Рішення

від 12.11.2020 по справі 910/6442/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2020Справа № 910/6442/20

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Банк Альянс" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360506)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Испатур" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-В, офіс 6; ідентифікаційний код: 24379286)

2. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

про стягнення 36 748,09 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Банк Альянс" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Испатур" (далі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - відповідач-2) про стягнення в солідарному порядку заборгованості в розмірі 36 748,09 грн, з яких 21 621,90 грн заборгованості зі сплати комісійної винагороди, 10 000,00 грн штрафу, 4 610,91 грн пені та 515,28 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх зобов`язань за Договором про надання банківської гарантії № 7012-18 від 09.11.2018 щодо оплати комісійної винагороди за супроводження вказаного договору та відповідачем-2 - зобов`язань за Договором поруки № 7012-18/П від 09.11.2018.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем-2 у цій справі є фізична особа, що не є підприємцем - ОСОБА_1 , місце проживання якої позивачем зазначено: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2020, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, постановлено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та зобов`язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

28.05.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва у відповідь на запит суду від 12.05.2020 від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист №103/3711/34/4 від 25.05.2020 з додатком (Довідка з Реєстру територіальної громади м. Києва), відповідно до якого повідомляється, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.08.2018 по 22.11.2019 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 02.06.2020, на підставі частини 6 статті 176 Господарського процесуального кодексу України, суд повторно звернувся до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та зобов`язав Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надати інформацію, станом на дату відповіді на запит суду, про зареєстроване місце проживання (перебування) або зняття з реєстрації місця проживання фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з реєстрацією нею нового місця проживання.

24.06.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва у відповідь на запит суду від 02.06.2020 від Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист №103/4414/34/4 від 17.06.2020 з додатком (Довідка з Реєстру територіальної громади м. Києва), відповідно до якого повідомляється, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знята з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 22.11.2019 як особа, яка втратила право користування житлом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

17.07.2020 (у встановлений судом строк) до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача-1 є: Україна, 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-В, офіс 6.

На зазначену адресу судом відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22.07.2020 з метою повідомлення відповідача-1 про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0105474341964, адресоване відповідачу-1 разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.07.2020, не вручене під час доставки 28.07.2020 відповідачу-1 та 26.08.2020 повернуто за зворотною адресою.

Крім того, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 22.07.2020 на відому суду адресу місця проживання (перебування) відповідача-2 з метою повідомлення його про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

Згідно з відомостями з офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення №0105474341972, адресоване відповідачу-2 разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 22.07.2020, не вручене під час доставки 27.07.2020 відповідачу-1 та 27.08.2020 повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до частини 10 статті 176 Господарського процесуального кодексу України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням викладеного, повідомлення відповідача-2 про розгляд цієї справи також здійснювалось судом шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, копія якого міститься у матеріалах справи.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 22.07.2020 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень.

Таким чином, відповідачі не були позбавлені права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідачі належним чином були повідомлені про розгляд цієї справи та відповідачам були створені достатні умови для реалізації ними своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачами відзивів на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

09.11.2018 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (далі - гарант, банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Испатур" (далі - принципал, відповідач-1) було укладено Договір про надання банківської гарантії № 7012-18 (далі - Договір про надання гарантії), яким, відповідно до п. 1.1 Договору про надання гарантії, врегульовано правовідносини сторін щодо надання гарантом банківської гарантії (далі - гарантія), на підставі заяви принципала, на користь Міжнародної Асоціації Повітряного Транспорту, що діє через своє Представництво в Україні (далі - бенефіціар).

Згідно з пунктами 1.2, 1.3 Договору про надання гарантії гарантійним випадком є невиконання або неналежне виконання принципалом своїх обов`язків перед бенефіціаром відповідно до Договору про надання агентських послуг з продажу пасажирських перевезень б/н від 03.08.2005 (далі - агентський договір), що був укладений між бенефіціаром та принципалом (далі - гарантійний випадок). Надана в межах цього Договору гарантія є безумовною та безвідкличною.

За умовами п. 2.1 Договору про надання гарантії гранична сума відповідальності гаранта за гарантією складає гривневий еквівалент суми 75 000,00 дол. США, який, станом на дату укладення цього Договору за офіційним курсом НБУ, складає 2 094 505,05 грн (далі - гарантійна сума). Розмір грошової суми, що підлягає виплаті бенефіціару, складається з документально підтверджених сум неоплачених принципалом рахунків відповідно до агентського договору.

