Рішення

від 12.11.2020 по справі 910/11463/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2020Справа № 910/11463/20

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" доОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12 А" простягнення 22691,67 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12 А" 22691,67 грн, з яких: 17991,07 грн основного боргу, 3265,72 грн пені, 607,88 грн 3% річних, 827,00 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110500 від 22.10.2018 в частині здійснення розрахунків за спожиту теплову енергію, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020, судом відкрито провадження у справі №910/11463/20; вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; позивачу - строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.

Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.

Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала суду у справі №910/11463/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04050, місто Київ, вул.Мельникова, будинок 12 А.

Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0105475060330 відповідно до якого ухвала Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 була вручена відповідачу 19.08.2020.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.10.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12 А" (споживач) укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1110500 (договір), відповідно до п.1.1 якого, постачальник зобов`язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов`язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Відповідно до п.2.2.1 договору постачальник зобов`язується безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку №1.

Згідно з п.2.2.2 договору постачальник зобов`язується щомісячно оформляти для споживача:

- величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (облікову картку) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць);

- рахунок-фактуру, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок;

- акт звіряння розрахунків;

- акт приймання-передавання товарної продукції.

У відповідності до п.п.2.3.1 договору споживач зобов`язується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку №2.

Згідно з п.1 додатку №2 до договору розрахунки з споживачем за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами, затвердженими виконавчим органом Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) від 23.07.2018 №1294, за кожну відпущену гігакалорію без урахуванням ПДВ: 1097,94 грн/гкал.

За умовами п.2 та п.3 додатку №2 до договору у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоду визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Пунктом 3 додатку №2 до договору передбачено, що у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові втрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п.1.3 додатка №1.

Дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку - 25 число звітного місяця (п.4 додатку №2 до договору).

За умовами п.5 додатку №2 до договору споживач, що має будинкові прилади обліку (незалежно від балансової належності приладів обліку теплової енергії), щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 - не пізніше 28 числа звітного місяця.

Пунктом 8 додатку №2 до договору визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку або ненадання споживачем показників приладів обліку у встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на опалення - як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія; на гаряче водопостачання - як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п.9 додатку №2 до договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Відповідно до п. 10 Додатку №2 до Договору споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії-Головного управління по м.Києві та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно:

- забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - р/р НОМЕР_1 ;

- до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком за кожною тарифною групою окремо.

Пунктом 3.3 договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Керуючись ст.631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018 (п.п.4.1, 4.2 договору).

Згідно акту №110111/0875 про готовність вузла комерційного обліку споживача до роботи від 30.10.2018 між сторонами було зафіксовано факт готовності вузла до роботи в опалювальний період 2018-2019 р.р.

Відповідно до корінця наряду №53 від 07.11.2018 споживачу було включено опалення, а згідно наряду №80 від 08.04.2019 опалення відключено.

26.11.2019 позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу №30/вих.-1110500 від 25.11.2019 про оплату заборгованості за поставлену теплову енергію, однак відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, заборгованість не оплатив.

Спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати спожитої теплової енергії у гарячій воді за період з листопада 2018 року по квітень 2019 року на суму 17991,07 грн. Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

При цьому до 30.04.2019 спірні правовідносини підпадали під правове регулювання Закону України №1875-IV від 24.06.2004 "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - це суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Положеннями ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

У відповідності до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

На підтвердження виконання своїх зобов`язань з поставки теплової енергії за договором у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" представлено до матеріалів справи облікові картки відповідача та акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період.

Водночас акти приймання-передавання товарної продукції за спірний період з боку відповідача не підписані.

Проте суд зауважує, що акт, який підписаний однією стороною може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передавання товарної продукції не є визначальним для висновку про невиконання позивачем своїх зобов`язань із постачання теплової енергії.

Пунктом 9 додатку №2 до договору передбачено обов`язок споживача щомісячно з 12 по 15 число отримувати в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58 оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформити і повернути один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Доказів виконання п.9 додатку №2 до договору - отримання споживачем актів приймання-передавання товарної продукції матеріали справи не місять, як не містять доказів мотивованої відмови споживача від підписання цих актів.

