Рішення

від 03.11.2020 по справі 910/9337/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.11.2020Справа № 910/9337/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фермерського господарства "САД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО"

про стягнення 719015,04 грн.

за участю представників:

від позивача: Сєчка Ю.М.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "САД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" про стягнення 804909,98 грн. заборгованості, з яких: 749015,04 грн. - сума основного боргу, 37327,96 грн - пеня, 6507,84 грн - відсотки за користування грошовими коштами, 12059,14 грн - інфляційні збитки.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №26/11/261118-01/1б від 26.11.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 30.07.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/9337/20, розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 08.09.2020.

13.08.2020 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов. У відзиві на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивачем не враховані оплати заборгованості, здійснені позивачем 01.06.2020, 09.06.2020, 21.07.2020, та як наслідок розрахунки сум пені, інфляційних збитків та процентів за користування чужими грошовими коштами, додані позивачем до позовної заяви є помилковими. Відповідач стверджує, що сторонами не було досягнуто домовленості щодо застосування штрафної санкції у вигляді пені, оскільки у договорі визначено відповідальність у вигляді пені саме за порушення термінів розрахунків, встановлених пунктом 5.4. договору поставки, яким передбачено оплату за поставлений товар у розмірах понад ліміт встановлений в п.5.5 даного договору, у той час як п.5.5. договору поставки не визначає жодного ліміту. Також відповідач зазначає, що сторонами у договорі не було погоджено умов щодо розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

18.08.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про зменшення позовних вимог. У заяві про зменшення позовних вимог позивачем заявлені вимоги про стягнення 772671,24 грн, з яких: 719015,05 грн - основний борг, 35832,88 грн - пеня, 11576,14 грн - інфляційні збитки, 6247,18 грн - відсотки за користування грошовими коштами.

У судовому засіданні 08.09.2020 суд, розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим прийнята судом до розгляду.

Протокольною ухвалою від 08.09.2020 суд продовжив підготовче провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 01.10.2020.

29.09.2020 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

У судовому засіданні 01.10.2020 суд розглянув заяву позивача про зменшення позовних вимог та встановив наступне.

У своїй заяві позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 719015,04 грн.

У відповідності до ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог, судом прийнято до розгляду заяву про зменшення позовних вимог, у зв`язку із чим має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 01.10.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020.

У судовому засіданні 03.11.2020 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 03.11.2020 не з`явився. Про час та місце судового засідання відповідач був повідомлений ухвалою суду від 01.10.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0105476161297.

Згідно із ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У судовому засіданні 03.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.11.2018 між Фермерським господарством "САД" (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (покупець, відповідач) укладений договір поставки №26/11/261118-01/1б (надалі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передавати товар у власність покупця у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов`язується приймати його та проводити оплату за товар на умовах даного договору.

Поставка товару здійснюється на підставі накладної (их) згідно замовлення покупця, яка (і) є невід`ємною частиною договору (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3. договору загальна вартість даного договору становить суму всіх накладних на відпуск товару, виписаних протягом терміну дії даного договору.

Асортимент та кількість товару погоджуються сторонами в замовленні і зазначаються в накладних у відповідності до погодженого сторонами замовлення. Постачальник зобов`язується дотримуватися відповідності позицій товару у накладній позиціям у замовленні. Кожне замовлення повинно бути оформлено окремою накладною (п.3.1. договору).

Відповідно до п.4.3. договору передача товару і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Згідно з п.4.10 договору, обов`язок постачальника по поставці вважається своєчасно та належним чином виконаним з моменту передачі товару у повному обсязі покупцю і надання повного та відповідного пакету документів покупцю на товар.

Відповідно до положень п.5.4. договору оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п.5.5. даного договору здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 21 календарних днів з дати поставки товару.

Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з березня 2019 року по березень 2020 року позивачу здійснено відповідачу поставку товару на суму 2211160,49 грн, на підтвердження чого позивачем надано у матеріали справи видаткові накладні: №33 від 07.03.2019 на суму 62728,61 грн; №40 від 16.03.2019 на суму 38575,94 грн; №41 від 21.03.2019 року на суму 17322,10 грн; №42 від 21.03.2019 року на суму 17462,02 грн; №45 від 23.03.2019 на суму 17664,90 грн; №46 від 25.03.2019 на суму 18217,58 грн; №47 від 28.03.2019 на суму 56002,98 грн; №50 від 02.04.2019 на суму 41367,35 грн; №53 від 06.04.2019 на суму 5304,00 грн; №54 від 06.04.2019 на суму 9521,56 грн; №59 від 09.04.2019 на суму 23896,66 грн; №58 від 10.04.2019 на суму 7956,00 грн; №60 від 11.04.2019 на суму 7956,00 грн.; №61 від 11.04.2019 на суму 30253,15 грн; №64 від 13.04.2019 на суму 3182,40 грн; №65 від 13.04.2019 на суму 34152,58 грн; №68 від 16.04.2019 на суму 41038,18 грн; №69 від 19.04.2019 на суму 40994,69 грн; №70 від 22.04.2019 на суму 41581,78 грн; №72 від 23.04.2019 на суму 63217,06 грн; №73 від 26.04.2019 на суму 76075,01 грн; №74 від 26.04.2019 на суму 13618,99 грн; №84 від 02.08.2019 на суму 14880,00 грн; №86 від 06.08.2019 на суму 16020,00 грн; №87 від 08.08.2019 на суму 12357,00 грн; №93 від 15.08.2019 на суму 18232,66 грн; №94 від 15.08.2019 на суму 44592,98 грн; №103 від 26.09.2019 на суму 23820,80 грн; №104 від 27.09.2019 на суму 36835,08 грн; №105 від 02.10.2019 на суму 29961,13 грн; №115 від 31.10.2019 на суму 91690,56 грн; №119 від 09.11.2019 на суму 27602,40 грн; №131 від 12.11.2019 на суму 29893,92 грн; №123 від 14.11.2019 на суму 26292,96 грн; №125 від 19.11.2019 на суму 27483,36 грн; №128 від 22.11.2019 на суму 28688,64 грн; №130 від 25.11.2019 на суму 29016,00 грн; №132 від 28.11.2019 на суму 28257,12 грн; №135 від 04.12.2019 на суму 28063,68 грн; №137 від 10.12.2019 на суму 28524,96 грн; №146 від 17.12.2019 на суму 28599,36 грн; №147 від 18.12.2019 на суму 30429,60 грн; №149 від 24.12.2019 на суму 28257,12 грн; №150 від 25.12.2019 на суму 29730,24 грн; №151 від 26.12.2019 на суму 29254,08 грн; №1 від 05.01.2020 на суму 28019,04 грн; №2 від 10.01.2020 на суму 14046,72 грн; №3 від 11.01.2020 на суму 28510,08 грн; №7 від 14.01.2020 на суму 29655,84 грн; №8 від 15.01.2020 на суму 29105,28 грн; №9 від 17.01.2020 на суму 60888,96 грн; №12 від 21.01.2020 на суму 53582,88 грн; №14 від 23.01.2020 на суму 82122,72 грн; №26 від 28.01.2020 року на суму 1800,00 грн; №16 від 28.01.2020 на суму 67257,22 грн; №18 від 30.01.2020 на суму 73417,92 грн; №22 від 04.02.2020 на суму 81988,80 грн; №24 від 07.02.2020 на суму 92092,32 грн; №27 від 11.02.2020 на суму 83357,76 грн; №29 від 13.02.2020 на суму 65352,96 грн; №30 від 18.02.2020 на суму 63388,80 грн. Також позивачем надані у матеріали справи податкові накладні у зазначений період.

Між сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2019 по 31.05.2020 згідно із яким заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.05.2020 становить 749015,04 грн.

Однак, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, у зв`язку із чим за розрахунком позивача у редакції заяви про зменшення позовних вимог у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 719015,04 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На підставі укладеного між сторонами договору поставки №26/11/261118-01/1б від 26.11.2018 у позивача виник обов`язок здійснити поставку товару, а у відповідача - прийняти товар в обсязі, погодженому сторонами та оплатити його вартість.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується, що позивач у період з березня 2019 року по березень 2020 року поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2211160,49 грн.

На підтвердження виконання п.4.5.4 договору позивачем надані у матеріали справи податкові накладні та квитанції про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У пункті 5.4. договору сторони погодили, що оплата за поставлений товар сум у розмірах, понад ліміт встановлений п.5.5. даного договору здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника кожні 21 календарних днів з дати поставки товару.

За змістом пункту 5.5. договору сторонами не було погоджено ліміту заборгованості.

Разом з тим сторонами погоджений строк оплати товару - кожні 21 календарних днів з дати поставки товару.

Як підтверджено матеріалами справи відповідач здійснив часткову оплату поставленого позивачем товару у сумі 1492145,45 грн, що підтверджується наданими сторонами у матеріали справи платіжними дорученнями, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 719015,04 грн.

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ураховуючи викладене вище, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 719015,04 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги у частині стягнення 719015,04 грн заборгованості.

Суд зазначає, що принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993 Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Однак, відповідачем доказів на спростування обставин, викладених у позові та відсутності заборгованості у розмірі 719015,04 грн суду не надано.

Заперечення відповідача щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат суд відхиляє, оскільки позивачем у редакції заяви про зменшення позовних вимог заявлено лише вимогу про стягнення основного боргу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вище наведене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Фермерського господарства "САД".

Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У відповідності до ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

19.06.2020 між позивачем та адвокатом Сєчкою Ю.М. укладений договір №8 про надання правничої (правової) допомоги, відповідно до умов якого позивач доручає, а адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво та надати інші види правничої (правової) допомоги позивачу на умовах, що визначені договором.

Відповідно до договору про надання правничої (правової) допомоги гонорар адвоката погоджується за взаємною домовленістю сторін. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, а також порядок оплати фактичних (додаткових) витрат адвоката за виконання доручень позивача визначається додатковою угодою до даного договору.

Оскільки позивачем не надано доказів в обґрунтування визначених у попередньому розрахунку сум на правничу допомогу, доказів на підтвердження обсягу наданих виконавцем послуг та їх вартості, додаткових угод до договору про надання правничої (правової) допомоги про визначення розміру гонорару, суд дійшов висновку про те, що відсутні підстави для відшкодування витрати на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.

З урахуванням наведеного, визначені позивачем у попередньому розрахунку суми витрат на правову допомогу не підлягають відшкодуванню на підставі ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІППО" (01042, м.Київ, ПРОВУЛОК НОВОПЕЧЕРСЬКИЙ, будинок 19/3, корпус 2, КАБІНЕТ 33, код 32650231) на користь Фермерського господарства "САД" (44100, Волинська обл., Ратнівський район, селище міського типу Ратне, ВУЛИЦЯ ШКІЛЬНА, будинок 9, код 32701715) суму основного боргу у розмірі 719015,04 грн та витрати зі сплати судового збору у сумі 10785,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 12.11.2020.

Суддя С. О. Турчин