Пунктом 2.2 Договору про надання гарантії передбачено, що гарантія набуває чинності з 18 грудня 2018 року та діє до 18 грудня 2019 року (включно).

Аналогічні положення містяться у виданій позивачем Банківській гарантії № 7012-18 від 09.11.2018.

У пункті 3.1 Договору про надання гарантії сторони домовились, що в день укладення цього Договору сплачується комісія за супроводження Договору в сумі 7 260,95 грн, що є гривневим еквівалентом 260,00 дол. США по курсу НБУ на 09.11.2018 без ПДВ.

Відповідно до п. 3.2 Договору про надання гарантії в подальшому принципал сплачує гаранту комісійну винагороду за супроводження цього Договору в загальній сумі, еквівалентній 2 365,00 дол. США (призначення платежу - "Сплата комісії за супроводження Договору про надання банківської гарантії № 7012-18 від 09.11.2018", згідно з наступним графіком платежів, а саме:

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 30.11.2018 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 30.12.2018 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 31.01.2019 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 28.02.2019 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 29.03.2019 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 30.04.2019 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 31.05.2019 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 28.06.2019 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 31.07.2019 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 30.08.2019 року;

- гривневий еквівалент 215,00 USD по курсу НБУ на 30.09.2019 року.

Дата здійснення платежу - щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування. Комісія за супроводження цього Договору (гривневий еквівалент 2 365,00 USD) нараховується в останній робочий день місяця, згідно з графіком платежів, наведеним у цьому пункті по курсу НБУ на дату нарахування.

Договір є укладеним з дня його підписання представниками сторін і діє до повного виконання зобов`язань сторонами за Договором (пункт 7.1 Договору про надання гарантії).

Як передбачено пунктом 2.8 Договору про надання гарантії, виконання зобов`язань принципала за цим Договором забезпечується порукою ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

09.11.2018 між Акціонерним товариством "Банк Альянс" (гарант) та ОСОБА_1 (далі - поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №7012-18/П (далі - Договір поруки), згідно з п. 1.1 якого поручитель поручається перед гарантом та зобов`язується відповідати за повне та своєчасне виконання принципалом своїх боргових зобов`язань перед гарантом за Договором про надання гарантії в повному обсязі таких зобов`язань. Сторони домовились, що зобов`язання поручителя перед гарантом є безумовними та для їх виконання дотримання ніяких інших умов, крім передбачених Договором поруки та Договором про надання гарантії, не потребується.

Відповідно до п. 1.2 Договору поруки поручитель та принципал відповідають перед гарантом як солідарні принципали. Поручитель відповідає перед гарантом в тому ж обсязі, що і принципал, в такому ж порядку та строки, що і принципал.

За умовами п. 2.1 Договору поруки порукою забезпечуються вимоги гаранта щодо: 2.1.1 (а) відшкодування суми гарантії, гранична сума якої складає гривневий еквівалент 75 000,00 дол. США, який, станом на дату укладення цього Договору за офіційним курсом НБУ, складає 2 094 505,05 грн в строк та в порядку, визначеному Договором про надання гарантії. Строк дії гарантії - до 18.12.2019 (включно); б) сплати комісійної винагороди за надання та супроводження гарантії в терміни і в порядку, передбачені Договором про надання гарантії. Розмір комісійної винагороди згідно з Договором про надання гарантії складає суму еквівалентну 2 625,00 дол. США, що на дату укладення цього Договору за офіційним курсом НБУ складає 73 307,68 грн, якщо інше не передбачено додатковими угодами/Договорами про внесення змін до Договору про надання гарантії; г) сплати неустойки (пені, штрафу) за прострочення, невиконання умов Договору про надання гарантії у розмірі (ах), передбаченому (их) Договором про надання гарантії.

За змістом п. 2.3 Договору поруки поручитель відповідає перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату основного боргу (відшкодування грошових коштів за гарантією), комісійної винагороди, неустойки, відшкодування збитків, компенсацію понесених витрат тощо.