При цьому суд враховує, що відповідачем у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року складались та подавались позивачу відомості обліку використання теплової енергії та здійснювалась часткова оплата за отриману теплову енергію.

З огляду на наведені обставини, суд вважає, що надані Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" докази на підтвердження постачання відповідачу у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року теплової енергії у гарячій воді доводять обставини належного виконання позивачем своїх зобов`язань за договором.

Відповідач своїм правом на спростування факту та/або обсягів постачання Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" теплової енергії не скористався.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" належним чином підтверджено постачання теплової енергії відповідачу у період з листопада 2018 року по квітень 2019 року загальною вартістю 73832,83 грн.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже вказувалось судом, п.10 додатку №2 до договору передбачено, що споживач на розрахунковий рахунок постачальника, відкритий у ТВБВ №100/020 філії - Головного управління по м.Києві та Київській області АТ "Ощадбанк", щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок постачальника - п/р НОМЕР_1 ; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунками за кожною тарифною групою окремо.

Отже, відповідач зобов`язаний був сплачувати позивачу за спожиту теплову енергію наступним чином: за листопад 2018 року - до 10.12.2018; за грудень 2018 року - до 10.01.2019; за січень 2019 року - до 11.02.2019 (враховуючи положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України, згідно з якими якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, та зважаючи на те, що останній день строку оплати поставленої теплової енергії перепадав на 10.02.2019 - неділю); за лютий 2019 року - до 11.03.2019 (враховуючи положення ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України та зважаючи на те, що останній день строку оплати поставленої теплової енергії перепадав на 10.03.2019 - неділю); за березень 2019 року - до 10.04.2019; за квітень 2019 року - до 10.05.2019.

При цьому за твердженнями позивача, відповідачем у спірний період частково, на загальну суму 55841,76 грн, сплачувались кошти за спожиту теплову енергію.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відповідачем прострочено виконання своїх грошових зобов`язань з оплати поставленої згідно договору теплової енергії, а станом на дату розгляду справи по суті у Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12 А" перед Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" наявна заборгованість у розмірі 17991,07 грн (73832,83 грн - 55841,76 грн).

Таким чином наявність заборгованості Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12 А" підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, відповідачем спростована не була, у зв`язку з чим позовна вимога Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" про стягнення суми основного боргу у розмірі 17991,07 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3265,72 грн за загальний період прострочення з 01.03.2019 по 31.10.2019, інфляційні втрати у розмірі 827,00 грн та 3% річних у розмірі 607,88 грн за період прострочення з 01.12.2018 по 31.01.2020.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч.1 та 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 3.3 договору визначено, що споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.

З наведеного пункту договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (0,5% від суми боргу) порядок нарахування (за кожний день) та строк нарахування (до моменту його повного погашення).

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Із наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що останнім було враховано наведені приписи закону, та здійснювався обрахунок пені виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України.

Проте, при здійснені обрахунку пені позивачем не було враховано приписів ст.253 та ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України під час визначення дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за спожиту у лютому 2019 року теплову енергію.

Суд здійснив власний розрахунок пені (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування пені, та встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за спожиту теплову енергію) та дійшов висновку, що що стягненню з відповідача підлягає пеня у загальному розмірі 3250,90 грн. В іншій частині зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат (з врахуванням визначеного позивачем періоду нарахування, та встановлених судом дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання своїх зобов`язань з оплати за спожиту теплову енергію), дійшов висновку про правомірність стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12 А" 3% річних у розмірі 607,88 грн та інфляційних втрат у розмірі 827,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12 А" підлягають частковому задоволенню.

Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мельникова 12 А" (04050, місто Київ, вул.Мельникова, будинок 12 А, ідентифікаційний код 32856483) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, м.Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код 40538421) 17991 (сімнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) грн 07 коп заборгованості, пеню на суму 3250 (три тисячі двісті п`ятдесят) грн 90 коп., 3% річних у розмірі 607 (шістсот сім) грн 88 коп., інфляційні втрати на суму 827 (вісімсот двадцять сім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 2100 (дві тисячі сто) грн 63 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257, п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М.Смирнова