вул. Дружби, 17, ідентифікаційний код юридичної особи 20511872) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аграрна компанія «Дістен» (71731 Запорізька область, Токмацький район, с. Новогорівка, вул. Центральна, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 31264775) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 13.11.2020.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.