Відповідно до п. 6.1 Договору поруки сторони підтверджують, що положення цього пункту є достатньою підставою для цілей здійснення поручителем виконання боргових зобов`язань згідно з Договором поруки та/або Договором про надання гарантії без необхідності направлення гарантом поручителю будь-якої вимоги/документа. Направлення гарантом вимоги до поручителя є його правом, а не обов`язком.

Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов`язань та виконання зобов`язань за цим Договором (пункт 7.1 Договору поруки).

У пункті 7.2 Договору поруки сторони домовились, що порука за цим Договором припиняється після спливу 3 (трьох) років з настання кінцевої дати виконання боргових зобов`язань, але не пізніше повного виконання боргових зобов`язань та виконання зобов`язань за цим Договором.

Як зазначає позивач, 02.12.2019 ним було направлено на адресу відповідача-1 вимогу (претензію) № 2121/3583 та на адресу відповідача-2 вимогу (претензію) № 2121/3584, в яких він вимагав у відповідачів сплатити заборгованість зі сплати комісійної винагороди в сумі 21 621,90 грн, а також нараховані, станом на 27.11.2019, штрафні санкції за Договором про надання гарантії.

За твердженнями позивача, відповідачем-1 взяті на себе зобов`язання за Договором про надання гарантії в частині сплати комісійної винагороди за супроводження вказаного договору не виконано, внаслідок чого у відповідача-1 утворилась заборгованість в розмірі 21 621,90 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем-1, як принципалом за Договором про надання гарантії, взятих на себе зобов`язань, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути солідарно з відповідачів 21 621,90 грн заборгованості зі сплати комісійної винагороди, 10 000,00 грн штрафу, 4 610,91 грн пені та 515,28 грн 3 % річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, гарантією.

Статтею 560 Цивільного кодексу України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Згідно зі статтею 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Як передбачено статтею 567 Цивільного кодексу України, гарант має право на оплату послуг, наданих ним боржникові.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення п. 3.2 Договору про надання гарантії, зобов`язання зі сплати комісійної винагороди за супроводження вказаного договору мало виконуватись відповідачем-1, згідно з графіком платежів, щомісячно до 5-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування.

Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами Договору про надання гарантії, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем-1 своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що всього за Договором про надання гарантії позивачем було нараховано відповідачу-1 комісію в сумі 62 809,05 грн, з яких відповідачем-1 було оплачено 41 187,15 грн.

В свою чергу, відповідач-1 свої зобов`язання щодо сплати комісійної винагороди в сумі 21 621,90 грн за супроводження Договору про надання гарантії у передбачений вказаним договором строк не виконав. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач-1 в установленому процесуальним законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 заборгованості зі сплати комісійної винагороди в розмірі 21 621,90 грн є обґрунтованими та підтвердженими належними і допустимими доказами.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідачів у солідарному порядку 10 000,00 грн штрафу, 4 610,91 грн пені та 515,28 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 6.3 Договору про надання гарантії передбачено, що за невиконання або несвоєчасне виконання зобов`язань, передбачених у розділі 3 та п. 5.2.11.2 Договору, принципал сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення, що нараховується до повного виконання принципалом своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд перевірив розрахунок пені та встановив, що він частково не відповідає вищевказаним положенням законодавства України та умовам Договору про надання гарантії.

Так, з розрахунку пені вбачається, що позивачем було нараховано пеню за загальний період з 05.01.2019 по 30.04.2020, тобто за деякими щомісячними платежами зі сплати комісії позивачем було нараховано пеню за період, що перевищує визначений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України період її нарахування.

При цьому, суд звертає увагу, що умова Договору про надання гарантії щодо сплати пені за кожен день прострочення, що нараховується до повного виконання принципалом своїх зобов`язань за цим Договором не може розцінюватись як установлення цим Договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Суд встановив, що нарахування позивачем пені на щомісячні платежі зі сплати комісії за період з 05.01.2019 по 04.06.2019 є правомірним, загальний розмір пені за вказаний період, за розрахунком позивача, який перевірено судом та визнано обґрунтованим, складає 732,40 грн.

Водночас, за розрахунком суду, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, на суму комісійної винагороди - 5 625,77 грн за період з 05.07.2019 по 04.01.2020 обґрунтованою є пеня в розмірі 911,37 грн; на суму комісійної винагороди - 5 393,39 грн за період з 06.08.2019 по 04.02.2020 - в розмірі 830,83 грн; на суму комісійної винагороди - 5 424,94 грн за період з 05.09.2019 по 04.03.2020 - в розмірі 778,66 грн; на суму комісійної винагороди - 5 177,80 грн за період з 05.10.2019 по 04.04.2020 - в розмірі 692,58 грн, що разом становить 3 213,44 грн.

З огляду на викладене, за заявлений позивачем період, обґрунтованою є пеня в загальному розмірі 3 945,84 грн.

При цьому, як зазначає позивач у розрахунку пені, відповідчем-1 було сплачено позивачу пеню в розмірі 227,19 грн, відтак вимога позивача щодо стягнення з відповідача-1 пені підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 718,65 грн (3 945,84 - 227,19).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 6.1 Договору про надання гарантії у випадку подання недостовірної інформації, яка стосується умов цього Договору, та/або процесу його виконання, в тому числі порушення будь-якого із зобов`язань, принципал сплачує на користь гаранта штраф у розмірі 10 000,00 грн. Сплата штрафу не звільняє принципала від виконання своїх обов`язків за цим Договором.

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення з відповідача-1 штрафу в розмірі 10 000,00 грн є обґрунтованою.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом також перевірено розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що він відповідає вищевказаним положенням законодавства України, а також умовам Договору про надання гарантії, та є арифметично вірним, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача-1 3 % річних у розмірі 515,28 грн є обґрунтованою.

Одночасно, як зазначалось вище, в забезпечення виконання відповідачем-1 зобов`язань за Договором про надання гарантії, між позивачем та відповідачем-2 було укладено Договір поруки, за умовами якого поручитель (відповідач-2) поручився перед гарантом (позивачем) та зобов`язався відповідати за повне та своєчасне виконання принципалом (відповідачем-1) своїх боргових зобов`язань перед позивачем за Договором про надання гарантії в повному обсязі таких зобов`язань, в тому числі щодо сплати комісійної винагороди за надання та супроводження гарантії в терміни і в порядку, передбачені Договором про надання гарантії, сплати неустойки (пені, штрафу) за прострочення, невиконання умов Договору про надання гарантії у розмірі (ах), передбаченому (их) Договором про надання гарантії. Поручитель відповідає перед гарантом у тому ж обсязі, що і принципал, включаючи сплату основного боргу (відшкодування грошових коштів за гарантією), комісійної винагороди, неустойки, відшкодування збитків, компенсацію понесених витрат тощо.

Статтею 553 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до частин 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За змістом частин 1 - 4 статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо.

Відповідачами не надано суду жодного доказу на підтвердження сплати позивачу комісійної винагороди за Договором про надання гарантії у належному розмірі, а також штрафу, пені та 3 % річних за неналежне виконання відповідачем-1 зобов`язань за вказаним договором.

З урахуванням встановлених вище судом обставин невиконання відповідачем-1 умов Договору про надання гарантії щодо здійснення своєчасної та повної оплати комісійної винагороди за супроводження вказаного договору, позовні вимоги щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості зі сплати комісійної винагороди, штрафу, пені та 3% річних визнаються судом обґрунтованими.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача підлягають 21 621,90 грн заборгованості зі сплати комісійної винагороди, 10 000,00 грн штрафу, 3 718,65 грн пені та 515,28 грн 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 050,96 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів у рівних частинах, а решта сплаченого позивачем судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Испатур" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-В, офіс 6; ідентифікаційний код: 24379286) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360506) 21 621 (двадцять одну тисячу шістсот двадцять одну) грн 90 коп. заборгованості зі сплати комісійної винагороди, 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. штрафу, 3 718 (три тисячі сімсот вісімнадцять) грн 65 коп. пені та 515 (п`ятсот п`ятнадцять) грн 28 коп. 3 % річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Испатур" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 2-В, офіс 6; ідентифікаційний код: 24379286) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360506) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 025 (одна тисяча двадцять п`ять) грн 48 коп.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Альянс" (Україна, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50; ідентифікаційний код: 14360506) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 025 (одна тисяча двадцять п`ять) грн 48 коп.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 51,04 грн покласти на позивача.

7. Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 12.11.2020

Суддя О.В. Нечай